Техніки

Сфери

Афективної

Прояви

Почуття

Прояву емоцій.

Класи та форми

Емоції поділяються на такі класи:

> позитивні - пов'язані з переживанням приємного;

> негативні - коли переживається неприємне;

> стенічні - які підвищують активність особистості;

> астенічні - які знижують активність особистості.

Через емоції як систему сигналів людина дізнається про значимість того, що відбувається, з точки зору її потреб.

Світ почуттів та емоцій людини дуже складний і різноманітний.

Емоційний тон почуттів - це беспосередні переживання, які супроводжують окремі відчуття (температурні, смакові, слухові) і спонукають суб'єкта до їх збереження чи усунення.

Усю розмаїтість людських переживань можна поділити на дві групи:

1. Відображення ситуаційного ставлення людини до певних об'єктів - це емоції.

2. Стійке й узагальнене ставлення до об'єктів - це почуття.

Почуття потребують для свого виникнення емоцій, але це не кількісне і не часове накопичення емоцій. Емоції - це фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їхнього перебігу. Почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій.

Емоції - це ті безпосередні переживання, з яких формується ставлення. Почуття ж — це саме ставлення.

Почуття - відображення у свідомості людини її ставлення до дійсності, яке виникає при задоволенні чи незадоволенні потреб.

Почуття поділяються на інтелектуальні, естетичні та моральні. У моральних почуттях втілюється ставлення людини до людини у суспільстві. До них належать почуття патріотизму, обов'язку, відповідальності і т.п.

Інтелектуальні почуття засвідчують взаємопроникнення інтелектуальних і афективних моментів. Вони пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини. До них можна віднести подив, цікавість, допитливість, сумнів. В естетичних почуттях виявляється

не лише спрямованість на предмет, а й проникнення в нього. Це специфічне пізнання, яке являє собою проникнення почуття у власну сутність предмета, це пізнання специфічної якості предмета - краси. Світоглядні почуття виражають найбільш узагальнене ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе. Це почуття трагізму, іронії, сарказму.

Афективна сфера особистості має свої специфічні прояви та особливості.

Амбівалентність - це непогодженість, 'суперечливість почуттів, які переживаються до певного об'єкта або події (любов і ненависть, радість і горе і т.д.) Вона є свідченням суперечливості почуттів, що виникають через багатогранність предметів і явищ, різноманітність потреб та інтересів особистості, неоднозначного ставлення людини до навколишньої дійсності.

Апатія - це викликаний втомою, тяжкими переживаннями чи хворобою емоційний стан байдужості, спрощення почуттів, ослаблення почуттів. Вона передбачає пасивне ставлення до навколишніх явищ і подій, часто поєднується із утрудненнями в руховій діяльності. Стійка й чітко виражена апатія може бути ранньою ознакою нервово-психічного захворювання.

За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяються афекти і настрої.

Афект - бурхливе і відносно короткочасне емоційне переживання, яке виникає у зв'язку з різкою і несподіваною зміною актуальних для суб'єкта життєвих обставин і яке супроводжується різкими руховими реакціями. Це особливий тип емоційних процесів, що розвиваються в критичних умовах, коли суб'єкт неспроможний знайти адекватний вихід з небезпечних, травмуючих, найчастіше несподіваних ситуацій. Характеристиками афекту є ситуаційність, узагальненість, значна інтенсивність, коротка тривалість. Він бурхливо протікає, має значну інтенсивність, що виявляється в дезорганізації поведінки і порушенні перебігу психічних процесів. Афект немовби нав'язує суб'єктові стереотипні дії, що являють собою спосіб "аварійного" виходу із ситуації (втеча, загальмованість, агресія та ін.). Зміст і характер афективних проявів може змінюватись під впливом виховання і самовиховання.

Більш тривалим емоційним станом є депресія. Це пригнічений емоційний стан, який характеризується негативним емоційним фоном, зниженням спонукань, загальмованістю інтелектуальної діяльності і рухових реакцій. Депресія спостерігається при багатьох психічних захворюваннях. Стійкістю серед емоцій відзначається настрій. Це порівняно стійке переживання якихось емоцій. "Настрій - це загальний емоційний стан, що забарвлює протягом значного часу окремі психічні процеси й поведінку людини" [29, с. 359].

Довготривалим емоційним станом з переважанням негативних емоцій є фрустрація. Виникає при зіткненні з реальною чи уявною перепоною, яка перешкоджає людині в досягненні значущої для неї мети. Це психічний стан дезорганізації свідомості й поведінки людини. Стан фрустрації спричиняє типові стенічні або астенічні реакції: агресію, спрямовану на подолання реальної причини перешкоди; агресію, спрямовану на себе; агресію, спрямовану на уявного винуватця; переоцінку бажань, цілей; депресивні переживання тощо.

При розрізненні почуттів за силою виділяють також таке складне психічне явище, як пристрасть. У цьому явищі тісно переплітаються емоційні, вольові та пізнавальні процеси.

Пристрасть - сильне і всеохоплююче почуття, яке панує над іншими почуттями людини, що призводить до зосередження на предметі пристрасті всіх її прагнень і сил. Це можливість ідеї постійно, упродовж тривалого часу викликати сильну емоційну реакцію. Результатом сильної і тривалої психологічної напруги може бути стрес. Стрес - емоційний стан, який виникає у відповідь на різноманітні екстремальні дії (стресори) - загрозу, небезпеку, образу і т.д. У стресовому стані людина частіше припускається помилок у розподілі й переключенні уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів, спостерігається розладнання координації рухів, неадекватність емоційних реакцій, дезорганізація й гальмування всієї діяльності. Стреси істотно впливають не тільки на поведінку і діяльність людини, а й на її фізичне здоров'я.

Зрозуміти емоційний стан іншої людини допоможе емпа-тія. Емпатія - співпереживання, осягнення емоційного стану іншої людини, відчування її емоційного світу. Це пасивно-спо-

глядальне, без активного втручання, розуміння ставлення, почуттів, психічних станів іншої особи з метою надати дійової допомоги. Процес емпатії є в основному інтелектуальним за своїм змістом. Це одна з найважливіших якостей людини, без якої неможлива емоційна культура.

Емоції виконують такі функції.

У оцінююча - це оцінка дійсності;

^ мобілізуюча - пов'язує обставини зовнішнього середовища з поведінкою організму: здійснює підготовку до дії;

> мотивуюча - стимулює прагнення уникнути подій, що приносять негативні емоції, і потрапити у ситуації, що обіцяють позитивні емоції;

> діагностична - це ідентифікація спонукань, виявлення їх зв'язків з базовими життєвими потребами, цінностями;

> сигнальна - надає додаткову інформацію, збагачуючи можливості спілкування (наприклад: похмурий вигляд <=> поганий настрій > відкласти важливу розмову).

Існує багато теорій, які намагаються з'ясувати причини та механізм виникнення емоцій.

Еволюційна теорія твердить, що емоції з'явилися в процесі еволюції живих істот як адаптаційні механізми до обставин життя (Ч. Дарвін).

Периферійна теорія говорить, що емоції - це усвідомлення тілесного збудження, яке людина відчуває безпосередньо після сприймання факту, який це збудження викликає (У. Джеймс, К. Ланге).

Теорія когнітивного дисонансу стверджує, що позитивні емоції виникають, коли очікування збуваються, когніції (знання) перетворюються в життя. Негативні - коли між очікуваними результатами і тими, що настали, є невідповідність, розходження (Л. Фестінгер).

Інформаційна теорія твердить, що сила та якість емоцій визначаються силою актуальної потреби та оцінкою можливості її задоволення у даній ситуації (П.В. Симонов).

Теорії емоцій

«Будь-яка емоція характеризується трьома компонентами:

У відчуття емоції, що переживається або усвідомлюється;

У процеси, що відбуваються у нервовій, ендокринній, дихальній, травній та інших системах організму;

У вираження емоцій у міміці, пантоміміці, голосом та ін.

Емоційне збудження супроводжується певними фізіологічними реакціями: змінюється тиск крові та вміст у ній цукру, частота пульсу та дихання, напруження м'язів.

Радість супроводжується посиленням іннервації у м'язах, при цьому невеликі артерії розширюються, посилюється надходження крові до шкіри, вона червоніє й стає темнішою, прискорений кровообіг полегшує постачання тканин тіла необхідними речовинами, й усі фізіологічні процеси оптимізуються. Радість молодить.

Характерною ознакою фізіологічних проявів печалі є її паралізуюча дія на м'язи довільного руху, виникає почуття втоми, рухи стають повільними і слабкими. У той же час судини звужуються, й тканини знекровлюються. Через звуження судин знекровлюються легені, і людина відчуває брак повітря, тісноту і тягар у грудях та намагається полегшити свій стан тривалими і глибокими зітханнями. Образи, розчарування, шкодування за чимось чи кимось дуже старять, оскільки супроводжуються руйнівними змінами нашої шкіри, волосся, нігтів, зубів.

Права та ліва півкулі головного мозку по-різному впливають на наше емоційне життя. Ліва півкуля відповідає за хороший настрій. її пошкодження призводить до переживання відчуття втрати, безпорадності, пригніченості. Права півкуля відповідає за негативні емоцій. При її пошкодженнях людину охоплює ейфорія, безтурботність, а також вона втрачає здатність правильно сприймати емоційний стан інших.

Емоції якнайтісніше пов'язані з особистістю, невіддільні від неї.

Для керування власними емоціями розроблено багато технік, однією з яких є аутогенне тренування. Наприклад, відомі такі техніки керування емоціями:

У любов до ближнього - це переконання себе, що ви повинні бути терплячими та чутливими до проблем життя партнера;

Дата добавления: 2015-05-22