Емоціями 1 страница

Управління

Тривожність

> прощення - тобто ви готові пробачити партнеру його помилку, емоційність, моральну примітивність і т.п.; ^ співчуття - ви співчуваєте людині, яка обділена чимось (красою, розумом, тактовністю, психічним здоров'ям та ін.);

У зменшення значущості проблеми - ви наче зменшуєте рамки сприйняття неприємного партнера, події. Дивитесь на них неначе з далекої відстані. Більшість психологів зараз дотримується думки, що емоції не слід приховувати, щоб справити враження ілюзорного спокою, оскільки це призводить до різноманітних психосоматичних захворювань (виразки шлунку і т. ін.). Але бажано виявляти свої емоції соціально прийнятними та адекватними щодо ситуації способами.

В емоційних явищах здійснюється і виражається переживання людиною свого ставлення до оточуючого.

Особиста тривожність - це стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб'єкта до тривоги та означає наявність у нього тенденції сприймати різноманітні ситуації як загрозливі.

Певний рівень тривожності - природна та обов'язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини існує власний або бажаний рівень тривожності.

Ситуаційна тривожність — тимчасовий емоційний стан, який характеризується напруженням, стурбованістю, нервовістю, тривогою за певних обставин. Цей стан може бути різним за інтенсивністю і динамічним у часі. Надмірна тривожність призводить до погіршення самопочуття, розладу сну, зниження результативності діяльності.

Одну з технік подолання тривожності пропонує Д. Кар-негі в книзі " Як перестати турбуватися і почати жити".

Життя без стресу неможливе. Будь-яка життєва ситуація викликає стрес, але не всі з них є критичними. Інтенсивність стресу залежить не лише від фізичної сили, а й від особистішої значущості діючого чинника. За допомогою стресу організм повністю мобілізує себе на самозахист.

Позитивний вплив стресу виявляється у:

Воля

та вольові дії

> покращанні уваги;

> підвищенні рівня зацікавленості людини в досягненні мети;

> позитивному емоційному забарвленні процесу роботи;

> зміщенні соматичних показників у бік їх інтенсифікації. Шкідливий та несприятливий стрес називають дистресом. З емоціями тісно пов'язана воля, тому їх

часто об'єднують у спільну емоційно-вольову сферу особистості, яка протиставляється пізнавальній. Якщо емоції лежать на нижчому рівні еволюції психіки, то воля є її вершиною.

Воля - це свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, пов'язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перепон. Процес регулювання невідривний від потреб. Воля детермінується потребами, але не підпорядковується їм. Воля зумовлена мотивами, складом особистості, вольові дії мають особистісний характер. Воля опосередковується свідомістю. Вона виникає тоді, коли людина здатна до рефлексії щодо власних потягів, бажань, може так чи інакше ставитись до них.

Основними ознаками вольового акту є:

У докладання зусиль для виконання вольового акту;

> наявність продуманого плану здійснення поведінко-вого акту;

> посилена увага до поведінкового акту і відсутність безпосереднього задоволення;

> спрямування зусиль на перемогу обставин і самого себе.

Вольова регуляція поведінки характеризується станом оптимальної мобілізації особистості, потрібного режиму активності, концентрацією цієї активності в необхідному напрямку.

Головну психологічну функцію волі складає посилення мотивації і удосконалення на цьому ґрунті регуляції дій. Цим вольові дії відрізняються від імпульсивних.

Вольові дії бувають простими і складними.

До простих вольових дій відносять ті, при яких людина без вагань іде до поставленої мети, коли їй зрозуміло, чого і яким шляхом домагатися.

Для складної вольової дії характерні:

^ усвідомлення мети і прагнення досягти її; ■■ > усвідомлення можливості досягти мети;

У поява мотивів, які підтверджують чи відкидають ці можливості;

У боротьба мотивів;

^ прийняття однієї з можливостей як рішення;

У здійснення прийнятого рішення;

^ подолання перепон у досягненні рішення.

Рівень сформованості та глибини кожної ланки вольового акту виявляється в поведінці людини і залежить від її вольових особистісних якостей. До них належать:

1. Сила волі - це міра необхідного вольового зусилля для досягнення мети.

2. Наполегливість - це уміння мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів.

3. Витримка - це уміння гальмувати дії, почуття, думки, які заважають здійсненню прийнятого рішення.

4. Енергійність - це активність під час досягнення мети.

5. Рішучість - це уміння приймати і втілювати в життя швидкі, обґрунтовані і тверді рішення.

6. Сміливість - це уміння перебороти страх і йти на виправданий ризик.

7. Самоволодіння - це уміння контролювати почуттєвий бік своєї психіки.

8. Упевненість у собі.

9. Відповідальність - це виконання моральних вимог.

10. Дисциплінованість - це свідоме підкорення своєї поведінки загальноприйнятим нормам.

11. Принциповість - це вірність певній ідеї в переконаннях.

12. Обов'язковість - це уміння добровільно покласти на себе відповідальність.

13. Цілеспрямованість - це здатність ставити перед собою мету.

14. Самостійність - це планування діяльності без допомоги інших.

15. Організованість - це розумне планування і упорядкування своєї праці.

Щ)

Порушення

та виховання

волі

Вольові якості у людини можуть не сформуватися, якщо умови життя і виховання в дитинстві були несприятливі:

1) дитина була розбещеною, усі її бажання виконувались без перешкод;

2) дитина була пригнічена волею і вказівками дорослих, не звикла приймати рішення самостійно.

Вольові дії, як і вся психічна діяльність, пов'язані з функціонуванням мозку. Важливу роль при здійсненні вольових дій виконують лобні частини мозку. Пошкодження їх призводить до абулії- хворобливого безволля. Порушення вольової поведінки може виявитись у формі апраксії, тобто порушенні довільної регуляції рухів і дій, які унеможливлюють здійснення вольового акту, а також лінощів, тобто прагнення відмовитися від подолання труднощів, стійке небажання здійснити вольове зусилля (це набута якість).

Воля завжди пов'язана з метою, яка повинна бути значущою. На шляху до мети мають бути труднощі та їх подолання. Повинні бути засоби та прийоми подолання труднощів. Починати виховувати волю потрібно з самого раннього дитинства. Дитині необхідно прищеплювати навички самообслуговування. Повинен бути механізм повторення. Доки у дитини немає своєї волі, створюється зовнішня воля: їй ставлять мету та створюють умови для подолання труднощів. Необхідно слідкувати, щоб мета досягалась. Важливим є дотримання режиму. Режим - це зовнішня воля, це, коли хочеться - треба гальмувати, коли не хочеться - треба спонукати.

Розвиток волі у людини пов'язаний:

а) з перетворенням мимовільних психічних процесів у довільні;

б) з набуттям людиною контролю над своєю поведінкою;

в) з виробленням вольових якостей особистості;

г) з тим, що людина свідомо ставить перед собою все більш складні задачі і реалізує все більш віддалені цілі, які вимагають значних вольових зусиль протягом тривалого часу.

Самовиховання волі можливе при дотриманні певних умов:

> систематичному вправлянні в подоланні труднощів, починаючи з відносно незначних складностей у повсякденному житті (режим дня, заняття спортом тощо);

У обов'язковому здійсненні прийнятих рішень;

> постановці привабливої, особистісно вартісної та соціально корисної мети;

> виділенні і проходженні ряду етапів на шляху до поставленої мети.

2. ОПОРНІ СХЕМИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

№

Чинники, що привертають та посилюють увагу

(за Н.П. Статіновою, Г.П. Сень)

Класифікація відчуттів

Характеристики сприймання

Помилкове сприймання предметів

174,

Види мислення, визначені на різних підставах (за М. Л. Смульсон)

Підстава класифікації	Види мислення
Форма	наочно-дійове наочно-образне словесно-логічне
Характер задач, які розв'язуються	теоретичне практичне
Рівень узагальнення	емпіричне теоретичне
Ступінь розгорнутості	дискурсивне інтуїтивне
Адекватність відображення реальної дійсності	реалістичне аутичне
Ступінь новизни та оригінальності	репродуктивне продуктивне (творче)
Вплив на емоційну сферу	патогенне саногенне

Етапи розумової діяльності

Воля і особистість

~ 3. ВИСНОВКИ

Увага служить для виділення найбільш важливих стимулів маси одночасно діючих на психіку людини. Увага - це зосеред-ення психіки (свідомості) на певному об'єкті, яке супроводжуєть-і підвищеним рівнем сенсорної, інтелектуальної чи рухової ак-івності. Увага буває мимовільна, довільна та післядовільна.

Увага конкретної людини характеризується певними;обливостями та параметрами, до яких належать: стійкість, [тенсивність, переключення, обсяг та розподіл. Деякі з цих па-іметрів піддаються тренуванню, деякі - ні. Батьки, щоб підгоювати свою дитину до школи, повинні ще у дошкільному віці озвивати її увагу за допомогою спеціальних вправ.

Відчуття та сприйняття - це базові психічні процеси, на сих ґрунтується наше пізнання дійсності. Під відчуттями ми ззуміємо психічний процес відображення окремих властивос-:й і явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів оргазму при безпосередній дії подразників на відповідні рецептори.

Анатомо-фізіологічний апарат, який забезпечує відчуття ляхом прийому і трансформації в нервові імпульси певних под-ізників із зовнішнього та внутрішнього середовища, називаєть-[ аналізатором.

Відчуття поділяються на інтероцептивні, екстероцептивні і пропріоцептивні. Найбільш важливими для функціонування жхіки людини є зорові та слухові відчуття.

Далеко не кожен подразник здатний викликати відчуття. [іж чутливістю та силою подразника (порогом) існує обернена шежність: чим більша інтенсивність подразника потрібна для шикнення відчуття, тим нижча у людини чутливість.

Прийом та переробка отриманої через органи чуття інфор-ації завершується створенням образів предметів та явищ. Сприй-їття - це психічний процес відображення у свідомості людини зедметів та явищ у цілому при їх безпосередньому впливі на згани чуття. Сприйняття є результатом діяльності системи ана-заторів. Образ сприйняття не зводиться до простої суми дчуттів, хоч і будується на їх основі.

На формування сприйняття (перцептивного образу) впли-іють не лише характеристики діючих стимулів, а й особливості

Ю

особистості спостерігача, його минулий досвід. Ця залежність сприйняття від минулого досвіду та змісту психічної діяльності називається апперцепцією.

Галюцинації - порушення процесу сприйняття, при якому виникають образи сприйняття за відсутності реального об'єкта. При цьому людина переживає цілковиту реальність того, що бачить, чує або відчуває.

У результаті переробки і збагачення минулих сприймань виникають уявлення, які відображають характерні, наочні ознаки предметів і явищ. Уява як своєрідна форма відображення дійсності здійснює уявний відхід межі того, що безпосередньо сприймається, сприяє передбаченню майбутнього, оживляє те, що було раніше. Для висококваліфікованого фахівця надзвичайно важливим є вміння приймати і реалізувати нестандартні рішення, здійснювати творчий підхід у конкретній професійній діяльності.

Уява може бути пасивною і активною, яка поділяється на відтворювальну і творчу. Залежно від участі свідомості та вольових зусиль вона поділяється на мимовільну і довільну. Процеси уявлення мають аналітико-синтетичний характер.

Здатність постійно накопичувати інформацію є важливою особливістю психіки. Пам'ять людини - це накопичення, збереження та відтворення людиною свого досвіду, способів існування психіки в часі, тому пам'ять є необхідною умовою єдності людської психіки, нашої психологічної ідентичності.

Мислення становить здатність орієнтуватися в нових для людини даних, здатність розуміти їх.

Емоційна сфера людини відіграє значну роль в її житті. Існує ряд наукових теорій, які по-різному трактують механізми виникнення та сутність емоцій. Своєрідність емоцій та почуттів визначається характером наявних у даний момент потреб, а також можливістю їхнього задоволення.

Сила, темп і ритм емоційних реакцій є індивідуальними для кожної людини, оскільки зумовлені типом нервової системи. Емоції виступають як внутрішні спонукання до діяльності та зумовлюють її динаміку. Емоційні стани можуть підвищувати чи знижувати рівень життєдіяльності людини. Потрібно вчитися керувати власним емоційним станом.

Стрес - це неспецифічна реакція організму на ситуацію, що потребує перебудови діяльності організму. Динаміка стресу складається з трьох фаз: тривоги, мобілізації та виснаження. Кожній людині притаманний свій оптимальний рівень стресу.

Воля - це свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, пов'язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перепон. Воля детермінується потребами, але не підпорядковується їм. Вольові якості людини можуть не сформуватися, якщо умови життя і виховання в дитинстві були несприятливі.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яку роль відіграє увага у процесі освоєння дійсності людиною?

2. Назвіть чинники, які привертають увагу. Як Ви зможете використовувати їх у практичній діяльності?

3. Охарактеризуйте шляхи, прийоми й засоби вдосконалення уваги людини.

4. Розкрийте значення процесів відчуття та сприйняття у відображенні дійсності психікою людини. Які чинники впливають на сприйняття людьми один одного?

5. У чому полягає специфіка сприйняття як рівня перетворення інформації?

6. Які чинники впливають на сприйняття людьми один одного?

7. Як формуються уявлення людини?

8. Що таке уява? У чому вона виявляється?

9. Охарактеризуйте види уяви.

¹ 10. Як здійснюється синтез уявлень?

11. Охарактеризуйте функції уяви.

12. Які закономірності пам'яті людини впливають на засвоєння навчального матеріалу?

13. Від чого залежить розвиток пам'яті у людини?

14. Охарактеризуйте індивідуальні особливості пам'яті.

15. Які існують методи тренування пам'яті?

16. Покажіть відмінність мислення від чуттєвого сприйняття.

17. Охарактеризуйте особливості творчого мислення людини. Як можна розвивати творче мислення у процесі навчання?

18. Чим відрізняються емоції від почуттів?

19. Які функції виконують емоції у поведінці людини?

20. Що відрізняє стрес від дистресу?

21. За допомогою яких прийомів людина може керувати своїм емоційним станом?

22. Які вихідні ознаки вольової поведінки?

23. Які вольові якості особистості виявляються на стадії прийняття рішення у вольовому акті?

5. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

5.1. ДИДАКТИЧНИЙ ТЕСТ

Дайте відповідь "правильно " або "неправильно ". Поясніть, чому.

1. Серед основних якостей уваги виділяють направленість, ступінь і обсяг.

2. Увага не може бути засобом, який керує поведінкою людини.

3. Взаємодія з навколишнім середовищем відбувається завдяки діяльності мозку, зокрема, нюху, смаку.

4. Мозок контролює функції організму за допомогою уяви, сновидіння, мовлення.

5. Наше сприйняття навколишнього світу, перш за все, залежить від рівня культури.

6. Активна уява може бути відтворювальною і творчою.

7. Мрії завжди шкодять діяльності.

8. Ми завжди пам'ятаємо про роботу, яку встигли закінчити.

9. Нетривалий час інтенсивної роботи з матеріалом дає значніший ефект його запам'ятовування.

10. Пам'ять тісно пов'язана з процесом мислення.

11. Вольові дії виявляються в ситуаціях вибору однакових за значенням мотивів за наявності внутрішніх перешкод.

12. Позитивні емоції з'являються, коли людина має достатню позитивну інформацію.

13. З віком людина стає менш емоційною, а її чутливість зменшується.."

14. Для стану афекту характерна тривалість перебігу.

15. Настрій буває перехідний, стійкий і тривалий.

16. Поведінка людини у стресовій ситуації залежить від вольової зібраності, досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях.

17. Сильна мотивація до успіху пов'язана із задоволенням собою та своїм становищем.

5.2. ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Увага, її природа та роль у навчальній і трудовій діяль-'ності.

2. Вікові та індивідуальні особливості уваги.

3. Вивчення уваги з метою визначення втомлюваності лю-дини.

4. Виховання уважної людини.

5. Розвиток сенсорної культури особистості.

6. Проблема моделювання процесів сприймання.

7. Розвиток чуттєвої сфери людини в сучасних умовах науково-технічного прогресу.

8. Прийоми аглютинації та аналогії в сучасній технічній думці.

9. Пам'ять людини і "пам'ять" машини.

10. Умови доброго запам'ятовування і збереження.

11. Взаємодія розвитку пам'яті, мислення й уяви.

12. Індивідуальні особливості пам'яті та здібності людини.

13. Методики дослідження пам'яті людини.

14. Особистіша зумовленість мислення.

і і, 15. Критичність мислення та його продуктивність.

16. Інтелектуальні почуття людини.

17. Стреси в житті людини: причини виникнення і шляхи подолання.

18. Характеристика емоційно-вольових властивостей особистості.

6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1 Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основи психологии и педагогики. - К.: МАУП, 1999. - 168 с.

2. Варбан Є.О. Стратегія і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. -№ 8; 9.

3. Введение в психологию. Учебн. пособие / Под ред. А.В. Пет-ровского. - М.: Академия, 1995. - 496 с.

4. Виноградова Т.В., Семенов В.В. Познавательньїе про-цессьі у мужчин и женщин // Вопросн психологии. - 1993. - № 2.

5. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. -М.: Просвещение, 1986. - 272 с.

6. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2 т.: Т. 1: Пер. с франц. - М.: Мир, 1995. - 496 с.

7. Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. -К.: Либідь, 1997. - 376 с.

8. Грановская P.M. Злементьі практической психологии. -Л.: Лепиздат, 1987. - 136 с.

9. Гримак Л.П. Резерви человеческой психики. - М.: Пе-дагогика, 1987. - 168 с.

10. Губенко О.В. Проблеми вивчення та розвитку мислення // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 6, 7.

11. Додонов В.И. В мире змоций. - К.: Вьісш. шк., 1987. -234 с.

12. Загальна психологія: Підруч. Для студентів вищ. навч. закладів./С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Соловієн-ко. За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. - К: Форум, 2000. - 543 с.

13. Зязюн І.А. Гуманістична парадигма в освіті. Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку // Матеріали науково-практичної конференції 17-18 квітня 1993 р. - К., 1996 -С. 8-12.

14. Зязюн І. А. Методологія єдності раціонального і емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.-метод, зб. -Харків, 1996.-С. 9- 12.

15. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод, посіб. - К.: МАУП, 2000. - 312 с.

16. Калошин Ф.В. Як формувати позитивне мислення // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 2, 3.

17. Климов Е.А. Общая психология. Общеобразователь-ньш курс: Учебн. пособие. - М.: Юнита - Дана, 1999. - 321 с.

18. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. У 2-х ч. - Ч. І. Психологія суб'єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999. - 244 с.

19. Леви В. Искусство бьіть собой. - М.: Знання, 1991. - 256 с.

20. Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. - К.: Екс. Об, 1999. - 304 с.

21. Немов Р.С. Психология. - В 3 кн. Кн. 1. Общие основи психологии. - М.: ВЛАДОС, 1997.-688 с.

22. Ничкало Н.Г. Проблема освітньо-виховних цілей у професійному навчанні: Наук.-метод. зб. - Харків, 1993. - С. 374-379.

23. Основи практичної психології: Підручник / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. - К.: Либідь, 1999. - 536 с.

24. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричу-ка, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. - 632 с.

25. Основьі психологических знаний: Учебн. пособие / Авт. -сост. Г.В. Щекин. - К.: МАУП, 1999. - 126 с.

26. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология: Учеб-ник для студентов вьісш. пед. учеб. заведений. - 3-є изд., стереотип. - М.: Академия, 2002. - 512 с.

27. Побірченко Н.А. Учнівська молодь і професії ринкової економіки. - К., 1998. - 206 с.

28. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К.: Вища шк., 1982.

29. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін./ За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид. -К.: Либідь, 2000. - 558 с.

30. Психология: Учеб. пособие для пед. училищ / Под ред. проф. В.А. Крутецкого. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Просве-щение, 1974. - 304 с.

31. Психология и педагогика: Учебн. пособие / Под ред. А.А. Радугина. - М.: Ценр, 1999. - 332 с.

32. Психология: Словарь. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

33. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Монографія. - К.: Деміур, 1998. - 160 с.

34. Скотт Дж. Г. Сила ума. - К.: Внешторгиздат, 1991. -200 с.

35. Статінова Н.П., Сень Г.П. Основи психології та педагогіки: Навч. посіб. - К.: КДТЕУ, 1999. - 330 с.

36. Холмогорова А.Б., Гаранин Н.Г. Культура змоций и психическое здоровье // Вопросьі психологии. - 1999. - № 2.

37. Цуканов Б.И. Время в психике человека: Монографія. -Одеса: Астропринт, 2000. - 220 с.

7. ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ГІПЕРТЕКСТІВ

7.1. КОГНІТИВНА ТА АФЕКТИВНА СФЕРИ

Особистість, перебуваючи в бадьорому стані, активно, діяльно ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось забуває. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам'ятовує, переживає, тобто вона буває до чогось уважною.

Увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях. Основною закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об'єкти. Цю здатність називають уваоїсніс-шю. Вона являє собою характерологічну властивість особистості, завдяки якій людина володіє своєю увагою, а тому своєчасно й активно зосереджується, скеровує увагу.

Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонукань спрямовувати й підтримувати свою увагу в процесі діяльності внутрішніми засобами.

Увага детермінується співвідношенням збуджень у корі великих півкуль головного мозку, зумовлених подразниками, що впливають на чуття організму, і внутрішніми установками та психічними станами.

У психології розрізняють мимовільну, довільну та після-довільну увагу. Усі різновиди уваги тісно пов'язані між собою і за певних умов переходять одні в одні. Мимовільна увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників перевищує силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдо-мінантні збудження, за певних обставин, стають інтенсивніши-ми порівняно з тими, що домінують у цей момент.

Довільна увага - це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю. Силою волі людина здатна мобілізувати й зосередити свою свідомість на потрібній діяльності протягом досить тривалого часу. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність боротися зі сторонніми відволіканнями. Головним збуджувачем довільної уваги є усвідомлювані потреби та обов'язки, інтереси людини, мета та засоби діяльності.

Післядовільна увага виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження. Тому післядовільну увагу називають ще й вторинною мимовільною увагою. У післядовільній увазі напруження волі слабшає, а інтенсивність уваги не зменшується, залишається на рівні довільної уваги.

Залежно від змісту діяльності увага спрямовується або на зовнішні, безпосередньо дані предмети, явища та рухи власного тіла, які є об'єктом наших відчуттів і сприймань, або на внутрішню, психічну діяльність. У зв'язку з цим виокремлюють зовнішню, або сенсорну, та рухову (моторну) увагу і внутрішню, інтелектуальну, увагу. Зовнішня увага відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відоб-

раженні нашою свідомістю. Вона виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття на об'єкт сприймання і спостереження, в зосередженні на діючих органах тіла - руках, ногах, на їх напруженні.

Внутрішня, або інтелектуальна, увага спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприйняття, пам'яті, уяви, мислення), психічних органів і переживань. Вона яскраво'виявляється, наприклад, під час розв'язування завдань подумки, у пригадуванні, у міркуванні подумки.

В увазі виокремлюють такі її характерні властивості: зосередженість, або концентрація уваги, стійкість, переключення, розподілення та обсяг. Ці властивості є головною передумовою продуктивності праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості. У практиці ці властивості виявляються по-різному.

Зосередження уваги - це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметах розумової або фізичної діяльності. Заглиблюючись у предмет, людина не помічає впливу на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Фізіологічним підґрунтям зосередженості є позитивна індукція нервових процесів збудження та гальмування. Зосередженість, тобто концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, міри зацікавленості нею і особливо від індивідуальних особливостей людини - її вміння, звички зосереджуватися, підґрунтям чого є активність і стійкість збуджень в активних ділянках кори великих півкуль головного мозку. Стійкість уваги характеризується тривалістю зосередження на об'єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об'єктів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.

Переключення уваги - це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Фізіологічним підґрунтям переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших. Переключення уваги з одних предметів на інші потребує належного опанування своєї уваги, усвідомлення послідовності дій та операцій з предметами, яких вимагає праця, вміння керувати своєю увагою, що здобувається в процесі діяльності.

Концентрація уваги може бути вузькою та більш широкою, коли людина зосереджується не на одному, а на кількох об'єктах. За більш широкої концентрації уваги відбувається розподіл уваги. Він виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності.

Дата добавления: 2015-05-22