Структура, види і стилі спілкування

групах-колективах, тобто в умовах безпосереднього контакту між людьми.

Перцептивна сторона спілкування - процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння. Перше враоїсения будується на основі стереотипів. Воно неповне, фрагментарне, спрощене. Чинник переваги змушує при зустрічі з людиною, яка перевищує нас за якимись важливими для нас параметрами, оцінювати її дещо позитивніше, ніж якби вона була рівною нам. Чинник привабливості: чим більше зовні приваблива для нас людина, тим краща вона в усіх інших відношеннях - і навпаки. Чинник ставлення до нас, якщо він позитивний, породжує сильну тенденцію до приписування позитивних якостей партнеру; якщо він негативний, то породжує тенденцію виділяти негативні якості в партнері.

Ідентифікація — спосіб розуміння іншої людини шляхом уподібнювання себе їй. Людина неначе ставить себе на місце іншої людини і визначає, як би вона діяла в подібних ситуаціях.

Емпатія - вміння поглянути на все очима іншого і відчути його стан. Це прагнення емоційно відгукнутись на проблеми іншої людини. Ситуація іншої людини не стільки продумується, скільки відчувається.

Рефлексія - усвідомлення людиною того, як вона сприймається партнером по спілкуванню. Це не просто знання чи розуміння партнера, а знання того, як партнер розуміє вас, своєрідний подвоєний процес дзеркальних стосунків один з одним.

Казуальна атрибуція - пояснення людиною причин та мотивів поведінки своїх та інших людей, їх особистісних якостей та причин подій.

Самоподача - здатність втручатися в процес формування свого образу у партнера. Вона полягає в управлінні увагою співрозмовника. Управління сприйняттям партнера відбувається за допомогою привернення уваги до тих особливостей зовнішності, поведінки, які запускають відповідні механізми соціального сприйняття.

Комунікативна сторона спілкування - це обмін думками, переживаннями, настроєм, бажаннями.

Інтерактивна сторона спілкування - це взаємодія людей, безпосередня організація їх спільної діяльності.

Трансактний аналіз розглядає ситуації спілкування з позицій, що займають партнери під час спілкування. Людина в різних ситуаціях знаходиться в одному з можливих станів свого "Я".

"Батько": містить норми та розпорядження.

"Дитина": містить емоційні комплекси та реакції, притаманні дітям. Завжди вирішує проблеми на свою користь.

"Дорослий ": містить стереотипи розрахунку, вірогідну оцінку ситуації, раціональність, компетентність, незалежність.

"Маніпулятор ": відрізняється байдужістю або недоброзичливістю до партнера, прагне до експлуатації інших та контролю над ними.

Залежно від змісту спілкування, від того, що є його предметом, залежно від типу аудиторії, а також від стосунків між учасниками контакту, визначають декілька видів спілкування.

За змістом: побутове, ділове, професійне, пошукове, політичне, інформаційно-комунікативне.

З позицій стосунків між учасниками: рольове, ділове, міжо-собистісне, рапортне (з односторонньою довірою).

За типом аудиторії: діалог, у малій групі, з масою.

Усі ці види спілкування належать до безпосереднього спілкування, тобто без проміжних ланок. Опосередковане спілкування здійснюється через проміжні устрої: телебачення, радіо, друковані видання та ін.

Спрямованості спілкуванню надає його стиль. Гуманістичний стиль - це повага до особистості. Агресивний стиль - це досягнення успіху шляхом тиску або контролю над іншими. Відчужений стиль - це збереження емоційної дистанції, усамітнення. Маніпулятивний стиль - це досягнення своєї мети за рахунок інших.

Ефект впливу на людину (Модуль V, розділ 1.1.) в процесі спілкування залежить від того, які механізми впливу використовувались: переконання," зараження", навіювання.

Найдавніший механізм впливу - "зараження ". Це передача певного емоційно-психологічного настрою від однієї людини до іншої; ґрунтується на апелюванні до емоційно-підсвідомої сфери людини (паніка, дратівливість, сміх і под.)

Механізми

впливу на

співрозмовника

в процесі спілкування

Ефект залежить від ступеня інтенсивності емоційного стану людини, яка здійснює вплив, і кількості слухачів. Чим вищий емоційний настрій оратора, тим сильніший ефект. Кількість людей повинна бути достатньо великою.

Навіювання також ґрунтується на впливі на підсвідомість, на емоції людини, але вже вербальними, словесними засобами. При цьому оратор повинен бути впевненим у собі, авторитетним, оскільки навіювання ґрунтується, головним чином, на авторитеті джерела інформації. Велика роль інтонації голосу (90%).

Переконання апелює до логіки, розуму людини, передбачає достатньо високий рівень розвитку логічного мислення. На людей, які малорозвинені, іноді неможливо логічно впливати. Таким чином, переконання - метод впливу, заснований на логічних прийомах, до яких домішується різноманітний соціально-психологічний тиск (вплив авторитетності джерела інформації, груповий вплив).

Іноді можливий ефект бумеранга, коли спілкування призводить до результатів, протилежних намірам переконуючого. Це відбувається, коли:

> початкові установки переконуючого і того, кого переконують, розділені великою дистанцією і з самого початку оратор це показує;

> у випадку великої кількості інформації, доказів за дрібницями. Це створює емоційний бар'єр.

Ефективність впливу інформації на установки людини залежить також від первинності інформації (перша інформація сприймається легше, довірливіше).

Відзначимо типові викривлення уявлень про іншу людину. "Ефект ореолу" - це вплив загального враження про людину, на сприйняття і оцінку окремих властивостей її особистості. Якщо думка про людину гарна, то її поганий вчинок розглядають як випадковість. "Ефект послідовності" - це судження про людину: найбільший вплив мають відомості, пред'явлені про неї в першу чергу. Щоб нашкодити людині, хтось, дізнавшись про неї щось погане, поспішає розповісти керівнику. Довести, що все було не так, дуже важко. "Ефект проекціювання" - це проекція на інших людей власних властивостей, що викликає очікування відповідної поведінки за нашою моделлю. Це невміння зрозуміти точку

зору іншої людини. "Ефект наслідування" - це відтворення діяльності, вчинків, якостей іншої людини, на яку хочеться бути схожим (копіювання поведінки, жестів, інтонації, свідоме наслідування). Таким чином, найважливішим у спілкуванні є управління ним. У процесі спілкування необхідно враховувати певні закономірності:

1. Зрозуміти - це ще не означає прийняти. Якщо співрозмовник зрозумів вас, усвідомив вашу мету, це ще не означає, що він згоден з вами і буде це реалізовувати. Тому досить часто проблема полягає не тільки у досягненні взаєморозуміння, а у досягненні узгодження позицій. Для досягнення цього слід пам'ятати, що сформоване повідомлення не повинно суперечити установкам того, кому воно адресоване; повинні бути усунені протиріччя, що виникли в силу різних бар'єрів спілкування; повідомлення повинно бути ясним та логічним.

2. За інших рівних умов, люди легше переймають позицію тієї людини, до якої відчувають емоційно позитивне ставлення, і, навпаки, відкидають позицію тієї людини, до якої відчувають негативне ставлення.

Отже, щоб здійснити стратегічний задум, треба викликати у співрозмовника більше позитивних емоцій. При цьому необхідно усунути умови неприйняття, а не чинити на нього тиск; не витрачати зусилля на повторення, а показати партнеру, що зміст комунікативного повідомлення не суперечить, а сприяє задоволенню його потреб.

Дата добавления: 2015-05-22