Бар'єри на шляху до ефективного спілкування та їх подолання

Управління - це складний процес спілкування з людьми, партнерами по справі чи іншими представниками, зацікавленими в бізнесі.

"Бар 'ери в спілкуванні - внутрішня перешкода психологічної природи, що заважає людині успішно спілкуватися"[34. с. 139]. "Бар'єр спілкування виступає об'єктивною перешкодою на шля-

Причини

бар'єрів

спілкування

ху до психологічного контакту й ефективного впливу партнерів один на одного" [31, с. 124].

Негативними наслідками виникнення бар'єрів стає те, що вони:

> збільшують психологічну дистанцію між партнерами;

^ знижують рівень взаємного саморозкриття співрозмовників і ступінь взаємної довіри між ними; У деформують характер взаємодії в спілкуванні; У зменшують імовірність досягнення бажаних результатів спілкування.

Можна виділити чотири групи причин, які зумовлюють бар'єри спілкування. 1. Індивідуально-типологічні особливості партнерів. Це особливості темпераменту, особливості характеру (акцентуації характеру, низька емпатія), емоційний стан (страждання, гнів, страх, сором, вина, омерзіння, настрій, презирство).

2. Відмінності в установках сприйняття і розуміння партнера. Це "ефект ореолу", "ефект новизни", "ефект первинності", "ефект стереотипу".

3. Моральний бар'єр. Це життєво-побутові чинники (стать, вік, соціальний стан, сором'язливість, психологічні властивості, надмірна потайність).

4. Мотиваційний бар'єр. Тобто виражена мотивація повинна бути прийнятною та переконливою і для інших.

У процесі спілкування важливе місце займають також фас-цинація, експектація та емпатія.

Фасципація (від англ. - зачарування) -це спеціально організований вербальний (словесний) вплив, призначений для зменшення втрат семантично значимої інформації при сприйнятті повідомлення партнерами по спілкуванню, за рахунок чого підвищується можливість її впливу на їх поведінку.

Форми фасцинації можуть бути різними: акустична, ритмічна, семантична.

Фасцинація, експектація,

емпатія, контрсугестія

Залежно від акустичної організації інтенсивність фасцинації може варіювати від мінімальної (монотонна дикторська мова) до максимальної (спеціально інтонована мова, декламація, спів). Важливим чинником фасцинації є ритмічна фасцина-ція повідомлення. Існує також семантична фасцинація, коли текст повідомлення за певних умов виявляється життєво значущим для реципієнтів, викликаючи різку зміну їх поведінки. Наприклад, семантична фасцинація проявляється у "феномені ЗО жовтня 1938 p.", коли радіоінсценування "Боротьби світів" Г. Уелса викликало в США масову паніку, яка охопила більше мільйона людей. Аналогічний ефект викликала вона і в Еквадорі через 15 років. Ефект семантичної фасцинації мають також чутки.

Експектація (від англ. - очікування) - це система очікувань, вимог відносно норм виконання індивідом внутрішньогрупових ролей. Експектації являють собою різновид соціальних санкцій, які впорядковують систему відношень і взаємодій у групі. На відміну від офіційних приписів, посадових інструкцій та інших регуляторів поведінки в групі, експектації носять неформалізо-ваний і не завжди усвідомлюваний характер. Дві основні сторони експектацій - право очікувати від оточуючих поведінки, відповідної їх рольовій позиції, і обов'язок поводитися відповідно до очікувань інших людей.

Експектація може бути розпорядчою і передбачаючою. При розпорядчій експектації визначають належний характер виконання індивідом ролі. При передбачаючій експектації визначають вірогідний характер виконання індивідом ролі з урахуванням індивідуальних особливостей суб'єкта і конкретної ситуації.

Емпатія — це осягнення емоційних станів іншої людини у формі співпереживання. Емпатія буває трьох видів.

1. Емоційна - заснована на механізмах проекції і наслідування моторних, афективних реакцій іншої людини. Ситуація іншої людини не стільки продумується, скільки відчувається.

2. Когнітивна - базується на інтелектуальних процесах.

3. Предикативна - здатність людини передбачати афективні реакції іншої людини в конкретних ситуаціях.

Поглянути на речі з точки зору іншої людини - не обов'язково означає ототожнити себе з цією людиною. Якщо людина

виявляє до когось емпатію, вона просто бере до уваги її лінію поведінки (ставиться до неї зі співчуттям), але свою власну може будувати зовсім по-іншому. І той, і інший аспекти важливі.

У багатьох ситуаціях людина зустрічається з тим, що її слова, бажання і спонукання якось неправильно сприймаються співрозмовником, "не доходять" до нього. Іноді навіть виникає враження, що співрозмовник захищається від нас, наших слів і переживань, що він створює якісь перепони.

По суті, кожній людині є що захищати від впливу. Комунікація - це вплив; звідси витікає, що у випадку успіху комунікації повинна відбутися якась зміна в уявленнях про світ того, кому вона адресована, проте не кожна людина хоче цих змін.

Мова є способом навіювання, або сугестії. Кожний, хто говорить, навіює. Але в більшості випадків має місце і зустрічна психологічна активність - коитрсугестія — протинавіювання, яке містить в собі способи захисту від неминучого впливу мови.

Саме контрсугестія і є головною причиною виникнення тих бар'єрів, які з'являються на шляху комунікації.

У багатьох випадках бар'єри нерозуміння можуть погано прислужитися людині, коли нічого загрозливого чи небезпечного в дії немає, а помилкове "ввімкнення" сигналізації призводить до того, що потрібна і актуальна інформація не сприймається.

Практично для всіх людей важливо вміти спілкуватися таким чином, щоб їх правильно розуміли. Для цього важливо знати способи подолання психологічних бар'єрів. У повсякденному спілкуванні уникання постає у формі неуважності.

Контрсугестія може проявлятися у трьох видах.

1. Уникнення - це ухилення від контактів з партнером: людина неуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привід відволіктися, використовує будь-який привід для припинення розмови.

2. Авторитет: розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє лише першим і відмовляє в довірі другим. Лише враховуючи характер формування уявлень про авторитет у співрозмовника можна сподіватися на реальну ефективність спілкування.

Прийоми

привернення

уваги

3. Нерозуміння: потенційно небезпечна для людини інформація може виходити від людей, яким вона довіряє. У такому випадку захистом буде своєрідне нерозуміння самого повідомлення.

У спілкуванні важливо, по-перше, щоб увага того, хто слухає, була привернена до того, хто говорить, і до того, що він говорить, по-друге, щоб увага ця була постійною, не розсіювалась.

Для привернення уваги (Модуль III, розділ 1.1.) використовують такі прийоми:

1. "Нейтральної фрази ": на початку виступу промовляється фраза, прямо не пов'язана з основною темою, але з якихось причин вона має значення і цінність для всіх присутніх.

2. Приваблення: на початку промовити щось голосом, який важко сприймається: дуже тихо, дуже незрозуміло, занадто монотонно чи нерозбірливо. Тому, хто слухає, доводиться докладати спеціальних зусиль, щоб хоч щось зрозуміти, а це передбачає концентрацію уваги.

3. Встановлення зорового контакту - обвести аудиторію поглядом, пильно дивлячись на когось одного, фіксувати поглядом декількох людей в аудиторії і кивнути їм.

Наступне завдання з управління увагою - її підтримка. Існують такі прийоми підтримки уваги:

Ізоляція: ізолювати спілкування від зовнішніх чинників.

Нав'язування - постійна зміна характеристик голосу і мови: говорити то голосніше, то тихіше, то швидше, то повільніше, то скоромовкою, то нейтрально.

Акцептування - коли необхідно звернути увагу на певні моменти в повідомленні. Воно буває пряме, тобто досягається за рахунок використання різних службових фраз ("прошу звернути увагу..." і т.п.), а також непряме, тобто досягається за рахунок того, що місця, до яких треба привернути увагу, контрастують з довколишнім фоном.

Дата добавления: 2015-05-22