Психолого-педагогічні аспекти управлінської

По

Ш

ш%

3. ВИСНОВКИ

Спілкування - це процес взаємодії та взаємостосунків, за якого відбувається обмін інформацією, діяльністю, емоціями, вміннями, навичками. Воно виконує важливі функції: контактну, інформативну, координуючу, спонукальну, виховну та інші. У спілкуванні виділяють різні типи, види.

Спілкування - це єдність комунікації, інтеракції та перцепції.

Комунікація - це обмін інформацією, що є значущою для учасників спілкування. Одна з головних особливостей людини -здатність передавати інформацію за допомогою мови. У процесі комунікації за допомогою мови можна повідомляти оточуючим також про настрій та почуття.

Комунікація може відбуватися і за допомогою неверб&ль-ної поведінки, яка включає погляди, вираз обличчя, пози, жести, міжособистісну дистанцію, інтонацію голосу. У процесі комунікації важливу роль відіграє також уміння долати виникаючі складності, бар'єри.

Інтеракція - організація взаємодії між людьми (поведін-ковий аспект).

Перцепція - процес сприйняття та взаєморозуміння один одного партнерами по спілкуванню.

Спілкування - це завжди взаємодія, взаємостосунки двох сторін, тому необхідно навчитися відчувати стан людей, поважати їх цінності, вміти перебудовуватися в інтересах справи, вибирати відповідні прийоми та засоби спілкування. Це буде свідчити про високий рівень культури спілкування. Знання технології спілкування в сучасних умовах зростає та стає важливою рисою професійної майстерності фахівців різних сфер діяльності.

Ділове спілкування - процес взаємозв'язку і взаємодії, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, що припускає досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми чи реалізації певної мети. Будь-яке спілкування партнерів, яке спрямоване на вирішення ділових питань, можна назвати діловою комунікацією.

Ділове спілкування реалізується в різних формах: ділова бесіда, ділові переговори, ділові наради, публічні виступи та ін.

Манера і стиль ділового спілкування залежать від індивідуально-типологічних особливостей партнерів і їхніх комунікативних намірів.

У діловій комунікації розрізняють такі стилі, як розуміючий, директивний, захисно-агресивний, принизливо-поступливий та ін.

Індивідуальний стиль спілкування виявляється в мовному етикеті, а також демонструється невербальними сигналами тіла.

Кожна людина здатна передавати інформацію, використовуючи візуальну, аудіальну і кінетичну модальності. Необхідна умова ефективної комунікації - передавання інформації в тій модальності, у якій готовий її сприймати партнер по комунікації.

Головне завдання переговорів - переконати співрозмовника, примусити його прийняти вашу пропозицію. При цьому пе-

реговори повинні проходити у ввічливо-поперджувальному тоні, усі нетактовні і грубі методи повинні бути виключені. Ні за яких обставин не слід прагнути до досягнення односторонніх вигод. Переговорам має передувати ретельна підготовка.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яку роль відіграє спілкування в житті людини?

2. Охарактеризуйте сторони спілкування.

3. Що можна дізнатися про людину у процесі спілкування, використовуючи візуальну психодіагностику?

4. Дайте характеристику засобів спілкування.

5. У чому полягають бар'єри взаєморозуміння?

6. Чим відрізняється рефлексивне слухання від нерефлек-сивного?

7. Дайте характеристику невербальних засобів спілкування.

8. Охарактеризуйте зони й дистанції в міжособистісному спілкуванні.

9. Змоделюйте ситуацію ділового спілкування та розгляньте на її прикладі використання різних маніпулятивних підходів.

10. Дайте характеристику діловому спілкуванню.

11. Охарактеризуйте основні стилі взаємодії партнерів у діловому спілкуванні.

12. Охарактеризуйте основні рольові класифікації.

13. У чому відмінність методу позиційного торгу від методу принципових переговорів?

14. Як перемогти страх перед публічним виступом?

15. Наведіть основні характеристики переговорного процесу.

16. Яку техніку і тактику можна використати для доказу?

17. Як ви будете готуватись до переговорів?

j. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

5.1. ДИДАКТИЧНИЙ ТЕСТ

Дайте відповідь "правильно "або "неправильно". Поясніть, чому.

1. Симпатія до іншої людини виникає швидше тому, що з нею є спільні інтереси.

2. Ефективність спілкування залежить від того, як люди впливають один на одного.

3. Агресивної моделі поведінки на сьогодні не існує.

4. За допомогою невербальних засобів у спілкуванні можна оцінити рівень інтелекту співрозмовника.

5. Перше враження зайжди є правильним.

6. Наша сприйнятливість до повідомлення тим більша, чим більшу довіру вселяє співрозмовник.

7. На етапі обговорення проблеми найбільш ефективним є вміння критикувати.

8. Емпатія - це співпереживання іншій людині.

9. Упродовж дня людина виконує різні соціальні ролі.

10. У переговорах доцільно брати участь лише керівникам.

11. Партнери по переговорах завжди взаємопов'язані.

5.2. ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Історія та розвиток психології спілкування у менеджменті та маркетингу.

2. Роль різних видів спілкування в інтелектуальному розвитку людини.

3. Сприймання та розуміння людьми один одного.

4. Логіка суперечки.

5. Мовні звороти як відображення емоційних установок.

6. Тактика поведінки у складних ситуаціях на переговорах.

6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Агеев B.C. Психология межгрупповьіх отношений. - М.: Изд-во МГУ, 1983. -143 с.

2. Антонов O.K. Для всех и для себя. -М.: Зкономика, 1968. -136 с.

3. Болев А.А. Восприятие и понимание человека челове-ком. -М., 1982. - 243 с.

4. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учеб-ное пособие. -М.: ИНФРА - М., 1999. - 224 с.

5. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручник. - К.: КНЕУ, 2004. - 383 с.

6. Василюк Ф.Е. Психология переживання. Анализ преодо-ления критических ситуаций. - М., 1984. - 257 с.

7. Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. -К.: Либідь, 1997. - 376 с.

8. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Т. 1. - М.: Мир, 1996. - 496 с.

9. Грановская P.M. Злементьі практической психологии. -Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. - 216 с.

10. Данилова В. Как стать собой. - Харьков, 1994. - 128 с.

11. Демидов Н.В. Деловой протокол и зтикет. - М., 1994. -184 с.

12. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. -К.: KM Академія, 1997.-192 с.

13. Дридзе Г.М. Язьік и социальная психология. - М.: Вьісш. шк., 1980. - 224 с.

14. Загальна психологія.: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів / С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Соло-вієнко. За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000. - 543 с.

15. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказьшать влия-ние на людей. - К., 1989. - 354 с.

16. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. У 2 -х ч. Ч. І. Психологія суб'єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999. - 244 с.

17. Корнелиус X., Фейри М. Вьіиграть может каждьш. Как разрешить конфликт. - М.: Стрингер, 1992. - 116 с.

18. Кузин Ф.А. Культура делового общения: Практичес-кое пособие для бизнесменов. - М.: Ось-89, 1997. - 240 с.

19. Маккей Хадаури. Как уцелеть среди акул. -М.,1991. -290 с.

20. Малахов В.А. Етика. Курс лекцій. Навч. посіб. - К.: Либідь, 1996. - 304 с.

21. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. Кн.. 1 Общие основи психологии. - М.: ВЛАДОС, 1997. - 688 с.

22. Обозов Н.А. Психологическая культура взаимньїх от-ношений. - К.: Либідь, 1990. -112 с.

23. Палеха Ю.І. Ділова етика. Навч.-метод. посіб. - К.: ЄУФІСМБ, 2000. - 350 с.

24. Палеха Ю.І., Герасимчук А.А., Шиян О.М. Основи психології та педагогіки. - К.: ЄУФІСМБ, 1999. - 284 с.

25. Петровская Л.А. Компетентность в общении. - М., 1989. -287 с.

26. Пиз А. Язьік телодвижений. - М.: АЙ КЬЮ, 1995. - 257 с.

27. Психология и зтика делового общения / Под ред. В.Н. Лав-риненко. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 279 с.

28. Практическая психология для менеджмента. - М.: Фи-линь, 1997. - 365 с.

29. Психологія: Підручник /Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-е вид. - К.: Либідь, 2000. - 558 с.

30. Романов Н.В. Справочник по зтикету. - К., 1994. - 172 с.

31. Романовський О.Г., Пономарьов О.С., Лаврентьева А.О. Психологія управління: Навчальний посібник. - Харків: ХПІ, 2001. - 161 с.

32. Сергєєнкова О.П., Славтич Г.О. Формування в учнівської та студентської молоді комунікативно-партнерських стосунків: Наук.-метод. зб. - Харків, 1996. - 142 с.

33. Славтич Г.О. Уміння спілкуватися по-діловому. -Харків: ХВУ, 1997. - 41 с.

34. Статінова Н.П., Сень Г.П. Основи психології та педагогіки. - К.: НДТЕУ, 1999. - 317 с.

35. Тутушкина М.К. Практическая психология. - СПб.: Дидактика Плюс, 1998. -335 с.

36. Соснин В.А., Лунев П.А. Учимся общению: взаимопони-мание, взаимодействие, переговори. Тренинг. - М.,1993. - 244 с.

37. Уедерспан Г. Изящное искусство ведення международ-ньіх переговоров. - М., 1993. - С. 24-28.

38. Уткин З.А. Зтика бизнеса. Учебник для вузов. - М.: Зерцало, 1998. - 256 с.

39. Фишер P., Юри У. Путь к соглашению или переговорьі без пораження. - М., 1990. - 412 с.

40. Холопова Т.И., Лебедь М.М. Протокол и зтикет для деловьіх людей. - М., 1994. - 387 с.

41. Щекин Г.В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению. - К., 1995. - 352 с.

7. ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ГІПЕРТЕКСТІВ

7.1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОПЧНІ АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ

Спілкування - важлива духовна потреба людини як суспільної істоти. Спілкування - явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виявляється в тому, що воно завжди відбувається в середовищі людей, де суб'єкти спілкування постають як носії соціального досвіду. За змістом воно охоплює всі царини людського буття та діяльності, об'єктивні та суб'єктивні вияви. Спілкування - це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності. Особливість його - в нерозривному зв'язку з діяльністю. Діяльність є головним середовищем і необхідною умовою виникнення і розвитку контактів між людьми, передавання потрібної інформації, взаєморозуміння та узгодження дій. Змістом спілкування завжди є інформація, зумовлена потребами взаємодії людей. Змістом спілкування є знання, уміння та навички - зміст свідомості людини.

Передавання інформації під час спілкування забезпечується за допомогою мови - головного, специфічно людського знаряддя спілкування, а також немовними засобами.

Мова як засіб спілкування виникла і сформувалась історично, в ході розвитку людського суспільства, з його потреб.

Природа мови є знаковою. За кожним словом як знаком історично закріпилося певне значення, зрозуміле для спільності, яка користується цією мовою. Вербальна комунікація за допомогою слова - головна і найбільш досконала форма людського спілкування.

Паралельно з мовою як засобом спілкування за допомогою слова використовуються немовні засоби -жести, міміка, інтонація, паузи, манери, зовнішність. Невербальна комунікація -продукт суспільного розвитку людей, що значно посилює змістовий ефект вербальної комунікації, а за певних обставин може її замінювати.

Велике значення для встановлення змістових та емоційних контактів у спілкуванні має зовнішній вигляд людини. На його підставі складається перше враження про людину, яке нерідко визначає розвиток подальших стосунків. Зовнішній вигляд людини складається з тілесного вигляду, одягу, манери поводитися, звичок. Певною мірою він може змінюватися, але у своїй сутності лишається консервативним. Найбільш динамічно зовнішній бік невербального спілкування виявляється в жестах, міміці.

Жест - це соціально сформований та усталений рух, що передає психічний стан людини. Міміка та жести мають біологічну природу, містять елементи природженого характеру і в той же час соціальні за походженням. Проте слід мати на увазі: гіпер-трофована міміка та жестикуляція, позбавлені змістового підґрунтя, можуть ускладнити сприймання інформації, а то й просто дезорієнтувати реципієнта.

Важливу роль в ефективності спілкування відіграє просторове перебування співрозмовників один стосовно іншого, дистанція та комунікативна спрямованість. Комунікативне значення дистанції в спілкуванні вивчає напрям психології, що має назву праксеміка. Праксеміка виокремлює чотири дистанції у спілкуванні: інтимну; особисту, яка засвідчує, що ті, хто спілкується, є близькими друзями; соціальну, яка характеризує офіційні контакти між сторонами, які входять у стосунки; публічну, що має місце між чужими людьми (епізодичні, ситуаційні контакти).

Немовні засоби спілкування, які супроводжують вербальне повідомлення, створюють підтекст, який полегшує, збагачує і поглиблює сприймання інформації, що передається. _}

Спілкування - це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі головні функції: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.

Комунікативна функція - це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стає можливим збагачення досвіду, нагромадження знань, опанування діяльності, узгодження дій та взаєморозуміння людей.

Інтерактивна функція передбачає контакти між людьми, які не обмежуються лише потребами передавання інформації. Спілкування завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки та діяльності. Взаємодія між людьми відбувається ефективно тоді, коли їх поведінка відповідає прийнятим зразкам, тим ролям, які обрали співрозмовники.

Соціальна роль - це оцінка діяльності з погляду її відповідності прийнятим у суспільстві зразкам поведінки, якої чекають від кожного, хто займає ту або іншу соціальну позицію. Рольові очікування - це сподівання на таку поведінку іншої людини, яка відповідає її рольовому статусу. Поведінку людей із взаємним очікуванням кваліфікують як тактовну: це важлива умова успіху в спілкуванні. Нетактовність - це деструкція рольових очікувань у процесі спілкування, яка порушує ефективну взаємодію учасників процесу спілкування і яка може призводити до конфліктних ситуацій.

Перцептивна функція спілкування полягає в тому, що інформація, яку отримують співрозмовники під час контактів по різних каналах, дає можливість скласти більш або менш об'єктивне враження про те, що являє собою партнер по спілкуванню, проникнути в його внутрішній світ, зрозуміти мотиви поведінки, звички, ставлення до фактів дійсності. Адекватний психологічний портрет суб'єкта спілкування формується залежно від об'єктивних і суб'єктивних чинників і включає в себе дію трьох важливих механізмів сприймання людини людиною ідентифікацію, рефлексію і стереотипізацію.

Ідентифікація - це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлюване або неусвідомлюване уподібнення тому самому суб'єкту, який пізнає. Суть полягає в тому, що в ситуаціях взаємодії партнери намагаються зрозуміти один одного, ставлячи себе на місце іншого.

Для визначення власної тактики в спілкуванні співрозмовникові важливо знати, як індивід, що входить з ним у контакт, сприймає його самого. Усвідомлення суб'єктом того, як його сприймає партнер по спілкуванню, має назву рефлексія. Рефлексія поглиблює сприймання іншої людини, оскільки дає уявлення про ставлення до себе як до суб'єкта сприймання.

Стереотипізація - це класифікація форм поведінки та інтерпретація їхніх причин через співвіднесення зі зразками, що відповідають соціальним стереотипам. Стереотип - це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються мов штампом.

Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути схарактеризоване за різними параметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості стосунків, міри опосередкування, завершеності, бажаності тощо.

Залежно від контингенту учасників можна виокремити міжособистісне, особистісно-групове, міжгрупове спілкування.

Міжособистісне спілкування характерне для первинних груп, в яких усі члени підтримують між собою безпосередні контакти і спілкуються один з одним. Особливості спілкування визначаються змістом і цілями діяльності, що їх реалізує група.

Особистісно-групове спілкування має місце тоді, коли одного зі співрозмовників представляє особистість, а другого - група. Таким є спілкування вчителя з класом, керівника з колективом підлеглих, оратора з аудиторією.

Міжгрупове спілкування передбачає участь у цьому процесі двох спільностей, кожна з яких обстоює свою позицію, прагне до реалізації своїх цілей, або ж обидві групи намагаються дійти згоди щодо певного питання, досягти консенсусу.

Спілкування може відбуватись як взаємодія людей, між якими встановлюється комунікативний зв'язок, коли співрозмовники безпосередньо сприймають один одного, встановлюють контакти і використовують з цією метою всі наявні в них засоби. Таке спілкування характеризується як безпосереднє. У безпосередньому спілкуванні функціонують багато каналів зворотного зв'язку, що інформують співрозмовників про міру ефективності спілкування.

Опосередковане спілкування - це взаємодія в межах однієї або кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту предмета спілкування, комунікація, в яку включена проміжна ланка - третя особа, технічний засіб або матеріальна річ. Опосередкування може бути репрезентоване телефоном, написаним текстом, адресованим іншій людині, або посередником.

Істотний вплив на характер спілкування справляє час, протягом якого триває процес, регламент. Короткочасне спілкування виникає із ситуаційних потреб і діяльності і обмежується розв'язанням локальних комунікативних завдань. Такими різновидами спілкування є консультація з певного питання, обмін враженнями з приводу актуальних подій тощо.

Довготривале спілкування - це взаємодія в межах однієї або кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту предмета спілкування. Тривалість комунікативних зв'язків визначається цілями спілкування, потребами взаємодії та характером інформації, якою оперують співрозмовники. Спілкування вважають завершеним, коли повністю вичерпано зміст теми, до того ж його учасники однозначно оцінюють результати взаємодії як вичерпні. При незавершеному спілкуванні зміст теми розмови залишається не розкритим до кінця і не відповідає очікуванням співрозмовників.

7.2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ

Спілкування властиве всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно набуває найдосконаліших форм, стаючи усвідомленим і опосередкованим мовою. У спілкуванні виділяються такі аспекти: зміст, мета і засоби. Зміст - це інформація, яка в міжіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти до іншої. Мета - це те, заради чого у людини виникає даний вид активності. Засоби спілкування можна визначити як способи кодування, передачі, переробки і розшифрування інформації, яка передається в процесі спілкування однієї живої істоти з іншою. Кодування інформації - це спосіб передачі її від однієї живої істоти до іншої.

Залежно від змісту, цілей і засобів спілкування можна розділити на декілька видів. За змістом воно може бути подане як матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності), когні-тивне (обмін знаннями), кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами), мотиваційне (обмін спонуками, цілями, інтересами, мотивами, потребами), діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками).

При матеріальному спілкуванні суб'єкти, зайняті індивідуальною діяльністю, обмінюються її продуктами, які, в свою чергу, слугують засобом задоволення їх актуальних потреб. При кондиційному спілкуванні люди впливають один на одного, маючи на меті привести один одного до певного фізичного чи психічного стану. Зміст мотиваційного спілкування - передача один одному певних потягів, установок чи готовності до дій в певному напрямку. Ілюстрацією когнітивного і діяльнісного спілкування може слугувати спілкування, пов'язане з різними видами пізнавальної чи навчальної діяльності.

За цілями спілкування поділяється на біологічне і соціальне у відповідності до потреб, які воно обслуговує. Біологічне -це спілкування, необхідне для підтримання, збереження і розвитку організму. Воно пов'язане із задоволенням основних органічних потреб. Соціальне спілкування переслідує цілі розширення і закріплення міжособистісних контактів, встановлення і розвиток інтерперсональних відносин, особистісного зростання індивіда.

За засобами спілкування може бути безпосереднім і опосередкованим, прямим і непрямим. Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів, які надані живій істоті природою: голова, руки, тулуб, голосові зв'язки і т. п. Опосередковане спілкування пов'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь для організації спілкування і обміну інформацією. Це або природні предмети (палиця, слід наземлі і т. п.), або культурні (знакові системи, друк, радіо, телебачення і т. п.).

Пряме спілкування передбачає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одного людей, що спілкуються, в самому акті спілкування. Непряме спілкування здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди.

Серед видів спілкування можна виділити також ділове і особистісне, знаряддєве і цільове. Ділове спілкування, звичайно,

включене як частковий момент

в якусь спільну продуктивну

Діяльність людей і слугує засобом підвищення якості цієї діяльності. Його змістом є те, чим зайняті люди, а не ті проблеми, які зачіпають їх внутрішній світ. На відміну від ділового, особистісне спілкування зосереджене, в основному, навколо психологічних проблем внутрішнього характеру, тих інтересів і потреб, які глибоко й інтимно зачіпають особистість людини: пошук сенсу життя, визначення свого ставлення до значимої людини, до того, що відбувається навколо, вирішення якогось внутрішнього конфлікту і т. п.

Інструментальним можна назвати спілкування, яке не є самоціллю, не стимулюється самостійною потребою, але переслідує якусь іншу мету, крім задоволення від самого акту спілкування. Цільове спілкування - це спілкування, яке саме собою слугує засобом задоволення специфічної потреби, в даному випадку, потреби в спілкуванні.

У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес чи самостійна форма активності. Воно включене в індивідуальну чи групову практичну діяльність, яка не може ні виникнути, ні здійснитись без інтенсивного і різнобічного спілкування.

Між діяльністю і спілкуванням як видами людської активності існують відмінності. Результатом діяльності є звичайно створення якогось матеріального чи ідеального предмета, продукту. Підсумком спілкування стає взаємний вплив людей один на одного. І діяльність, і спілкування слід розглядати як взаємопов'язані сторони соціальної активності, яка розвиває людину.

Найважливішими видами спілкування у людей є вербальне і невербальне. Невербальне спілкування не передбачає використання звукової мови, природної мови в якості засобу спілкування. Невербальне - це спілкування за допомогою міміки, жестів і пантоміміки, через прямі сенсорні чи тілесні контакти. Це дотикові, зорові, слухові, нюхові та інші відчуття і образи, які отримані від іншої особи. Більшість невербальних форм і засобів спілкування у людини є вродженими і дозволяють їй взаємодіяти, домагаючись взаєморозуміння на емоційному і поведінковому рівнях, не лише з собі подібними, але і з іншими живими істотами.

Вербальне спілкування притаманне лише людині і, в якості обов'язкової умови, передбачає засвоєння мови. За своїми комунікативними можливостями воно багатше всіх видів і форм

невербального спілкування, хоч в житті не може повністю його замінити. Та й сам розвиток вербального спілкування спершу обов'язково спирається на невербальні засоби комунікації.

Під засобами спілкування розуміється те, яким чином людина реалізує певний зміст і цілі спілкування. Залежать вони від культури людини, рівня розвитку, виховання і освіти. Коли ми говоримо про розвиток у людини здібностей, умінь і навичок, ми, насамперед, маємо на увазі техніку і засоби спілкування.

Техніка спілкування - це засоби переналаштовування людини на спілкування з людьми, її поведінку в процесі спілкування, а прийоми - засоби спілкування, яким надається перевага, включаючи вербальне і невербальне.

На початковому етапі спілкування його техніка включає такі елементи, як набуття певного виразу обличчя, пози, вибір початкових слів і тону висловлювання, рухів і жестів, дій, які приваблюють увагу партнера і спрямовані на його переналаш-тування на певне сприйняття повідомлюваного. '

У процесі спілкування застосовуються деякі види техніки і прийоми розмови, засновані на використанні зворотного зв'язку. Під ним в спілкуванні розуміють техніку і прийоми отримання інформації про партнера по спілкуванню, які використовуються співрозмовниками для корекції власної поведінки в процесі спілкування. Зворотний зв'язок включає свідомий контроль комунікативних дій, спостереження за партнером і оцінку його реакцій, наступні зміни у відповідності до його власної поведінки. Зворотний зв'язок передбачає вміння бачити себе зі сторони і правильно судити про те, як партнер сприймає себе в спілкуванні.

Механізм зворотного зв'язку передбачає уміння партнера співвідносити свої реакції з оцінками власних дій і робити висновок про те, що стало причиною певної реакції співрозмовника на сказані слова. До зворотного зв'язку також включені корекції, які вносить людина, яка спілкується, у власну поведінку залежно від того, як вона сприймає і оцінює дії партнера.

Комунікативні здібності - це вміння і навички спілкування з людьми, від яких залежить його успішність. Техніка і прийоми спілкування, які застосовуються на практиці, мають вікові особливості.

8. ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Аналіз проблеми - 420

Аспекти спілкування - 387

Бар'єри спілкування - 394

Виверти в суперечці - 410

Види експектацій - 395

Види запитань і відповідей - 409

Види і стилі спілкування - 390

Види контрсугестії - 396

Види мовлення - 401

Види слухання - 417

Види спілкування - 405

Види суперечок - 407

Визначення місця і часу - 419

Відмінності людського мовлення - 402

Вплив на характер суперечки - 408

Групові ролі - 399

Деструктивна настроєність - 426

Ділове спілкування - 387, 389

Діловий етикет - 400

Експектація - 395

Емпатія - 390, 395

Етапи переговорів - 421

Етапи спілкування - 421

Етикет - 400

Ефективні засоби в суперечці - 408

Жанри публічних виступів - 407

Закінчення виступу - 405

Історія психології ділового спілкування - 387

Категорії і принципи психології спілкування - 387-388

Категорія спілкування - 386

Кінетичні засоби - 410

Комунікативні ефекти - 406

Контакт зі слухачем - 403

Контрсугестія - 396

Культура поведінки - 400

Культура суперечки - 408

Метод позиційного торгу - 422

Метод принципових переговорів - 423

Механізми впливу - 392

Міжособистісне і ділове спілкування - 414

Невербальні засоби комунікації - 410

Необхідність уміння ведення переговорів - 419

Організовані і неорганізовані суперечки - 408

Орієнтація - 412, 414

Особливості вербального спілкування - 401

Особливості ділового спілкування - 414

Особливості інтонації - 412

Особливості людського сприймання - 416-417

Особливості погляду - 412

Отримання інформації про співрозмовника - 392

Письмове мовлення - 401

Підготовка до виступу - 403

Підготовка до переговорів - 419

Підтримка уваги - 397

Поведінка в залежності від жестів партнера - 411

Поведінкові сигнали - 402

Помилки слухання - 418

Правила привернення уваги - 397

Правила спілкування - 415-416

Прийоми маніпулятора - 425

Прийоми привернення уваги - 397

Принципи мовного впливу — 406

Причини бар'єрів спілкування - 394

Причини страху перед публічним виступом - 402

Проксемічні засоби - 411

Рекомендації для тих, хто сперечається - 409

Рекомендації щодо дистанції - 412

Рекомендації щодо ділового одягу - 400

Рефлексивні відповіді - 418

Роль жестів у виступі -411

Роль невербальних засобів - 410

Рольова поведінка - 398

Складні випадки переговорів - 425-426

Стилі спілкування - 416

Структура спілкування - 389

Суперечка - 407

Тактичні прийоми - 425

Територія - 412

Техніка ведення переговорів - 421

Типи рішень - 423

Умови ділового спілкування - 402

Фасцинація - 394

COf,

Модуль 8

Дата добавления: 2015-05-22