Концептуальні підходи до освітніх стандартів

Історія стандартизації української освіти

У 1997 році колегія МОН та Президія АПН ухвалила Концепцію державно

го стандарту загальної середньої освіти, на засадах якої було підготовлено і оп

рилюднено перші проекти освітніх стандартів для 11річної школи.

У 1999 р. Закон України "Про загальну середню освіту" (Стаття 30) визначив

Державний стандарт загальної середньої освіти як "зведення норм і положень, що виз4

начають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової,

базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави в її досягненні"318.

Архітектоніка змісту освіти

Першим кроком у розробці і запровадженні нових стандартів освіти для 12

річної школи стало затвердження у 2000 р. Державного стандарту початкової ос

віти, на підставі якого було створено нові програми і підручники. На виконання

Закону Колегія МОН і Президія АПН у 2001 році прийняли "Концепцію загаль

ної середньої освіти (12річна школа)", у якій конкретизовано функції кожного

етапу шкільної освіти та пріоритети її оновлення. У 2002 році з науковців та спе

ціалістів МОН та АПН, визначних учителів і представників ВНЗ було скликано

робочу групу для підготовки Державного стандарту основної і старшої школи.

Освітяни України в 20022003 рр. очікували ухвалення Державного стандар

ту базової і повної середньої освіти в надії, що Стандарт упорядкує вибух варі

ативності програм і підручників, усуне ряд неефективних з них, побільшить

"піднімальну силу" освіти, її здатність поліпшувати людей та компетентність

культури, забезпечувати суспільству необхідну швидкість здобуття знань. У

січні 2003 р. проект Державного стандарту319 було оприлюднено, а в серпні і ве

ресні цього ж року з'явилися його оновлені версії.

25 вересня 2003 року на спільному засіданні колегії Міністерства освіти і на

уки України та Президії Академії педагогічних наук України було ухвалено

проект Державного стандарту базової і повної середньої освіти водночас із Кон

цепцією профільного навчання.

Цей проект і був затверджений Кабінетом Міністрів…

Стандарт як "піднімальна сила" освіти

Стандарт базової і повної середньої освіти – результат тривалої роботи вели

кої групи українських учених і педагогів. Він став квінтесенцією всіх поперед

ніх нормативних актів державної влади з питань освіти, досягнень української

академічної та "ВНЗівської" науки. Обсяг роботи над стандартами навіть важ

ко уявити (інше питання – необхідної чи проведеної роботи). Лише окреслимо

її основні етапи: вивчення закордонного досвіду стандартизації освіти; дидак

тичні дослідження інтеграції світової і національної культури в зміст освіти;

визначення засад оцінювання учнів; розробка формату стандартів та принципів

обмеження в ньому безмежного світу знань; розміщення цього світу знань за

темами 12 000 уроків на 12 років навчання, до того ж віртуальне, бо програми і

підручники ще не створені; нарешті, уміщення цієї інформації в короткий текст

проекту стандартів (22 тисячі слів).

Читаючи стандарт як конспект того, що вже вивчається або має незабаром

вивчатися в українській школі, цікаво дізнатися, у чому ж полягає його новиз

на порівняно із сьогоднішнім днем і попереднім змістом освіти, яким змінам у

філософія освіти в європейському контексті

якості української людини сприятиме його впровадження, як останнє відпові

датиме тенденціям розвитку людства, його економіки, технології, культури. На

жаль, у літературі стосовно проекту та, власне, його затвердженого варіанта не

знайдемо відповіді на ці питання. Та й самі питання ще не поставлені з належ

ною строгістю і систематичністю, тому й вважаємо за необхідне цілісно подати

низку своїх публікацій з проблем розроблення стандартів освіти.

Тему стандартів неможливо замовчувати, оскільки обсяг нової роботи, яку

ініціює Стандарт, – розробка нових програм та підручників і очікувана реакція

на зауваження до них у формі виправдання чинним стандартом, змушує ще раз

сформулювати уроки з процесу стандартизації освіти. Видатний засновник на

уки менеджменту П.Друкер указував, що витрати на підготовку проекту в

10000 і 100000 доларів одні й ті самі. Тому необхідно звернутися до цієї теми,

поперше, з метою аналізу освітньої політики українського суспільства в ціло

му, подруге, виробити рекомендації ставлення до стандартів не як до істини в

останній інстанції, а як до проміжного результату, який за багатьма критеріями

не відповідає завданням нинішнього етапу розвитку освіти, і потретє, окресли

ти орієнтири продовження роботи щодо створення дійсно нового покоління

стандарту – "піднімальної сили" освіти для українського суспільства.

Національні освітні стандарти є виявом компетентності нашої культури з

питань стану знання, людських ресурсів та економіки освіти в контексті глоба

лізації. Концептуальні засади процесу стандартизації освіти формулюються як

визначення того, що потрібно повідомляти учням ("знання від Стандарту"), що

потрібно від них очікувати ("результати від Стандарту") та які ресурси мають

бути виділені для їхнього досягнення ("час для Стандарту").

Стандарт освіти більший за культуру

Серйозне запитування вважається завданням філософії. Спробуємо його ре

алізувати щодо освітніх стандартів.

Про необхідність освітніх стандартів говорити багато зайве. Будьмо відвер

тими. Освіта, як зазначає французький соціолог П.Бурд'є, є полем боротьби за

капітал. І на цьому полі українським дітям потрібні чіткі правила (тобто стан

дарти), а всі гравці повинні чесно поводитися. Можливо, тоді й сформується в

українського народу ментальна риса нетерпимості до відомих вад українського

характеру.

Стандарт має визначати єдність освітнього поля боротьби за капітал і слугува

ти правовою основою для розв'язання конфліктів між споживачами освіти та її

виробниками. Стандарт – частина культури, включена в зміст освіти і покликана

Архітектоніка змісту освіти

забезпечити "соціалізацію"320 та "інкультурацію" підростаючого покоління. Узяті

в лапки поняття не найкраще відображають те, що покликана забезпечити освіта,

але розуміння стандарту як "частини культури" добре акцентує його сутність.

Проблема стандарту освіти – це муки кристалізації усієї культури країни у

світовому контексті в ту частку культури, яка, імовірно, більша за існуючу куль

туру. Освітній стандарт, по суті, є геном, у якому записано програму трансляції

всієї української культури та її розвитку майбутньому поколінню. Помилка в

цій генетичній програмі може бути дуже дорогою для суспільства.

Так, освіченість не завжди рятує від зловживань нею, а власне, освіта не ви

рішує усі кризи суспільства. Як свідчить історія, тиран збирає найосвіченіших

людей докупи і змушує їх виконувати його завдання. На щастя, в Україні це вже

майже неможливо. Україна здобула шанс використати освіченість заради інте

ресів людини, не стримуючи невпинність циркуляції знань, необхідних для ус

пішного розвитку суспільства. У реалізації цього шансу надзвичайну роль відіг

рають освітні стандарти, і не лише як осереддя національної культури, а й усьо

го найкращого світового досвіду для неї.

Стандарт як сукупність точно сформульованих, необхідних для життя знань,

компетентностей, цінностей, на перший погляд, є "парадоксально неможливою

цілістю", оскільки він має транслювати культуру, яка проте "не є сукупністю го4

тових цінностей і продуктів, високих понять або високих ідеалів, які лише чека4

ють на споживання та осмислення" (М.Мамардашвілі). Реальна культура зна

ходиться не в музеях і не зводиться до їх відвідування, а полягає в почутті бут

тя або небуття, здатності і зусиллі людини бути, володіти живими відмінностя

ми, безперервно, знову і знову, відновлюватися і розширюватися321. Однак саме

стандарт, будучи законсервованою в тексті "сукупністю готових цінностей і

продуктів, високих понять або високих ідеалів", які мають споживатися та ос

мислюватися у школі, покликаний формувати здатності і зусилля людини "бу

ти". Особливо "парадоксально неможливим" здається стандарт щодо україн

ської культури, яка, за оцінкою визначного українського мислителя Ю.Шеве

льова, "ні для кого не цікава в тому стані, в якому вона тепер є в культурі на зов4

нішньому світі". Україна навіть "не існує культурно" 322.

Перебуваючи в культурі, яка "не цікава ні для кого" (додамо, навіть для нас

самих, щоб упевнитися в цьому, згадайте наше телебачення та катастрофу кни

говидання), з гіркотою відчуваєш фундаментальну проблему будьякої культу

ри, на яку вказував М.Мамардашвілі: чи можливі зміни у світі?323 Чи можемо

ми, українці, бути тільки такими, якими є, чи в українському світі можлива змі

на, зокрема піднесення людини над самою собою? Культура, писав Ю.Шеве

льов, є паспортом нації. Постає питання: чи досягне наша нація з таким неви

філософія освіти в європейському контексті

разним паспортом тієї атараксії, якої прагне кожна людина в Україні, – цивілі

зованого, гідного життя "світового рівня"?

Освітній стандарт у цьому контексті повинен бути дзеркалом намагань, здат

ності й спроможності країни. Звідси і висновок: його безумовна компетенція

(завдання, юрисдикція, місія) полягає в підвищенні компетентності324 культури.

Така визначна, доленосна для нації, компетенція освітнього стандарту й обу

мовлює актуальність експертизи як його проекту, так і вже затвердженого тек

сту. Не претендуючи на повноту аналізу вироблення стандартів, спробуємо в

контексті глобалізаційних процесів та технологічних змагань у світі проаналі

зувати стан розробки українських освітніх стандартів та методи "включення

культури в стандарт", визначити механізм їх впливу на зростання компетен

тності української культури.

Громадська експертиза проекту стандарту

Непевність щодо якості чинних стандартів випливає з комплексної експерти

зи проекту Державного стандарту, яку здійснили експерти в документі "Висновки

Експертизи проекту Державного стандарту базової і повної середньої освіти" об

сягом більше 3 ум. друк. аркушів. Цей експертний документ підготовлено в рам

ках проекту Міжнародного фонду "Відродження" "Мережа освітньої політики".

"Висновки" були направлені в Президію АПНУ та МОН, на жаль, вони не

були опубліковані, проте їх текст є в Інтернеті. "Висновки" містять масу заува

жень і пропозицій щодо Стандарту, більшість з яких не були враховані в проце

сі доробки до подання на затвердження.

Декілька важливих моментів, на які вказано у "Висновках". Розробники вва

жали за доцільне обмежитись лише стандартом змісту та стандартом результа

тів навчання, не звертаючись до всього комплексу складових освіти. Вони та

кож вирішили представити результати навчання через "змістові і процесуальні

характеристики (знати про..., вміти виконувати..., мати уявлення... тощо)",

розраховуючи, що рівень навчальних досягнень визначатимуть учителі. Такий

підхід не відповідає сучасним вимогам, оскільки стандарт за своєю природою

має забезпечувати:

а) єдині вимоги до всіх загальноосвітніх навчальних закладів;

б) типовість цих вимог, тобто їх прийнятність та досяжність для кожної школи;

в) обов'язковість встановлених стандартом вимог.

Така відповідність можлива, якщо буде розроблено комплекс вимог, що виз

начатимуть не тільки зміст і результати, а й умови навчання. Стандарт умов має

визначати необхідні для вивчення стандартного змісту освіти фінансові, мате

Архітектоніка змісту освіти

ріальні та трудові ресурси, а зміст – бути достатнім для досягнення встановле

них стандартом результатів (певного рівня умінь і навичок (компетенцій) уч

ня/випускника).

Обраний розробниками українських освітніх стандартів формат реально

позбавляє ці документи нормативного характеру (не забезпечивши умови, не

можна вимагати результатів) і перетворює їх в опис характеристик ідеального

учня/випускника, на формування яких повинні орієнтуватись у своїй роботі за

гальноосвітні навчальні заклади.

Якщо державні вимоги до освіченості учнів описані в стандартах через "зміст

освіти" та "результати навчання", то гарантії держави щодо їх досягнення не зафік

совані в документі. Єдиною гарантією можна вважати визначення тривалості нав

чання (кількість годин, виділених на вивчення комплексу навчальних предметів

освітніх галузей, та їх розподіл між інваріантною та варіативною складовими).

До гарантій також можна віднести інформацію про те, як буде здійснювати

ся фінансування загальноосвітніх навчальних закладів, про поділ класів на гру

пи при вивченні окремих предметів.

Важко сказати, чи достатньо часу гарантує держава для досягнення учнями

"стандартної якісної освіти", оскільки невідомо, за яким принципом будуть роз

поділятися години на окремі навчальні предмети. В очі впадає лише перевага

точних наук над гуманітарними в інваріантній частині Базового навчального

плану. Оскільки критичні зауваження щодо стандарту перевищують його обсяг,

то не будемо вказувати на численні недоліки, вказані як у Висновках, так і в низ

ці публікацій325. Не зупиняючись на деталях, розглянемо центральні питання.

Дата добавления: 2015-05-22