Наука та її місце в сучасному світі

Наукове пізнання та його особливості

Наука в сучасному світі посідає центральне місце. Цей факт є безперечним, хоча ставлення до науки і оцінки її ролі в історії людства можуть буги досить неоднозначними і навіть протилежними - від піднесення науки, перетворення її на певний культ, до звинувачення її увсіх бідах людства.

У сучасній культурі сформувалися дві позиції до оцінки ролі та значення науки в суспільстві - сцієнтизм і антисцієнтизм.

Сцієнтизм - це абсолютизація стилю і методів «точних» наук, проголошення науки вищою культурною цінністю з одночасним виявом зневаги до соціально-гуманітарної, світоглядної проблематики, що ніби-то не має пізнавального значення. Сцієнтизм - це прояв експансії науки, її прагнення повністю «онаучити» людину та її буття, залишитися інструментом влади і панування над природою. Сцієнтистська позиція грунтується на вірі, що наука сама по собі веде до зростання благополуччя і могутності людства.

Гуманітарний підхід, шиписцієнтизм звертає увагу на негативні непе-редбачувані наслідки науково-технічної революції, піддає критиці прояви дегуманізації науки, випадки «заангажованості» сучасної науки, її зв'язки з політичними, воєнними, корпоративними структурами і служіння їм. Представники антисцІєнтистського підходу до проблем науки і техніки, висловлоють стурбованість «розмиванням» і втратою найважливіших цінностей нодського буття під тиском техногенної цивілізації. Крайнім варіантом антисцієнтизму є оцінка науки як ворожої щодо людини сили, як фактору її стабілізації матеріальних і духовних умов людського буття в світі.

Наука — ие така сфера людської діяльності, основна роль якої полягає в отриманні і теоретичній систематизації об'єктивних знань про іпсність. Наука прагне до логічного, максимально узагальненого к'єктивного знання. Безпосередніми цілями науки є опис, пояснення і передбачення процесів і явищ, які складають предмет її дослідження.

Формування науки як специфічного знання історично було пов'язане зі створенням перших теоретичних систем. Це відбувається у стародавній Греції в IV ст. до н.е., коли з'являються перші теоретичні розробки у галузі математики, зроблені Евклідом і Архімедом. Формування ж науки як професійної діяльності відбувається пізніше, — починаючи з XVII ст. Виникнення класичної європейської науки було пов'язане з природознавством, яке поєднало експериментальний метод дослідження з математичними методами аналізу досвідних даних. Експериментально-математичне знання на основі механіки і фізики стало народженням нового типу науки. На довгий час принципи класичної механіки стають еталоном наукового знання зага­лом. Засновниками класичної науки стали І.Кеплер, Г.Галілей, Х.Гюйгенс, І.Ньютон. У XVII ст. формуються перші товариства вчених. Спочатку в Англії, потім у Франції виникають наукові академії, починають друкуватися наукові журнали.

З плином історії наука стає продуктивною силою суспільства і найважливішим соціальним інститутом. На межі ХІХ-ХХ ст. виникає новий спосіб організації науки — розгортається система науково-дослідних інститутів, наукових лабораторій з потужною технічною базою. Це наблизило наукову діяльність до форм сучасної індустріальної праці. До кінця XIX ст. наука відігравала допоміжну роль у виробництві і розвивалася відносно відокремлено від техніки. З початку XX ст. наука вже випереджає розвиток техніки і виробництва, а з середини XX ст. стає провідною продуктивною силою і з'єднується з технікою в єдиний комплекс: здійснюється науково-технічна революція. Наприкінці XX ст. відбувається ще одна наукова революція, пов'язана з появою інформаційних технологій. Виникає явище, що набуло назви технонауки, тобто індустрії баз знань і надскладних інформаційних систем.

Дослідженням науки, різних її сторін присвячений цілий комплекс наукових дисциплін, серед яких можна назвати історію науки, логіку науки, соціологію науки, психологію наукової творчості. Вивчає науку і філософія. Філософія і методологія, науки - така галузь філософського знання, що досліджує сутність науки, проблеми, її виникнення, структуру наукового знання, наукові революції, ідеали науки, норми і цінності наукового співтовариства, функції та особливості наукового дослідження. Філософія і методологія науки доповнюється ще одною філософською дисципліною, яка вивчає проблеми наукового пізнання, - епістемологією (епістемологія є відгалуженням гносеології).

До аналізу науки застосовують три підходи:

а) наука розглядається як певний с оціальний інститут, в якому діють певні соціальні групи і організації, наукові співтовариства, яким притаманні свої норми, правила, цінності;

б) наука досліджується як процес отримання знання, як пізнавальна діяльність, що здійснюється за певними закономірностями, регулюється нідповідними засобами, орієнтована на певні ділі;

в) до науки підходять як до результату пізнавальної діяльності, як до системи спеціалізованого знання, що має певні ознаки науковості, свою мову, логіку тощо.

Структура науки, згідно з сучасною типологією, включає в себе такі компоненти:

- за предметом і методами пізнання наука поділяється на природознавчо-математичні, соціально-гуманітарні і технічні науки;

- в залежності від методів одержання і рівня абстрагування знання, виділяють теоретичну і емпіричну стадії наукового знання (іноді їх називають теоретичними і емпіричними науками);

- в залежності від мети і завдань розрізняють фундаментальні і прикладні науки (метою фундаментальних наук є відкриття законів, створення ідей, концепцій, теорій, а прикладних - застосування їх для вирішення технологічних і практичних проблем).

Наука має певні засади, зміст яких є історично змінним. Засади науки організовують всі різноманітні знання даної епохи в певну цілісність, визначають стратегію наукового пошуку і забезпечують включення наукових результатів в культуру суспільства. Засади науки містять в собі три основні структури:

а) ідеали і норми дослідження, тобто ідеали і норми доказовості і обгрунтованості наукового знання, його опису і пояснення, а також побудови і організації (усе це в сукупності є стилем наукового мислення);

б) наукова картина світу, що історично формується як результат синтезу знань, отриманих різними науками;

в) філософські ідеали і принципи, які обґрунтовують норми та ідеали науки, наукову картину світу, а також забезпечують включення наукового знання в культуру, надають науковому знанню світоглядного орієнтиру.

Наука має свою систему методів. Під методом розуміють певний спосіб пізнання, прийом, шлях вирішення якоїсь проблеми чи задачі. Методи є своєрідними правилами руху на шляху до істини. Філософське вчення, що досліджує методи пізнання, називають методологією.

Сучасна система методів науки досить різноманітна, як і сама наука. У методології існує декілька класифікацій наукових методів. У залежності від характеру предмета пізнання розрізняють методи емпіричного пізнання і теорети чні методи.

Із позиції сфери застосування методи поділяються на загальні і спеціально-наукові. Часткові, спеціально-наукові методи, використовуються в окремих науках (наприклад, в математиці — метод математичної індукції, у космології - метод радіактивного розпаду, в економіці — метод економічного аналізу, економічної статистики тощо). Загальнонаукові методи використовують всі або майже всі науки. До таких методів відносяться аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і абстрагування, метод експерименту і аналогії, моделювання, формалізації, аксіоматичний метод та інші.

Для сучасної науки важливе значення має розрізнення динамічних і статистичних методів. Динамічні методи спрямовані на явища, взаємозв'язок яких має однозначний причинно-наслідковий характер, в яких випадковість відіграє незначну роль. Закономірність цих явищ має необхідний характер. Статистичні методи використовуються для дослідження не окремих явищ, а їх множини. Поряд з необхідністю велике значення тут має випадковість, а звідси і висновки їх мають імовірнісний характер.

У XX ст. дослідники розрізнили природознавчі і соціально-гуманітарні знання про суспільство, людину і людський дух. У соціальному пізнанні широко використовуються системпо-структуїтий метод, метод функціонального аналізу, метод соціальної статистики. Гуманітарні знання не можуть обійтися без історичного методу, вони спираються також на широкий спектр філософських методів - культу рно-історичного аналізу. Феноменологічний, герменевтичний. діалектичний (у тому числі діал-ктико-матеріалістичиий) метод.

Дата добавления: 2015-05-22