Про ідеї взагалі та їх походження

Ідея є об'єктом мислення. Так як кожна людина усвідомлює, що вона мислить, і що те, чим зайнятий розум під час мислення, - це ідеї, які перебувають у розумі, то без сумніву, що люди мають у своєму розумі різні ідеї, як, наприклад, такі, котрі виражаються словами: "білість", "твердість", "солодкість", "мислення", "рух", "людина", "слон", "військо", "сп'яніння", та ін. Перш за все, отже, потрібно досліджувати, як людина приходить до ідей.

Всі ідеї приходять від відчуття або рефлексії. Припустимо, що розум є, так би мовити, білим папером без всяких знаків та ідей. Але яким же чином він отримує їх? Звідки він здобуває той [їх] великий запас, котрий діяльна і безмежна людська уява намалювала з майже безконечним розмаїттям? Звідки отримує він весь матеріал для розміркування і знання? На це я відповідаю одним словом: з досвіду. На досвіді основуєть­ся все наше знання, від нього зрештою воно походить. Наше спостереження, спрямоване або на зовнішні відчувані предмети, або на внутрішні діяння нашого розуму, котрі ми самі сприймаємо і про котрі ми самі розмірковуємо, доставляє нашому розуму весь матеріал мислення. Ось два джерела знання, звідки походять всі ідеї, котрі ми маємо або звичайним способом можемо мати.

Об'єкт відчуття - одне джерело ідей. По-перше, наші чуття, будучи зверненими до окремих чуттєво сприйманих предметів, доставляють розуму різні, відмінні одне від одного сприйняття речей, відповідно до різних шляхів, котрими ці предмети діють на них. Таким чином, ми отримуємо ідею жовтого, білого, гарячого, холодного, м'якого, твердого, гіркого, солодкого і всі ті ідеї, котрі ми називаємо чуттєвими якостями. Коли я говорю, що чуття доставляють їх розумові, я хочу сказати, що від зовнішніх предметів вони доставляють розумові те, що викликає у ньому ці сприйняття. Це багате джерело більшості наших ідей, залежних цілком від наших чуттів і через них вхідних до розуму, я і називаю відчуттям.

Але, називаючи перше джерело відчуттям, я називаю друге рефлексією, тому, що воно доставляє тільки такі ідеї, які набуваються розумом з допомогою розмірковування над своєю власною діяльністю всередині себе.

Якщо запитають, коли ж людина починає мати ідеї, то вірна відповідь, на мій погляд, буде: "Коли вона вперше отримує відчуття". Так як виявляється, що в душі не буває ідей до доставлення їх чуттями, то я вважаю, що ідеї в розумі одночасні з відчуттям, тобто з таким враженням чи рухом у будь-якій частині нашого тіла, котрий викликає в розумі якесь сприйняття. Саме цими враженнями, виклика­ними у наших чуттях зовнішніми об'єктами, вперше, здається, займається душа в діяльності, яку ми називаємо сприйманням, згадуванням, роздумуванням, розмірковуванням і т.д.

Джерело всього нашого знання. З часом душа починає розмірковувати про свою діяльність щодо набутих від відчуттів ідей і таким чином збагачує себе новим рядом ідей, які я називаю ідеями рефлексії. Ось саме ці враження, спричинені у наших чуттях зовнішніми об'єктами, що перебувають поза душею, і власна діяльність душі, котра витікає з внутрішніх, притаманних самій душі сил і при розмірковуванні душі, також стає об'єктом її споглядання, і виступають, ...джерелом всього знання.

Завдання 5. З наведеного уривку з’ясуйте:

• на яких позиціях ґрунтується філософія Нового Часу. Які характеристики цього періоду можна виділити?

• які протилежні методи дослідження виникають у філософії Нового Часу і чому?

«Нова філософія прагне до пізнання речей силами людського розуму і тому починає свою справу...з повною довірою до можливостей людського розуму: вона ґрунтується на цьому припущенні і тому за способом її обґрунтування має характер догматичний. Оскільки вона передбачає пізнання, то повинна зробити своїм об’єктом природу речей...і вважати своїм завданням пояснення речей, в тому числі й духовних, із суті природи: через це...вона має характер натуралістичний..

...Людський розум складається з двох здібностей, через які ми уявляємо речі: чуттєвості та розуму...Одна сторона вважає єдиним істинним пізнання речей через чуттєве сприйняття, інша - за допомогою розуму.., там досвід (еmрeria), тут розсудок (ratio)..., тому це рішення слід шукати у протилежних напрямках - емпіризмі та раціоналізмі»

(Куно Фішер)

Завдання 6. З’ясуйте, який із наведених методів почав широко використовуватися в період Нового Часу. Який з зазначених методів особисто вам здається найпривабливішим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?

«Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння.... Отже, слід покладати сподівання на... союз цих здатностей - досвіду та розсудку».

(Ф.Бекон)

«Істинний…метод досвіду спочатку запалює світло, потім вказує світлом дорогу; він починає з упорядкованого і систематичного досвіду, аж ніяк не перекрученого і звертаю чого вбік, і виводить з нього аксіоми, а з побудованих аксіом – нові досвіди…»

(Ф.Бекон)

Завдання 7. Порівняти думки Ф.Бекона та Р.Декарта та обґрунтувати їх з позицій гносеології:

«Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка зважає на дані чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею».

(Ф.Бекон)

«…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона не очевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…»

(Р.Декарт)

Завдання 8. Як розуміти декартівську аксіому: «У всьому належить сумніватися» і висновок: «Я мислю, отже, існую» («Cogito ergo sum»)?

Завдання 9. З уривку Б.Паскаля обґрунтуйте, як він тлумачить співвідношення людини із всесвітом. Що є причиною смутного становища людини у світі? Що проголошує філософія Просвітництва основою гідності людини, як ви можете пояснити зв’язок гідного мислення з людською моральністю?

«Велич людини – у її здатності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона - очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за всесвіт, а він нічого не усвідомлює.

Отже, вся наша гідність - у здібності мислити....Спробуємо ж мислити гідно: в цьому основа моральності».

(Блез Паскаль)

Завдання 10. З наведеного уривку, пояснить, як мислителі XVII ст. тлумачили співвідношення науки і релігії?

"... Науки ще сильніше та ефективніше спонукають нас звеличувати і прославляти божественну велич... І для того, щоб ми не утрапили в оману, Спаситель дав ним дві книги: книгу Писання, в якій розкривається воля Божа, а по тому – книгу природи, що розкриває його могутність. З цих двох книг друга с ніби ключем до першої, бо... розвиває далі нашу віру, змушуючи нас звернутися до серйозного розмірковування про божественну всемогутність".

(Ф. Бекон)

Завдання 11. За таблицею-схемою дайте характеристику філософам

№ п/п	Ім’я філософа	Період, до якого належить	Напрям, течія, до якого належить	Проблема, яка була у центрі уваги філософа	Назвіть філософські поняття, введені філософом
1.	Вольтер
2.	Ж.-Ж.Руссо
3.	Д.Дідро
4.	Ламетрі
5.	Монтеск’є
6.	Гольбах

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ:

1. Порівняйте раціоналістичну філософію Декарта і Спінози, виявіть їх спільність та специфічну особливість кожної.

2. Розкрийте характерні риси, притаманні основним типам емпіризму та раціоналізму.

3. Доведіть значення раціоналістичної методології.

4. Яким чином наукова революція позначилась на філософії Нового Часу?

5. Чому проблеми теорії пізнання вийшли на перший план у філософії Нового Часу?

6. В чому суть принципу індукції за Ф.Беконом?

7. Розкрийте позицію Р.Декарта в його твердженні: «Я мислю – отже, я існую».

8. Чи можна рахувати метод дедукції Декарта строго науковим?

9. Яку роль в «прогресі людського розуму» може зіграти Просвітництво?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. посібник. – К., 1999. – С.52-76.

2. Історія філософії: Підручник // За ред. В.І.Ярошовця. – К., 2002. – С.237-306.

3. Козовик І. Історія філософії. – Ів.Франківськ, 1999. – С.219-226; 228-238; 241-254.

4. Ларіонова В.К. Історія етичних учень: Посібник. - Ів-Франківськ, 2004.- С.96-110.

5. Надольний І.Ф. Філософія: Курс лекцій. – К., 2000. – С.55-76

6. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібн. - Львів, 2001. – С. 108-132.

7. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник /За ред. М.А. Скринника, З.Є. Скринник. – Львів, 2001. – С.133-170.

8. Причепій Є.М. Філософія: Посібник для студентів. - К., 2001. - С.108-118

9. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1999. – Т. 2. – С. 54-103.

10. Філософія. Навчальний посібник // За ред. Ю.В.Осічнюка. – К., 2003. – С. 88-98.

11. Філософія: Навчальний посібник // За ред. Надольного І.Ф. – К., 1998. – С. 67-91.

12. Філософія: Підручник // Заїченко Г.А. та інші. – К., 1995. – С. 35-45.

13. Філософський енциклопедичний словник. –- К., 2002 (відповідні статті).

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бэкон Ф. Новый органон // Антология мировой философии. –М., 1970. – Т.2. – С.192-222.

2. Беркли Дж. Трактат о началах человеческого знания // Антология мировой философии.– М., 1970. – Т.2. – С. 507-530.

3. Декарт Р. Начала философии // Антология мировой философии. –М., 1971. – Т.2. – С. 231-295.

4. Дидро Д. Мысли к объяснению природы. Разговор Даламбера с Дидро // Избранные философские произведения. – М., 1996.

5. Лейбниц Г. Монадология // Там само. – С. 450-451.

6. Юм. Трактат про природу людини. – К., 1995.

Дата добавления: 2015-05-22