Завдання для самостійного логічного опрацювання. І. Зміна парадигми філософського мислення у ХІХ- на початку ХХ СТ. :

ЗАНЯТТЯ 1. ЗАРОДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ НЕКЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

І. Зміна парадигми філософського мислення у ХІХ- на початку ХХ ст.:

- що ми називаємо некласичною філософією? Яка передумова її виникнення?

- в чому виявилась відмінність класичної і некласичної філософії?

- які основні причини становлення новоєвропейської філософії?

- охарактеризуйте два опозиційних напрями західної філософії: ірраціоналістичний, екзистенціально-антропологічний, і раціоналістичний, позитивістський;

- який з названих напрямів набуває широкого розповсюдження? Назвіть його особливості, завдання і проблематику.

ІІ. Ірраціоналізм. «Філософія життя»:

- Шопенгауер як теоретик «всесвітнього песимізму»;

- поняття «життя» та «воля до життя» у філософії Шопенгауера;

- культурно-історичні, біологічний та космогонічний аспекти життя;

- Ф.Ніцше – основоположник ірраціоналізму і його «філософія життя»;

- що за Ніцше означає «воля до влади»?

З уривку першоджерел (див. «Самостійна робота» завд. №2):

• дайте характеристику витвореного мислителем образу «надлюдини»;

• визначте основні принципи ніцшеанської філософії, його позиція до релігії, культури;

• чому Ніцше протиставляє силу життя культурним нормам і цінностям?

ІІІ. Фрейдизм.

З наведеного фрагменту (див.«Самостійна робота» завд. №3,4) визначте:

• структуру людської психіки за З.Фрейдом;

• особливості функціонування і взаємин свідомого й несвідомого у людині

- роль несвідомого у проявленні неврозів, проблематика психоаналізу;

- теорія сексуальності та розвиток людської особистості;

- аналіз сновидінь, сублімація та вирішення психоаналітичних проблем;

- неофрейдизм (Е.Фромм, К.Юнг, А.Адлер).

ІV. Марксистська теорія.

- вчення про історичний матеріалізм;

- проблема людини і суспільства;

- вчення про соціально-економічні формації;

- діалектика марксизму.

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: парадигма, ірраціональне, раціональне, свідомість, несвідоме, підсвідоме, сублімація, життя, діалектичний матеріалізм, психоаналіз, біологізм, нігілізм.

Завдання 2. Робота з першоджерелом.

На основі праці Ф.Ніцше «Антихристиянин» (Сумерки богов – М., 1996):

• дайте характеристику витвореного мислителем образу «надлюдини»;

• визначте основні принципи ніцшеанської філософії.

«Ця книга для зовсім небагатьох. Можливо, ні одного з них ще зовсім немає на світі... А може бути, вони – ті, що розуміють мого Заратустру...

Умови, за котрих мене можна розуміти… Необхідна чесність і непідкупність в справах духу, і необхідно загартовуватися в них... Потрібно звикнути до життя на вершинах гір... Треба зробитися байдужим і не перейматися... Потрібно, як то властиво сильному, віддавати перевагу питанням, котрі в наші дні ніхто не наважується ставити; необхідна мужність…; необхідна визначеність наперед... І семикратний досвід самітності. І нові вуха… І нові очі... Нова совість... І готовність вести свою справу в монументальному стилі... Поважати себе самого; любити себе самого; бути безумовно вільним стосовно себе самого.

...Подивимося в обличчя самим собі... «Я в безвихідності, я – це Все, що перебуває у цілковитій безвихідності», - зітхає сучасна людина... Такою «сучасністю» ми перехворіли – зіпсованим світом; легкодухими компромісами, доброчесною нечистотою сучасних тверджень і заперечень, Так і Ні... Краще жити серед вічних льодів, аніж серед сучасних чеснот та інших південних вітрів!.. Ми були достатньо мужніми, не щадили ні себе, ні інших – та ми зовсім не знали, куди податися з нашою мужністю. Нами оволоділа похмурість, нас стали називати фаталістами. [...]

Що добре? – Все, від чого зростає у людини відчуття сили, воля до влади, могутність.

Що зле? – Все, що йде від слабкості.

Що щастя? – Відчуття зростаючої сили, влади, відчуття, що подолало нову перешкоду.

Не вдовольнятися, ні, – більше сили, більше влади! Не мир – війна; не доброчесність, а доблесть (доброчесність у стилі Ренесансу,... – без домішок мораліну).

Нехай гинуть слабкі і потворні – перша заповідь нашої людинолюбності. Треба ще допомагати їм гинути... [...]

Проблема, яку я ставлю, не в тому, хто змінить людину в ряду живих істот (людина – кінець), а в тому, який тип людини належить зрощувати, який найбільш високоцінний, більше за інших гідний життя, якому належить майбутнє.

Такий високоцінний тип у минулому нерідко існував на землі, але як щасливий, винятковий випадок і ніколи – згідно волі. Навпаки, його більше всього боялись, він, скоріше вселяв жах, і страх примушував жадати, зрощувати і виводити протилежне йому – домашню, стадну тварину, - хвору людську тварину – християнина... [...]

Людство не розвивається у напрямку до кращого, вищого, сильнішого – у тому значенні, як думають сьогодні. «Прогрес» – просто сучасна, тобто хибна, ідея. Європеєць наших днів за своєю цінністю незрівнянно нижче від європейця Ренесансу...

В іншому відношенні окремі вдалі феномени безперестанку з’являються – у різних частинах світу і на терені найрізноманітніших культур; у них дійсно втілений вищий тип людини – своєрідна надлюдина в пропорції до людства в цілому. Такі щасливі випадки були можливі і, мабуть, будуть можливі завжди. Навіть цілі покоління, племена, народи можуть бути за певних обставин таким точним попаданням. [...]

...Життя для мене тотожне інстинкту росту, влади, накопичення сил, впертого існування; якщо відсутня воля до влади, істота деградує. Стверджую, що воля до влади відсутня у всіх вищих цінностях людства, - узурпувавши найсвятіші імена, панують цінності згубної деградації... [...]

Християнство називають релігією співчуття... Співчуття протилежне афектам тонусу, що підвищує енергію відчуття життя, - воно діє пригнічуюче. Співчуваючи, слабшаєш. Співчуття у багато разів збільшує втрати сил, страждання і без того дорого коштує. Співчуття розносить заразу страждання – за певних обставин співчуттям може досягатися така сукупна втрата життя, життєвої енергії, що вона стає абсурдно диспропорційною кванту причини... Ось одне міркування, а є й інше, важливіше. Якщо допустити, що співчуття вимірюється ціннісно викликуваних ним реакцій, то життєвонебезпечний характер його виступає з ще більшою ясністю. У цілому співчуття паралізує закон розвитку – закон селекції. Воно підтримує життя у тому, що дозріло до загибелі, воно бореться з життям на користь обездолених і ним же засуджених, а всеможливі потворності, яким воно продовжує життя, надають самому життю похмурої двозначності. Люди відважились назвати співчуття доброчесністю (для усякої благородної моралі співчуття — слабкість), однак пішли далі, перетворивши співчуття в головну чесноту, на терен і джерело всіх інших, - щоправда, не можна забувати, що так це виглядить з позиції нігілістичної філософії, яка написала на своєму щиті заперечення життя. Шопенгауер по-своєму мав рацію: співчуття заперечує життя, робить його гідним заперечення, співчуття – це практичний нігілізм. Скажу ще раз: цей депресивний, заразний інстинкт паралізує інстинкти, спрямовані на збереження життя, на підвищення його цінності, - він зберігає і примножує всяке убозтво, а тому виступає як головне знаряддя, що прискорює decadence. Співчуття – це проповідь Ніщо!.. [...]

Ще слово проти Канта-мораліста. Доброчесність – це або наша вигадка, глибоко особиста наша потреба і знаряддя самозахисту, або велика небезпека. Все, що не обумовлюється нашим життям, шкодить йому: шкідлива доброчесність, що грунтується на шануванні поняття «доброчесність», як того хотів Кант. «Доброчесність», «обов’язок», «благо у собі», благо безособове і загальнозначуще – все химери, в яких знаходить вираження деградація, крайній ступінь життєвої дистрофії... Щонайглибші закони збереження і росту нагально вимагають протилежного — щоб кожен складав собі доброчесність, видумував свій категоричний імператив. Ніщо не вражає так глибоко, ніщо так не руйнує, як «безособовий обов’язок»... Коли до дії спонукає інстинкт життя, задоволення служить доказом того, що дія була правильною... [...]».

Завдання 3. Уважно прочитайте фрагмент із твору З.Фрейда.

«У нашій психіці, що розуміється нами як апарат, утворений із кількох... ділянок, ми відокремлюємо ділянку, яку називаємо власне Я, від іншої, що називається Воно. Ось це Воно є старшим за віком, а Я формувалось із нього під впливом зовнішнього світу... У Воно зосереджені наші первинні спонуки; усі процеси відбуваються у ньому несвідомо... Відносно руху між двома психічними ділянками ми припускаємо, що, з одного боку, несвідомий процесу Воно підноситься на рівень передсвідомого та приєднується до Я, а, з іншого боку, передсвідоме в Я здійснює зворотний шлях і здатне зміститися у Воно... У ході індивідуального розвитку частина стримуючих сил із зовнішнього світу переноситься всередину, що утворює в Я інстанцію, яка протистоїть в якості споглядаючої, критикуючої та заборонної іншому Я. Ми називаємо цю інстанцію Над-Я... Якщо в людині Воно підсилює прагнення потягів еротичного або агресивного плану, то... Я повинно задовольняти їх шляхом дії. Проте Я, перш ніж виконати таку вимогу задоволення, повинно враховувати тепер не лише загрози зовнішнього світу, а й протести Над-Я...».

Визначте ті сфери психіки людини, які виділяє 3.Фрейд, поясніть їх співвідношення. Який, на ваш погляд, філософський зміст присутній у цих міркуваннях засновника психоаналізу? Чи може така структура психіки грати роль у поясненні явищ творчості, немотивованої агресії?

Завдання 4. Прочитайте фрагмент із твору З.Фрейда «Я і Воно» і визначте особливості функціонування і взаємин свідомого й несвідомого у людині.

«Велике функціональне значення Я виражається в тому, що за нормальних умов йому надається влада над спонукою до руху. Відносно Воно Я схоже на вершника, котрий повинен приборкати переважаючі сили коня, з тією лише різницею, що вершник намагається здійснити це власними силами, Я ж – силами запозиченими. Це порівняння може бути продовжене. Як вершникові, якщо він не хоче розійтися з конем, часто залишається тільки вести його туди, куди йому забагається, так і Я перетворює звично волю Воно в дію, Я начебто це було його власною волею [...].

... Я є тільки змінена під прямим впливом зовнішнього світу... частина Воно... Я намагається також сприяти впливові зовнішнього світу на Воно і здійсненню тенденцій цього світу, Воно прагне замінити принцип задоволення, який повністю панує у Воно, принципом реальності».

Завдання для контролю і самоконтролю:

1. Порівняйте філософські позиції А.Шопенгауера та С.К’єркегора, визначить спільне та відмінне в цих позиціях.

2. Значення філософії марксизму для сучасності.

3. Що сприяло появі «філософії життя» та які її характерні риси.

3. Вплив психоаналізу на сучасне життя.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Антология мировой философии. – Т.3. – М., 1971.

2. Надольний І. Філософія: Курс лекцій. – К., 2000. – С.102-161.

3. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла // Вопросы философии. – 1989. - № 5.

4. Петрушенко В. Філософія: Курс лекцій. – К., 2000. – С.157-204.

5. Причепій С.М. Філософія: посібник. – К., 2001. – С.146-2003.

6. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1999.

7. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. – М., 1991.

8. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1990.

9. Фром Е. Психоанализ и этика. – М., 1992.

Дата добавления: 2015-05-22