Функції емоцій і почуттів

Основні функції емоцій – сигнальна (тривога або все добре), пізнавальна (емоція як платформа мислення), мотиваційна (емоція як енергетичний підсилювач спонук).

Основні функції почуттів: 1) регулятивна функція. Почуття спрямовують по­ведінку, впливають на активність діяльності, породжу­ють захоплення, прагнення, наміри;2) сигнальна функція. Почуття сигналізують, що із подій, явищ, об'єктів має значення для людини. Як правило, особистості виокремлюють об'єкти, які поро­джують переживання, створюють враження і запам'я­товуються, тобто є сигналами для організму та душі;3) оцінювальна функція. Залежно від оцінки (гар­ний–поганий, приємний – неприємний, красивий – не­красивий, чесний – нечесний тощо) виникають ставлен­ня до предмета, інших людей, справи тощо;4) експресивна функція. Виявляється в переживан­нях людиною свого ставлення до об'єктів, подій, явищ. Наприклад, негативна оцінка людиною себе спричинює відповідне ставлення до себе і переживання його;

5) спонукальна функція. Зумовлює прагнення опа­нувати об'єкт, що подобається, увійти в контакт із при­вабливою людиною, займатися діяльністю, яка подоба­ється.

2. Види емоцій і почуттів, їхня характеристика.

Серед емоцій розрізняють простіші – складніші; базові – вторинні; позитивні – негативні; активні (стенічні) – пасивні (астенічні); емоційні реакції та емоційні стани.

Прості емоції мало усвідомлюються, виникають у результаті задоволення первинних потреб людини (харчування, сон, відпочинок, безпека). Прості емоції: пов'язані з безпосереднім відображенням взаємовідно­шень людини з певними об'єктами; викликаються безпосередньою дією на організм тих чи інших об'єктів; пов'язані із задоволенням первинних потреб людини; виникають одночасно з відчуттям смаку, запаху, кольору тощо; можуть бути приємними чи неприємними для людини; безпосередньо пов'язані з відчуттями (їх називають емо­ційним тоном відчуттів); виконують регулюючу роль у житті й діяльності учня, учителя; спонукають людину шукати одних, уникати інших об'єктів, відмовлятись від чогось, захищатись.

Складні емоції пов'язані із розумінням тих об'єктів, які викликали емоцію, а також із усвідомленням їх життєвого значення. Вони виникають під час спілкування з людьми, у процесі діяльності, пов'язані з розумінням, усвідомленням людиною об'єктів, які викликають переживання (К. Е. Ізард).

За своєю природою емоції можуть бути первинними (базовими) і вторинними (інтелектуальними).

Базові емоції. Вони є вродженими і становлять основу для формування складніших емоційних процесів, станів та емоційно-особистісних якостей. До них належать радість, горе, страх, гнів, подив, відраза (К. Е. Ізард). Певною мірою базові емоції притаманні вищим тваринам.

Вторинні емоції. Основані вони на складніших процесах, супроводжуються значними фізіологічними змінами і в різних комбінаціях поєднують базові. Серед вторинних емоцій виокремлюють:

1) альтруїстичні емоції. Виникають на основі потре­би в сприянні, допомозі, заступництві за інших людей;

2) комунікативні емоції виникають на основі потреби у спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками та переживаннями.

3) глоричні (лат. gloria – слава) емоції. Пов'язані з потребою в самоствердженні, славі, прагненням здобу­ти визнання, пошану;

4) практичні (праксичні) емоції –такі емоції викликані діяльністю, змінами в ході роботи, успішністю та неуспішністю, труднощами здійснення та завершення; бажання дійти успіху в роботі; почуття напруження; захопленість роботою; приємне задо­волення від того, що робота зроблена.

5) пугнічні (лат. pugna – боротьба) емоції. В їх осно­ві – потреба подолання небезпек, яка «заряджає» на боротьбу. Спонукають до цього бажання гострих відчут­тів, захоплення небезпекою, ризиком, спортивний азарт, «спортивна злість», межова мобілізація можливостей;

6) романтичні емоції. Пов'язані з прагненням до всього незвичайного, таємничого, незвіданого. Їх озна­ки – очікування «світлого дива», почуття щасливої долі, особливої значущості;

7) Гностичні (інтелектуальні) емоції пов'язані з потребою у пізнавальній гармонії, прагнення зрозуміти те, що відбувається, проникнути в сутність явища. Їх зумовлюють не просто потреба в новій інформації, а прагнення впорядкувати її, досягти «пізнавальної гармонії». А. Ейнштейн називав це «втечею від здивування» («когнітивною гармонією»);

8) естетичні емоції. Відображають потреби людини в гармонії, прекрасному;

9) гедоністичні (грец. hodong – насолода) емоції. Пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і душе­вному комфорті;

10) акізитивні (франц. acquisition – придбання) емо­ції. Найчастіше переживають їх люди з вираженим інтересом до нагромадження, колекціонування, при­дбання речей (Б. І. Додонов)

Стенічні почуття (ті, що бадьорять) – підносить життєвий тонус, посилюють силу та енергію людини.

Астенічні почуття (ті, що гнітять) – знижують життєвий тонус, зменшують силу та енергію людини.

У вітчизняній психології традиційно виокремлюють такі види емоційних реакцій: 1) емоційний тон відчуттів; 2) емоції (включаючи афекти); 3) настрої.

Емоційні реакції (гнів, радість, туга, страх) поділяються на емоційний відгук, емоційний спалах й емоційний вибух (афект). Емоційний відгук є найбільш динамічним і постійним явищем емоційного життя людини, відображаючи швидкі й неглибокі переключення в системах відносин людини до рутинних змін ситуацій повсякденного життя.

Більш виражена інтенсивність, напруженість й тривалість переживання притаманна емоційному спалаху, який здатний змінити емоційний стан, але не пов´язаний із втратою самовладання. Для емоційного вибуху характерна емоційна реакція, яка бурхливо розвивається, великої інтенсивності з ослабленням вольового контролю над поведінкою і полегшеним переходом у дію. Це короткочасне явище, після якого настає занепад сил або навіть повна байдужість, сонливість.

До емоційних станів відносяться страх, тривога, сором, гнів, роздратування, радість та ін.

Дата добавления: 2015-05-22