Бенедикт Спіноза про релігію

Дещо подібних поглядів дотримувався Бенедикт Спіноза (1632-1677).

“Богословсько-політичний трактат”. Вважав, що релігія має земне джерело. У них міститься чимало забобонів, які придушують розум. Але втім релігія потрібна, щоби привити народу “відчуття бога”, а догмати її повинні зводитися до найважливіших вимог моральності.

У “Богословсько-політичному трактаті” Б.Спіноза намагався дослідити Старий Заповіт Біблії. На його думку, щоб це зробити, необхідно:

1) з’ясувати природу й властивості мов, якими написані священні книги;

2) дослідити історичну долю кожної книги, тобто простежити життя її автора, коли, з якої нагоди і для кого та якою мовою була написана книга, як вона була прийнята, через які руки пройшла, ким була включена до числа священних книг;

3) яким чином всі священні книги були зібрані в одну.

Провівши дослідження біблійних текстів, Б.Спіноза прийшов до наступних висновків: книги Старого Заповіту написані не тими людьми, імена яких вони носять; зібрані в одну книгу вони були фарисеями другого храму, при чому вибрали ті книги, які повчали закону Мойсея, і відкинули ті, в яких згадувалося щось супротивне цьому.

На думку Б.Спінози, Старий Завіт не можна розглядати як Слово Боже, продиктоване Богом. Але це не заважає їй лишитися Словом Божим у істинному значенні цього слова, тобто в тому сенсі, що тут проповідується істинна релігія. Б.Спіноза вважав, що людина завдяки своїй душі здатна пізнати природу Бога і виразити її, що, власне, й робили автори та укладачі біблійних книг. “Наша душа, - писав мислитель, - лише тому, що вона об’єктивно містить у собі природу Бога і причетна до неї, має можливість утворити деякі поняття, які пояснюють природу речей і навчають способу життя. Тому ми справедливо можемо вважати природу душі (якщо її так розуміти) першою причиною божественного одкровення. Бо все те, що ми чітко й виразно розуміємо, все це підказує нам ідея Бога (про це ми щойно говорили) і природа; і то набагато переконливішим чином, який краще за все узгоджується з природою душі; як всякий, хто спізнав достовірність розуму і на собі випробував”.

Отже, Б.Спіноза в питаннях пізнання Бога був близьким до представників “раціоналістичної лінії”, зокрема Демокрита й Епікура. Ці мислителі вважали можливим це пізнання з допомогою розуму. У “Богословсько-політичному трактаті” Б.Спіноза намагався довести, що його інтерпретація релігії дає їй істинно правильне обґрунтування. Релігію ж, засновану на буквалістській інтерпретації Священного писання, Б.Спіноза вважав не релігією, а марновірством. Мислитель, як і деякі античні філософи, чітко розрізняв марновірство й релігію. Перше має в своїй основі невігластво, друга – мудрість.

Дата добавления: 2015-05-22