Причини виникнення наукового релігієзнавства

Окрім етнографічних досліджень, здійснюваних часто місіонерами, певну роль у становленні сучасного релігієзнавства відіграв інтерес до вивчення східних культур та мов, передусім санскриту. Так, англійський вчений Вільям Джонс (1746-1794) порівнював санскрит із класичними європейськими мовами. Він виявив їхню схожість і прийшов до висновку, що вони належать до однієї мовної сім’ї. Відповідно дослідники почали шукати спільні риси в давніх індійській, грецькій та римській культурах, зокрема міфологіях.

Продовжувачем В.Джонса був німецький санскритолог Франц Бопп (1791-1867). Він створив першу порівняльну граматику індоєвропейських мов, в якій давався матеріал і для порівняльної міфології.

У Франції в першій половині ХІХ ст. найбільш авторитетним дослідником у галузі сходознавства виступав Ежен Бюрнуф (1801-1852), який став відомий перекладами давньоіндійських текстів, дослідженнями з палійської та зендської мов, індійської та іранської міфологій.

Похід Наполеона до Єгипту стимулював зростання інтересу до давньоєгипетської культури, в т.ч. й до давньоєгипетських вірувань. Результатом цих зацікавлень стала розшифровка давньоєгипетських ієрогліфів, здійснена в 1822р. Жаном Франсуа Шампольйоном (1790-1832). Розшифровка ієрогліфів відкрила широкі можливості для вивчення давньоєгипетської релігії, а також для перевірки деяких фактів, викладених у Біблії.

Помітний вплив на розвиток бібліїстики, а відтак і релігієзнавства, справили дослідження в Месопотамії, розшифровка клинописної писемності. Вони дали змогу ознайомитися з стародавніми культурами народів Месопотамії. Це дало змогу по-новому глянути на біблійні тексти й простежити їхній органічний зв’язок із найдавнішими релігійно-міфологічними пластами.

У кінці ХУІІІ ст. у Франції була здійснена спроба в систематичній формі викласти теорії походження та розвитку релігії. Це спробували зробити публіцист Буажіре Вольней (1757-1820) та вчений Шарль Дюпюї (1742-1809). Вони, як і їхні попередники-просвітники. Вважали, що релігія виникла в результаті безсилля людини перед стихійними силами природи. Але з цього вони виводили й намагалися підтвердити історичними фактами концепцію розвитку астрально-міфологічного світогляду. В своїй великій роботі “Походження всіх культів” Шарль Дюпюї намагався довести, що всі боги давніх релігій, міфічні та епічні герої були відображенням сонця, місяця та інших небесних явищ. “Культ природи, - писав він, - був первісною та універсальною релігією і в Старому, й Новому світі”. До числа астрально-міфологічних образів Ш.Дюпюї відносив і образ Ісуса Христа.

Дата добавления: 2015-05-22