Еволюціоністська школа в релігієзнавстві та її опоненти

Ставлення ніцшеанства до релігії

Марксизм про релігію.

Антропологічний” підхід до релігійних проблем Людвіга Фейєрбаха.

Велика увага питанням релігії приділялася в творах одного із останніх представників німецької класичної філософії Людвіга Фейєрбаха (1804-1872). Зокрема, цим питанням він присвятив твори “Сутність християнства” (1841), “Лекції про сутність релігії” (1851).

Розглядав релігію та теологію як продукти самовідчуження людської сутності, які компенсують втрачену єдність людини з людиною, я і ти, індивідууму й роду. Бачив основу релігії в почутті залежності людей від непідвласних їй волі сил. Фейєрбах розуміє релігію як спотворене фантастичне усвідомлення і компенсація цієї залежності.

Л.Фейєрбах звертав особливу увагу на роль почуттів, емоцій у виникненні релігії. Аналізуючи історію релігії, він поділив їх на природні та духовні. Перші були притаманні для першопочаткового періоду розвитку людства й являли собою культ явищ природи. Основу цих релігій становило почуття залежності людини від природи.

Духовні же (монотеїстичні) релігії відображають духовні якості людини. У них відображається залежність людини від соціальних сил.

Бог, з точки зору Л.Фейєрбаха, це об’єктивована абстракція, яка існує в голові людини. І якщо в природних релігіях люди відривали від природи про її якості і об’єктували їх, обожнювали її сили, то в духовних релігіях вони обоготворювали свою сутність як сутність людського роду взагалі. Найбільш загальними властивостями людського роду є розум, безсмертя, могутність, благо, які мислено відділялися від нього і силою уяви перетворювалися в самостійну істоту – Бога. Отже, чуттєва сутність людини, що шукає шляхи до щастя й не знаходить їх, відчужується від людини. Внутрішній світ її розколюється, роздвоюється. Людина абсолютизується й протиставляється собі як щось чуже свою сутність.

Л.Фейєрбах відкидав традиційну релігію й намагався сконструювати релігію без бога, релігію любові до людини.

Марксизм. Релігія – фантастичне відображення зовнішніх сил, які панують над людиною. Природні сили і соціальні сили. Фейєрбахівські природні й духовні релігії.

Ф.Ніцше (1844-1900). “Так говорив Заратустра”, “Антихристиянин”.

Християнська етика не дає людині повнокровно жити, культивує його безсилля та слабість, послаблює інстинкт самозбереження. Воно шкідливіше будь-якого недоліку.

1. Особливості еволюціонізму як напрямку в релігієзнавстві.

2. Анімістична теорія Е.Тайлора (Тейлора).

3. Теорія первісного монотеїзму.

4. Преанімістичні теорії.

Дата добавления: 2015-05-22