Шш — М., 1997. — С. в—15. 3 страница

Більшовики прагнули передусім забезпечити єдине команду­вання Червоною армією України і збройними силами РСФРР. З цією метою Тимчасовий робітничо-селянський уряд УСРР ви­рішив направити постійного представника командування українсь­кої Червоної армії до Ставки головнокомандувача збройних сил РСФРР. 11 лютого 1919 р. нарком військових справ України М. По-дюйський видав наказ, згідно з яким військове законодавство РСФРР, а також накази та розпорядження Реввійськради і Нарко­мату військових справ РСФРР поширювалися на територію Украї-жж. Встановлювалися також тісні зв'язки між окремими військовим установами і органами радянських республік, утворювалися деякі

Розділ 1. Держава і право я роки громадянської війни і воєнної інтервенції

3. Ромитик федеративних зв'язків

об'єднані допоміжні органи, діяльність яких була пов'язана а ар-

мією¹.

Велика увага приділялася досягненню централізації в управ­лінні транспортом. Наприкінці січня 1919 р. уряд УСРР прийняв постанову «Про підпорядкування відділу шляхів сполучення Тим­часового робітничо-селянського уряду України Народному коміса­ріату шляхів сполучення РСФРР».

Чимало було зроблено для об'єднання фінансів. В Україні від­крилися відділення народного банку радянської Росії. Єдиною була грошова система республік, що грунтувалася на радянському кар­бованці.

На початку 1919 р. склалася і така ознака тогочасного «феде­ративного характеру» відносин між радянськими республіками, як спільність громадянства².

Раднарком РСФРР для зв'язку і найбільш оперативної коор­динації політики радянських республік призначив при їхніх урядах своїх уповноважених. У свою чергу, Україна на початку 1919 р. на­діслала свого уповноваженого до Раднаркому РСФРР.

Практичні кроки урядів республік щодо зміцнення державних зв'язків були спрямовані на здійснення більшовицьких ідей націо­нально-державного будівництва, закріплених у програмі партії, прийнятій VIII з'їздом РКП(б). Програма передбачала федеративне об'єднання радянських республік як одну з перехідних форм на шляху до повної державної єдності. Вже існуюче «федератив­не об'єднання» істотно обмежувало суверенітет суб'єктів федера­ції, підпорядковуючи їх значною мірою Російському радянському уряду³.

У розвитку більшовицької інтеграції в Україні велику роль відіграв III з'їзд КП(б)У. Його постанови знайшли законодавче втілення в рішеннях III Всеукраїнського з'їзду Рад. З'їзд Рад схва­лив заходи Тимчасового робітничо-селянського уряду, спрямовані на здійснення військового співробітництва, зближення з радянсь­кою Росією та іншими радянськими республіками. У першій Конс­титуції УСРР, прийнятій з'їздом, проголошувалося: «Українська Соціалістична Радянська Республіка заявляє про повну свою со­лідарність з нині існуючими вже Радянськими республіками та про своє рішення вступити з ними у найтісніше політичне об'єднання». Український радянський уряд, зокрема, обговорив пропозицію Ви-

¹ СУ УССР. — 1919. — X» 14 — Ст 157; ІЛ 17. — Ст. 185

² СУ УССР. — 1919. — Х«9. — Ст. 115.

³ Курицин В. М. Государственное сотрудничество между Украинской ССР и РСФСР
в 1917—1922 гг — М. 1978.

щої ради народного господарства Росії (ВРНГ) та Ради народного господарства України (РНГУ) про інтеграцію у сфері економіки Наприкінці березня 1919 р. було укладено угоду між ВРНГ та РНГУ про проведення єдиної економічної політики. Засади цієї по­літики вироблялися в РСФРР.

Установлювалися й розвивалися контакти і співробітництво також між іншими відомствами радянської Росії та України. Особ­ливо тісною була єдність у галузі зовнішньої політики.

В УСРР та інших радянських республіках на підставі дирек­тив більшовицької партії широко враховувався законодавчий до­свід РСФРР. Декларація Тимчасового робітничо-селянського уряду УСРР від 26 січня 1919 р. поширила на Україну дію всіх законодав­чих актів РСФРР у галузі охорони праці та соціального страхуван­ня. Застосовувався й законодавчий матеріал РСФРР, яким регулю­валися інші галузі державного життя.

Слід мати на увазі, що при такому федеративному будівницт­ві часто ігнорувалися особливості національного розвитку, прагнен­ня народів до самобутності, розвитку національної культури. Отже, ще до укладення угоди від 1 червня 1919 р. між РСФРР, УСРР та іншими радянськими республіками складалися характерні форми державного зв'язку, які були розвинуті і юридично оформлені в на­ступних договорах, укладених між ними.

Иоснио-політичний союз УСРР з РСФРР та іншими радян­ськими республіками. Необхідність подальшого зміцнення об'єд­нання радянських республік диктувалася метою, про яку на той час дбали більшовики, — втілення в життя ідеї світової пролетар­ської революції. Заходи щодо створення союзу радянських респуб­лік протягом березня—травня неодноразово обговорювалися ЦК РКП(б). Вони передусім зводилися до забезпечення тісної єдності республік й особливої ролі в цьому процесі радянської Росії. У квіт­ні 1919 р. ЦК РКП(б) ухвалив директиви для ЦК РКП(б)У щодо не­обхідності єдності дій радянської України та радянської Росії.

РСФРР відігравала провідну роль у формуванні федератив­них відносин не тільки з огляду на її економічну та військову могу­тність, накопичений досвід суспільних перетворень, а й через те, що багато її органів уже насправді виконували функції загально-федерати вни х.

Необхідність подальшого зміцнення зв'язків радянських рес­публік зумовлювалася і наступом білогвардійських військ Денікіна. Форми федеративних відносин, які склалися на початку 1919 р, в нових умовах уже не забезпечували централізованого використан­ня сил і вельми бідних ресурсів радянських республік. На утвер-

Розділ І. Держава і право в роки громадянської війни і воснноі інтервенції

§ 3. Розвиток федеративних зв'язків

дженні диктатури пролетаріату особливо позначалася відсутність єдиної армії.

2 квітня 1919 р. на засіданні Політбюро ЦК РКІІ(б) були ухва­лені директиви військовому командуванню і ЦК КП(б)У про єдність у галузі військової політики. Політбюро і Оргбюро ЦК РКП(б) ви­рішили також розглянути питання про об'єднання військових сил радянських республік на найближчому пленумі ЦК РКП(б). Ленін запропонував об'єднати збройні сили республік, органи постачання, транспорту і зв'язку під керівництвом Ради оборони та інших від­повідних органів РСФРР. Ці ідеї були втілені в рішеннях пленуму ЦК РКП(б), який відбувся 4 травня.

ЦК РКП(б) вказав на своєчасність постановки питання зако­нодавчого оформлення тісного об'єднання всіх радянських респуб­лік комуністичними фракціями ВУЦВК та ВЦВК. 18 травня 1919 р. ВУЦВК доручив своїй Президії звернутися до ЦВК усіх республік з пропозицією розробити конкретні форми організації об'єднаного фронту революційної боротьби.

Остаточно форма союзу республік була визначена на засідан­ні Політбюро ЦК РКП(б) 1 червня 1919 р, У той самий день відбуло­ся засідання ВЦВК з участю представників радянських республік. ВЦВК прийняв декрет «Про об'єднання Радянських соціалістичних республік: Росії, України, Литви, Латвії, Білорусі для боротьби зі світовим імперіалізмом», де говорилося: «Здійснити тісне об'єднан­ня: 1. Військової організації та військового командування. 2. Рад на­родного господарства. 3. Залізничного управління та господарства. 4. Фінансів. 5. Комісаріатів праці Радянських соціалістичних респу­блік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусі та Криму з тим, щоб ке­рівництво зазначеними галузями народного життя було зосередже­не в руках єдиних колегій».

Державна форма об'єднання радянських республік, закріпле­на декретом від 1 червня 1919 р., передбачала особливе становище низки органів РСФРР, які мали виконувати одночасно функції ор­ганів влади і управління РСФРР та всього об'єднання радянських республік. Єдність республік забезпечувала РКП(б), яка була при владі в усіх республіках.

Будучи законодавчим актом РСФРР, декрет ВЦВК від 1 черв­ня 1919 р. передбачав його ратифікацію вищими органами влади ін­ших республік. ВУЦВК схвалив декрет ВЦВК 1 червня і дав вка­зівку всім установам УСРР щодо його виконання. У такий спосіб (і не рівноправно, і не легітимно) був оформлений военно-політич-ний союз між РСФРР, УСРР та іншими радянськими республіками — своєрідна «федерація», яка відіграла значну роль у їх подальшому

об'єднанні. Военно-нолітичний союз поглибив і розширив ті зв'язки між республіками, які практично вже існували і спрямовувалися з одного центру — ЦК РКП(б).

Радянський уряд України негайно приступив до виконання договору від 1 червня 1919 р.¹ Була забезпечена єдність військової політики республік і здійснювалося завдання злиття армій. У нака­зі військам української Червоної армії проголошувалося створення єдиної Червоної армії. Об'єднувалися трудові й матеріальні ресур­си республік. З урахуванням зазначеного було підготовлено проект декрету «Про організацію народного господарства України», здійс­нювалися заходи щодо подальшої централізації управління заліз­ничним транспортом, централізованого використання матеріальних ресурсів. Проте повною мірою здійснити влітку 1919 р. передбачене декретом ВЦВК від 1 червня об'єднання радянських республік че­рез загарбання України військами Денікіна не вдалося.

Діяльність більшовиків щодо об'єднання радянських респуб­лік поновилася після перемоги над білогвардійцями. Велику роль у розв'язанні цієї проблеми відіграли постанови Всеросійської парт-конференції, в яких було окреслено програму подальшого зміцнен­ня в Україні диктатури пролетаріату.

21 грудня 1919 р. Всеукрревком у зверненні до робітників та селян України підтвердив договір про воєнно-політичний союз від 1 червня 1919 р. 27 січня 1920 р. Всеукрревком прийняв постанову «Про об'єднання діяльності УСРР та РСФРР». У ній зазначалося, що на розвиток угоди від 1 червня 1919 р. усі декрети та постанови УСРР, які стосуються органів влади і підвідомчих установ, пов'яза­них з цією угодою, анулюються і заміняються декретами РСФРР, які набувають чинності на всій території України з моменту опуб­лікування даної постанови і підлягають негайному виконанню. На початку 1920 р. було ухвалено «Загальні директиви Російського та Українського Радянських урядів щодо військової політики на Україні».

У 1920 р. тривало будівництво загальнофедеративних, а по су­ті, російських державних установ. Було розроблено, зокрема, орга­нізаційно-правові форми, в яких відбувалася діяльність об'єднаних наркоматів республік. Деякі об'єднані наркомати РСФРР (фінансів, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, праці та ін.) мали при уря­дах радянських республік, в тому числі й УСРР, своїх уповноваже­них. Уводилася посада уповноваженого Реввійськради при Раднар-комі УСРР на правах наркому. У прийнятих у той період актах оче-

¹ Нальчицький С. В,, Коваль М. В., Лебедсва Ю. Т. Історія України — К., 1998. — С 84—83.

Н.!

ІГМІ2

Розділ і. Держава і примо в роки громадянської війни і воєнної інтервенції

§ 3. Розвиток федеративних зв'язків

видною була державна нерівноправність республік в утвореному їх об'єднанні.

Наркоми освіти, внутрішніх справ, охорони здоров'я, земле­робства, юстиції та деякі інші залишалися у віданні уряду України, проте і вони підтримували постійний зв'язок з відповідними нарко­матами РСФРР.

IV Всеукраїнський з'їзд Рад своєю постановою «Про державні відносини між УСРР та РСФРР» знову підтвердив угоду від 1 черв­ня 1919 р. та доручив ВУЦВК і далі проводити політику щодо інтег­рації республік і вступити у переговори з ВЦВК щодо представни­цтва радянської України в цьому вищому органі державної влади Російської Федерації. З'їзд запропонував, щоб до ВЦВК увійшло ЗО представників України. Відтак ВЦВК не тільки залишався орга­ном Російської Федерації, а й ставав вищим органом влади для фе­дерації республік. Навряд чи можна визнати справедливість такого рішення.

Подалі.іпо поглиблення і розширення інтеграції радянських республік наприкінці 1920 р. Після вигнання інтервентів і перемо­ги над силами внутрішньої опозиції розпочався перехід до мирного будівництва. У боротьбі а господарською розрухою передбачалося зміцнення федеративних зв'язків між УСРР, РСФРР та іншими ра­дянськими республіками шляхом укладання двосторонніх союзних робітничо-селянських договорів між РСФРР та іншими респуб­ліками з військових та економічних питань. Конференція КП(б)У (17—22 листопада 1920 р.) висловилася за встановлення економіч­ного союзу УСРР з РСФРР та іншими радянськими республіками. Вона намітила такий напрям боротьби за зміцнення господарського союзу: «Розвиток тих чи інших галузей господарства України має відбуватися в межах загального господарського плану федерації». Відповідно до постанови цієї конференції пленум ЦК КП(б)У 23 ли­стопада 1920 р. ухвалив рішення про необхідність упорядкувати представництво делегацій Всеукраїнських з'їздів Рад на Всеросій­ських з'їздах і з цією метою проводити чергові Всеукраїнські з'їзди Рад напередодні Всеросійських. Пленум ЦК КП(б)У вирішив звер­нутися до ЦК РКП(б) з пропозицією про якнайшвидше утворення федеративної комісії для вироблення принципів відносин між скла­довими частинами радянської федерації. Українській делегації на VIII Всеросійському з'їзді Рад доручалося поставити це питання перед з'їздом.

Перший союзний робітничо-селянський договір було укладено між РСФРР та УСРР у грудні 1920 р., а на початку 1921 р. — між РСФРР та БСРР, РСФРР та радянською Грузією, РСФРР та Вір-

Дата добавления: 2015-05-22