Реформа державного апарату. Цим же Законом було виключено ст

Ми

Цим же Законом було виключено ст. 6 Конституції про керів­ну і спрямовуючу роль КІІРС у суспільному та державному житті і надано право політичним партіям, громадським організаціям і ру­хам через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, та в інших формах брати участь у розробленні і здійсненні політи­ки в управлінні державними і громадськими справами. Таким чи-

були підірвані засади монопольного панування компартії в державі як вирішального чинника функціонування командно-ад-мшістратииної системи управління. Будучи ядром цієї системи, КПРС тривалий час володіла абсолютною монополією на владу, ке­рувала усіма сферами життя радянського суспільства. Зрощення правлячої партії (яка залишалася партією більшовицького типу) з державою в умовах одномартійності й відсутності демократії «приз­вело до культу парти, уніфікації суспільного та духовного життя на одну модель, до застою всього тоталітаризованого суспільства»¹.

Зміни і доповнення Конституції УРСР торкалися низки статей про розмежування повноважень між представницькими, виконав­чими та судовими органами. Істотні зміни було внесено до розділів 18 («Суд і арбітраж») та 19 («Прокуратура»). Судова і прокурорська системи України фактично виводилися із підпорядкування союз­ним структурам². Так. в ст. 149 Конституції ла.шачалося, що «найви-щий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю судів респу-си здійснюється лише Верховним Судом Української РСР», а в ст. 163 — що «Генеральний прокурор Української РСР пришача- сться Верховною Радою Української РСР. відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний». Встановлювалося, що організація й по­рядок діяльності судів і органів Прокуратури УРСР визначаються виключно законами УРСР. Передбачалося також створення в Ук­раїні дуже важливого органу — Конституційного Суду.

20 грудня 1990 р. був прийнятий закон України «Про міліцію». Згідно з ним основними завданнями міліції оголошувалися: забез­печення особистої безпеки громадян; захист іх прав і свобод, закон­них інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; ви­явлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх скоїли; забезпе­чення безпеки дорожнього руху, захист власності від злочинних -посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги грома­дянам, сприяння в межах своє! компетенції державним органам,

¹ Україна: друга половина XX століття Нариси історії / П II Патико, М.!' Площ, і А Шевченко та ін — К. 1997 — С. 55

■ціімаїїпП Суд України Істерія і сьогодммя, портрети й події / Зо заг. ред. ВФ Бойка — К., 2001 — С 57

їй

Розділ 8. Держава і право України в перин) перебудови (І986—1991 рр.)

підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Робота з удосконалення держапарату України тривала й у 1991 р. Так, Законом від 21 травня 1991 р. були змінені і доповнені статті Конституції про структуру вищої виконавчої влади респуб­ліки¹. Посада голови Ради Міністрів замінялась посадою прем'єр-міністра, Рада Міністрів стала називатися Кабінетом Міністрів — урядом України — найвищим органом державного управління рес­публіки. 13 травня 1991 р. був прийнятий Закон «Про перелік мініс­терств та інших центральних органів державного управління Укра­їнської РСР»². Значною подією стало запровадження в Україні поста Президента УРСР. З цього приводу Верховна Рада УРСР прийняла 5 липня 1991 р. такі закони: «Про заснування поста Пре­зидента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конститу­ції (Основного Закону) Української РСР», «Про Президента Укра­їнської РСР», «Про вибори Президента Української РСР». Вибори Президента України призначалися на 1 грудня 1991 р.³ Таким чи­ном, запровадження поста Президента УРСР було новим кроком до створення в республіці державного апарату, побудованого на прин­ципах розподілу влади.

У період, що розглядається, значні за обсягом та змістом зміни і доповнення до Конституції були внесені Верховною Радою України Законом від 19 липня 1991 р, викликані створенням Крим­ської Автономної республіки, необхідністю визначення її конститу­ційного статусу. У свою чергу, це викликало зміни статей Консти­туції про адміністративно-територіальний устрій, систему і компе­тенцію державних органів⁴.

Істотним змінам було піддано законодавство УРСР про місцеві Ради. Це було пов'язано з прийняттям 7 грудня 1990 р. Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування»⁵. Він визначив засади місцевого самовря­дування — основи демократичного устрою влади в республіці, пра­вовий статус місцевих Рад народних депутатів, органів терито­ріального громадського самоврядування, а також форми безпосе­редньої демократії. У преамбулі Закону підкреслювалося, що цей правовий акт є основою реалізації державної влади і місцевого са-

моврядування, утвердження повноти народовладдя на відповідних адміністративних територіях. З введенням в дію зазначеного Зако­ну втрачало чинність законодавство про обласні, районні, міські, районні в місті, селищні, сільські Ради народних депутатів УРСР¹. Ось такі основні зміни в державному апараті України сталися в умовах реформування політичної системи країни. Новий етап ре­форми держапарату республіки розпочався уже у другій половині 1991 р., коли Україна набула статусу незалежної держави.

¹ Відомості Верховної Ради УРСР — 1991 — № 26. — Ст 294.

² Там само. — 199! — Ст. 290

³ Там само — № 33. — Статті 445, 446, 448, 450.
* Там само — 1991. — М 35. — Ст. 467.

⁵ Там само. — № 2. — Ст 5.

• Вммюсті Верховної Ради УРСР — 1991 — М 2 — Ст. 6.

Розділ 8. Держака і прмо Ук;хіі>іи.і період перебудови (І9В6- І'.і'

§ 3. Зміни ■ < інстві

§ 3. Зміни н законодавстві

І а початок 1985 р. в Україні діяло розгалужене як союзне,
ак і повністю відповідне йому республіканське законо-
I* давство. Воно мало забезпечити функціонування команд­
ні* но-адміністративної системи управління і планової еконо­
міки. У роки «перебудови» здійснюється реформування
законодавства. У чинні закони, інші правові акти вносять­
ся численні зміни і доповнення. Крім того, приймаї- пі зако­
нодавчі акти. Практично не було жодної галузі права, де б не ста­
лися істотні зміни. Усе це було обумовлено процесами, які відбува­
лися у суспільстві.

і Ісобливо активний процес оновлення законодавства спосте­рігався в галузях права, які регулювали економічні відносини. Так, було прийнято низку правових актів, покликаних забезпечити пе­рехід економіки СРСР на систему ринкових відносин.

Зміна економічного фундаменту суспільства, пов'язана з пе­
реходом до багатоукладної економіки, викликала посилення зна­
чення ЦИВІЛЬНОГО права як основного регулятора ринкових відно­
син, що формувалися Головними актами, які шли цивіль­
но-правові відносини в Україні у період, що розглядається, були
Основи цивільного законодавства Союзу 1'СР і союзних республік
від 8 грудня 1!<(ІІ р. та Цивільний кодекс УРСР 1!'(>4 р., куди вноси­
лися зміни і доповнення. Проте поряд із зазначеними актами були
прийняті й нові закони, які вносили істотні зміни в цивільне право.
Це перш за все закони СРСР від 4 червня 1990 р. «Про підприємст­
ва в СРСР», від 26 травня 1988 р. «Про кооперацію в СРСР», від
6 березня 1990 р. «Про власність в СРСР», Основи законодавства
Союзу РСР і союзних республік про оренду від 23 листопада 1989 р.
та ін. В УРСР новими важливими актами в галузі цивільного права
стали закони від 7 лютого 1991 р. «Про власність»¹ і від 2'і березня
1!)!)1 р. Про підприємства в Україні»².

У травні 1!)!)1 р. були прийняті нові Основи цивільного законо­давства Союзу РСР і союзних республік, які мали набрати чинність 1 січня 1992 р. Це був серйозний, глибоко продуманий, працездат­ний закон ринкового типу¹.

¹ Відомості Всрхоннчі Ради УРСР — 1991 — Л" 20 Ст 240.

² Там само. — № 24 — Ст. 272.

³ Суханол Е. А. Пр^подананке гражданскогп права а совремюннх условиях //
Вести. МГУ. Сер Право. 1992. —.V» 4 - І

Дата добавления: 2015-05-22