Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Причини революції. а середину XVII ст. у різних сферах роз­




а середину XVII ст. у різних сферах роз­

Із перебранням козацтвом на себе функції ви­разника національних інтересів, воно починає, особливо в 20—30-х рр., набувати функції “носія ук­раїнської державності”. Тому не випадково відіграє провідну роль у формуванні в козацькому регіоні за­родків українських державних інституцій, які прагнула ліквідувати Польща. Виступаючи новою елітою (“політичним народом”), воно все наполегливіше виступає у захист “прав і вольностей руського наро­ду” й започатковує розвиток державної ідеї у формі надання певного політичного статусу Південному регіону. Інтереси політичного розвитку України при­ходили у непримиренну суперечність з інтересами Речі Посполитої.

45- У національно-релігійній сфері:

На середину XVII ст. колоніальна політика національно-релігійного упослідження православних українців (абсолютної більшості населення) окресли­лася (особливо в Західному регіоні) досить виразно. По-перше, послід о вно п роводився курс на їх усу- нення від участі в міському самоуправлінні, яке в найбільших містах починає зосереджуватися в руках поляків; православним єпископам заборонялося засідати в сенаті. По-друге, чинилися перешкоди при вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промис­лами, торгівлею, внаслідок чого в економічному житті великих місі' провідну роль починають відігравати по­ляки й представники інших національностей. Ця політика таїла загрозу усунення українців від магістрального поступу нової цивілізації (в якій провідну роль відігравало місто) та їх замкнення у сфері середньовічного села, а відтак перетворення у “селянську націю”. По-третє, прово дилася політика на ліквідацію православної віри й впровадження к а- толицизму та у ніатств а (закриття православних храмів і монастирів, масове спорудження костьолів і кляш- торів, знущання над релігійними почуттями православних, насильницьке обернення в католицтво чи уніатство тощо). По-четверте, дискримінація у сфері мови та освіти. По-п’яте, б умовах чагпгтррн. ня національно-визвольної боротьби каральні оргади вдавалися до елементів етнічних чисток (винищення українців тому, що вони були українцями). Вважаємо слушним міркування канадського вченого Ф.Сиси- на, що якби “не повстання Хмельницького, то окрема руська ідентичність та культура були б приречені на повільну, але неминучу ерозію і дезінтеграцію в Поль­ському королівстві”.

В умовах швидкого розвитку національної свідо­мості викристалізовуються національні інтереси.

/

витку українського суспільства визріли гострі суперечності з існуючим статусом України в складі Речі Посполитої, її політикою в українському питанні, з усталеними в ній суспільно-політичним ладом і системою соціально-економічних відносин. В чому вони проявлялися?

І. У політичній сфері:

Організувавши в ході укладення Люблінської унії 1569 р. інкорпорацію українських земель, поль­ська еліта сформулювала імперську доктрину, за якою вони проголошувалися такими, що раніше належали Польщі, були від неї відірвані, а тепер законно повер­талися до її складу. Таким чином, український народ не лише позбавлявся історії незалежного державно­ го розвитку, але й перспектив у майбутньому, бо терени його проживання проголошувалися споконвічними польськими землями. На середину

XV ст. польська політика привела до денаціо­налізації української еліти (князів, магнатів, шляхти), а|о консолідувалася з польською на платформі поль­ської державної ідеї.

осмислення їх значимості у житті суспільства. Утверд­жується переконання, що поляки прагнуть “руський бідний народ унівець повернути і зовсім викоріняти”, а відтак зміцнюється рішучість знищити “панування ляхів".

46- У соціально-економічній сфері:

Хоча за рівнем розвитку промисловості й торгівлі Україна відставала від Німеччини, Англії та Нідер­ландів, все ж на цей час вже окреслився процес розкладу цехового ремесла і в багатьох промислах відбувалося зародження початкових форм мануфак­турного виробництва. Особливо виразно подих нової цивілізації проявлявся, на відміну від Нідерландів і Німеччини, не в промисловості й торгівлі, а в сільсь­когосподарському виробництві Півдня України. Адже становлення козацького стану супроводжувалося розвитком якісно нового типу господарства — за суттю фермерського. І протиріччя між ним і наступаю­чим фільварково-панщинним господарством, яке грунтувалося на праці закріпаченого селянина, стає одним із головних причин вибуху 1648 р По-друге, козацтво виробило такі принципи соціальної ор­ганізації, які докорінно різнилися від існуючих середньовічних суспільних відносин й вступили в ан­тагоністичну суперечність з ними. Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану не міг не вик­ликати його збройного спротиву. По-третє, відбувалися надзвичайно швидкі темпц_2К.зрі)Сіаіі-._ ня соціально-економічного визиску селян і міщан^ так і закріпачення ще відносно вільног і асе.ишня Південного й Східного регіонів.

47- У психологічній сфері:

Відомий соціолог П.Сорокін встановив: приду­шення базових інстинктів породжує “революційні відхилення у поведінці людей”. До них належать го­лод і травний інстинкт; інстинкти власності, самозбереження, свободи, успадкованих здібностей тощо. Протягом 1647—1648 рр. щлод охоплював ве­ликі райони країни; протягом 20—40-х рр. відбувався процес втрати селянами, козаками, міщанами, дрібного шляхтою власності; постійні напади татар і репресії

з боку державних структур придушували інстинкти як індивідуального, так і групового самозбереження, самовираження успадкованих здібностей, а закріпа­чення вело до втрати свободи.

Отже, на 1648 р. в Україні зав'язався складний вузол різних суперечностей, що міцно переплітали­ся і розв'язати який правлячі кола Польщі виявилися неспроможними.

Підготовка і початок повстання. Перші перемоги. Зародження ідеї автономізму

П

олітика уряду на ліквідацію козацтва як ста­ну, переслідування православної віри, зловживання і здирства з боку місцевої адміністрації та орендарів вже в середині 40-х рр. вик­ликали гостре невдоволення серед козацтва. Є підстави вважати, що починаючи з ^1646 р.. група ко­заків, очолювана чигиринським сотником Богданом Хмельницьким, розпочала підготовку повстання. Протяго м 1646—1647 р р. до керівного центру вхо­дили сотники Ф.Вешняк, К.Бурляй, Д.Гиря, Б.Топига, колишні полковники М.Нестеренко і Я Клиша, М.Кривоніс, брати Нечаї тощо. Для ре­алізації задуму Б.Хмельницький та його соратники намагалися скористатися намірами короля Влади- слава IV залучити козаків до війни з Портою. У серпні-вересні 1647 р. проводяться таємні ради для обговорення планів повстання. Приймається рішен­ня розпочати його в листопаді, коли коронний хорунжий А.Конєцпольський мав вирушити у пониз­зя Дніпра проти татар.

Однак раптова поява Очаківської орди та зрада

XVI боку чигиринського осавула РПештц зірвали вис­туп. Б.Хмельницький ув’язнюється. Вирвавшись за сприяння друзів на волю, він (очевидно, в третій де­каді грудня) з кількома десятками осіб (серед них перебував і 20-річний Петро Дорошенко) негайно по­дався на Запорожжя. Зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на

о.Томаківка (Буцький), де відразу ж розпочав фор­мування збройних сил й встановив зв’язки із запорожцями. Заручившись підтримкою останніх,

XVII лютого 1648 р. оволодів Січчю, а 9 лютого завдаї^ поразки черкаському й чигиринському полковникам, котрі готувалися до наступу на повстанців. Очевид­но, через кілька днів на козацькій раді в Січі Б.Хмельницький обирається гетьманом Війська За­порозького. Саме ці події й ознаменували початок Національної революції.

На перших порах керівник повстання розгорнув діяльність відразу ж у кількох напрямах: підготовки відступу на “волості”, залучення на свій бік 6 тис. реєстрових козаків, уникнення передчасних воєнних дай з польською армією, укладення військово-політич- ного союзу з Кримським ханством Так, у південні райони направляються досвідчені козаки з листами гетьмана до їх мешканців готувати зброю й підніма­тися на боротьбу. Цей заклик знайшов у них

\

підтримку Лише український князь І.Вишневець- кий вилучив у підданих своїх маєтків кілька десятків тисяч самопалів. За визнанням коронного гетьмана М.Потоцького, “не було жодного села, жодного міста, в яких би не лунали заклики до свавілля і де б не замишляли на життя й майно своїх панів і орен­дарів”. Активна організаційна робота проводилася і серед реєстрових козаків.

До середини березня українському гетьману вда­лося завершити переговори з Кримським ханством. Згідно з досягнутою домовленістю воно зобов’язу­валося надати допомогу проти поляків, причому, татари не повинні були шкодити українцям, не пали­ти міст і сіл Із свого боку українці обіцяли платити упоминки і не допускати морських виправ. На допо­могу повстанцям хан направив 3—4 тис. осіб на чолі з комендантом Ферал-Керману Тугай-беєм.

На цьому етапі революції Б.Хмельницький та його прибічники висували лише ідею автономії для ко­зацького регіону. Під час переговорів з послами М.Потоцького (близько середини березня) постави­ли вимоги: вивести польське військо з цих земель, мквідувати на них “управління Речі Посполи ці”, надати їм. права укладати договори із зарубіжними ваг щдар ями Вважаючи їх неприйнятними, коронний гетьман пришвидшив підготовку походу. Маючи у розпорядженні близько 15 тис. жовнірів (разом з реєстровими козаками), вирішив завдати удару по та­бору повстанців. З цією метою 26 квітня направив Дніпром 4 полки реєстрових козаків і частину дра­гунів (4,5 тис. осіб), а суходолом 21 квітня — 2 полки реєстровців і жовнірів (5 — 5,5 тис. осіб) під проводом сина Стефана.

Одержавши від розвідників інформацію про час напрямок виступу С.Потоцького, Б.Хмельниць­кий на чолі 4 — 5 тис. українців і татар Тугай-бея вирушив Микитинським шляхом назустріч полякам. Застосувавши тактику використання передового за­гону татарської кінноти для зупинки ворога і прикриття головних сил при їх виході у район битви, він оточив 29 квітня противника біля р. Жовті Води. Під час боїв, що набрали затяжного характеру, геть­ман зумів заручитися підтримкою реєстрових козаків (12 травня на його бік перейшли полки, що пливли Дніпром, а наступного дня — ті, котрі перебували при Потоцькому). У вирішальному бою 16 травня чьське військо при виході з урочища Княжі Бай-

48- • ■- було повністю розгромлене.

Не гаючи часу, Б.Хмельницький виступив про- головних сил противника, щоб не допустити щжтупу у центральні райони України й об’єднання

з 6-тисячним військом І Вишневецького 26 трапня- полки М.Потоцького потрапили неподалік від Кор­сун ь у заздалегідь підготовану пастку в урочищі Горохова Діброва й зазнали нищівної поразки. Корон­ний і польний гетьмани потрапили до полону.

Добившись блискучих перемог, Б.Хмельниць- кий мав намір продовжити наступ у центральні райони, тому, рухаючись до Білої Церкви, розсилав універсали до населення з закликами братися за зброю. Через Тугай-бея передав М.Потоцькому про­граму вимог, що передбачала створення до Білої Церкви та Умані удільної, з визначеними кордонами, держави. Так було вперше сформульовано ідею ство­рення національної держави.

Через відмову хана Іслам-Гірея (прибув до ук­раїнського табору під Білою Церквою 2 червня)

Б Хмельницький.

Гравюра Вауманса і Мейсєнса.

взяти участь у подальшому наступі, прагнення більшості козацтва замиритися з польським урядом, а також загрозу вторгнення московського війська як союзника поляків у боротьбі з татарами, Б.Хмель­ницький змушений був припинити похід. Скликана козацька рада вирішила направити посольство до Варшави і добиватися задоволення соціально-еко­номічних вимог козацтва та повернення православним у ряді міст захоплених уніатами церков. Питання ав­тономії для козацької України в інструкції обходилося мовчанкою.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 337; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.