Рушійні сили і характер революції. Проблема її типології, хронологічних меж та періодизації

| овідавшись про розгром польського війська, 'і селяни і міщани масово бралися за зброю і во- (сени 1648 р. боротьба охопила всі етноукра- їнські землі Речі Посполитої. З поміж соціаль­них верств найважливішу роль в революції відігравало козацтво, котре міцно тримало у своїх руках провід і винесло на плечах основний тягар боротьби за не­залежність. Саме воно становило кістяк армії, основу нової політичної еліти, чинило найорганізованіший спротив феодалізації соціально- економічних відно­син, незважаючи на те, хто виступав її рушієм: старшина, панство, польський чи російський уряди.

Дуже активну участь у революційних подіях взя­ло селянство, особливо протягом 1648 1652,

1658—1659,1664—1666,1668 рр. Поголовно “по- козачившись” у 1648 р., воно в наступні роки відчайдушно боролося за збереження “козацьких прав і вільностей” На жаль, обезкровлене селянст­во Західного регіону, починаючи з осені 1649 р. (залишившись за межами Української держави), відходить від активної боротьби й знову потрапляє у феодальну залежність до панів. Масового характеру набрала у 1648 р. участь у боротьбі міщан. Саме за їх сприянням загонам повстанців вдалося опанувати найміцніші міста-фортеці, а в окремих репонах вони відігравали провідну роль в організації боротьби (Західне Поділля, Житомирщина, Луцький повіт, Галичина).

З самого початку боротьба охопила “всю Русь” й спрямовувалася проти національно-релігійного гноблення з боку Польщі. Українці прагнули звільни­ти від “ляхів Руську землю” й домогтися

“відокремлення Русі від Коронн”. З кінця 50-х рр. народні маси розпочали також боротьбу проти ко­лоніальної політики Росії, уряд якої намагався звести нанівець суверенітет козацької України; вони також чинили спротив спробам Кримського ханства й Пор­ти підпорядкувати її своїм інтересам.

Невід’ємною складовою революції була соціаль­на боротьба. Незважаючи на виразно окреслені жорстокість та розбійницький й грабіжницький ас­пекти, основний її зміст полягав у ліквідації всіх різновидностей феодальної залежності й існуючих форм експлуатації, у виборенні особистої свободи і вільної (фермерського типу) власності на землю. Влітку 1652 р. селяни і міщани де-факто добилися визнання з боку українського уряду головніших соціально-економічних завоювань.

Отже, боротьба носила національно-визвольний, релігійний та соціальн ий, х арактер. Її головніші зав­дання полягали в тому, щоб добитися створення незалежної соборної держави і ліквідувати існуючу феодальну модель соціально-економічних відносин й утвердити нову, в основі якої лежала б дрібна власність фермерського типу. Визначальним було виборення не­залежності, бо лише вона.-і)ідкривала перспективу розвитку нових відносин й могла б заиобігти проце­су феодалізації суспільства. _

В історичній науці залишаються відкритими пи­тання типології, хронологічних меж і періодизації боротьби, що розпочалася в 1648 р. Набрали по­ширення таю її терміни як “повстання” (козацьке, народне, українське, селянське і т.ін.), “війна” (ко­зацька, селянська, громадянська, польсько-козацька, визвольна, національно-визвольна, та ін.), “рево­люція” (козацька, буржуазна, національна, націо­нально-визвольна, українська та ін.). Зрозуміло: кожне з названих понять розкриває зміст соціально- політичних подій, які мають спільні риси, а за певних обставин можуть розвиватися з однієї в іншу. І все ж, такі події як “повстання ”, "війна” і “революція” різняться між собою і вимагають вживання для оз­начення своєї сутності відповідних дефініцій.

Вважаємо, що за своїми масштабами, змістом, формами, характером і метою боротьби, якісними змінами, що відбувалися у політичному, соціально- економічному і духовному житті суспільства подія, що розпочалася у 1648 р., становила собою не “пов­стання” чи “війну”, а “Українську національну рево­люцію” близьку до Нідерландської революції 1566— 1609 рр. Помилковим є вживання термінів “козацьке повстання”, “козацька війна” і т.ін., бо вони ігнору­ють національно-визвольну боротьбу української

нації за створення незалежної держави й зводять зміст події до внутрішнього соціального конфлікту у Польщі (таку оцінку їй давали польські історики другої половини XVII ст.).

Залишається нез’ясованим питання хронологічних меж революції. В радянській історіографії 50—80- х рр. панував погляд, що Визвольна війна тривала протягом 1648—1657 рр. На нашу думку, зі емер ■ тю великого гетьмана в серпні 1657 р. боротьба народу за розв’язання 'оловніших завдань не припи­нилася, хоча тепер точилася у значно складніших внутрішніх і геополітичних умовах Не випадково сучасники подій 60—70-х рр. вбачали в них продов­ження боротьби, що спалахнула у 1648 р. Лише ліквідація державних інституцій у Правобережній Україні й зречення від влади П Дорошенка у вересні 1676 р. ознаменували завершення революції по­разкою.

В її розвитку виділяємо такі періоди:

Перший (лютии 1648 — червень 1652 рр.) ха­рактеризується найбільшим розмахом національно визвольної і соціальної боротьби. Витворена Ук­раїнська держава де-факто виборює незалежність, а Селянська війна завершується ліквідацією дорево­люційної системи феодальних відносин на селі.

Другий (червень 1652 — серпень 1657 рр.) відзначається погіршенням геополітичного станови­ща козацької України та активними пошуками союзників на міжнародній арені з метою ро грому Речі Посполитої й возз’єднання в межах держави усіх етноукраїнських земель. У політичному розвитку намітилася яскрава тенденція щодо утвердження мо­нархічної форми правління в особі спадкового гетьманату.

Третій (вересень 1657 — червень 1663 рр.) охо­плює час різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську і ту й роз­колола Українську державу на два гетьманства.

Четвертий (липень 1663 — червень 1668 рр.) знаменувався намаганнями польського і російсько­го урядів поділити Українську державу та відчайдушною боротьбою національно-патріотичних сил за збереження її єдності.

П'ятий (липень 1668 — вересень 1676 рр.) припадає на нове загострення політичної боротьби, посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи козацької України, ліквідацію державних інституцій у Правобережжі та поразку революції

Дата добавления: 2015-05-22