Українська гельсінкська група

У сер. 1970-х років дисидентський рух дістав ново­го імпульсу. Він був пов'язаний з підписанням Радян­ським Союзом Гельсінкської угоди 1975 р., яка передба­чала і зобов'язання країн-підписантів щодо дотриман­ня основних прав людини. Це дало дисидентам підстави взяти на себе функції громадського контролю за тим, як радянське керівництво буде виконувати взяті на себе обов'язки. 12 травня 1976 р. у Москві було проголоше­но про створення громадської групи для контролю за виконанням гельсінкських угод. 9 листопада того ж року аналогічна організація постала в Україні. Вона отримала назву Українська гельсінкська група (УГТ). Серед її засновників були: О.Бердник, П.Григоренко,

І.Кандиба, Л.Лук'яненко, О.Мешко, М.Матусевич, М.Маринович, М.Руденко, Н.Строката-Караванська, О.Тихий. За весь час існування УГГ її членами були 37 чоловік. Очолив українських борців за права людини відомий письменник Микола Руденко. Учасник Другої світової війни, політпрацівник, у мирний час очолював партійну організацію Спілки письменників України. Був нагороджений орденами і медалями СРСР.

Від попередніх спілок та організацій УГГ суттєво відрізнялася. Вона була легальною, тісно співпрацюва­ла з подібними групами Росії, Прибалтики, Закавказзя, налагодила зв'язки із зарубіжними правозахисними товариствами. Декларація УГГ передбачала, що її чле­ни вимагатимуть від влади безумовного виконання закону і забезпечення прав людини, справжньої демо­кратії. Група, ведучи боротьбу за права українського народу, з повагою ставилася до мови і культури інших народів, які проживали в республіці. Саме тому в УГГ входили представники різних національностей. У май­бутній демократичній Україні, йшлося в декларації, бу­дуть гарантовані конституцією права національних мен­шин. Члени УГГ вважали, що Україна має перейти до незалежності мирним шляхом, тобто відповідно до кон­ституції СРСР, вийшовши із Союзу завдяки вільним виборам, а українці, які жили в неволі, добившись неза­лежності, ніколи не впровадять колоніальної системи щодо інших народів.

Отже, вимоги Української гельсінської групи були дуже поміркованими, далекими від радикалізму, але, як виявилося, несумісними з існуючим тоталітарним ре­жимом. За даними дослідників, з 37 членів УГГ протя­гом 1977 — 1985 рр. 23 на основі сфальсифікованих звинувачень були.засуджені за політичними і кримі­нальними статтями та відправлені у табори і на за­слання, 6 позбавлені радянського громадянства. Решта стали членами групи, вже перебуваючи в ув'язненні.

Дата добавления: 2015-05-22