Варіант 5

1. Якими цифрами на картосхемі позначено польські воєводства на землях Східної Галичини в міжвоєнний період (1921-1938рр.)?

А. 1,4,5.

Б. 1,3,5.

В. 2,4,5.

Г. 1,2,3.

2. У якому з варіантів події розташовані у хронологічній послідовності?

А. Підписання договору про утворення СНД в Біловезькій Пущі; катастрофа на Чорнобильській АЕС; установчий з’їзд народного руху України за перебудову.

Б. Катастрофа на Чорнобильській АЕС; установчий з’їзд народного руху України за перебудову; підписання договору про утворення СНД в Біловезькій Пущі.

В. Установчий з’їзд народного руху України за перебудову; катастрофа на Чорнобильській АЕС; підписання договору про утворення СНД в Біловезькій Пущі.

Г. Катастрофа на Чорнобильській АЕС; підписання договору про утворення СНД в Біловезькій Пущі; установчий з’їзд народного руху України за перебудову.

3. Коли відбулася подія про яку йдеться в джерелі?

«… Після перегляду фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна»… Іван Дзюба повідомив про арешти української інтелігенції … Василь Стус вигукував щось відчайдушне на підтримку Чорноволового заклику: «Хто проти тиранії встаньте!»….

А. 1965р.

Б. 1967р.

В. 1972р.

Г. 1976р.

4. Який плакат створено українським художником?

5. Який уряд ініціював ухвалення документа, з якого наведено уривок?

«...Пам'ятники, збудовані царям та царським посіпакам, що не становлять вартості ні з історичного, ні з художнього боку, зносяться з майданів та вулиць і почасти переносяться до музейних склепів, а почасти утилізуються... Всеукраїнському комітетові охорони пам'ятників мистецтва та старовини наказується цей декрет здійснити....»

А Тимчасовий уряд Росії.

Б Рада народних міністрів за доби Директорії.

В Уряд Української Держави.

Г Раднарком УСРР

6. Укажіть наслідки культурно-освітньої політики радянської влади в другій половині 1930-х років XX ст.

А Започатковано українізацію державних установ, підприємств, закладів культури.

Б Масові репресії проти національної інтелігенції.

В Запровадження обов'язкового десятирічного навчання.

Г Ідеологізація освітніх та культурних процесів.

Д Збільшення кількості українських шкіл, запровадження української мови як обов'язкового предмета в усіх типах шкіл.

7. Укажіть особливості сільського господарства України в період «відлиги».

А Багатократне зниження державою закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію.

Б Ліквідація машинно-тракторних станцій, продаж їхньої техніки колгоспам.

В Скасування обмежень щодо присадибного господарства, зокрема утримання худоби.

Г Необґрунтоване розширення посівів кукурудзи.

Д Україна як житниця СРСР стала одним із головних світових експортерів хліба.

8. У яких твердженнях ідеться про Володимира Винниченка?

А Брав активну участь у підготовці всіх чотирьох універсалів Української Центральної Ради.

Б Був організатором збройного виступу самостійників, що прагнули примусити Центральну Раду проголосити самостійність України.

В Очолював Український національний союз, був одним з керівників повстання проти гетьмана П. Скоропадського.

Г Схилявся до зближення з Антантою, задля зміцнення незалежності вдавався до заходів з посилення армії та її адміністративних органів.

Д Ініціював у квітні 1920 р. підписання між українським та польським урядом Варшавського договору.

Ж Автор оповідань, романів і повістей, двох десятків п'єс, які ставили на сценах Берліна, Москви, Праги, Рима.

9. Про яку організацію, що постала за доби перебудови, йдеться в джерелі?

«Від початку 1988 р. різні неформальні організації почали поширювати ідею створення громадського об'єднання на зразок народного фронту. Були спроби створити Демократичний фронт у Львові, Народну спілку сприяння перебудові в Києві. Ініціативні групи, що закликали до створення організацій із залученням різних політичних сил, виникли також на Вінниччині й Хмельниччині. Проте національно-визвольний рух у добу перебудови виявився пов'язаним з організацією, яку започаткувала київська творча інтелігенція».

10. Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку.

З книги Анатолія Кузнєцова, очевидця описуваних подій.

«...Діна ходила читати наказ, швидко прочитала й пішла: біля листків із наказом узагалі довго ніхто не затримувався й розмов не виникало.

Цілі день і вечір тривали обговорення й припущення. У неї були батько й мати, старенькі вже, мати перед приходом німців вийшла з лікарні після операції, от усі й гадали: як їй їхати? Старенькі були впевнені, що на Лук'янівці всіх посадять до потяга та повезуть на радянську територію.

Чоловік Діни був росіянином, прізвище в неї російське, крім того, й зовнішність зовсім не єврейська. Діна була більше схожа на українку і знала українську мову. Сперечалися, гадали, думали й вирішили, що старі поїдуть, а Діна їх проведе, посадить у потяг, а сама залишиться з дітьми — що буде, те й буде.

У батьків вона була на початку сьомої ранку. Весь будинок не спав. Ті, хто їхав, прощалися із сусідами, обіцяли писати, доручали їм речі, квартири, ключі.

Старенькі багато нести не могли, цінностей у них не було, просто взяли найнеобхідніше та харчі. На вулиці Артема вже було справжнє стовпотворіння. Люди з вузлами, з візками, різні двоколки, підводи, інколи навіть вантажівки — усе це стояло, потім просувалося трохи, знову стояло.

Дуже багато було проводжальників: сусіди, друзі, родичі, українці й росіяни, допомагали нести речі, вели хворих, ба й несли на раменах.

Уся ця процесія рухалася надто повільно, а вулиця Артема дуже довга.

Лише десь у пообідді дісталися до цвинтарів... Тут упоперек вулиці була дротяна загорожа, стояли протитанкові їжаки — з проходом посередині, стовбичили шереги німців із бляхами на грудях, а також українські поліцаї у чорних одностроях із сірими обшлагами.

Усе було дуже незрозумілим. Діна посадила батьків біля цвинтарної брами, а сама пішла подивитися, що робиться попереду.

Як і багато інших, вона досі гадала, що там стоїть потяг. Чутно було якусь близьку стрілянину, у небі низько кружляв літак, і взагалі навколо панував тривожно-панічний настрій.

У юрмиську — уривки розмов:

— Це війна, війна! Нас вивозять подалі, де спокійніше!

— А чому лише євреїв?

Якась бабуся доволі авторитетним тоном припускала:

— Ну, тому, що вони — споріднена з німцями нація, їх вирішено вивезти в першу чергу.

Діна заледве проштовхувалася в натовпі, все більше непокоїлась, і тут побачила, що попереду всі складають речі. Різні носильні речі, клунки та валізи до купи ліворуч, усі продукти — праворуч.

А німці спрямовують усіх далі, частинами: відправлять групу — чекають, потім із певним інтервалом знову пропускають, рахують, рахують... стоп.

Діні стало моторошно. Нічого схожого на залізничний вокзал. Вона ще не знала, що це, але всією душею відчула, що це не вивіз. Усе, що завгодно, тільки не вивіз. Особливо дивували ці поблизькі кулеметні черги...

Можна впевнено припустити, що більшість відчувала те, що й Діна, передчувала недобре, але продовжувала чіплятися за це "нас вивозять" от іще чому. Коли вийшов наказ, дев'ять із десяти євреїв чути не чули про якісь фашистські звірства над євреями. Аж до війни радянські газети лише вихваляли та підносили Гітлера — кращого друга Радянського Союзу й нічого не повідомляли про становище євреїв у Німеччині й Польщі. Серед київських євреїв можна було знайти навіть захоплених прихильників Гітлера як талановитого державного діяча. З другого боку, старші люди розповідали, як німці були в Україні у 1918 році, і тоді вони євреїв не чіпали...

Якийсь солдат підійшов до Діни, швидко й без слів вправно зняв з неї шубку. Тут вона кинулася назад. Відшукала стареньких біля брами, розповіла, що бачила.

Батько сказав:

- Доню ти нам тут уже не потрібна. Йди…»

Дата добавления: 2015-05-23