Давні часи

Вступ

Партакевич Михайло, Бончковський Олександр

Смиків

Історико-етнографічний нарис

Зміст

Вступ...................................... 4

Давні часи.................................. 7

Проблема першої писемної згадки.............. 8

Походження назви села....................... 8

Смиків у часи польської та російської експансії у ХVII – XIX столітті........................ 9

Період розквіту: кінець ХІХ – початок ХХ ст..... 11

Перша світова війна......................... 14

Міжвоєнні часи: 1918 – 1941 роки.............. 16

Друга світова війна.......................... 19

Радянський період: 1944 – 1991 роки........... 21

Новітній період: 1991 - 2015 роки.............. 28

Додатки................................... 32

Смиків на давніх картах..................... 36

Картографічний матеріал.................... 40

Сучасне українське село перебуває у глибокій демографічній кризі. Значна диференціація між рівнем життя у селі та місті ще в середині минулого століття зумовили різку урбанізацію. Темпи урбанізації сягнули свого піку в 90- х роках, коли складна економічна ситуація в країні знайшла свій найяскравіший відбиток на селі.

До еміграції додалася складна демографічні ситуація: висока смертність, зниження народжуваності, фертильності, старіння селян тощо. Уся молодь, зазвичай, від’їжджала шукати кращої долі.. Особливим ударом для села стало руйнування планової системи господарювання, яка передбачала колективну сільськогосподарську власність у вигляді радгоспів та колгоспів. Взамін українська влада так і не провела ефективної аграрної політики. Більшість сільськогосподарських земель стали нерентабельними, вироблена у присадибних ділянках сільськогосподарська продукція мала занадто високу собівартість аби на ринку був на неї попит. Після вступу України в СОТ ситуація ще ускладнилася тим, що держава почала закуповувати сільськогосподарську продукцію в інших держав – членів світової організації торгівлі. Національні продукція просто знецінилася, що поставило селян у скрутне становище.

Найважче виявилося для малих сіл. Середні, а особливо великі села, маючи достатньо інфраструктуру змогли пережити економічну кризу. Малі ж села почали зникати із карти України. Особливо багато таких сіл на Волині, де основу складає дисперсний тип розселення – велика кількість невеликих сіл.

Іншою причиною вимирання сіл вважають кластеризацію населених пунктів, тобто зміну розкиданого характеру поселень на угрупований. Таким чином зникли численні хутори та невеличкі села.

Зникнення сіл з карти України актуалізує питання збереження історичної та етнографічної спадщини цих поселень. Оскільки промайнуть роки і зниклі села взагалі забудуться. Ми також звернули увагу на проблему, і тому вирішили написати невеличку книжку на основі зібраного нами матеріалу про село Смиків Демидівського району Рівненської області, яке також стоїть на межі зникнення.

Лише на околицях села зникли такі населені пункти як Кундзіволя, Козакова Долина, Будки Колодезькі, Колонія Липська та ін. Чимало сіл стало структурними частинами більших у вигляді хуторів: Грабівець, Колонія Березина, Колонія Маркуса та ін.

Рис.1 Географічне положення Смикова

Зникнення сіл проблема дійсно актуальна, особливо коли постає питання збереження національної культурної спадщини. Надіємося, що книжка не залишить байдужими читачів та когось надихне на зібрання матеріалів про історичну спадщину сіл типу Смикова. А таких в Україні десятки, а то й сотні. Лише у Демидівському районі - Шибин, Новий Тік, Ниви Золочівські тощо.

… Село Смиків знаходиться у середній частині Волині і входить до Боремельської сільської, донедавна вважалося крайньою західна точка Рівненської області. Чисельність населення на січень 2015 року становила 16иосіб, з них троє проживають на хуторі Гайки, який є структурною та історичною складовою села.

* * * * * * * * * *

Село розкинулося на горбистих берегах річки Дежи (правої притоки Стиру довжиною 10 км.). Де-не-де з-за садів та порослих кущів видніються дахи будинків. Часто вони настільки старі, що обсипаються при першому ж доторкові. Іноді на подвір’ях клопочуться поодинокі люди. Заселених хат не так вже й багато – всього сім.

Село дуже зелене. Зелень в основному насіялася сама на старих подвір’ях. Лишень вона нагадує про те, що колись тут проживали люди. Він села майже не залишилося нічого… одні засіяні поля, або пустирі.

Сажавка, немов би блакитна перлина в центрі прикрашає село. Рогіз, клекотання качок та повислі над водою верби роблять видовище воістину прекрасним. Чимало подорожніх зупиняється тут, аби помилуватися красою. Однак озеро спіткала сумна доля –воно поступово замулюється. Пройде кілька десятків років, і воно зникне. Як зникла чудова річечка Дежа з вини примх людини. Бачиш захотілося їм риби.

Природа тут чарівна, однак залишися лишень природа, людей тут мало…

Досі немає достовірних відомостей щодо перших людей на території сучасного Смикова. Однак точно відомо, що перші поселення на навколишніх територіях з’явилися вже в часи енеоліту (4 тисячі років тому назад). Такі поселення відомі зокрема в околицях сіл Хрінники, Боремель. Автори припускають, що такі поселення могли існувати й на території сусіднього села Шибин (нами віднайдені численні сколи від крем’яних знарядь праці) на схилах першої надзаплавної тераси.

Ареал археологічних розкопок так і не охопив територію Смикова, однак, місцеві жителі неодноразово знаходили, в околицях гори Вошивої та в ерозійних борознах давньої дороги на Манчингорську, кам’яні знаряддя праці (кам’яні сокири, наконечники стріл, скребла, долота) часів бронзи - І тисячоліття до нашої ери. Велика кількість крем’яних знарядь праці мисливського призначення свідчить про те, що на території Смикова, мабуть, поселення не було (?), а ці землі швидше за все використовувалися з метою полювання (ймовірно, в ті часи на території Смикова було багато всякої дичини) мисливцями із сусідніх Боремля, Хрінник тощо. Можна лише припустити існування тимчасового поселення у зв’язку із наявністю невеличкої річки та продуктивних земель з численними лісами. На наявність тимчасових поселень у басейні Дежі свідчать зокрема віднайдені долота, скребла і т.д.

Чим же займалися давні люди тутешніх земель? В першу чергу - мисливством. Ймовірно, поширеним було рибальство, однак це лише припущення. Відомо, що вже у ІІ тисячолітті до нашої ери давні люди займалися землеробством, про що свідчить віднайдені Денисом Козаком (відомим українським археологом, доктором історичних наук) у Хрінниках сенсаційні рештки глека із малюнком давнього рала, названого демидівським.

Важко сказати і про територію Смикова у залізний вік. Зокрема, знахідки римських монет в околицях Жабча свідчать про пожвавлену торгівлю на описуваних територіях між Римською імперією та готськими племенами.

«Білою плямою» в історії Смикова є епоха Київської Русі. Так, лише у 1100 році вперше у письмових джерелах згадується Боремель. Перша письмова згадка про поселення на території Смикова відноситься до 1368 року, про що зазначимо пізніше. Варто відмітити, що перша письмова згадка не свідчить про заснування населеного пункту, очевидно і до того поселення існували.

На жаль, відомості про давніх жителів описуваних територій досить скупі. Відсутність археологічних розкопок, і взагалі, будь-яких історичних досліджень роблять зроблені нами висновки дуже узагальненими та відносними. Однак чудові ліси, поля та річка Дежа не могли бути байдужими для людей бронзового віку, тому ми припускаємо, що перші поселення (ймовірно, тимчасові) на території Смикова були вже в І тисячолітті до нашої ери.

Дата добавления: 2015-05-23