Походження назви села

Проблема першої письмової згадки

Офіційно у літературних джерелах першу згадку про село Смиків відносять до 1624 року. Документи говорять, що тоді село було власністю Пашка Смиковського. Правда, не відомо чи то в честь власника назвали село, чи то навпаки власник присвоїв собі прізвище однойменне своєму володінню, що так часто було в ті часи.

Однак у польському джерелі датованому 1368 роком зустрічається назва Smykov. Достеменно не відомо чи відноситься ця назва безпосередньо до нашого села, чи торкається вона однойменного поселення у Львівській області. Якщо першою згадкою про Смиків вважати 1368 рік, то вочевидь Пашко дійсно перейняв прізвище від села, яким він володів. Окрім того, ймовірно, він був корінним жителем, і Смиковських був цілий рід.

1624 рік вважається більш точним для підкреслення першої письмової згадки. Настільки пізня дата свідчить про доволі невелике поселення, яке не привертало значної уваги польських магнатів. А тодішній власник села – небагатий шляхтич, корінний житель, напевне, поляк.

Проблема першої офіційної згадки досі залишається актуальною. На нашу думку, архівні роботи можуть дати абсолютно неочікувану дату. Оскільки дослідженню історії Смикова досі ніхто не приділяв уваги, тому висвітлені нами дати можуть далеко не відповідати дійсності.

Однією із найбільш цікавих сторінок історії будь-якого населеного пункту є його топоніміка, тобто корені власної назви. Зазвичай, існують різні припущення, одні виходять із документальних фактів, інші ж засновані на місцевих легендах, переказах. Ідентична ситуація складається також із топонімікою Смикова. Проте вона ускладнена тим, що існує аж чотири версії. Однією із найбільш достовірних версій вважається документальна, пов’язана із іменем Пашка Смиківського, про якого ми зазначали вище.

Серед місцевих старожилів найбільш поширена легенда про те, що колись села було досить розкиданим («розсмиканим») на тутешніх горбах, що і лягло в основу назви. Достовірність такої версії підтверджується історичним ареалом розселення смиківського люду. Впродовж відомого нам часу Смиків дійсно був дуже розкиданим.

Зустрічалася нам також версія, яка зазначає, що у поселенні на території сучасного Смикова колись було дуже багато коней, однак така їх значна кількість вочевидь не призвела до добра. Навпаки велика кількість коней привертала увагу злодіїв, які часто викрадали («смикали») тварин.

В книзі «Походження назв міст і сіл Рівненської області» зазначається і така версія: буцімто назва села походить від давнього болгарського імені Смик, Смил, Смило, а також, можливо, від польського імені Smuk. Нижче у книзі наводиться легенда, яку нам не доводилося чути від місцевих жителів, пов’яана із тим таки польським хлопцем на ім’я Smuk. У ній розповідається про те, що буцімто, в Смикові колись жив досить лінивий хлопець, який дуже не хотів працювати. Підрісши він зрозумів, що не працюючи не помре із голоду. Він захотів легких грошей, тому, знайшовши місцеву стару багачку, одружився на ній. Після цього нарешті зажив, так як і хотів, принизивши перед місцевим людом свою родину.

Кожен нехай вибирає ту версію, яка йому найбільше до вподоби. Ми ж вважаємо найбільш прийнятними перші дві версії.

Дата добавления: 2015-05-23