Херсонщина. 1 страница

Крим.

Крим, Тавріка, Тавріда, Таврія. Рівнинної степ. Кримської низовини на півн. і Кримських гір на півдні. Втягнутий у боротьбу різних держав і народів.

З сер. палеоліту (Мустьє) – печери Ак-Кая, Кіїк – Коба тощо. В добу бронзи - населення індо-евр. типу із скотарством і хліборобством. В перші століття 1 тисячоліття до н.е., - кіммерійці (іранського походження), в 7 ст. до н.е. витиснені скіфами до Малої Азії. З 7 ст. до н.е. - греки, які від 6 ст. засновують в К. колонії - Херсонес, Пантікапей, Німфей та ін. З 5 ст. до н.е. та до 4 ст н.е. в сх. К. існувало Боспорське Царство із столицею в Пантікапеї. В 3—2 ст. до н.е. в степовій частині Криму створили своє царство залишки скіфів, яких витиснули з степів сармати, воно впало в 2 ст. під натиском Херсонесу та аланів. В другій половині 1 ст. до н.е. Боспорське царство підпало під васальну залежність від римлян (до кінця 4 ст. н.е.). В перші століття н.е. К. належав до трьох держав – Боспорського царства, республіки Херсонесу і скіфської держави.В 3 ст. н.е. - готи, 5 ст. - гуни, тут проіснувало князівство останніх до 15 ст.

Наїзд гунів знищив Скіфську та Боспорську дер-ви й спричинив занепад К. В кін. 5 ст. - під владу Візантії. В кін. 6 ст. - захопили хозари, і лише в кін. 9 ст. Візантія відновила своє панування у всьому К. Слов'яни стали напливати до К. з 4 ст., сильніше з 6. В 6—10 ст. греко-візант. К., зокрема Херсонес мав велике значення у поширенні християнства. Володимир Великий здобув 989 р. Херсонес, сх. частина К. входила в 12 ст. до складу Тмутороканського Князівства, частини Київ. Держави.

З 13 ст. - італ.-венеціанські й генуезькі торгові колонії (Кафа, Чембало, Сугдея). У 13 ст. - Крим. ханат, італ. колонії платили їм данину. В 1425 р. крим. татари відокремилися від Золотої Орди і створили самостійний Крим. ханат з династією Ґіреїв на чолі. В 1475 р. К. захопили турки, які зруйнували італ. Колонії, а Крим. ханат звели до васальної залежности від Туреччини. З 13 ст. в К. з'явилися євреї-купці, а в 14 ст., після падіння Вірменської держави — чимало вірменів.

В 1687—89 рр. Москва зробила перший, невдалий похід на К. Кучук-Кайнарджийським миром - незалежности К. під своїм протекторатом, а 1783 остаточного його приєднання до Рос. К. увійшов до складу Новоросійського краю, а пізніше був виділений у самостійну Таврійську губ.

рос. — прихильників дальшої приналежності К. до Росії, крим.-тат., яка прагнула автономії, а згодом і незалежності К., укр. (досить слаба)—приналежності К. до України й після жовтневого перевороту — більшовики. Укр. Центр. Рада в 3 Універсалі не включала К. до України. 1920р. К. був базою ген. Врангеля. В кін. 1920р. Крим окупували більшовики, 1921 р. була створена Автономна Кримська республіка в складі РСФРР.

Більшовики виселили тат. населення за «зраду» співпрацю з німцями, а 1946 зліквідували Крим. АРСР і перетворили її на звич. обл. в складі РСФРР. 1954 р. К. передано із складу РСФРР до складу УРСР.

Питання про заповідники

79. 3агальна характеристика історико-культурних заповідників України.

Особливо важливу роль у збереженні надбань минулого, в духовному розвитку нації, у розбудові її державності відіграють історико-культурні заповідники України. Вони є осередками активної науково-дослідницької і просвітницької діяльності виховують високі почуття патріотизму, відповідальності за долю країни. На просвітницько-науковому рівні мовою експонатів та пам’яток історико-культурні заповідники розповідають про історію минулого та сучасні досягнення. Завдяки діяльності працівників заповідників ніколи не переривається зв’язок поколінь, наше відчуття причетності до історії

Прийнятий Верховною Радою України 29. 06. 1995 року Закон "Про музеї та музейну справу", який, зокрема, визначив правові основи діяльності історико-культурних заповідників Закони України "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.) та «Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини"» (2004 р.) Постанови Кабінету Міністрів: "Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України" (2001 р.), "Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини" (2002 р.) Укази Президента України, Постанови та Розпорядження Кабінету міністрів України щодо діяльності та розвитку історико-культурних заповідників.

Нині в Україні функціонує більше 60 історико-культурних заповідників державної та комунальної власності. За роки незалежності мережа історико-культурних заповідників України значно зросла та розширилася.

80. Історико-культурні заповідники Києва (загальна характеристика).

Національний заповідник "Софія Київська"( 1934 р.; Андріївський собор, Золоті ворота, Видубецький монастир, Кирилівську церкву та церкву Спаса на Берестові, Софійський собор, Дзвіницю Софійського собору, Теплу Софію, кам’яну огорожу та Браму Заборовського, будинок по вулиці Короленка, 24, при огорожі, гараж на території заповідника; від 28 червня 1958 року - “Генуезька фортеця” в м. Судак; у 1967 році було приєднано Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник, який проіснував у його складі до 1978 року; 1994 року – статус національного), Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (1926 року, На його території працюють: Музей історичних коштовностей України, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей книги і книгодрукарства України, Виставка мікромініатюр, Музей українського народного декоративного мистецтва. Щоразу нові тріщини, схили повзуть униз до Дніпра.), Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ" (1987 р., Основна частина території в межах Заповідника розташована на Подолі; Контрактового будинку, "будинку Мазепи", церкву Миколи Притиска, церкву Миколи Набережного, Покровську церкву, ХІІ ст. церкви Успіння Богородиці Пирогощої (Контрактова площа), реставрація комплексу Грецького Свято-Катерининського монастиря на тій же площі, Іллінської церкви та церкви Миколи Набережного), Державний історико-меморіальний заповідник "Лук’янівське кладовище" (1994 р.; останки майже всіх давніх українських старшинських родів: Полуботків, Леонтовичів, Самойловичів; братські могили полеглих під Крутами студентів,), Державний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили"? (спец зона «для потреб НКВС»),

81. Софія Київська.

християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 11—18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.

Міститься на території Софійського монастиря i є складовою Національногo заповідника «Софія Київська» (крім собору, до цього заповідника належать Золоті Ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква в Києві та Судацька фортеця).

Собор як головний храм держави відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Св. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

ЮНЕСКО. 1934 р.; Андріївський собор, Золоті ворота, Видубецький монастир, Кирилівську церкву та церкву Спаса на Берестові, Софійський собор, Дзвіницю Софійського собору, Теплу Софію, кам’яну огорожу та Браму Заборовського, будинок по вулиці Короленка, 24, при огорожі, гараж на території заповідника; від 28 червня 1958 року - “Генуезька фортеця” в м. Судак; у 1967 році було приєднано Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник, який проіснував у його складі до 1978 року; 1994 року – статус національного.

82. Києво-Печерський заповідник. — один з найбільших музеїв-заповідників в Україні, культ.-просвітницька і наук.-дослідна установа, що вивчає та популяризує унікальний комплекс споруд Києво-Печерської лаври та ін. пам’ятки, пов’язані з історією Лаври та заповідника і релігійними віруваннями.

1926 року, На його території працюють: Музей історичних коштовностей України, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей книги і книгодрукарства України, Виставка мікромініатюр, Музей українського народного декоративного мистецтва. Щоразу нові тріщини, схили повзуть униз до Дніпра.

83. Заповідники Київської області.

Національний заповідник "Софія Київська"( 1934 р.; Андріївський собор, Золоті ворота, Видубецький монастир, Кирилівську церкву та церкву Спаса на Берестові, Софійський собор, Дзвіницю Софійського собору, Теплу Софію, кам’яну огорожу та Браму Заборовського, будинок по вулиці Короленка, 24, при огорожі, гараж на території заповідника; від 28 червня 1958 року - “Генуезька фортеця” в м. Судак; у 1967 році було приєднано Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник, який проіснував у його складі до 1978 року; 1994 року – статус національного), Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (1926 року, На його території працюють: Музей історичних коштовностей України, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей книги і книгодрукарства України, Виставка мікромініатюр, Музей українського народного декоративного мистецтва. Щоразу нові тріщини, схили повзуть униз до Дніпра.), Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ" (1987 р., Основна частина території в межах Заповідника розташована на Подолі; Контрактового будинку, "будинку Мазепи", церкву Миколи Притиска, церкву Миколи Набережного, Покровську церкву, ХІІ ст. церкви Успіння Богородиці Пирогощої (Контрактова площа), реставрація комплексу Грецького Свято-Катерининського монастиря на тій же площі, Іллінської церкви та церкви Миколи Набережного), Державний історико-меморіальний заповідник "Лук’янівське кладовище" (1994 році; останки майже всіх давніх українських старшинських родів: Полуботків, Леонтовичів, Самойловичів; братські могили полеглих під Крутами студентів,), Державний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" (спец зона «для потреб НКВС»), Національний історико-етнографічний заповідник "Переслав" (м. Переслав-Хмельницький; 1979 р.; поселення трипільської культури в м. Переяславі-Хмельницькому, на х. Комуна та в с. Веселе; унікальний комплекс різночасових пам'яток трипільської культури, епохи бронзи, скіфського часу, зарубинецької (вперше на території Переяслав-Хмельницького району були розкопані археологічні пам'ятки, що дали назву археологічній культурі - "зарубинецька") і черняхівської культур; археологічні пам'ятки давньоруського часу в селах Ташань, Віненці, Пристроми, Циблі; могильники та поселення черняхівської культури в м. Переяславі-Хмельницькому, в с. Соснова та близько 400 курганів і 200 археологічних пам'яток різних епох і культур; Вознесенський собор 1696-1700 рр., збудований коштом гетьмана Івана Мазепи, дзвіниця Вознесенського монастиря 1776 р., Переяславський колегіум 1753 р., Михайлівська церква 1666 р., збудована на залишках Михайлівського собору XI ст., будинок і садиба переяславського лікаря А.Козачковського, 1820 р., де в 1845 та в 1859 роках жив і творив великий український поет Т.Г.Шевченко; Дитинець, окольний град; Єпископські ворота XI ст., Єпископський палац XI ст., Спаська церква XI ст., церква св. Федора XI ст., Успенська церква XII ст.), Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді (1994; резиденція княгині Ольги, храм Бориса і Гліба; в ХІ-ХІІ ст. великий гончарний круг), Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" (На території Лютізького плацдарму, на околиці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області; 6 листопада 1943 року звільнили столицю України; анкетування ветеранів війни).

84. Заповідники Чернігово-Сіверщини.

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів Стародавній»

1967 року - як філію Державного архітектурно-історичного заповідника „Софійський музей" з передачею їй 11 пам'яток архітектури Чернігова ХІ-ХІХ століть. 1978 року створено самостійний заповідник. Комплекс княжого Дитинця з двома соборами (ХІ-ХП ст.), колегіумом, будинком Мазепи, Катерининську і П'ятницьку церкви, Єлецький і Троїцький монастирі, комплекс Іллінських (Антонієвих) печер (XI -XVII століть), курган „Чорна могила" й курганний могильник на Болдиних горах (всього 34 пам'ятки). На поч. ХХІ ст. перетворений на Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів Стародавній».

Державний історико-культурний музей- заповідник „Слово о полку Ігоревім" у м.Новгороді-Сіверському.

1990 року на базі Новгород-Сіверської філії Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника та Новгород-Сіверського краєзнавчого музею. архітектурного ансамблю Спасо-Преображенського монастиря, Замкової гори та кількох архітектурних пам'яток історичного середмістя. Нині головний осередок міститься в монастирі.

Державний історико-культурний заповідник „Гетьманська столиця" в смт. Батурині Бахмацького району. 1993 року на базі нерухомих пам'яток історії та культури Батурина (з другої половини XVII століття до 1708 року був столицею Гетьманщини) та його околиць, із включенням місцевого історико-краєзнавчого музею. палац гетьмана К. Розумовського, Воскресенська церковно-приходська школа, будинок генерального судді Василя Кочубея, музей бджільництва ім. П. Прокоповича, Будинок Генерального суду Гетьманщини (єдина споруда, що вистояла після захоплення Батурина рос. військами 1709 р).

Державний історико-культурний заповідник «Качанівка» в с. Качанівці Ічнянського р-ну Чернігівської обл. 1981 р. на базі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва (ХУШ-ХІХ ст.) та палацового комплексу меценатів Тарновських (ХУШ-ХІХ ст.). Робота митців: 1838 року в Качанівці плідно працював над оперою «Руслан і Людмила» Михайло Глинка, Тарас Шевченко у травні 1843 року, під час своєї першої подорожі по Вкраїні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав свою кращу картину «Катерина». Ілля Рєпін працював тут над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі.

85. Заповідники Сумської області.

Найбільш цікаві об'єкти туризму - пам'ятки архітектури XVII-XIX століть у місті Путивль, пам'ятка садово-паркового мистецтва і архітектури-парк і палац XIX століття у селищі Кияниця; пам'ятки архітектури XVIII - XX століть, музеї: художній і декоративно-ужиткового мистецтва, будинок-музей видатного письменника А.П.Чехова у місті Суми; пам'ятки архітектури XVIII-XIX століть у містах Ромни, Лебедин та Охтирка.

Державний історико-культурний заповідник у м.Глухові.

Створений 1994 року на базі пам'яток історії та культури Глухова (у XVIII ст. столиця Гетьманщини) та Глухівського краєзнавчого музею. Включає 55 пам'яток історії та культури.

Найвизначнішими з них є муровані споруди: Миколаївська церква (1693), Київська брама (1760-ті), Спасо-Преображенська церква (18 ст.), Анастасіївська церква (19 ст), Вознесенська церква (18 ст), будинок М. М. Неплюєва (поч. 19 ст), навчальний комплекс та пансіон чоловічої гімназії (19 ст), садибний будинок відомого українського мецената А. Терещенка, а також гуманітарно-просвітницький комплекс (19 ст). 2008 - статус національного.

Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі.

1986 року на базі-краєзнавчого музею (з 1919 року), Музею партизанської слави в Спадщанському лісі поблизу Путивля (1956 р.) і пам'яток історії та культури міста (найвидатніші-архітектурний ансамбль Мовчанського монастиря (ХУІ-ХУШ ст.), церква Миколи Козацького (XVIII ст.), низка давньоруських городищ уздовж Сейму). Софроніївський монастир — чоловічий монастир, розташований у селі Нова Слобода. Заснований на початкуXVII століття. Святодухівський монастир — жіночій монастир у Путивлі, зведений у XVI-XVII століттях. Церква Миколи Козацького — храм у Путивлі, побудований у 1737 році. Городок — городище, яке є дитинцем та місцем згадки давньоруського міста Путивль у літописах. Є пам'яткою археології національного значення.

Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Створений у 2007 році в Сумській області. Роменський краєзнавчий музей; пам'ятник Тарасові Шевченку в Ромнах; археологічне городище «Монастирище» в районі Ромен; Меморіальний комплекс останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського (дерев'яну Свято-Троїцьку церкву 1773 р.; пам'ятник Петру Калнишевському; Музей Петра Калнишевського 2005 р.).Посульські кургани — група скіфських курганних некрополів; Недригайлівський краєзнавчий музей; літописне місто Поташ поблизу Недригайлова.

86. Міста-столиці козацько-гетьманської держави ХУП -ХУШ ст. як історико-культурні заповідники.

Державний історико-культурний заповідник у м.Глухові.

Створений 1994 року на базі пам'яток історії та культури Глухова (у XVIII ст. столиця Гетьманщини) та Глухівського краєзнавчого музею. Включає 55 пам'яток історії та культури.

Найвизначнішими з них є муровані споруди: Миколаївська церква (1693), Київська брама (1760-ті), Спасо-Преображенська церква (18 ст.), Анастасіївська церква (19 ст), Вознесенська церква (18 ст), будинок М. М. Неплюєва (поч. 19 ст), навчальний комплекс та пансіон чоловічої гімназії (19 ст), садибний будинок відомого українського мецената А. Терещенка, а також гуманітарно-просвітницький комплекс (19 ст). 2008 - статус національного.

Національний заповідник „Чигирин" у Чигиринському районі. Створено 1989 року на базі комплексу пам'яток історії, культури і природи Чигирина, Суботова, Стецівки, Холодного Яру. Реорганізовано рішенням уряду 1992 року. Статус національного надано 1995 року. Включає музеї Богдана Хмельницького і краєзнавчий в Чигирині, Медведівський і Суботівський краєзнавчий, археологічний музей в Чигирині, історичний в с. Суботові, краєзнавчий – в с. Медведівці, етнографічний музей «Українська хата кін. XIX-поч. ХХ ст.» – в с. Стецівці.

Державний історико-культурний заповідник „Гетьманська столиця" в смт. Батурині Бахмацького району. 1993 року на базі нерухомих пам'яток історії та культури Батурина (з другої половини XVII століття до 1708 року був столицею Гетьманщини) та його околиць, із включенням місцевого історико-краєзнавчого музею. палац гетьмана К. Розумовського, Воскресенська церковно-приходська школа, будинок генерального судді Василя Кочубея, музей бджільництва ім. П. Прокоповича, Будинок Генерального суду Гетьманщини (єдина споруда, що вистояла після захоплення Батурина рос. військами 1709 р).

87. Заповідники Галичини.

Національний заповідник „Давній Галич" у Галицькому районі Івано-Франківської області.

1994 року на базі пам'яток історії та культури села Крилоса - городище княжого Галича (1113 р.), руїни Успенського собору (1157 р.), Василівська каплиця (1500 р.), Успенська церква (XVI ст.), села Шевченкового -Пантелеймонівська церква (XII ст.) та їхніх околиць, краєзнавчого музею і музею народної архітектури в Крилосі. 1994 року надано статус національного. Церква Різдва Христового (ХІV-ХVІ ст.); Галицький (Старостинський) замок (XIV—XVII ст., руїни). В селі Крилос: Залишки княжого Галича (XI—XIII ст.); Фундаменти Успенського собору (ХІІ ст.) з місцем поховання князя Ярослава Осмомисла та каплицею Св. Василія (ХV ст.); Фундаменти Іллінської церкви (XII ст.); Легендарна Княжа криниця (XII ст.); Церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVI ст.); Галичина Могила; Система оборонних споруд з кількома рядами потужних валів.

В селі Шевченкове: Церква Святого Пантелеймона, перлина галицької архітектури школи XII ст. В селищі Більшівці: Костел та монастирський комплекс Кармелітів (ХVІІ ст.).

Державний історико-архітектурний заповідник у м.Львові.

1975 року на базі архітектурно-містобудівного комплексу Львівського середмістя XIV-XVII ст. Перший в Україні заповідник, що охопив увесь середньовічний центр. Включає понад 1000 пам'яток архітектури, історії та цінних історичних споруд, з яких 200 належать до об'єктів ЮНЕСКО. 1990 року на баланс заповідника передано історичну забудову поза його межами з 34 видатними пам'ятками архітектури.

Державний історико-культурний заповідник „Нагуєвичі" Дрогобицького району Львівської області.

Створений 1994 року на базі меморіальних місць, пов'язаних з життям і діяльністю І.Франка: музею - філії Львівського літературно-меморіального музею І.Франка, відновленої 1981 року садиби батьків поета та „Стежки поета". У 1990 -1994 роках в Нагуєвичах існував літературно-меморіальний заповідник „Нагуєвичі". Садиба батьків письменника, музей І. Франка, скульптурна композиція "І. Франко і світова література", художньо-меморіальний комплекс "Стежка Івана Франка". комплекс "Стежка Івана Франка" включає лісову алею, вздовж якої розміщено дерев'яні скульптури персонажів творів письменника, "Поляну казок" з дерев'яними скульптурами героїв казок Івана Франка, каплицю Різдва Богородиці та Літній театр.

Державний історико-культурний заповідник „Тустань" Сколівського району Львівської області. 1994 року на базі видатної пам'ятки історії, археології й містобудування - наскельного оборонного комплексу міста-фортеці Тустань IX - XIII ст. До складу Заповідника входять: центальна частина оборонного комплексу давньоукраїнського міста-фортеці Тустань: комплекс скель Камінь, Острий Камінь, Мала Скеля, Жолоб та скелі, що територіально прилягають до хребта Воронового; прилегла до вказаних скель територія з культурними шарами від найдавніших часів до періоду середньовіччя включно; система оборони (багаторядні рови та вали) наскельного комплексу Тустань; гідроспоруда (дамба) в урочищі „Стави“; землі, на яких розташовані пам’ятки природи. Його територія віднесена до земель історико-культурного призначення.

Державний музей-заповідник „Олеський замок" Буського району Львівської області. 1989 року на базі музею „Олеський замок" -відділу Львівської картинної галереї (відкритого 1975 р. після завершення реставрації замку). В інтер'єрах замку ХІІІ-ХУШ століть експонуються твори середньовічного мистецтва(понад 500 одиниць зберігання). На території довкола замку відтворено парк XVII-XVIII століть, водойми, паркові споруди, влаштовано парк скульптур. Розміщений біля підніжжя замку монастир капуцинів (1739 р.) використовується як фондосховище з відкритими фондами, у яких демонструється, зокрема, батальне полотно М.Альтамонте „Битва під Віднем".

Державний історико-архітектурний заповідник у м.Жовкві Львівської області.

Створений 1994 року на базі ренесансних пам'яток історичного середмістя. Включає понад 40 пам'яток містобудування, архітектури, історії та монументального мистецтва, з яких 25 мають загальнодержавне значення, зокрема замок Жолкевських-Собеських (1594-1674 р.)-один з найвеличніших в Європі, костел св.Лаврентія (1604 -1618 р.), дві дерев'яні церкви (поч. XVIII ст.), синагогу (1692 р.). Заснував Жовкву польський полководець Станіслав Жолкевський. Проект Леонардо да Вінчі та ін. (ідеальне місто).

Державний історико-культурний заповідник «Личаківський цвинтар». Найдавніші збережені могильні плити Личакова відносяться до 1787 та 1797 років. Згідно з австрійським законодавством, могили, за якими ніхто не доглядав і за які не сплачено протягом 25 років, слід було зрівнювати з землею, а на їх місці дозволялись нові поховання. було встановлено каменедробарку для подрібнення старих пам'ятників. 24 каплиці — усипальниці заможних, переважно шляхетських родин. Ряд військових меморіалів. До найдавніших відноситься поховання учасників польського повстання 1830—1831 років. письменники: Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Григорій Тютюнник

Музей-заповідник «Золочівський замок». Упродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Оборонні споруди Золочівського замку — це вали, бастіони, надбрамна вежа, міст іравелін. В'їзна вежа, Китайський палац, Великий житловий палац творять ренесансний ансамбль. Великий житловий палац. У серпні 2009 року Великий палац Золочівського замку відкрито для огляду. Китайський палац у Золочівському замку збудовано в кінці XVII століття. Палац має вигляд двоповерхової шпилястої ротонди з одноповерховими бічними прибудовами

Державний історико-культурний заповідник у м. Бережани. 2001 р. Комплекс замку Синявських (1534-1554 рр.), в який входить замок та каплиця св. Трійці., Ратуша (1803-1811 рр.), адмінбудинок, Будинок Магістрату середини XIX ст., будинок «Рідна школа» (1851 р.), комплекс споруд Вірменської церкви 1764 р.

88. Заповідник у м. Львові.

Заповідник створено 1975 року постановою Ради міністрів УРСР для охорони, реставрації та популяризації пам'яток міста. Того ж року створено дирекцію заповідника на чолі з Василем Пліхівським. У межах забудови ХІІІ - поч. ХХ століття.

На базі архітектурно-містобудівного комплексу Львівського середмістя 14-17 ст. Історична пам’ятка – Високий замок, залишки фортеці. На центальній площі міста (Ринкова) розташована архітектурна пам’ятка класицистичного стилю – Ратуша, пізньобарокковий домініканський костел. Серед пам’яток виділяються Латинський кафедральний собор 13-15 ст., Єзуїтський костел Петра і Павла поч. 17 ст., Вірменський кафедральний собор 14 ст., будівля театру опери і балету ім. С. Крушильницької 19 ст., головний корпус університету ім. Франка 19 ст., собор Св. Юри, Личаківський цвинтар 18 ст., аптека-музей 18 ст., Бернардинський монастир, церква Св. Андрія, Катадера – римо-католицький костел 14-15 ст., церква Св. Миколи 13 ст. та ін.

1998р. - ЮНЕСКО.

89. Заповідники Поділля.

Державний історико-архітектурний заповідник у м.Збаражі Тернопільської області. 1994 р. - у зв'язку з 400-річчям Б.Хмельницького на базі архітектурного комплексу Збаразького замку (XVII ст.). Включає територію і всі архітектурні пам'ятки в межах зовнішніх укріплень довкола Замкової гори. Збараж бере свій початок із Старозбаразької гори, де впродовж двох століть існував середньовічний замок. Збереглась і діє церква Преображення Господнього з 600 року, що мала оборонний характер. Важливу роль в обороні Збаража відігравав Василіанський монастир (Монастирок), заснований у 1480 році монахами Києво-Печерської Лаври. Але в 1589 році татари зруйнували замок. Князі вирішили перебратися до нового міста неподалік. Перша документальна згадка про Новий Збараж як місто датується 1583 роком - Збаразький замок в місті. Костел ченців-бернардинів (1627 р.). У XVIII ст. збудовано Успенську та Вознесенську церкви. В середині XVIII століття Потоцькі стали власниками - перетворили замок на звичайне феодальне помістя.

Державний історико-культурний музей-заповідник у м.Кам'янці-Подільському Хмельницької області.

1928 року - як республіканський історико-культурний заповідник на базі Старої фортеці (XIV-XVII ст.) та кількох інших пам'яток міста. З 1937 року -Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник.

Охоплює все середньовічне місто на півострові в петлі річки Смотрич. Замок у межах старовинних його стін і земляних валів з усіма старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія. Більшовиками зруйновано храми: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського — на Новому плані.

Державний історико-архітектурний заповідник „Мебжибіж” с. Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької області. 2004 р. Меджибіж входив до складу Галицько-Волинського князівства, у ХІІІ ст. виступав як одне з міст Болохівської землі. У Меджибожі в ХVІІ ст. складено відомий в історіографії Львівський літопис. Троїцький костел 1632 року протягом другої половини ХХ ст. стоїть руїною, втратив історичний вигляд будинок біля нього (кляштор), спотворено торгові ряди, розібрано ратушу, знищено вщент церкву Успіня з чудовими фресками ХV ст.Збереглись - дві колони-каплиці, каплиця-ротонда, фортеця ХVІ-XIX ст.

Державний історико-культурний заповідник „Буша” с. Буша Ямпільського р-ну Вінницької області. 2000 р. У 1883 р. Антонович виявив у розпадині пісковикової скелі над р. Буша залишки давньослов’янського печерного храму 6-7 ст. На місці фортеці створений парк скульптури просто неба „Історична Буша”. рельєфом дохристиянського часу. Знаходяться: багатошарове по-селення трипільської, скіфської, пеньківської культур та поселення давньоруського часу; висічений в скелі до-християнський та християнський храм V-ХVІ ст. з унікальни-ми художніми рельє-фами; підземні ходи та залишки оборонної фортеці XVI-XVII ст.; козацьке кладовище XVII-ХІХ ст.; парк іс-торичної скульптури ХХ ст. В 2004 р. на території заповід-ника в старовинній 130-річній хаті був створений музей побуту та етнографії.

Дата добавления: 2015-05-23