Слобожанщина

південну частину Сумської області, північну, центральну та південно-східну частини Харківської області та північну частинуЛуганської області України, південну частинуВоронізької, Білгородської, Курської областей РФ. Сліди найстаршого заселення пізнішої Слобожанщини походять з молодшого палеоліту. Сіверяни. з кінця 9 ст. вона увійшла до складу Київської держави, зокрема в11 ст. до Чернігівського, а згодом Переяславського й Новгород-Сіверського князівств.

Монголо-татарська навала. З початку 16 ст. Слобожанщина переходить до складу Московського князівства. Набіги татар муравським шляхом. Уходництво. Російська колонізація. У 1630-1640-их pp. розбудовано т. зв. Білгородську лінію. Полки: Харківський полк, Сумський полк, Ізюмський полк, Охтирський полк, Острогозький полк, а також: Балаклійський полк.

Справи Слобідської України були спочатку підпорядковані Розрядному Приказові, а потім «Приказові Великої Росії» (1687-1688 — 1700) у Москві. Указ 1765 р. - регулярные Харьковский уланский и Сумской, Острогожский, Ахтырский и Изюмскийгусарские полки. Сама Слобожанщина была преобразована в Слободско-Украинскую губернию с административным центром в Харькове. В 1780 году - Харьковского наместничества. В 1796 году - Слободско-Украинская губерния. В 1835 Слободско-Украинская губерния была повторно упразднена. На ее месте создаетсяХарьковская губерния. Боротьба УЦР за території.

75. Донеччина: історія освоєння регіону.

Частина східно-слов'янських земель (сучасні Донецька та Луганська області), які інтенсивно колонізувалися українцями, а також росіянами та іншими національними групами людей у XVII—XVIII ст., після їхнього звільнення від Кримського ханства і Туреччини. Це, власне, «слободні» землі, Дике поле, Гуляйполе та інші.

Наступ степових кочівників — хозар, печенігів, половців — розпочалася тривала боротьба східних слов'ян за своє «чисте поле».

Перша хвиля розселення слов'ян - на VII—VIII ст., а відплив із степів та передстепових країн під тиском печенігів — на X ст.; вдруге рух у степи спостерігався в середині XI ст., коли ослабла печенізька орда; новий відтік — наприкінці XI ст. під тиском половців; третій наступ на степи відбувся в XII ст. і був пов'язаний з занепадом половецької сили й хижацтва; татарська навала XIII ст. Кримські спустошення кінця XV — першої половини XVI ст. — і нова (шоста) колонізаційна хвиля, яка з розвитком військових сил українців (козаків) просунулася на зламі XVI—XVII ст. в спустошені простори.

З другої половини XVI ст. - посилюється рух українського населення, спричинений соціальними, політичними та національними утисками прийшлих та «своїх» гнобителів. Масовий рух розпочався у XVI ст. і тривав у XVII, XVIII і навіть у XIX ст., коли українські біглі селяни залюднювали величезні простори Донщини, Слобожанщини, Українського Причорномор'я.

Початки сталого заселення Донеччини зв’язані з оселення донського козацтва та заходами московського уряду на території Слобідської України. Було засновано ряд укріплень, що згодом перетворилися в міста.

Донські козаки: з 16 ст., осіле життя, соляні промисли. Народна колонізація після Андрусівського миру. Прикордонна служба для захисту від татар. Будівництво укріплень. Іноземні поселенці.

Дата добавления: 2015-05-23