Волинь

істор. регіон на пн. зх. України. За сучасним адм. поділом – це тер. Волин., Рівнен., зх. ч. Житомир. обл., пн. ч. Терноп. і Хмельн. областей, між р. Зх. Буг і верхньою течією р. Тетерів (прит. Дніпра).

Перші поселення - з пізнього палеоліту. Племена дулібів. Назва краю від міста Волинь (або Велинь), що зникло з літописних джерел в середині XII ст.

Х ст. - під владу Києва, і утворилося Волинське князівство. З 1157 року Волинь відокремлюється від Києва і стає самостійним князівством.Галицько-вол кн.. 1340 - під володіння Литви. Люблінська унія та Берестецька унія. Другий (1793 р.) і третій (1795 р.) поділи Польщі - Волинська губернія. Лояльність росіян до поляків. З осені 1915 й до весни 1916 року на Волинській землі відбувалися бойові дії позиційного характеру. У червні 1916 року російські війська під командуванням генерала Брусилова прорвали фронт, зайняли Луцьк й відтіснили австро-німецькі війська за лінію річки Стохід. В грудні 1918 року в Луцьку та інших містах знаходилися військові сили Директорії. З травня 1919 року Волинь окупують поляки, яких у липні 1920 року відтіснили червоноармійці. 1921 р. - утворюється Волинське воєводство з центром у Луцьку. УПА. У1939 р. - радянська влада.

67. Поділля.

Басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра;а, Хмельницької, Тернопільськаї і невеликі частини Івано-Франківської і Львівської областей. На В 4—3 тис. до н.е. - поселення трипільської культури. Фортеця Кліпедава (Петрадава) - Кам'янець-Подільський. У Галицько-Волинському літописі -«Пониззя». Уперше назва «Поділля» - у документах 14 століття. Східне і Західне. У 1360-х - землі були завойовані литовськими князями - до складу Великого князівства Литовського. Великий князь Ольгерд призначив намісником Поділля князя Федора Коріатовича. 1430 - похід польського війська - Бакотське повстання 1431-1434. Після його придушення територія Західного Поділля з містами Кам'янець, Смотрич, Бакота, Скала відійшла до Польщі. 1434 у Західному Поділлі було запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій і утворено Подільське воєводство (адміністративний центр — Кам'янець), яке складалося з Кам'янецького, Летичівськогоі Червоногородського повітів. Східне Поділля залишилось у складі Великого князівства Литовського. В 1566 р. - утворено Брацлавське воєводство (Брацлавський, Вінницький і Звенигородський повіти). Адміністративним центром до 1598 був Брацлав, згодом — Вінниця. Люблінська унії -1569. Набіги орд кримських і османських феодалів Чорним і Кучманським шляхами.

15-16 ст. - націо­нально-визвольні повстання (під проводом Мухи, С. Наливайка). 1648-57 - полково-сотенний устрій. На Східному П. утворено Брацлавський (22 сотні) і Кальницький (пізніше -Вінницький; 19 сотень) полки. Андрусівське перемир’я 1667 р. У 1672 - турки утворили Подільський еялет з центром у Кам'янці. Карловицький конгрес 1698-99 - П. знову повернулося до складу Речі Посполитої.Палія повстання 1702-04, шириться гайдамацький рух, який переріс у Коліївщину.

1772 р. - частину Західного Поділля було приєднано до Австрії. У 1793 Східне і решта Західного Поділля у складі земель Правобережної України захопила Російська імперія. Подільська губернію – 1797 р. з центром у Кам'янці.

У 20-30 рр. 19 ст. - селянські виступи під проводом У. Кармалюка. Під час Першої світової війни 1914-1918 рр. УЦР.

У 1917—1921 на землях Поділля відбувалися бої Армії Української Народної Республіки і Української Галицької Армії з військами чужоземних окупантів — більшовиками, денікінцями та польською армією. 1919 у Вінниці і Кам'янці-Подільському деякий час перебував уряд Української Народної Республіки. 1932 - створено Вінницьку, а 22 вересня 1937 - Житомирську області УРСР. Частина Західного Поділля по річку Збруч у 1921—1939 входила до складу Польщі.

68. Півн. Буковина

Заселена з палеоліту. Залишки трипільської культури: біля сіл Молдово и Комарово, а также в урочище Поливаный Яр Сокирянского р-на. Черняхівська культура - 6-2 вв. до н.е.

Северная часть Буковины - 10-12вв. входила в состав Киевской Руси З XII ст. - до складу Галицького, згодом Галицько-Волинського князівств, у XIV ст. - Угорщина, а з 1359 р. стала складовою Молдавського князівства, пізніше — Румунії.

Етнічна історія Буковини сягає Шипинської землі. У середині XV ст. автономію Шипинської землі було ліквідовано і поділено на цунати (волості). Хотинський та Чернівецький цунати стали відомі під назвою «Буковина». Нині вона включає Чернівецьку область. в 1514г.- Турции

После русско-турецкой войны (1768-74гг.) Буковина переходит к Австрии, (до 1918г.). После распада Австро-Венгерской империи с ноября 1918г. была осуществлена попытка присоединения к Украине.

Назва «Буковина— букові ліси.

Церкви: Николаевская, Вознесенская, Спиридоновская, Рождества Богородицы, Успения в Каличанце в Черновцах, Вознесенская в Лужанах, Ильинская, Здвиженская в Подвальном, Резиденция митрополитов Буковины в Черновцах, пещера Золушка возле села Подворного.

69. Північна Бесарабія.

В Придунав'ї та Нижньому Подніпров'ї. Скотарі і землероби трипільської культури, грецькі колонії, у III ст. - готи. З V ст. - слов'яни (уличі і тиверці). Назва «Бессарабія», або «Цара бессарабська», тобто «земля Бессараба» відома з кінця XV — початку XVI ст. У волосько-болгарських грамотах XV ст. так називали Валахію разом із Придунайськими землями. Пізніші історичні документи цю назву поширюють і на Буджак та Ногайські степи, котрі в ранньому середньовіччі населяли уличі (угличі). Протягом ІІІ — VI ст. до Бессарабії переселялися племена готів, слов'ян, гуннів, болгар, аварів.

У середині XIV ст. - до Молдавського князівства, а з початку XVI ст. її південна частина — Буджак та північна — Хотинська земля були підкорені Туреччиною.

походи козацькі загони на чолі з Д. Вишневецьким (1553,1564), І.Свірговським (1574), Іваном Підковою, (1577), С. Наливайком (1594). Бухарестська мирна угода 1812 р.: приєднана до Росії (намісництво-губернія). З 1924 р. - до складу Молдавської автономної республіки, а після утворення Республіки Молдавії — до складу України.

Лютнева революція 1917 в Росії - посилення українського національного руху: укр. школи, осередки «Просвіти». Вимога приєднання до УНР. В середині січня 1918 р. - румунські війська зайняли територію Бессарабії. 28 жовтня 1920 країни Антанти (Англія, Франція, Італія та Японія) підписали з Румунією«Бессарабський протокол», який віддавав Бессарабію Румунії. 1940 — внаслідок пакту Молотова-Рібентропа Бессарабія була окупована СРСР.

70. Київщина

Правобережні частини сучасних Київської та Черкаської областей і всю Житомирську область. Племена полян і деревлян. Київське князівство — спочатку самостійне, а далі автономне у складі Литви, Київське воєводство в Польській державі та Київська губернія в Російській імперії.

Цю територію називають "серцем" України, бо тут знаходиться її багатовіковий політичний і культурний центр — столиця м. Київ. Багато поселень відомі з літописних часів — Вишгород, Чорнобиль, Коростень, Овруч, Житомир, а міста й містечка південної Київщини славні своєю козацькою історією — перша гетьманська столиця Трахтемирів, полкові міста Канів, Черкаси, Корсунь, Біла Церква, Умань, Чигирин. Біля останнього знаходиться с. Суботів — колишній хутір і резиденція Б. Хмельницького. У с. Моринці Черкаської області народився Тарас Шевченко, а в м. Канів на Чернечій горі над Дніпром знаходиться його могила. Місто Новоград-Волинський — батьківщина Лесі Українки.

Киевская область.

Расположена в центральной части Украины, в среднем течении реки Днепр. На севере граничит с Гомельской областью Беларуси, на востоке — с Черниговской и Полтавской, на юго-востоке и юге — с Черкасской, на юго-западе — с Винницкой, на западе — с Житомирской областями. Северная часть Киевской области находится в пределах Полесской, а южная — главным образом на Приднепровской низменности, на юго-западную часть области заходят отроги Приднепровской возвышенности. На территории области распространены в основном лесные и лесостепные ландшафты.

Наиболее трагическим событием XIV-XVII вв. стало нашествие Батыя. Часть населения Киевщины вынуждена была оставлять обжитые места и уходить в боле безопасные районы — на Волынь, в Галицкую землю, Северо-Восточную Русь. Воспользовавшись феодальной раздробленностью Руси, ослабленной в борьбе против ордынцев, Великое княжество Литовское в XVII в. захватило значительную часть древнерусских земель. В 1362 г. Киевская земля, в т.ч. Киев, Переяславщина и Подолье оказались во владениях литовских феодалов. В 1569 г. возникло единое государство Речь Посполитая, куда и вошло Киевское воеводство.

Новый этап развития для Киева и Киевской области наступил после вхождения Украины в состав Русского государства. В 1708 г. была образована Киевская губерния. После административной реформы в 1775 г. создается Киевское наместничество, в которое вошли почти вся Полтавщина и два уезда Черниговщины — Остерский и Козелецкий. Трагические страницы биографии региона пополнились уже в недавнем прошлом одной из самых болезненных ран человечества. Чернобыльская катастрофа 1986 г. навсегда останется незаживающей раной области, как, впрочем, всей страны и даже мира.

Київ

1240 – напад татар. У 1363 р. приєднаний до Великого князівства Литовського, осередок удільного князівства Гедиміновичів. У 1569 році - до польської корони на підставі Люблінської унії

Київська губернія - 18 грудня 1708 року. Адміністративний центр — місто Київ.

У 1719 році в Київській губернії було створено 4 провінції: Білгородська, Київська, Орловська і Севська.

У 1781—1796 - Київське намісництво.

У 1796 – в Малоросійську губернію.

Київська область була утворена 27 лютого 1932 р.

71. Чернігово-Сіверщина як історико-географічний край.

Долини Десни, Сейму та Сули. Генетично воно пов'язане з літописною «сіверою. Сіверяни. росіяни та частково білоруси, утворивши декілька етнографічних груп. Одна з них — горюни — автохтонне руське населення, що сформувалось у XVI ст. на основі давньослов'янського населення Посейм'я та переселенців XVI—XVII ст.

Перші сліди людності на території Чернігівщини належать до середнього палеоліту (село. Чулатівбіля Новгорода-Сіверського); їх більше з доби пізнього палеоліту (стоянки над Десною — Пушкарівська і Мізинська, в Новгороді-Сіверському і в Журавці над р. Удаєм), з трипільської культури, скитської доби й юхнівської культури. З початку нової ери відомі слов'янські поселення.

КР. У 1239 році Чернігівщину захопили татари, і вона опинилася у васальній залежності від Золотої Орди.

На початку 1500 р. в Росію перейшли з «отчинами» і «волостями» князі Семен Бєльський, Семен Іванович Стародубський, Василь Іванович Шемячич Новгород-Сіверський. Услід за тим почалася литовсько-російська війна. Російські війська вступили на територію Чернігово-Сіверщини та Смоленщини і влітку 1500 р. на р. Ведроші, біля Дорогобужа, вщент розбили литовців, захопивши в полон і їхнього великого гетьмана князя К. І. Острозького. У 1503 р. між Великим князівством Литовським і Російською державою було укладене перемир'я на 6 років. Незважаючи на невдачу, повстання М. Глинського певною мірою сприяло укладенню «вічного миру» (1508) між Великим князівством Литовським і Російською державою, який, проте, не задовольнив ні Росію, ні Литву.

В складі РП – (За Деулінським перемир'ям)1618-1648,1652. 1635 – Чернігівське воєводство.

Північно-східні частини Сумщини та Чернігівщини, а й низку суміжних з Україною районів Білорусії та Московщини - етнографічна група литвинів.

Полково-сотенний устрій. У 1782 році на території Чернігівщини два намісництва: Чернігівське і Новгород-Сіверське. 1782 з цих намісництв утвореноМалоросійську губернію з осідком у Чернігові, а 1802 знову її поділено на Чернігівську і Полтавську губернію. Уродженці Чернігівщини брали участь у русі декабристів. З кінця 1880-их років до 1920 року на Чернігівщині діяли земства. 1905 у Чернігові засновано «Просвіту»

Дата добавления: 2015-05-23