Полтавщина

Збігається із сучасною Полтавською обл.; охоплює пд частину Придніпровської низовини і Лівобережного Лісустепу; південна частина Козацько-Гетьманської держави (до 1770-х рр.);

Сіверяни. Частина Переяславського князівства,, з 1240 р. - під пануванням Золотої Орди, з 1360 - Литви, після Люблінської унії — Польщі (у складі Київ, воєводства).

Полки: Полтавський, Переяславський, Миргородський, Лубенський, Прилуцький і (частково) Київський. Після ліквідації полкового устрою частини П. увійшли до намісництв: Київ., Чернігівського, Катеринославського та Новоросійської губ., з 1796 р. до Малорос. губернії; 1802 р. утворено Полтавську губ., яка існувала до 1925 р. Вона ділилася на 15 повітів.

Найбільші пром.-торг. м. Кременчук, губ. м. Полтава, Ромен, Прилука та ін. пов. м. (Лубні, Миргород, Гадяче, Пирятин й ін,). Гол. галузі: ганчарство (гол. осередок — Опішяя), килимарство, вишивкарство тощо.

Українське відродження. П. (і зокрема Полтава) протягом 1800—30-их рр. була осередком (і осідком) вищої рос. адміністрації Лівобережної України («Малорос.» ген.-губеїрнаторство).

Після вибуху революції 1917 р. П. відограла визначну роль у будівництві укр. державности, а чимало діячів з П: (Петлюра, Мартос, Лівицький, Порш) займали високі посади в уряді УНР. 1917 р. на П. постала Укр. Дем.-Хліборобська Партія;

з 1932 р. вона входила до складу Київ, і Харківської обл., 1937 р. створено Полтавську обл.

73. Подніпров'я та Запоріжжя як історико-географічі краї.

ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ — адм.-тер. одиниця в складі України. Утворена 10 січ. 1939. Розташов. на пд. сх. України. На пд. омивається Азовським м. Межує на зх. з Херсонською областю, на пн. зх. і пн. — з Дніпропетровською областю, на сх. — з Донецькою областю

З епохи раннього кам’яного віку. в мезолітичному поселенні знайдені раковини із Середземного і Червоного морів, знайдені наконечники стріл, що застрягли в кістках. В ІІІ-ІІ тис. до н.е. Надпоріжжя - один з ареалів племен ямної культури - проіндоєвропейські племена скотарів (Керносівський ідол). У VIII столітті - скіфські племена і в цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя. Центр держави – Великої Скіфії. Кургани. Період ІІ-V ст. пов'язаний з племенами Черняківської культури. Поява в Наддніпрянщині гунів (кінець ІV ст.).

За часів Київської Русі (IX-XII століття) Придніпров’я межувало з кочівниками і мало з ними активні торговельні контакти. Шлях “Із варяг у греки”. Дніпром вели на Візантію свої дружини київські князі.

Запорізька Січ. Андрусівське перемир’я – 1667 р.

1776—1783 — Катеринославщина у складі Новоросійської губернії Російської імперії

У 1783 році, згідно з указом Катерини II про ліквідацію Січі, територія області увійшла до складу Катеринославського намісництва (30 березня 1783). 12 грудня 1796 — утворено Новоросійську губернію

8 жовтня 1802 — Новоросійська губернія розділена на Катеринославську, Миколаївську і Таврійську

28 грудня 1917—30 січня 1918 — у складі Української Радянської Народної Республіки

30 січня—2 квітня 1918 — губернія у складі Донецько-Криворізької Радянської Республіки РРФСР

2 квітня 1918 — окупація німецькими військами

2—29 квітня 1918 — губернія у складі УНР

29 квітня—14 грудня 1918 — губернія в складі Української Держави гетьмана П.Скоропадського

10 березня—29 червня 1919 — Катеринославська губернія в складі УСРР

Дата добавления: 2015-05-23