Херсонщина. 2 страница

Рельєф зображує людину, яка стоїть навколішки перед безлистим деревом, на якому сидить півень. За спиною людини на невеликому пагорбі – олень. В центрі композиції прямокутник з надписом, який уже неможливо розібрати.

90. Заповідники Волині.

Луцький історико-культурний заповідник.

1985 року на базі видатних пам'яток архітектури XIV-XIX століть історичного середмістя. Включає Верхній замок, Окольний замок і середмістя поза мурами з монастирями єзуїтів, шариток, бригіток, домініканців, церквами Покровською,

Воздвиженською, братською школою (XVII ст.), синагогою, будинком Лесі Українки, а також художнім музеєм у будинку судової канцелярії Верхнього замку. 1340-1384 роках князь Любарт розпочав будівництво фортеці, однак повністю задум був втілений лише у 1430-1542 рр. за часів панування князя Свидригайла. у замку розмістився кафедральний собор Іоанна Богослова. Окольний Замок. залишки Дмитріївської церкви. Зміна стилів під час перебудови (бароко- класицизм тощо). Вежа князів Чарторийських. Неоготична лютеранська кірха.

Історико-меморіальний заповідник „Поле Берестецької битви" в с.Пляшева Радивилівського району Рівненської області. 1991 року на базі Музею-заповідника „Козацькі могили". Включає побойовище з островом Журавлиха, Георгіївську муровану церкву-мавзолей (1914 р.), Михайлівську дерев'яну церкву (1650 р.), монумент на честь 340-річчя Берестецької битви (1991 р.), а також музей. Михайлівський монастир.

Державний історико-культурний заповідник у м.Острозі Рівненської області. 1981 року на базі середньовічних пам'яток архітектури та краєзнавчого музею. Включає архітектурний комплекс Замкової гори (ХІУ-ХУІ ст.), монастир-фортецю (XV-XVII ст.) у селі Межиричі Острозького району, слов'яно-греко-латинською академією. Кам'яна мурована фортеця - єдиний в Україні і Східній Європі одновежовий житловий замок, який зберігся до сьогодні. Збереглися споруди Богоявленського собору і Круглої вежі. Раніше на Замкову гору вів дерев'яний міст, 200 років тому його розібрали. Із давніх укріплень Острога збереглася Луцька вежа. Збереглася і Татарська вежа. Синагога - діяла ще до початку Другої світової війни. Музей книги.

Державний історико-культурний заповідник у м.Дубно Рівненської області. 1993 р. Дубенський замок XV-XVIII ст. (палац князів Острозьких, палац князів Любомирських, надбрамний корпус), Луцька брама XVI ст., Синагога XVI ст., Спасо-Преображенська церква XVII ст., Свято-Юріївська церква XVII ст., монастир кармеліток XVII ст., костел бернардинів і його келії XVII ст., костел Яна Непомука ХХ ст., Свято-Іллінський собор поч. ХХ ст., світські будівлі XVIII-XIX ст. у центральній частині міста.

Державний історико-культурний заповідник „Самчики ”. 1997р. на базі архітектурного та природнього палацо-паркового ансамблю кін. 18-поч. 19ст. в с. Самчики Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.

Державний історико-культурний заповідник „Стародавній Володимир ”.

Створено на основі комплексу пам'яток міста Володимира-Волинського, об'єднаних між собою спільною територією, 2001 року.

Пам’ятки національного значення: 1. Городище (земляні вали);2. Комплекс Успенського; 2.1. Успенський собор; 2.2. Будинок з дзвіницею; 2.3. Стіни з воротами; 3. Костел Якима і Ганни; 4. Собор Різдва Христового; 5. Василівська церква; 6. Миколаївська церква.

Домініканський монастир, Адміністративний будинок, Каплиця Св. Володимира.

Держ. іст.-культ. заповідник у м. Белз. Львівська обл.., 2001 р. одна із найдавніших українських дерев’яних церков св. Параскеви з дзвіницею (XVII ст.), комплекси домініканських монастирів (ХVІ— ХVІІІ ст.), церква Св. Миколи (1653 р.), ратуша (XVII ст.), шестикутна Аріанська вежа (1606 р.) та інші. Звідси Ченстоховська Богородиця. У ХІХ ст. Белз стає визначним релігійним центром євреїв-хасидів. Урочище "Замочок" – колишній княжий город із підгороддям.

Кременецько-Почаївський заповідник. 2001 р. костел Святого Станіслава з пам’ятником Юліушу Словацькому, колишній єзуїтський колегіум, садиба родини Словацьких та ін. руїни Кременецького замку 14—16 століть, Свято-Миколаївський собор (споруда колишнього Кременецького францисканського монастиря, 17—18 століття), ансамблі архітектурних споруд Кременецького Свято-Богоявленського монастиря (18—20 століття), Кременецького єзуїтського монастиря (18 століття) та Почаївської Свято-Успенської лаври (18—20 століття).

91. Заповідники Полтавщини.

Державний історико-культурний заповідник „Поле Полтавської битви ".

1981 року на базі Державного музею історії Полтавської битви (відкритий 1950 р. на полі битви між московською і шведсько-українською арміями 1709 р.). На північній околиці Полтави. Включає музей, Сампсоніївську церкву, братську могилу росіян, пам'ятники росіянам, шведам, Петру І, а також обеліски в місцях польових фортифікацій. Спаська церква (1705 — 1706 рр., реконструйована 1845 р.). Хрестовоздвиженський монастир (1650 р., де була штаб-квартира Карла XII), українським загиблим козакам (1994 р.).

Державний музей-заповідник М.Гоголя в с. Гоголевому Шишацького району Полтавської області.

1979 року на базі відтворюваної родової садиби Гоголів-Яновських. Відкрито у квітні 1984 року до 175-річчя від дня народження М.Гоголя. Будинок батьків з музейною експозицією (10 зал), меморіальний флігель, альтанку, грот, сад, ландшафтний парк із ставками. Синтез біографічного, літературного і побутового музею. Зацікавленість викликають особисті речі Миколи Гоголя і членів його родини, старовинні літографії, екземпляри перших видань його творів, речі побуту ХІХ ст.

Державний музей-заповідник українського гончарства в смт.Опішні Зіньківського району Полтавської області.

1989 року на базі Музею гончарства (заснований 1986 р.). Включає заводи „Керамік" і „Художній керамік", колишню губернську гончарну майстерню, історичні терени побутування гончарного промислу, у тому числі глинища, садибу-музей гончара О.Селюченко. Діють: видавничий центр „Українське народознавство", Центр інформації та джерелознавства українського гончарства.

92. Заповідники Запоріжжя.

Національний заповідник „Хортиця" у М.Запоріжжі. 1965 року як Державний історико-культурний заповідник на о.Хортиця на базі пам'яток археології, історії та природи острова. 1993 року - національний. Охоплює острови і скелі Хортиця,Байди (Мала Хортиця), Дубовий, Розстьобин, Три Стоги, Близнюки, урочище Вирва. Включає також Державний геологічний заказник „Дніпрові пороги". Діє Музей історії запорізького козацтва.

Державний історико-археологічний заповідник „Кам'яна Могила". 1986 року на основі заповідної території, оголошеної 1954 року. Міститься в Мелітопольському районі Запорізької області. Охороняються геологічні та археологічні пам'ятки європейського значення: вихід на поверхню кам'яних порід, в яких відкрито понад 60 гротів і печер із стародавніми петрогліфами та іншими слідами життєдіяльності людини (14-12 тис. до н.е.). Діє музей.

Історико-архітектурний музей-заповідник „Садиба Попова" у м. Василівці Запорізької області. 1993 року на базі архітектурного ансамблю садиби місцевих поміщиків 18-19 століть. Найбільший замок східної України (1864-1884). Має готичні риси та риси італійського стилю. Двоповерховий, в первісному вигляді, замок мав п'ять веж. На початку 20 ст. в замку обладнали метео- та електростанцію. 1934 року, після великого Голодомору в Україні, місцева комуністична влада вирішила створити «культурний центр» з деревини та будівельних матеріалів садиби Попова. 1954 року за вказівкою радянської влади поруйнували собор Св. Петра та Павла.

93. Заповідник Хортиця.

Стратегічна роль на дніпровському річковому шляху із Варяг в Греки. Хортиця була опорним пунктом давньоруських військ під час боротьби з кочовиками.

1965 р. - Державний історико-культурний заповідник.

1974 р. - утворено геологічний заказник "Дніпровські пороги".

Території острова Хортиця та прилеглих до нього островів і скель Байди, Дубового, Розтьобина, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочища Вирви на правому березі Дніпра в м. Запоріжжі.

Є комплексною історико-культурною та природною пам'яткою: багатошарова пам'ятка на о. Байди (доба неоліту-XVIII ст.), давньослов'янське поселення "Протолче" (XII-XIV ст.), Совутинське городище скіфського часу (V-III ст. до н.е.), поселення Сабатинівської культури (XIV-XII ст. до н.е.), військові укріплення козацьких часів та російсько-турецької війни 1735-1739 років.

Козацтво: рештки земляних укріплень замку Дмитра Вишневецького (середина XVI ст.) та залишки укріплень Запорозької верфі (корабельні), спорудженої у 1739 р. на місці замку Д. Вишневецького на о. Мала Хортиця, рештки земляних укріплень Хортицького ретраншементу на о. Хортиця та правому березі Дніпра, зведеного під час російсько-турецької війни 1735-1739 років, місця розташування козацьких зимівників. Музей історії козацтва.

1999 - передбачено будівництво історико-культурного комплексу "Запорозька Січ".

94. Заповідники Черкащини.

Шевченківський національний заповідник у м. Каневі. 1925 року як заповідник „Могила Шевченка". Національний статус – 1994 р. Включає музей Т.Шевченка, могилу поета, відновлену хату І.Ядловського, Успенський собор у Каневі, садиби М.Максимовича й В.Науменка на Михайловій горі (с.Прохорівка) та низку пам'яток археології. Особливості формування фондів. Заповіт Шевченка.

Національний заповідник „Чигирин" у Чигиринському районі. Створено 1989 року на базі комплексу пам'яток історії, культури і природи Чигирина, Суботова, Стецівки, Холодного Яру. Реорганізовано рішенням уряду 1992 року. Статус національного надано 1995 року. Включає музеї Богдана Хмельницького і краєзнавчий в Чигирині, Медведівський і Суботівський краєзнавчий, археологічний музей в Чигирині, історичний в с. Суботові, краєзнавчий – в с. Медведівці, етнографічний музей «Українська хата кін. XIX-поч. ХХ ст.» – в с. Стецівці.

Державний історико-культурний музей-заповідник „Батьківщина Т.Шевченка" Звенигородського району. 1992 року на базі нерухомих пам'яток історії, культури і природи сіл Шевченкове (кол.Кирилівка), Моринці, Будища, відтворених меморіальних садиб у Моринцях та Літературно-меморіального музею Т.Шевченка в селі Шевченковому (з 1939 р.).

Державний історико-культурний заповідник у м.Кам'янці. 1995 року на базі Літературно-меморіального музею О.Пушкіна і П.Чайковського, Кам'янського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва, садиби О.Давидової (XIX ст.), інших пам'яток історії, культури і природи.

Державний історико-культурний заповідник у м.Корсуні-Шевченківському. 1994 року на базі комплексу пам'яток історії, культури і природи Корсуня-Шевченківського, сіл Стеблева, Виграїва і Квіток Корсунь-Шевченківського району. Включає поле Корсунської битви (1648 р.), палацово-парковий ансамбль садиби Лопухіних (18-ХІХ ст.), садибу-музей І.Нечуя-Левицького в Стеблеві та музей К.Стеценка в Квітках. Могила І. М. Сошенка.

Державний історико-культурний заповідник „Трахтемирів" Канівського району. 1994 року на базі нерухомих пам'яток історії, культури і природи Канівського Подніпров'я. На правому березі Дніпра, між селами Бучак і Трахтемирів. Пам’ятки переважно археологічні: від кам'яної доби до пізнього середньовіччя, а також рештки Зарубського монастиря княжої доби й козацького міста Трахтемирова з цвинтарем XVI- XVII століть.

95. Шевченківський заповідник у Каневі.

Створено 1925 року як заповідник „Могила Шевченка". Національний статус - 1994року. Включає музей Т.Шевченка, могилу поета, відновлену хату І.Ядловського, Успенський собор у Каневі, садиби М.Максимовича й В.Науменка на Михайловій горі (с.Прохорівка) та низку пам'яток археології. Влітку 1884 року за народні кошти на Тарасовій горі було збудовано перший народний музей Кобзаря — Тарасову світлицю. 10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю. Меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. При Заповіднику діє наукова бібліотека, фонди якої сформовані із тематичної книгозбірки у 23 тисяч примірників. Конференції, міжнародні фестивалі, конкурси, наукові дослідження.

96. Заповідник Чигирин.

1989 р. – на базіЧигирина, Суботова, Стецівки, Холодного Яру. Статус національного - 1995 р. Включає музеї Богдана Хмельницького і краєзнавчий в Чигирині, Медведівський і Суботівський краєзнавчий. Чигирин заснований у першій половині XVI століття на кордоні Польсько-Литовської держави з Диким Полем. У 1592 році - розпочалося будівництво Чигиринського замку. У 1657-1676 рр. - резиденцієя гетьманів України (Ю. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, П. Дорошенка).

5 музеїв: Б. Хмельницького та археологічний в м. Чигирині, історичний в с. Суботові, краєзнавчий - в с. Медведівці, етнографічний - в с. Стецівці. Пам'ятки різних часів: Мотронинське городище скіфського часу (VІІ-ІV ст. до н.е.), одне з найбільших у Східній Європі, поселення кінця бронзового та раннього залізного віків чорноліської та зарубинецької культур.

Один з центрів гайдамацького руху: Мотронинський монастир, в Холодному Яру, відіграв ключову роль у повстанні гайдамаків - Коліївщині, котре охопило значні території Правобережної України. У другій половині XIХ ст. села регіону стали центром селянських виступів, які увійшли в історію під назвою "Чигиринська змова".

Відновлено первісний іконостас Іллінської церкви - пам'ятки архітектури XVII ст. На місці козацького цвинтаря XVII ст. побудовано каплицю Святої Покрови, Частково збереглися оборонні стіни Чигиринського замку, бастіон Дорошенка та фундамент церкви Св. Петра і Павла у м. Чигирині, залишки кам'яниці Хмельницьких у с. Суботові.

97. Заповідники Слобожанщини.

Історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів». 1989 р Знахідки з Верхньосалтівського археологічного комплексу (глиняний, металевий, дерев'яний посуд, риболовецькі гачки, грузила від сітей, пряслиця від ткацьких верстатів, фрагменти тканини, різні знаряддя обробітку ґрунту, жорна, точильні бруски, великі макітри для зберігання зерна, зернотерки, різноманітна зброя, предмети туалету, прикраси з бронзи, срібла, золота, дорогоцінних та напівдорогоцінних камінців, скла, різнокольорової скляної пасти, коралів, слонової кістки, туалетні скриньки, люстерка, монети тощо). На рубежі XIX-ХХ ст.ст. В.О. Бабенко почав збирати для місцевого музею етнографічні матеріали, але з тих речей мало що уціліло.

Чугуївський історико-культурний заповідник ім. І. Рєпіна. 1984 р. — відкрита галерея «Лауреати премії І. Ю. Рєпіна»; 1996 р. — на базі меморіального музею створений історико-культурний заповідник ім. І. Ю. Рєпіна. З 2000 р. у Чугуєві проводиться міжнародний Рєпінський пленер за участю художників, що працюють у реалістичному стилі.

Національний державний історико-культурний заповідник «Глухів». 1994 р. (Сумська область).Міський краєзнавчий музей, Київська брама (1766—1769 роки); Миколаївська церква (1693—1695 роки); Трьох-Анастасіївська церква (1884—1897); Центральний корпус Глухівського національного педагогічного університету — збудований у 1874 році; Спасо-Преображенська церква 1765 р.; Вознесенська церква 1767 р.; Будинок банку М.Терещенка; «Старий» корпус Глухівського коледжу — збудований на кошти родини терещенків у 1899 році; «Тюремний замок» —XVII ст.; Садибний будикок Кочубеїв 1904 р.

Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Створений у 2007 році в Сумській області. Роменський краєзнавчий музей; пам'ятник Тарасові Шевченку в Ромнах; археологічне городище «Монастирище» в районі Ромен; Меморіальний комплекс останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського (дерев'яну Свято-Троїцьку церкву 1773 р.; пам'ятник Петру Калнишевському; Музей Петра Калнишевського 2005 р.).Посульські кургани — група скіфських курганних некрополів; Недригайлівський краєзнавчий музей; літописне місто Поташ поблизу Недригайлова.

98. Заповідники Кіровоградщини та Херсонщини.

Кіровоградщина.

Державний музей-заповідник І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія». Садибу закладено в 1871 р. батьком драматурга К.Тобілевичем. Згодом І.Карпенко-Карий обирає садибу постійним місцем проживання. Батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва площею 11 га та ставок. Встановлено пам'ятник-погруддя І. Карпенка-Карого. Нині тут постійно проводяться традиційні театральні свята «Вересневі самоцвіти». 1956 року «Хутір Надія» оголошено державним заповідником-музеєм.

Історико-археологічний заповідник „Ольвія" в с.Парутиному Миколаївської області. 1926 року на базі археологічних й архітектурних пам'яток городища античного міста-держави Ольвії Понтійської, систематичні розкопи якого розпочалися 1902 року. Статус національного – 2002. Відкрито два теменоси (священні ділянки) із залишками храмів, вівтарів та іншими спорудами, його центральну площу — агору з оточуючими спорудами, гімназій, будинок суду, житлові квартали і виробничо-господарські комплекси, фортифікаційні споруди різного часу. До складу заповідника також включено о. Березань (23,6 га), де існує найдавніше в Північному Причорномор’ї давньогрецьке поселення. Серед знахідок багато ранньої розписної іонійської кераміки і кераміки елліністичного часу, а також монет, які чеканились в Ольвії.

Державний історико-архітектурний заповідник у м.Слов'яногірську. 1980 Печерний комплекс у товщі крейдяної гори. Його основу складає архітектурний ансамбль 17 – 19 cт. Успенського монастиря, що розташований на березі Сіверського Дінця. Миколаївська церква 17 cт. Унікальними є печерні споруди Святогірського монастиря. У крейдяній скелі збереглися до 1000 метрів лабіринтів-ходів, трапезна, стародавня печерна Миколаївська церква.

99. Заповідники Криму.

Національний заповідник „Херсонес Таврійський" (Севастополь).

1978 року на базі нерухомих пам'яток історії та культури античного й середньовічного міста Херсонеса Таврійського та Історико-археологічного музею (1829 р.). 1994 р. - статус національного. Заповідник охоплює Гераклійський півострів. Має філії: „Фортеця Чембало" (Балаклава), „Фортеця Каламіта" (Інкерман), „Гераклійські клери".

Державний історико-культурний заповідник у м.Керчі Автономної Республіки Крим.

Створений 1987 року. Знаходяться:античне місто Пантікапей, античні городища Німфей, Мірмекій, Тірітака, Порфеній, античний кам'яний склеп Деметри. Унікальними пам'ятками є городище древньоруського міста 10—12 ст. Корчев — одного із центрів Тьмутараканського князівства та церква Іоанна Предтечі 8— 12 ст., яка була центральною в структурі міста. Корчев відігравав велике значення у зв'язках Візантії та Київської Русі.
У заповіднику багато пам'яток і пам'ятних місць, пов'язаних з обороною та звільненням Керченського півострова в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр..

Державний архітектурно-історичний заповідник „Судацька фортеця" в м.Судаку. Автономної Республіки Крим. Створений 1958 року як філію Державного архітектурно-історичного заповідника „Софійський музей", якій передано комплекс Генуезької фортеці (ХІУ-ХУ ст.), оголошеної 1928 року історичним заповідником.

Державний історико-архітектурний заповідник у м.Бахчисараї. Створений 1990 року на базі Бахчисарайського історико-археологічного музею, що діяв у ханському палаці (ХУІ-ХУПІ ст.) від 1955 року. належать печерне місто Мангуп-Кале (6 — 15 ст.), Чуфут-Кале (5 — 19 ст.) — оборонні і містобудівні ансамблі середньовічного Криму, комплекс Успенського печерного монастиря (13 — 15 ст.) та ханського палацу (16 — 18 ст.).

Алупкинський державний палацово-парковий музей-заповідник у м.Алупці.

Створений 1990 року на базі Алупкинського палацу-музею (палац Воронцова і парк, 1830 -1846 рр). Палац зведений у стилі пізньої англійської готики в поєднанні з мавританськими мотивами. Включає головний і шуваловський корпуси, фонтани та інші паркові споруди. У головному корпусі експонуються цінні збірки творів малярства, ужиткового мистецтва, книгозбірня.

Історико-культурний заповідник «Старий Крим». Розташований у м. Старий Крим Кіровського району АРКрим. У ХІІІ ст. тут виникло місто Солхат. Із перенесенням столиці Кримського ханстав в Бахчисарай, переменований в Ескі-Крим (Старий Крим) Солхат почав занепадати. Про колишню велич Старого Криму нагадує ряд культових (медресе, мечеті Бейбарса, Узбека, Куршун-Джамі) і громадських (Караван-Сарай) споруд 13-15 ст.

Історико-археологіний заповідник «Калос Лімен». Місто античності Калос Лімена (Чудової Гавані), для вивчення і популяризації цього унікального археологічного комплексу, його некрополя, садиб і аграрної округи. 1997 р.

100. Національний заповідник «Херсонес Таврійський»

Створено як Херсонеський державний історико-археологічний заповідник 1978 року на базі нерухомих пам'яток історії та культури античного й середньовічного міста Херсонеса Таврійського та Історико-археологічного музею (1829 р.). 1994 року надано статус національного й теперішнє найменування. Заповідник охоплює Гераклійський півострів. Має філії: „Фортеця Чембало" (Балаклава), „Фортеця Каламіта" (Інкерман), „Гераклійські клери

Збереглися елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, рибозасолованне обладнання, колодязі та ін.

Відкрито більше третини міста. Унікальні предмети - присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети.

Пам'ятки періоду античної та візантійської культур. Філії - середньовічні фортеці в Інкермані (Севастополь) та в м. Балаклаві.

Херсонес відіграв також особливу роль у взаємовідносинах між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розповсюдження християнства на східнослов'янських землях. Хора.

1978 р. 1994 р. - статус Національного. ЮНЕСКО.

До його складу входять:

— 5 археологічних комплексів - городище Херсонеса Таврійського, некрополь Херсонеса в Карантинній, фортеця Чембало, фортеця Каламіта, античні земельні наділи та садиби;

— 11 пам'яток архітектури на території городища та фортеці Каламіта.

17. Архітектурні пам’ятки Волині.

Луцький історико-культурний заповідник.

Верхній замок, Окольний замок і середмістя поза мурами з монастирями єзуїтів, шариток, бригіток, домініканців, церквами Покровською, Воздвиженською, братською школою (XVII ст.), синагогою, будинком Лесі Українки, а також художнім музеєм у будинку судової канцелярії Верхнього замку. Вежа князів Чарторийських. Неоготична лютеранська кірха.

Історико-меморіальний заповідник „Поле Берестецької битви". Георгіївську муровану церкву-мавзолей (1914 р.), Михайлівську дерев'яну церкву (1650 р.), Михайлівський монастир.

Державний історико-культурний заповідник у м.Острозі. Включає архітектурний комплекс Замкової гори (ХІУ-ХУІ ст.), монастир-фортецю (XV-XVII ст.) у селі Межиричі Острозького району, слов'яно-греко-латинською академію. Одновежовий житловий замок, який зберігся до сьогодні. Збереглися споруди Богоявленського собору і Круглої вежі.збереглася Луцька вежа і Татарська вежа. Синагога - діяла ще до початку Другої світової війни.

Державний історико-культурний заповідник у м.Дубно. Палац князів Острозьких, палац князів Любомирських, надбрамний корпус, Луцька брама XVI ст., Синагога XVI ст., Спасо-Преображенська церква XVII ст., Свято-Юріївська церква XVII ст., монастир кармеліток XVII ст., костел бернардинів і його келії XVII ст., костел Яна Непомука ХХ ст., Свято-Іллінський собор поч. ХХ ст., світські будівлі XVIII-XIX ст. у центральній частині міста.

Державний історико-культурний заповідник „Стародавній Володимир ”. Пам’ятки національного значення: Комплекс Успенського; 2.1. Успенський собор; 2.2. Будинок з дзвіницею; 2.3. Стіни з воротами; 3. Костел Якима і Ганни; 4. Собор Різдва Христового; 5. Василівська церква; 6. Миколаївська церква.

Домініканський монастир, Адміністративний будинок, Каплиця Св. Володимира.

Держ. іст.-культ. заповідник у м. Белз. Львівська обл.., Одна із найдавніших українських дерев’яних церков св. Параскеви з дзвіницею (XVII ст.), комплекси домініканських монастирів (ХVІ— ХVІІІ ст.), церква Св. Миколи (1653 р.), ратуша (XVII ст.), шестикутна Аріанська вежа (1606 р.) та інші.

Кременецько-Почаївський заповідник. Костел Святого Станіслава з пам’ятником Юліушу Словацькому, колишній єзуїтський колегіум, садиба родини Словацьких та ін. руїни Кременецького замку 14—16 століть, Свято-Миколаївський собор (споруда колишнього Кременецького францисканського монастиря, 17—18 століття), ансамблі архітектурних споруд Кременецького Свято-Богоявленського монастиря (18—20 століття), Кременецького єзуїтського монастиря (18 століття) та Почаївської Свято-Успенської лаври (18—20 століття).

18. Пам’ятки образотворчого мистецтва Київщини.

фресковий та мозаїчний живопис. малюнків і портретів святих, що чергувалися з орнаментами. Наявність світської тематики. Іконопис (Григорій та Алімпій, що жили на межі XI і XII ст. при Києво-Печерській лаврі). Високий ґатунок книжкової мініатюри виявився, зокрема, в оформленні "Ізборника" 1073 р. та 1076 р. Київський псалтир 12 ст. Мстиславове Євангеліє. Тощо. співіснування елементів язичницької і християнської символіки. Склороби, крім смальти, виготовляли різнокольорові браслети, намисто, персні, кубки, чари, інші предмети побутового призначення. Друкарня Києво-Печерської лаври: гравюри. Ліпнини.

15. Археологічні джерела Криму.

Чокурча — печера-грот: палеолітична стоянка; в середні віки і до нового часу населення використовувало для худоби.

Старосільська стоянка: печерна стоянка біля Бахчисарая з пізнього періоду мустьєрської культури.

Ки́їк-Ко́ба —двошарове середньопалеолітичне поселення в гроті на річці Зуя, є найдавнішою пам'яткою неандертальського поселення на території України (крем'яні знаряддя, кістки тварин).

Аккайська культура — археологічна культура мустьєрської доби раннього палеоліту. 20 печерних стоянок.

Мезоліт: Мурзак-Коба — мезолітичний грот в Криму (скребачки, різці, ножо-видні пластинки, геометричні мікроліти). Шпанська культура. Фатьма-Коба — печера в Байдарській долині, в якій відкрито стоянку часів мезоліту.

Шан-Коба, печерна стоянка в сточищі річки Чорної (Крим) часів мезоліту й неоліту (нуклеуси, крем'яні знаряддя, кістки диких тварин).

Кемі-обинська культура — археологічна культура доби середнього енеоліту. Житла землянкового типу з дерев’яними каркасами. Скотарі. Курганні поховання.

В бронзовому і ранньому залізному століттях зводилися мегаліти. Це споруди з кам'яних плит і блоків.

Курган Куль-Оба: скіфи, поховання вождя, кінь, посуд, амфори, зброя. Зображення сцен скіфського побуту. Горгонейон ( маска горгони Медузи )

Ногайчинський курган – сарматськийкурган I століття до н. е. в Криму. Жіноче поховання. На шиї вона мала золотугривну, біля скронь лежали сережки, на лобі діадема, на зап’ястках та щиколотках – браслети.

Херсонес. Пантікапей. Мірмекій — невелике місто античного часу, руїни якого містяться в межах сучасного міста Керч. Мірмекій був оборонним прикриттям столиці Боспорського царства – Пантікапея. Німфей. Скульптура Афродіта Керченська. Кітей. Ілурат. Тірітака.

Дата добавления: 2015-05-23