Інформаційні процедури

Інформаційні зв’язки АІС Податки з іншими інф.с-ми

АІС “Податки” отримує інформацію від: платників (звітна документація, реєстраційна документація, листи)

банки (дані про сплачені податкові платежі; інформація про відкриті та закриті розрахункові рахунки; інформація про стан розрахунків за визначеними рахунками) фінансовий відділ райдержадміністрації (про всіх платників, які зареєстровані в цьому районі. Про повноту сплати місцевих податків; м.б.

обмін інформацією на паперових або на магнітних носіях) держ. комітет статистики (ведення загальнодержавного реєстру – ЄРДПОУ і

інших загальнодержавних класифікаторів, відбувається обмін файлами) митниця (вантажні митні декларації)

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків — отримання інформації про видачу ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій.

Значна роль щодо надходження інформації належить банкам.

ДПА подає до відділень банків інформацію для відкриття відповідних бюджетних рахунків, на яких акумулюються надходження податків та платежів. Щоденно ДПА отримує інформацію про надходження податків та платежів у вигляді платіжних документів та зведених документів про надходження за кожним із бюджетних рахунків. Обмін інформацією між

рівнями управління в межах податкової системи України здійснюється за допомогою електронної пошти

Основні джерела надходження інформації до ДПА: платник, банк, фінансовий відділ райдержадміиістрації. Споживачі інформації районної ДПА — це

платник, ДПА вищого рівня, фінансовий відділ райдержадміиістрації.

Інформація щодо окремих платників передається:

• до арбітражного суду — застосування закону про банкрутство;

• до податкової поліції

Враховуючи те, що, що АІС “Податки” бере безпосередню участь під час формування та виконання Державного бюджету України, то відповідно до

цього, дана АІС в системі управління ресурсами державного бюджету займає одне із провідних місць.

З економічною інформацією виконують багато операцій, які за ознакою подібності і цільових функцій об’єднуються в інформаційні процедури (процеси). Усі процедури можна поділити на три стадії відтворення

інформації: збір, переробка і використання.

Стадія збору передбачає первинне сприйняття і прийом інформації.Первинний збір означає сприйняття (зняття) інформації, яка виникає в результаті діяльності джерел інформації. Прикладом таких джерел є переважно виробничо-господарська діяльність, а також діяльність

директивних органів управління, індивідуальні дії людини. При первинному зборі ставиться мета виявити об’єктивно інформацію і відповідним чином

її подати. Тому первинний збір інформації супроводжується поданням, хоч останнє слід розглядати як самостійну процедуру. Економічна інформація

при первинному зборі передусім реєструється, але може подаватися й інакше.

Первинний збір даних супроводжується часто також вимірюванням відображуваних явищ (предметів, фактів), що приводить на практиці до одночасного виконання операцій сприйняття, вимірювання, подання даних.У комп’ютерних ІС головна увага приділяється первинному збору вхідних виробничо – господарських даних, оскільки ця процедура вельми складна.

Прийом зареєстрованих даних, наприклад директивних, вторинних –це різновид збору інформації. Відповідна процедура супроводжується звичайно оформленням інформації, що надходить, і визначенням напрямків її подальшого використання.На організацію збору даних впливають характер і поводження джерела інформації, вимоги негайного або з відомою часткою

запізнення відображення діяльності, форма подання інформації, методологія функціонування управлінських робіт, структура інформації і т. ін. При зборі даних ставиться головна мета - дістати точне, своєчасне, достовірне і повне відображення явищ економічного життя, директивних та інших завдань. Зібрана або здобута інформація входить до стадії перетворення. Інформація змінюється у просторі, часі, а також з формально-змістового боку. Відповідно вирізняють три

інформаційні процедури цієї стадії: 1.передавання, 2.зберігання, 3.обчислювальна обробка даних. Інформація, що передається, змінюється

у просторі. Розрізняють кілька варіантів процедури залежно від того, яка інформація – письмова чи звукова має бути передана, зареєстрована на носіях або у формі сигналів по каналах проводового зв’язку тощо. У

комп’ютерних ІС основні варіанти передачі такі: фізичне переміщення носія і дистанційне передавання по телефонно-телеграфних каналах. У свою чергу, носії можуть передаватися кур’єром, транспортними засобами, через пошту. Такими прийомами забезпечується передавання не лише документованих даних, а й інформації, які зареєстровані на машинних

носіях. При передачі інформації всередині об’єкта управління переважає варіант кур’єрського зв’язку або безпосереднього спілкування поміж управлінськими працівниками. Для зовнішньої передачі використовуються установи міністерства зв’язку і технічні засоби. При дистанційній передачі по

каналах можуть передаватися вхідні дані задач, які підлягають автоматизованому розв’язуванню (джерело інформації – вузол обробки) і результати розв’язування задач (вузол обробки – користувач). Такий

різновид дистанційної передачі називають двостороннім. Якщо по каналах зв’язку передаються лише вхідні дані для обробки на ЕОМ, то дистанційна

передача називається однобічною. У такому разі результати розв’язування задач передаються користувачеві на носіях інформації. Дистанційна

передача може вестись і між органами управління підприємств, установ, міністерств, відомств. Для цього необхідно встановити прямий провідний

зв’язок між ними або використати спеціальне обладнання –засоби телекомунікацій. Процедура зберігання інформації реалізується також

кількома варіанта-ми залежно від форми подання інформації, застосованого для зберігання обладнання, терміну зберігання та інших критеріїв. Існує кілька варіантів зберігання інформації, основними з

них є зберігання у пристроях пам’яті ЕОМ та архівне довгострокове зберігання. Процедура зберігання інформації звичайно закінчується пошуком відповідних їй одиниць для подальшого використання. Пошук

органічно пов’язаних зі зберіганням інформації, але він являє собою особливу інформаційну процедуру. У процесі зберігання інформація може втрачати свою цінність під впливом фактору часу або через зміну деяких умов. Іноді це призводить до вилучення одиниць інформації, її знищення, але частіше одиницям ін формації присвоюється нове сучасне значення.

Така операція відома під назвою актуалізації даних. Це також самостійна інформаційна процедура. Завдяки актуалізації значення окремих одиниць інформації постійно підтримуються на заданому рівні. Обробка

інформації необхідна для заміни її одиниць за формою і значенням і полягає вона в одержанні, передусім, результатної (вихідної) інформації.

Досягається це за допомогою багатьох арифметичних (додавання, віднімання, множення, ділення) і логічних (операції математичної логіки, порівняння упорядкування, сортування і т. ін.) операцій. Ведеться

обробка не лише інформації, а і її структурних утворень, а також інформаційних відношень. Процедура обчислювальної обробки інформації часто супроводжується й операцією пошуку, з якою пов’язана також процедура збереження даних. Обчислювальна обробка є провідною як за обсягом, так і за значущістю в комп’ютерних інформаційних системах.

Отже, не випадково, що часто під словосполученням “обробка даних” розуміють систему, яка орієнтована на всю сукупність інформаційних процедур. інформаційна система обробки даних охоплює не лише всі

операції обробки, а й процедуру збору, передавання, зберігання інформації і т. ін. Стадія споживання інформації передбачає одержання “готового продукту” - результатної інформації та її використання.

Використання такої інформації виходить за рамки звичайних інформаційних систем. У системах підтримки прийняття рішень (СППР) і цей процес

автоматизовано. Вихідна інформація призначається, головним чином, для управлінських рішень, її формування, підготовки й прийняття, а також для

директивних органів і вищих органів управління тощо. Оскільки споживання інформації передбачає і нове залучення її до процесів збору і переробки, то доречно говорити про кругообіг економічної інформації.

Основні інформаційні процедури підкреслюють цей момент. Зауважимо, що існує ще й такі важливі й необхідні процедури: подання інформації, кодування, розмноження, ідентифікація, агрегування і дезагрегування і т. ін. Слід наголосити, що склад інформаційних процедур конкретизується у

процесі реалізації різних функціональних управлінських робіт на обертах господарювання. Так, при автоматизації бухгалтерського обліку вирізняють

первинний облік (збір і передача даних) та безпосередньо обліковий процес, який містить стадії обробки даних і споживання облікової

інформації. У процесі аналізу господарської діяльності можна вирізнити формування інформації для економічного аналізу та аналітичні розрахунки(обробка даних), вироблення управлінських рішень. Інформаційні

процедури виконують звичайно в їх поєднанні, створюючи єдиний технологічний процес.

81. Інформаційні зв"язки фінансових задач на підприємствах та в комерційних структурах.

Фін робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

– фін прогнозування та планування;

– аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

– оперативна, поточна фін-економічна робота.

У відповідності до напрямків фін роботи підсистема містить комплекси задач та функцій:

Фін прогнозування та планування. В цьому комплексі задач визначається загальна потреба у грошових засобах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та і можливість одержання таких засобів.

Для вирішення виробничих та комерційних завдань розробляється бізнес-план, найважливішим документом якого є фін план.

Метою складання фін плану є визначення фін ресурсів, капіталу та резервів на основі прогнозування величини фін показників:

(обсягів реалізації; баланс грошових надходжень та витрат; власних оборотних засобів, амортизаційних відрахувань, прибутку, кредиторської заборгованості, суми податків, виручки від реалізації, резервних фондів

та ін.)

Аналіз та контроль фін діяльності підприємства дає можливість стежити за його фін станом.

Аналітичну роботу в підсистемі управління фінансами підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фін результатів та рентабельності;

2) аналіз фін стану підприємства.

Аналіз фін результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками і відображається в вихідних документах:(аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;аналіз фін результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фін діяльності; аналіз та оцінка використання чистого прибутку; ін.)

Аналіз фін стану підприємства проводиться за такими напрямками: (аналіз та оцінка складу та динаміки майна; аналіз фін стійкості підприємства;

аналіз ліквідності балансу; комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.)

Поточна та оперативна фін робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фін забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фін роботи на підприємстві полягає в рішенні задач: (облік розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

контроль своєчасності розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; нарахування та забезпечення

своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;та ін.

46. Призначення, структура та зміст документа «Опис постановки задачі».

ОПЗ є елементом технічного проекту. У разі машинної та автоматизованої обробки даних обсяг поняття "задача" охоплює:

1) процес машинної обробки даних, тобто безпосереднє розв'язування задачі машинними засобами;

2)метод розв'язування;

3) використання даних, зокрема й для прийняття упр-ких рішень

Склад і зміст постановки задачі залежить від специфіки останньої та умоврозв'я-зування. Загалом ОПЗ складає-ться з таких осн.розді-лів:

1) хар-ка задачі – містить інф-ю про призначення задачі; перелік об'єктів; періодичність та три-валість розв'язування; посади осіб; назви підрозділів; умови за яких припиняється розв'язування автомат.способом. 2)вихідна інф-я – скл.-ся з переліку та опису вих.пові-домлень та переліку й опису стр-х одиниць інф-ї вих-х повідомлень, які мають самост. змістовне навантаження. Опис вих.повідомлень має вигляд таблиці, що містить назву кожного повідомлення, його інденфікатор, форму подання, періодичність і термін видачі.

3)вхідна інф-я – містить перелік і опис вх-х повідомлень та перелік і опис структурних одиниць інф-ції вх-х повідомлень, які мають самост.змістовне навантаження. Під вх-ю інф-ю розуміють дані, які є

необхідними для розв'язування задачі й надходять у вигляді документів і повідомлень різної форми. Опис вх-х повід. задається у вигдяді таблиці

та містить наймену-вання повідомлення, його іден-тифікатор, форму подання, строки й частоту надходження.

Окрім того, виконується опис алг-му автоматизованого роз-в'язання

задачі, який може бути включений до ОПЗ як розділ 4 або викладений окремо. Іноді ОПЗ містить і розділ "Розра-хунок екон.ефективностісті".

4.Рівні представлення інформації в базі даних (БД).

База даних — це поіменована, структурована сукупність взаємопов'язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під управлінням СУБД. БД являє собою інтегроване сховище даних, яке призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм. Зв'язок кінцевих

користувачів та прикладних програм з БД відбувається через СУБД, яка є інтерфейсом між користувачами і БД.

Проектування даних пов'язане з багаторівневим їх поданням: зовнішнім, інфологічним, даталогічним, внутрішнім

Зовнішній рівень являє собою вимоги до даних з боку користувачів і прикладних програм. Вимоги користувачів до зовнішнього подання охоплюють

сукупність даних, які потрібні для виконання запитів користувачів.

Вимоги з боку прикладних програм до зовнішнього рівня подання даних — це перелік даних з описом їх взаємозв'язків, які необхідні для реалізації

певних функціональних задач.

Зовнішній рівень являє собою, як правило, словесний опис даних та їх взаємозв'язків і відбиває інформаційні потреби користувачів і прикладних програм. Іноді для опису зовнішнього рівня використовуються матричні або інші формалізовані методи. Опис зовнішнього рівня не виключає наявності дублювання, надлишковості, неузгодженості тощо.

Для того щоб спроектувати зовнішню модель БД, необхідно виконати обстеження ПО, вивчити систему вхідної і вихідної документації, дослідити й вивчити всі фукціональні обов'язки майбутніх користувачів БД.

Американський комітет СОБА8УЬ пропонує три рівні: зовнішній, концептуальний, внутрішній. Іноді для зручності проектування вводять допоміжний рівень (проміжний), який називають інфологічним. Він може

бути самостійним або функціонувати як складова зовнішнього рівня.

Інтеграція всіх зовнішніх представлень даних виконується на інфологічному рівні. На цьому рівні формується інфологічна (канонічна) модель даних, яка не є простою сумою зовнішніх представлень даних Інфологічний рівень являє собою інформаційно-логічну модель (ІЛМ) предметної області, в якій виключена надмірність даних і відображені інформаційні особливості об'єкта управління, без урахування особливостей і специфіки конкретної СУБД. Мета інфологічного проектування — створити

структуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. Під час проектування на інфологічному рівні створюється інформаційнологічна

модель, яка має відповідати таким вимогам:1. коректність схеми БД, тобто адекватне відображення модельованої ПО; 2. простота і зручність використання на наступних етапах проектування, тобто ІЛМ має легко

відображатися в моделі БД, що підтримується відомими СУБД (сіткові, ієрархічні, реляційні); 3. ІЛМ має бути описана мовою, зрозумілою проектувальникам БД, програмістам, адміністратору і майбутнім

користувачам АБ.Основною складовою інфологічної моделі є атрибути, які потрібно проаналізувати і деяким чином згрупувати для подальшогозберігання в БД.

Сутність інфологічного моделювання полягає у виокремленні інформаційних об'єктів ПО (файлів), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенні

характеристик об'єктів і зв'язків між ними. Характеристиками об'єктів є атрибути.

Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. На цьому рівні будується

концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД.

Модель логічного рівня, яка підтримується засобами конкретної СУБД, іноді називають даталогічною. Залежно від типів моделей, які підтримуються засобами СУБД, є ієрархічні, сіткові і реляційні моделі

баз даних. Найпоширенішими на сучасному ринку програмних продуктів є реляційні СУБД.

Внутрішній рівень пов'язаний з фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ.

На цьому рівні формується фізична модель БД, яка містить структури зберігання даних у пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів даних, порядок

їх логічного чи фізичного упорядкування, розміщення за типами пристроїв, а також і шляхи доступу до даних.

Від параметрів фізичної моделі залежать такі характеристики функціонування БД: обсяг пам'яті і час реакції системи. Фізичні параметри БД можна змінювати у процесі її експлуатації (не змінюючи при

цьому опису інших рівнів) з метою підвищення ефективності функціонування системи.

Інфологічний рівень являє собою інформаційнологічну модель (ІЛМ) предметної області, в якій виключена надмірність даних і відображені інформаційні особливості об'єкта управління, без урахування особливостей і специфіки конкретної СУБД.

Мета інфологічного проектування — створити структуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. Під час проектування на

інфологічному рівні створюється інформаційнологічна модель, яка має відповідати таким вимогам:

• коректність схеми БД, тобто адекватне відображення модельованої ПО;

• простота і зручність використання на наступних етапах проектування тобто ІЛМ має легко відображатися в моделі БД, що підтримується відомими

СУБД (сіткові, ієрархічні, реляційні);

• ІЛМ має бути описана мовою, зрозумілою проектувальникам БД, програмістам, адміністратору і майбутнім користувачам АБ.

Основною складовою інфологічної моделі є атрибути, які потрібно проаналізувати і деяким чином згрупувати для подальшого зберігання в БД.

Сутність інфологічного моделювання полягає у виокремленні інформаційних об'єктів ПО (файлів), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенні

характеристик об'єктів і зв'язків між ними. Характеристиками об'єктів є атрибути.

Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. На цьому рівні будується

концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД.

Модель логічного рівня, яка підтримується засобами конкретної СУБД, іноді називають даталогічною. Залежно від типів моделей, які підтримуються засобами СУБД, є ієрархічні, сіткові і реляційні моделі

баз даних. Найпоширенішими на сучасному ринку програмних продуктів є реляційні СУБД.

Внутрішній рівень пов'язаний з фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ.

На цьому рівні формується фізична модель БД, яка містить структури зберігання даних у пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів даних, порядок

їх логічного чи фізичного упорядкування, розміщення за типами пристроїв, а також характеристики і шляхи доступу до даних.

Від параметрів фізичної моделі залежать такі характеристики функціонування БД: обсяг пам'яті і час реакції системи. Фізичні параметри БД можна змінювати у процесі її експлуатації (не змінюючи при

цьому опису інших рівнів) з метою підвищення ефективності функціонування системи.

Структура файлів БД визначається на етапах інфологічного і логічного проектування, а формування структури — на етапі фізичного проектування БД.

Структура файла — це пойменована сукупність логічно взаємозв'язаних атрибутів.

Дата добавления: 2015-05-24