Засоби формалізованого описання економічної інформації

Основу комп'ютерної ІС становить інформаційна база (ІБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використовуваної при функціонуванні ІС. Інформаційна база має на меті забезпечити взаємообмін

інформацією між структурними одиницями комп'ютерної ІС, а також інформаційними системами різних рівнів управління.

Успіх створення єдиної інформаційної бази істотно визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль,

оскільки вони є засобами, що забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація і кодування — це дві невіддільні частини одного процесу — перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на

формалізовану мову ЕОМ. У процесі згаданого перекладу вони виконують різні функції. Для їх поглибленого вивчення слід навести основні терміни

й поняття, використовувані в цій області.

Класифікація — поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

У процесі класифікації використовуються такі поняття:

Система класифікації — сукупність методів і правил класифікації та їхній результат.

Об'єкт класифікації— елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації — властивість або характеристика об'єкта, за якою виконується класифікація.

Значення ознаки — якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угруповання — частина об'єктів, яка виділена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань:

клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип. Ступінь класифікації — етап класифікації при ієрархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікаційних угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

Глибина класифікації — кількість ступенів класифікації. Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв'язку економічних

показників, які переробляються в ІС за допомогою ЕОМ.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування — створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єкту класифікації (або процес присвоєння об'єкту певного коду)

Код — знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання і об'єкта класифікації.

Алфавіт (абетка) коду — система знаків, узятих для створення коду.

Основа коду — число (кількість) знаків у алфавіті коду.

Цифровий алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є цифри.

Буквений алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є літери природних мов (української, російської, англійської і т. ін.).

Буквено-цифровий (змішаний) алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є літери природних мов та цифри.

Розряд коду — позиція знака в коді.

Довжина коду — кількість знаків у коді без урахування пропусків (прогалин).

Структура коду — умовне позначення складу та послідовності розміщення знаків у коді.

Контрольне число — розрахункове число, яке використовується для перевірки вірогідності запису коду.

Перекодування — присвоєння закодованому класифікаційному угрупованню або закодованому об'єкту новогб коду.

Перекодувальні таблиці — таблиці взаємної відповідності кодів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним утіленням класифікації і кодування є класифікатор.

Класифікатор — офіційний документ, що являє собою систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації.

Позиція класифікатора — назва і код класифікаційного угруповання або об'єкта класифікації.

Ємність класифікатора — найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор.

Резервна ємність класифікатора — кількість вільних позицій у класифікаторі.

Упровадження класифікатора — проведення комплексу заходів, які забезпечують застосування класифікатора у певній сфері діяльності (відділ, дільниця, підприємство, галузь і т. ін.).

Ведення класифікатора — підтримка класифікатора у вірогідному (актуальному) стані (автоматизоване, ручне).

Система ведення класифікатора — сукупність служб, методів і засобів, які забезпечують ведення класифікатора та інформаційне обслуговування абонентів.

Еталон класифікатора — врахований оригінал класифікатора, який ведеться відповідальною за його ведення установою.

Категорія класифікатора — ознака, яка вказує на належність класифікатора до відповідної групи і залежність від рівня його затвердження і сфери

застосування (загальнодержавний, галузевий і т. ін.).

Класифікатори техніко-економічної інформації можуть створюватися системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління

(підприємство, міністерство, відомство тощо). Недолік системного способу розробки класифікаторів полягає в тому, що він робить структуру

класифікатора дуже громіздкою, а код багатозначним. Використання таких класифікаторів призводить до підвищення витрат з підготовки інформації

для вводу до ЕОМ і зниження ефективності використання обчислювальної техніки на об'єктах управління. За локального способу інформація

класифікується у межах одного підприємства, організації або установи.

Такі класифікатори характеризуються й відносно легкою розробкою, простотою внесення змін і доповнень. До їх недоліків належить необхідність перекодування інформації при передаванні на вищі рівні

управління.

Як уже зазначалося, класифікація і кодування — це невіддільний елемент створення і функціонування комп'ютерних ІС.

Метою класифікації і кодування є упорядкування і взаємоузгодження різних предметів, понять, властивостей чи інших елементів інформації.

Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інформації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних.

Тому питанням розробки раціональних класифікаторів під час проектування ІС приділяється велика увага. Розробка класифікаторів базується на врахуванні низки принципів, найважливішими з них є такі:

• Забезпечення в класифікаторі виділення галузевого, відомчого і регіонального (територіального) аспектів управління.

• Зміст назв одиниць інформації, яка вноситься до класифікаторів, має відповідати вимогам державних стандартів або керівних технічних документів.

• Класифікатор має забезпечити розв'язування всіх задач у ІС при мінімальній значності кодів. Велика значність кодів ускладнює заповнення документів, утруднює їх перевірку, збільшує витрати часу на підготовку

інформаційних масивів.

• Класифікація номенклатур має бути єдиною, тобто номенклатуру можна розмістити або в порядку зростання класифікаційних ознак (від простого

до складного), або за технологічним принципом.

Побудова системи класифікації і кодування потребує додержання принципу взаємно однозначної відповідності класифікованій номенклатурі,

тобто для кожної позиції номенклатури призначається лише одне певне місце у класифікаторі. Кожний код має позначати лише один об'єкт класифікації.

Потрібно, щоб система класифікації забезпечила всі види групувань кодованих елементів, необхідних для відповідних розрахунків. Розроблені коди мають бути єдиними для задач планування, обліку, економічного

аналізу, регулювання і т.ін., а також переважно цифровими. Система класифікації і кодування має забезпечити необхідний резерв з метою внесення номенклатур, які щойно виникли, без зміни структури класифікатора. При цьому коди номенклатур повинні мати однакову значність і легко запам'ятовуватися.

Важливою вимогою є стабільність кодів. При цьому коди номенклатур об'єктів, які вибули, протягом певного часу (півроку) не повинні присвоюватися новим позиціям (наприклад, табельний номер працюючих, код

виробу тощо). Позиціям, які щойно виникли, коди присвоюються за рахунок резерву.

Система кодування має забезпечити змогу виявляти помилки, що виникають при вводі або запису кодів, програмним способом на ЕОМ. Цього можна досягти унесенням до коду контрольного розряду.

Для забезпечення сумісності ІС різних рівнів управління коди за рядом номенклатур (галузі, установи, адмінрайони тощо) мають бути єдиними для

всіх об'єктів управління. Єдність кодів для різних рівнів управління забезпечується впровадженням Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації.

Вимоги, що ставляться до побудови класифікаторів, настільки різноманітні, що дуже складно їх усіх врахувати. З огляду на це при розробці класифікаторів у кожному конкретному випадку необхідно вибирати

оптимальний варіант, який дозволяє за допомогою обчислювальної техніки

переробляти економічну інформацію з мінімальними витратами.

80. Загальна характеристика фінансових задач, які розв"язуються на підприємствах і в комерційних структурах.

Фін робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

– фін прогнозування та планування;

–аналіз та контроль виробничо-господарськоїдіяльності;

– оперативна, поточна фін-економічна робота.

У відповідності до напрямків фін роботи підсистема містить комплекси задач та функцій:

Фін прогнозування та планування. В цьому комплексі задач визначається загальна потреба у грошових засобах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та і можливість одержання таких засобів.

Для вирішення виробничих та комерційних завдань розробляється бізнес-план, найважливішим документом якого є фін план.

Метою складання фін плану є визначення фінресурсів, капіталу та резервів на основі прогнозування величини фін показників: (обсягів реалізації; баланс грошових надходжень та витрат; власних оборотних засобів, амортизаційних відрахувань, прибутку, кредиторської

заборгованості, суми податків, виручки від реалізації, резервних фондів та ін.)

Аналіз та контроль фін діяльності підприємства дає можливість стежити за його фін станом.

Аналітичну роботу в підсистемі управління фінансами підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фін результатів та рентабельності;

2) аналіз фін стану підприємства.

Аналіз фін результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками і відображається в вихідних документах:(аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;аналіз фін результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фін діяльності; аналіз та оцінка використання чистого прибутку; ін.)Аналіз фін стану підприємства проводиться за такими напрямками: (аналіз та оцінка складу та динаміки майна; аналіз фін стійкості підприємства; аналіз ліквідності балансу; комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.)

Поточна та оперативна фін робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фін забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фін роботи на підприємстві полягає в рішенні задач: (облік розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; контроль своєчасності розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; нарахування та забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та

цільові фонди;Та ін.

Контур Планування і керування фінансами системи «Галактика» містить надійні і гнучкі засоби автоматизації керування фінансовими ресурсами компанії, що підтримують класичний управлінський цикл планування фінансово-економічної діяльності компанії, оперативний фінансовий менеджмент, фінансовий аналіз. У контурі Планування і керування фінансами системи "Галактика" реалізовані усі функції, необхідні для фективного менеджменту.

•планування і моделювання різних варіантів бюджету, узгодження і затвердження бюджету, збір і аналіз даних про фактичне виконання бюджету;

•ефективне керування фінансовими ресурсами компанії, визначення оптимального плану надходження і витрати коштів і його коректування;

•контроль лімітованих показників бюджету;

•консолідація фінансової звітності підрозділів у підсумкову звітність компанії;

•розрахунок, інтерпретація й аналіз фінансових показників;

•аналіз і оцінка фінансового стану підприємства по довільних методиках, на основі оперативних і бухгалтерських даних.

Дата добавления: 2015-05-24