Педагогічна спадщина Сухомлинського

Досвід В.О. Сухомлинського, його роздуми і спостереження, мудрі поради щодо шляхів, які ведуть до ефективності сучасної початкової школи, — життєдайне і невичерпне джерело для кожного, хто прагне самореалізуватись як учитель. Шкільний урок він називав дзеркалом загальної і психолого-педагогічної культури вчителя, мірилом його інтелектуально-духовного багатства, показником рівня сформованості кругозору та ерудиції.

Сьогодні скрізь і всюди можна почути, що нове покоління вчитись не бажає, що винні у всьому — діти. Але, на думку відомого англійського психолога, теоретика нових підходів до навчання Е. Стоунса, “педагогічні невдачі часто приписують до недоліків того, хто навчається, і дуже рідко до недосконалості методів навчання”.

Загальновідомо, що кожна епоха ставить свої вимоги до навчання і виховання, а відтак і до методів та прийомів навчання, загалом структурної організації, вдосконалення його змісту. Однією з причин, що ведуть до погіршення ситуації у навчанні і вихованні дітей молодшого шкільного віку, є катастрофічний брак предметно-адресної допомоги з боку практичних психологів, соціологів.

Нерозуміння педагогом сучасних тенденцій і закономірностей у формуванні особистості конкретного учня створює певний психологічний бар'єр між ними. Тож як саме будувати навчальний процес, які резерви педагогічного впливу, методи і прийоми роботи застосовувати на уроці, щоб учень самовиразився, саморозкрився і самостверджувався як особистість, що слід робити на уроці сьогодні, щоб завтра знання стали частиною особистості — всі ці питання стають дедалі актуальнішими в умовах розвитку сучасної початкової школи.

Педагогічна система Василя Сухомлинського - це концептуальна основа особистісно зорієнтованого підходу, що пролонговується у комптентнісно орієнтовану освіту. Саме тому ідеї видатного українського педагога актуальні сьогодні.

Творчість Василя Сухомлинського, починаючи з 1950-х років, привертала увагу не тільки освітян, а й усієї громадськості. Про масштаби вивчення й розповсюдження творчого доробку педагога-новатора свідчать матеріали трьох бібліографічних покажчиків, підготовлених дружиною Ганною Сухомлинською і донькою Ольгою Сухомлинською. Ще за життя педагога в періодичних виданнях з'являлися публікації, в яких аналізувалися його здобутки. Одні вчені високо оцінювали ці досягнення (О. Губко, Ф. Кузнєцов, Є. Лебедєва, А. Левшин, С. Соловейчик тощо), інші - висловлювали критичні зауваження (В. Кумарін, Б. Ліхачов та ін.). Пошуки сучасних гуманістичних концепцій вимагають звернення до виховної системи українського вчителя-творця В. Сухомлинського, у центрі якої знаходиться дитина як унікальна неповторна особистість.

Життєвий шлях і педагогічна діяльність В. Сухомлинського - це яскрава сторінка книги педагогічних пошуків вітчизняних учителів-новаторів, яка була глибоко та всебічно відображена в документально-історичних повістях і нарисах І. Цюпи, Б. Тартаковського, К. Григор'єва і Б. Хандроса, Б. Рябініна, Д. Водзинського та ін. Різні аспекти педагогічної діяльності В. Сухомлинського розглядалися в статтях і книгах М. Ярмаченка, О. Сухомлинської, І. Зязюна, М. Красовицького, В. Кузя, М. Сметанського, М. Антонця, Г. Калмикова та ін. Аналізу складових педагогічної системи В. Сухомлинського, виділенню етапів їх становлення й розвитку присвятили свої праці М. Богуславський, Б. Кваша, В. Кузь, М. Мухін, В. Риндак, А. Розенберг, О. Сухомлинська.

Особистість В. Сухомлинського, окремі аспекти його педагогічної спадщини стали предметом вивчення науковців як в Україні (М. Антонець, І. Бех, А. Богуш, Л. Бондар, І. Зязюн, В. Кузь, О. Савченко, М. Сметанський та ін.), так і поза її межами (А. Борисовський, Б. Кваша, М. Мухін, В. Риндак, С. Соловейчик та ін.). Роботи нашого видатного земляка також досліджують Х. Франчос і М. Ціандзі (Греція), В. Іфферт, Р. Штайник, Е. Гартман (Німеччина), М. Библюк, С. Лашин (Польща), Л. Мілков (Болгарія), Бі Шуджі, Ван Ігао (Китай), А. Кокеріль (Австралія) та ін. Історіографічний аналіз наукового доробку В. Сухомлинського в контексті вивчення проблеми педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці зробив Н. Гупан, а порівняльний аналіз систем В. Сухомлинського та А. Макаренка в англомовних дослідженнях здійснила Н. Дічек.

Авторська школа В. Сухомлинського являла собою школу радості, спрямовану на виховання всебічно розвиненої особистості, школу співдружності поколінь. У ній упродовж 1948-1970 років була реалізована оригінальна система навчально-виховної роботи, вибудована з урахуванням наукових надбань вітчизняної науки та педагогічного досвіду. Педагогічна система В. Сухомлинського, як і інші авторські педагогічні системи, носить персоніфікований характер, відображає погляди, ідеї та діяльність її автора.

Дата добавления: 2015-05-24