Пратьяхара

Розділ 12

На світанку прощаються троє - плоть, душа і бентежний дух...

Світлана Кекова

«Свавішайя асампрайоге чіттасья сварупа анукара ів індріянам пратьяхарах» - «За відсутності зв'язку з об'єктами свідомість слідує своєму сутнісному стану» («Йога-сутри», II.54).

«2.22. Очі і інші (органи чуття) блукають серед відповідних чуттєвих предметів. Їх відволікання від цих предметів іменують «усуненням почуттів» (пратьяхара).

2.23. Так само як сонце, досягає третьої варти доби, так і йогін, доходячи до третього ступеня (йоги), має усунути всяку розумову зміну (вікара).

2.24. Як черепаха втягує свої члени всередину свого панцира, так і йогін повинен усувати почуття всередині себе»(«Горакаша паддхаті»).

«Потім йде пратьяхара, яка буває п'яти видів. Вона полягає у відстороненні органів чуття від відповідних об'єктів. Бачити в усьому спостережуваному Атман - це пратьяхара. Неприхильність до плодів повсякденних дій - це пратьяхара. Відстороненість від усіх об'єктів почуттів - це пратьяхара. Дхарана, виконувана у вісімнадцяти місцях - це пратьяхара. Її слід виконувати на стопах, пальцях ніг, щиколотках, литках ніг, колінах, стегнах, анусі, пенісі, пупку, серці, горлі, піднебінні, носі, очах, між бровами, лобі і голові, роблячи це по порядку вгору і вниз»(«Шанділья упанішада»).

«Пратьяхара - третій фізіологічний етап восьмистепенної йоги, останній з підготовчих і допоміжних. Пратьяхара перекладається як «відтягування», «відволікання» («Книга про Бхішму», с. 240)

«За відсутності зв'язку зі своїми (звичайними) об'єктами (зовнішнього світу - В.Б.) органи чуття як би слідують внутрішній формі свідомості - це і є відволікання» («Класична йога», с. 146).

Чотири століття по тому В'яса уточнив: «Коли свідомість перестає функціонувати звичайним чином, як це буває у сні або непритомності, органи чуття «вимикаються». Коли мова заходить про пратьяхару, мається на увазі реверсування сприйняття (перемикання органів почуттів з навколишнього світу на тіло і його процеси) та сенсорна депривація - блокування доступу зовнішніх подразників до мозку, не втрата свідомості або транс, але саме припинення доступу перешкод ззовні.

Перша стадія пратьяхари - перенесення уваги з навколишнього світу на власне тіло - реалізується в практиці асан. У деяких варіантах буддійської медитації увага спрямована саме на спонтанну продукцію свідомості. У відомого йогіна Свамі Рами, зануреного в глибоку медитацію, реєстрували біоструми мозку, одночасно впливаючи на його відкриті очі потужними світловими спалахами, ЕЕГ при цьому показувала, що зір "не помічає" цього впливу.

Людина бачить навколишній світ завдяки мікрорухам (тремору) очних яблук з частотою від вісімдесяти до ста двадцяти герц. Якщо зупинити цей рух щодо об'єкта споглядання, то в полі зору на його місці залишається світло-сіра пляма. Крім того: «...Спрямованість уваги на сприйняття слухових чи зорових стимулів радикально змінює малюнок збудження мозкових структур» («Магія мозку і лабіринти життя», с.108).

Тексти стверджують, що навіть у стані глибокого ментального спокою у йога зберігається образ сприйнятого (знову-таки мова йде про тих, хто із закритими очима добре бачить «картинки»), і з якогось моменту неможливо розмежувати процес сприйняття, об'єкт що сприймається і його образ, який «консервується», застигає на екрані свідомості. Умови виникнення пратьяхари - повна фізична нерухомість, максимально глибоке розслаблення і односпрямованість уваги. ССС стверджує, що без аномально сильного (за європейською шкалою понять) розслаблення розуму і тіла медитація неможлива. Здатність глибоко релаксувати для учня йоги - те ж саме, що для математика володіння інтегральним і диференціальним численням.

Свого часу досліди по сенсорній депривації проводилися як в Росії (ІМБП імені Газенко), так і за кордоном. Станіслав Лем передбачив їх епізодом з «чортовою ванною» в одному зі своїх оповідань циклу «Навігатор Піркс». Результати цих дослідів спантеличували. З'ясувалося, що пильнуюча свідомість суб'єкта не здатна довго обходитися без зовнішніх подразників у поєднанні з непорушністю тіла. Тим більше що випробувачі не володіли навичками інтроспекції. Людина не спала лежачи, не рухаючись, в солоній воді з температурою +36,6 градуса, що не дозволяла тонути, очі і вуха були закриті. Якщо образне мислення відсутнє, на екрані свідомості виникали спалахи, мерехтіння, світлові поля, і т.д. Далі виникало відчуття втрати тіла, зміни його форми, зменшення або розростання окремих частин, ілюзія польоту, обертання і т.п. Потім починалося таке, чому немає назви, і людина, як пробка, в паніці вискакувала з депривації. Критичний час перебування в ній виявився абсолютно індивідуальним, залежним від типу репрезентації і загальної стійкості нервової системи. Цікаво, що сенсорний вакуум ніколи не був метою медитації в йозі (особливо в йозі Тантри), навпаки, звичний потік стимулів ззовні обов'язково заміщався детально розробленою міфологічною символікою.

«Раптове просвітлення не приходить спадає без ретельної підготовки. Майбутній святий ( що досяг просвітлення допомогою йоги - В.Б.) проходить тривалий курс... тренування, уважно вивчаючи всі деталі відповідної філософського побудови; і тоді в момент раптового осяяння те, що він перед цим намагався зрозуміти лише теоретично, виникає перед ним з ясністю життєвої реальності. У Махаяні перед внутрішнім поглядом бодхісаттви постає зовсім інша картина, відповідна теоретичному вченню цієї релігії, ніж в Хінаяні» («Вибрані праці з буддизму», с. 215).

І далі: «Ілюзія нейтралізується філософським прозрінням, але рішучий і кінцевий крок, який зупиняє емпіричне життя назавжди і трансформує індивіда в абсолют, здійснюється йогою» (там же, с. 256).

Отже, пратьяхара це певний етап перебудови сприйняття, перемикання його на інші «рейки», вододіл між зовнішньою (бахіранга) і внутрішньою (антаранга) частинами йоги Патанджалі. Це утримання (односпрямованість) уваги в практиці асан на тіло і все, що в ньому відбувається. Коли практика відбудована, то увага переноситься на вміст самого розуму. Німецький фізіолог Д.Еберт, шанувальник буддизму, який багато років вивчає йогу, зазначає: «Стародавнє санскритське слово «пратьяхара» сьогодні можна було б визначити як функціональне переривання аферентних зв'язків. Таке переривання, мабуть, є характерною особливістю концентруючої медитації. Що ж до розкриваючих медитацій (де об'єкт пасивної концентрації або перебуває зовні, або взагалі не визначається), то увага просто підвищена і направлена зовні. При цьому виникає альфа-ритм що пов'язаний, очевидно, зі стабілізованим зображенням на сітківці»(«Фізіологічні аспекти йоги», с.103-104).

Як би то не було, пратьяхара реалізується вже в практиці асан, це необхідний етап йоги, який в «чистому вигляді» фактично не представлений. Коли в паузах між асанами або безпосередньо в самій асані свідомість «попливе», хоча практикуючий віддає собі звіт в тому, що він не спить, це і є пратьяхара, що переходить в передмедитативний стан.

Дата добавления: 2015-05-24