Самьяма 3 страница

Один з учасників проекту realyoga.ru: «Можу поділитися досвідом: ми с приятелем на початку 1990-х, в Москві, на своїй шкурі оцінили дію одної із перших моделей віртуального світу. Півгодинного перебування в ньому виявилось достатньо для того, щоб ще мінімум два години ходити на півзігнутих і триматися поближче до стін, так як відчуття нереальності «давило», передовсім, на координацію рухів. Хоча, якщо пригадати уважно, то і інші системи були на межі…».

Відомі експерименти, коли людям надягали окуляри, що перевертали світ вверх ногами. Спочатку виникало сильне запаморочення і втрата орієнтації, але через якийсь час зоровий аналізатор перестроювався, і людина знов починала бачити світ як звичайно. Коли окуляри знімали, знов наступала дестабілізація, потім зорова функція відновлювалась. Іншими словами, глибока перестройка сприйняття потребує часу і фізичної непорушності.

Кастанеда стверджував, що тольтек може «отримати» сприйняття будь-якої живої істоти, але це маячня, оскільки механізми сприйняття у тварин різних видів мають різні фізичні характеристики, крім того, параметри сенсорного сприйняття людини є незмінними. Ідея пересадки людського мозку в тіло слона залишилась фантастикою саме тому, що центр несумісний з чужорідною периферією (оповідання А.Бєляєва «Хойті-тойті»). М.Эріксон розладнував сприйняття випробовуваних під гіпнозом, і вияснив що «…Індукція порушена в будь-якій вибраній модальності поведінки найімовірніше має супроводжуватися порушеннями в інших модальностях» («Стратегія психотерапії», с. 198). Навіяна глухота приводила до розладів пам’яті, зору і просторового сприйняття, іноді до нудоти, запаморочення і локальної анестезії, тобто до порушення тактильного сприйняття.

Висновок Эріксона: «…Індукція гіпнотичної глухоти у нормального суб’єкта може привести к появі інших різноманітних порушень в поведінці. Ці додаткові прояви, напевно, складають частину процесу індукції порушення звукового сприйняття чи є вираженням дисбалансу психофізіологічних функцій організму, викликаного таким порушенням» (там же, с. 194).

Фактично те же саме відбувалося при навіяній сліпоті. Частково це співпадає з характеристикою станів при миттєвій зміні «точки зборки» (Кастанеда), але в еріксоновських дослідах є момент, що явно протирічить тольтекському, а саме: перед зміною сприйняття завжди розвивалось попереднє заціпеніння і повна фізична непорушність в поєднанні з анестезією. Коротше кажучи, перестройка сприйняття несумісна с переміщенням тіла в просторі і залученістю в які-небудь паралельні (одночасні) зовнішні процеси (дії).

Опишемо варіанти взаємодії суб'єкта з Єдиним що найбільш часто зустрічаються

Перше - самореалізація шляхом Карма-йоги. Геніальні особистості, безсумнівно, мають доступ до архетипового, а також володіють здібностями для вираження пережитих одкровень. Лао-Цзи, Будда, Христос, Магомет і інші створили шедеври духу. Генії, чиї імена не зберегла історія, винайшли бронзу, колесо, лук і купольний звід. Вожді, реформатори і завойовники використовують архетіпичну енергію для порушення народів.

Друге - Бхакті-йога, контакт з божеством через релігійний екстаз, юний Рамакрішна впав у транс, побачивши білий журавлиний клин на тлі чорної грозової хмари. До цієї групи відносяться містики, що не привносять в світ нове, але впливають на маси. Відзначимо, що екстазі бхакті, як і обожнення в Ісусовій молитві, це контакт з відомою наперед, продиктованою Божественною сутністю.

Третій варіант розбирається в даній Книзі, це Раджа-йога, універсальна і унікальна технологія самонастроювання.

Четверте - катастрофи тіла і свідомості (в тому числі «проколи» при безграмотному використанні психотехнік). У цьому випадку, навіть повертаючись до більш-менш нормального стану, люди не здатні отримати користь з пережитого.

П'яте - Джняна-йога, створення творів думки з матеріальним втіленням, або без нього - це систематизатори, великі письменники, філософи, музиканти, художники та науковці.

Область шоста: «Винахід велосипеда». Сюди входить нескінченне число «терапій», «систем», «доктрин», а також маячні ідеї дрібних шізоїдних концептуаторов.

На жаль тенденція позитивного розвитку йоги в Росії що намітилася в кінці 1980-х років потерпіла крах, це ясно сказав перший і єдиний президент Асоціації йоги СССР:

Президенту Філософської спілки СССР академіку І.Т. Фролову

«Вельмишановний Іван Тимофійович!

По ініціативі Московського відділу Філософської спілки СССР, секції «Філософські проблеми психорегуляції, самовдосконалення і резервних можливостей людини», Мінздоровя і Держкомспорту СССР 21 жовтня 1989 року в Москві на першій Всесоюзній науково-практичній конференції «Йога: проблеми оздоровлення і самовдосконалення людини» була утворена «Асоціація Йоги СССР» (упорядник - ФО СССР). За період формального існування (організаційного становлення)виявилось, що:

1) створення «Асоціації Йоги СССР» не має під собою життєвої основи, так як в Радянському Союзі нема достатньої кількості кваліфікованих кадрів по йозі;

2) більшість членів створеної Асоціації мають спотворені і часто помилкові уявлення про йогу як про оздоровчу систему;

3) в більшості Асоціацію складають особи, що бачать в йозі, передовсім, джерело наживи.

Крім того, відомо: специфіка йоги така, що її викладання вимагає високої кваліфікації, найменші неточності в методиці викладання можуть виявитися фатальними для здоров’я людини.

Населення проявляє масовий інтерес до фізичної культури йогiв і звертається за допомогою, але дана Асоціація не може в силу викладених вище причин забезпечити виконання першої заповіді медицини: «Не нашкодь».

Я, як учений-індолог і спеціаліст, член ФО СССР, пропоную Філософській спілці СССР відмовитися від утвердження «Асоціації йоги СССР» як такої що виявилася нездатною до виконання поставлених перед нею задач.

Замість цієї Асоціації існує реальна можливість створення Асоціації меншого масштабу, що ставить своєю ціллю, передовсім, підготовку кваліфікованих викладачів-інструкторів, видання навчальних посібників, методичних вказівок і т.д. Організації: «Союзгіпривідхоз», НПО «Контакт», ВЦСПС виразили усну згоду стати упорядниками. Упорядницьке зібрання намічено провести в кінці лютого цього року».

Професор В.В.Бродов 5.02.1990

Уявлення російських ентузіастів про справжню йогу в значній мірі профановане як зарубіжними (йога Айенгара, Аштанга-віньяса), так і вітчизняними фальсифікаторами («академія йоги» Ар Сантэма, «інститут йоги Патанджалі» Резниченко і т.п.), а також шизогенною творчістю окремих представників братського народу України. Зусилля таких видатних особистостей, як Б.Л.Смирнов і В.В.Бродов не зробили погоди на інформаційному фронті, і я надіюсь, що дана книга хоча би трохи послужить виправленню цієї печальної ситуації.

І, нарешті, сьома область, вивчення та утилізація процесів несвідомого поза контекстом йоги - Фрейд, Адлер, Райх, Фромм та інші. Окремо стоїть Карл Густав Юнг, людина унікальна, пошуки якого надихають і автора цих рядків. Він стверджував спірну, на мій погляд, думку: кінцева мета психічного розвитку - самодостатність, така ступінь урівноважування, яка мінімізує активність індивіда.

Якщо співставити містичний буддизм і християнську благодать, виходить наступне:

- «Уже не я живу, а Христос живе в мені» (він є я) - св. Павло;

- «Дізнаєшся, що ти і є Будда» (я є він) - «Трактат про медитацію Амітабхи» (424 г. н. э.)

В першому випадку «стакан наполовину пустий», в другому - наполовину повний, то чи варто лами списи, тим більше, в умовах свободи совісті і віросповідання? Кожен отримує свій результат, якщо справжній, то він один і той же. Брехливі «учителі», що проповідують свій особистий шлях, оскільки кожна людина неповторна.

Вважається, що самореалізація позбавляє страждань - це ілюзія, вона їх мінімізує і міняє ставлення до них, виводить з простору фактів в «задзеркалля», створюючи особливий орган сприйняття і комунікації, що не співпадає с органами чуття, даними від природи. Зазвичай людина відчуває в одному світі, але мислить в іншому, цей розрив нездоланний і породжує страждання, йога - один з найбільш ефективних способів наведення мостів між цими світами.

Досконалість - поняття абстрактне, кожен вкладає в нього те, що знає, хоче і на що здатен. В історії вітчизняної авіації був льотчик-випробовувач, який, один із небагатьох, помер своєю смертю, причому – безпрецедентний випадок!!! – сімнадцять років літав с одним оком. Це Сергій Миколайович Анохін. Він під час випробувальних польотів не однократно попадав в критичні ситуації, з яких виходив живим і здоровим - не рахуючи ока. Але найцікавіше, що при наступному аналізі цих ситуацій уже на землі не знаходилось навіть теоретичних можливостей спасіння. А людина раз за разом із таких ситуацій виходила. На питання: як? – відповісти не міг. Це, видно, приклад виключної комунікації тої самої бази с тілом.

І в завершення начерку про самьяму - три етюди. Перший – прозаїчний, з книги Л.В.Шапошникової («Роки і дні Мадраса», с. 334):

«- Значить, ви тут (в Пондішері - В.Б.) цілком щасливі?

- Так, так! - підтвердив Амбу. - Я відчуваю себе щасливим і багатим уже тому, що можу робити інших щасливими, і приносити їм радість. Яким чином ви приносите їм радість?

- Ви знаєте, - сказав Амбу, беручи мене довірливо за руку, - гімнастика йоги приносить людям радість. Вона робить ваше тіло здоровим, рухливим і витривалим. А це завжди радісно усвідомлювати. Людина що, займається такою гімнастикою, завжди зберігає рівний, хороший настрій, не дратується, і ставиться до інших навіть малозначущих людей, як до своїх друзів».

Другий - поетичний:

«Місяць став над готичним ялинником, і поверх заціпенілих вод з мудрецем і голландським відлюдником водить істина свій хоровод. Я в лице загляну їй, але вистою, і тебе спробую спасти, дорогоцінну хвою смолисту затискаючи в гарячій руці».

Третій – філософський: «Йога Патанджалі формулює методи досягнення більш глибоких функціональних рівнів. Багато з нас проходять через життя з напівзакритими очима, с затемненим розумом і тяжким серцем, і навіть ті нечисленні, які колись мали рідкісні моменти прозріння і пробудження, знову швидко впадали в дрімотний стан. Приємно дізнатись, що древні мислителі призивали нас залишитися наодинці з самими собою, в мовчанні усвідомити можливості душі і перетворити то спалахуючи, то згасаючі моменти прозріння в рівномірне світло, яке могло би освітити довгі роки нашого життя» («Індійська філософія», т. 2, с. 329).

Дата добавления: 2015-05-24