БЕРЕЗЕНЬ 3 страница

25 Як чеснота життєвої мудрости дає напрямок усім моральним чеснотам, приписуючи їм правило розуму, так і нерозважність є насподі кожного гріха. Бо при вчиненні кожного гріха мусить бути в чоловіці якийсь брак проводу розуму. Кожний гріх є нерозумом та з нерозуму походить, а тому можна сказати, що нерозважність є якимсь загальним гріхом. Та це не так, щоб інші гріхи не були гріхами свого роду, себто крадіжкою, нечистотою тощо, але в них усіх має свою частку і хиба розуму [2, 376].

26 Надія дає чоловікові велику певність. “Багато каже моїй душі: нема йому спасення в Бозі його. Та Ти, Господи, є моїм заступником, славою моєю і Тим, що підносить голову мою” (Пс. 3, 3-4)... “Не буду боятися десятка тисяч людей, що оточують мене” (Пс. 3, 7), “Встань, Єгово, вирятуй мене, Боже мій” (Пс. 3, 8), “Хоч би я ходив посеред темряви смерти, не буду боятися зла, бо Ти зо мною” (Пс. 22, 4) [2, 199].

27 Ніколи не соромтеся своєї віри, навіть тоді, коли б ви жили серед людей, що не моляться. Не соромтеся голосно признаватися до своєї віри щоденними християнськими молитвами. Хоч би ви стрінули і людей, що з вас будуть насміхатися, мужньо признавайтеся до Ісуса Христа, до Його св. Церкви, до віри, в якій ви охрещені і в якій виховали вас батьки. Люди часом сміються з побожности, але зазвичай буває, що навіть тоді, коли сміються, роблять це зі заздрости до тих, що вірять в Бога і в Його св. науці знаходять найправдивіше і найтриваліше щастя в житті. Можете стрінути людей, що вас намовлятимуть до гріха. Не дайте звестися з правої дороги! Тільки вірністю Всевишньому Богові можете заслужити на Його поміч у важких умовах життя [1, 371].

28 Ми, українці, більше, може, ніж інші народи світу, маємо важливі і глибокі причини бажати справедливого поєднання народів, що між собою ведуть війну, і порозуміння в любови тих віросповідань, що усталюють та поглиблюють чвари між людьми. А маючи віру в могутнє заступництво Пресвятої Богородиці, повинні ми більше, ніж хто-небудь інший, своїми покутами, добрими ділами християнського життя і молитвами випрошувати з неба тієї помочі Богородиці для нещасного людства. Очікувати з неба помочі в якійсь одній справі – це те саме, що цю справу особливим способом віддати і доручити небесному заступництву Богородиці [1, 363].

29 Євангеліє – це Божа небесна книжка; вона повна великих і святих наук, що душу підносять до неба, що душу вчать і з Христом терпіти, і з Христом, з надією на вічне спасіння, у благодаті воскреснути [5, 210].

30 Насправді від самого початку любов зростає в душі, або, точнішим словом, вкорінюється чимраз більше в душу. Вона ж і до смерти не перестає тим способом рости, але те не перешкоджає, що інші і намір, і завдання початкуючих, інші – в поступаючих, а інші – в звершених [2, 269].

31 Це ж основна правда віри, що молитва – найважливіша з усіх Божих справ життя. Ця правда така основна, що треба б її помістити поміж найважливішими правдами віри, про які і діти мусять навчитися в катехизмі, якщо вона опосередковано вже не міститься між шістьома правдами віри... Молитва – це найважливіша й найголовніша умова благодати, єдина дорога до благодати... Від тридцяти й кількох літ я не перестаю християнським родинам трактувати спільні молитви як єдину форму родинних молитов і потрібну умову християнського життя родини [5, 152].

А крім того всього, спонукає християнина до любови до ближнього ще вдячність і любов, які мусить відчути до Христа.

Так! Хто з християн хоч частково усвідомить собі велич любови, якою Христос особисто його полюбив, – той мусить Його, свого Спасителя, цілим серцем полюбити як свого найбільшого приятеля і брата, – той мусить вдячністю й любов’ю відплачувати Йому за все, що від Нього одержав (хіба, що вже кам’яне серце було б у цього чоловіка!..) [4, II т., 53].

Дата добавления: 2015-05-24