Етикет ділового спілкування

Змістом ділового спілкування є „діло”, з приводу якого виникає й розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки. Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, а основне завдання такого спілкування – продуктивна співпраця. На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим, якщо його визначальним змістом є соціальне значуща спільна діяльність. Інші вважають, що ділове спілкування – це усний контакт між співрозмовниками, які мають необхідні для цього повноваження і ставлять перед собою завдання розв’язати конкретні проблеми.

Ділове спілкування – це специфічна форма контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування включає обмін пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем, підписання угод чи встановлення інших відносин між підприємствами.

Етика ділового спілкування побудоване на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвиткові співпраці:

1) зміцнення взаємодовіри,

2) постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій,

3) запобігання обману та невиконанню взятих зобов’язань.

У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах розроблено кодекси честі для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим.

Мовленнєвий етикет ділового спілкування ‒ це сукупність найдоцільні­ших правил мовленнєвої поведінки людей у трудових колективах, зумов­лених найважливішими принципами загальнолюдської мо­ралі й моральності.

Спираючись на дані статистичного аналізу, Д. Ягер сформулювала шість основних принципів ділового етикету, підкріпивши їх цитатами з висловлень керівників великих американських фірм.

1. Робіть усе вчасно. „Будьте уважні до навколишнього й пам’ятайте про звичайні правила ввічливості, тобто робіть усе вчасно, будьте пунктуальними, призначені зустрічі вносьте у свій робочий календар. Саме такі дріб’язки більше за все і допомагають”.

2. Не говоріть зайвого. „Треба дуже уважно стежити за тим, що Ви говорите, і чітко уявляти, які наслідки може мати витік інформації для тих, хто з нею працює”.

3. Будьте люб’язні, доброзичливі і привітні. „Культура будь-якої організації складається з поглядів і вчинків її співробітників. Врешті-решт недобрі задуми і вчинки ніколи не приведуть до позитивних результатів і справ. Так що, як би на Вашу фірму чи на Вас ні насідали, намагайтеся залишитися ввічливими, привітними й оптимістичними”.

4. Думайте про інших, а не тільки про себе. „Якщо у Вас немає достатньо співчуття до Ваших клієнтів, немає розуміння їхніх нестатків і проблем, – це Ваша величезна помилка”.

5. Одягайтеся, як належить. „Перше враження складається при першій зустрічі. Придивляйтеся до людей, прислухайтеся, вибирайте зразки для наслідування”.

6. Говоріть і пишіть гарною мовою. „Той, хто вміє чітко висловити свою думку, має велику перевагу. Невміння правильно писати й говорити нерідко відкидає людину назад, і її здібності можуть пропасти”.

До етикетних форм спілкування належать мовленнєві формули вибачення, прохання, подяки, згоди/незгоди, вітання, прощання й ін. На рівні етикетних форм здійснюється й ритуальне спілкування – вироблений звичаєм чи установлений порядок здійснення спілкування. Так, у нашій культурі встановлено вітатися й прощатися, потискуючи руки. Тут також є свої особливості:

Протягуючи руку для потискання, будьте впевнені в тому, що при цьому передаєте іншій людині відповідний, адекватний сигнал.

Вимоги до етики мовленнєвого спілкування:

· намагайтеся уникати жаргонних слів і образливих виразів;

· умійте слухати інших і показувати, що Вам це цікаво;

· говоріть правильно й дотримуйтесь правил граматики в усному й писемному мовленні;

· правильно вимовляйте власні імена;

· усі службові таємниці зберігайте при собі;

· будьте дуже обережні з тією чи іншою інформацією, яку можуть почути товариші зі служби чи відвідувачі під час зустрічі чи телефонних переговорів, особливо якщо бесіда носить особистий характер.

Суспільство приписує своїм членам використовувати для спілкування у визначених ситуаціях конкретні варіанти мовленнєвої поведінки. Навмисне (чи ненавмисне) порушення етикетних форм вітання, вибачення, подяки тощо може негативно вплинути на мікроклімат у суспільстві, призвести до соціальних та інших конфліктів. Норми й форми етики в цілому і правила етикету зокрема можуть по-різному виявлятися в писемному мовленні, під час слухання й говоріння.

Етикет службових взаємин стосується всіх ‒ і підлеглих, і керівників. Правила й вимоги етикету є обов’язковими для кожного, бо сприяють створенню здорового морально-пси­хологічного клімату й піднесеного настрою. Добре, якщо лю­дина має почуття гумору й цінує його в інших. Учені довели, що гарний настрій позитивно впливає на здоров’я людини й підвищує продуктивність її праці. Керівникові завжди слід па­м’ятати, що зауваження підлеглому варто робити віч-на-віч. Треба вміти визнати свою помилку, якщо ваше розпоряд­ження виявилося хибним; вміти заохочувати, вміти карати; бути коректним, не дозволяти собі сперечатися через дріб­ниці. Треба бути доброзичливим у взаєминах із товаришами по службі та підлеглими; вести розмову в делікатній формі.

Кожен співробітник установи має володіти загальною культурою, інтелектом, бути порядною людиною. Особливо­го значення завжди набуває моральний потенціал.

Основною моральною умовою службових взаємовідно­син між керівниками і підлеглими є повага до гідності інших, так само як і до власної, адже по-справжньому інтелігент­на людина не вдається до брехні, пихатості, лицемірства, зарозумілості та інших вад, які принижують і ображають лю­дей, котрі її оточують. Отже, ввічливість ‒ найголовніше правило етикету службових взаємин. Професор Ф. Углов і лікар-психіатр Б. Драбкін зазначали, що якби у службовій розмові справа дійшла до бійки і людині зламали б руку або вивихнули щелепу, винуватця травми негайно посади­ли б на лаву підсудних. Але чомусь миряться з тим, що, спілкуючись, люди завдають один одному моральні каліцт­ва, не менш жахливі за фізичні травми. На думку доктора К. Яніса, перелом кістки анітрохи не серйозніший, ніж трав­мована нервова система.

Питання для самоконтролю

1. Визначте, яке з трьох понять є найширшим: мовний етикет – мовленнєвий етикет – спілкувальний етикет?
2. Подумайте, чому основним засобом спілкування постає мова, а дисципліна називається „ Мовленнєвий етикет ділового спілкування”?
3. Назвіть основні ознаки співрозмовників, які треба враховувати під час розмови.
4. Перерахуйте основні принципи ділового етикету за принципом: від найголовнішого до другорядного.

Висновки

У Розділі 1.1 розкрито основні аспекти мовленнєвого етикету ділового спілкування, його ознаки та складники, окреслено поняття спілкування та його основні риси, сформульовано принципи етикету ділового спілкування, а також сформульовано вимоги до етики мовленнєвого спілкування.

Тема: „ Етикетні норми у виборі мовних одиниць ”

Зміст.

1. Поняття вербального спілкування. Стилі мови і стилі спілкування.

2. Двомовність і культура спілкування.

3. Критерії культури мовлення.

4. Іменники називання осіб і звернення до них.

5. Правила вживання імен „по батькові”.

6. Займенник у сфері етикетного спілкування.

7. Вставні конструкції як засіб етикетної модуляції мовлення.

8. Національна специфіка мовленнєвого етикету українців

Ключові слова: вербальне спілкування, стиль мови і стиль спілкування, двомовність (білінгвізм),акультурація,суржик, культура мовлення, критерії культури мовлення (правильність, точність, логічність, ясність і доступність, чистота, виразність, розмаїтість засобів вираження, естетичність, доречність, змістовність), звертання, слова-індекси, слова-регулятиви, пошанне Ви, вставні конструкції, національна специфіка українського мовлення.

Цілі та завдання вивчення розділу:

Вивчення розділу дозволяє визначити особливості вербального спілкування, пригадати, чим стилі мови відрізняються від стилів мовлення, познайомитися із сучасними етикетними нормами у виборі мовних одиниць під час ділового спілкування; на основі засвоєних знань формуються практичні навички розмовляти, ураховуючи сучасні критерії української мови, удосконалюються вміння правильно звертатися до співрозмовника, використовувати вставні конструкції для успішного спілкування.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.2.

Розділ 1.2 пропонує основні загальні відомості про етикетні норми під час вербального спілкування. Вивчаючи пункт 1, важливо пригадати, які стилі мови ви знаєте, що таке стилі спілкування та на які типи від поділяється. Читаючи пункт 2, треба пригадати приклади з власного життя, які б свідчили про наявність суржику на Сході України. Вивчаючи пункт 3, відокремте 3 основні, на ваш погляд, критерії культури мовлення, визначте, які з них найчастіше порушуються. Знайомлячись з пунктами 4 – 7, подумайте, чи важливі запропоновані вимоги для побутового спілкування чи вони притаманні лише діловому. Опрацювавши пункт 8, сформулюйте ознаки, що властиві всім словʼянам, та ознаки, які характерні лише для українців.

Навчальний матеріал.

Дата добавления: 2015-05-24