Політичне

та література

у Великій Успенській церкві було зображено велику галерею державних та церковних діячів (85 осіб), у т.ч. портрет Богдана Хмельницького. Вслід за західною традицією все частіше портрети гетьманів набували парадного характеру, таким був наприклад портрет «Б.Хмельпидький з полками», виконаний у другій чверті XVIII ст. для Суботівської церкви. Біля ніг гетьмана було схематично зображено територію України та булавами відзначено розташування полків. Запорожці під знаменами, козацький герб з українською військовою аркату­рою, намет, що символізував Запорозьку Січ, група поляків, що схилилася перед Богданом — усе це підпорядковано виявленню величі полководця. Ще більш пишними були портрети великої козацької старшини й духовенства, визначних вчених тих часів¹". Від середини XVIII ст. посилилася увага до зображення багатого одягу, зброї та різних вишуканих побутових предметів на парадних портретах. Визначним майстром портрету був Володимир Боровиковський. який всупереч моді писав портрети, на яких люди зображалися серед природи, що перетворювало картини на шедеври, повні яскравого рожевого, світло-зеленого, голубого кольорів, неповторного колориту, чарівної майстерності. У XIX ст. портретний живопис спро­щується, він стає реалістичним, більш лаконічним, окрім політичних, державних мужів з'являються портрети рядових козаків, учасників політичних процесів. Це знайшло своє відображення в творчості Тараса Шевченка, Костянтина Трутовського. Традиції українського портрету продовжив пізніше Олександр Мурашко, талант якого не мав рівних серед українських митців початку XX ст.

Майстрами портретного політичного живопису були російські митці — Орест Кіпренський, Ге, Суріков, Валентин Сєров. У часи існування колишнього СРСР ці традиції знайшли своє відображення в роботах майстрів живопису — Олександра Герасимова, Ісаака Бродського, Павла Коріна, Володимира Сєрова, Дмитра Налбадяна, Іллі Глазунова, Михайла І Пилова та інших.

Дата добавления: 2015-05-24