Клітинно-організмовий популяційно-видовий екосистемний 2 страница

2) в ході вивчення нового матеріалу (вчитель також розкриває зміст '
наукового методу й мету його використання в науковому та нав- |
чальному пізнанні);

3) після вивчення нового матеріалу; при цьому вчитель дає учням
завдання для самостійної роботи й одразу повідомляє про метод,
який слід використати для її виконання.

Інформувати учнів старших класів про методи наукового пізнання найдоцільніше в момент навчального заняття після вивчення нового матеріалу, безпосередньо перед поясненням завдання для самостійної роботи. При цьому використовуються такі прийоми:

• пояснення вчителя та демонстрація застосування методу для сприй­
няття й осмислення цієї інформації учнями;

• використання учнями знань про метод у репродуктивній і творчій
діяльності під безпосереднім керівництвом учителя;

. застосування наукового методу учнями в самостійній роботі репро­дуктивного й творчого характеру.

Процес формування в учнів уміння використовувати методи підчас навчання передбачає такі етапи: кумуляції (нагромадження практич­ного досвіду), осмислення суті й структури методу; визначення його моделі та правил використання; практичного застосування. Ця пробле­ма детально розглядається в розд. 6.

5.4

Державний стандарт біологічної освіти й навчальні плани

/Сучасний етап розвитку шкільної біологічної Ч—'Освіти позначається великою творчою актив­ністю вчителів. У 90-х роках XX ст. з'явились авторські програми й підручники з біології, що з різних позицій визначали зміст шкільного предмета біології та організацію освітнього процесу. Однак це могло порушити баланс між державними та авторськими програмами, посла­бити навчально-методичну базу й урешті знизити рівень освіченості. Виникло протиріччя між традиційними критеріями оцінки підготовле-

5.4 Державний стандарт біологічної освіти й навчальні плани

ності випускників середньої школи з біології та дедалі більшою дифе­ренціацією й профільною спеціалізацією процесу навчання в середній (повній) школі. Тому за завданням Міністерства освіти і науки України вчені-біологи й методисти розробили Державний стандарт базової і повної середньої освіти (2004) — зведення норм і положень, що визна­чають державні вимоги до освіченості учнів і випускників початкової, основної і старшої школи України та гарантії держави в її досягненні. Фу нкції державного станд ар ту:

• збереження єдиного освітнього простору країни;

• забезпечення цілісності змісту загальної середньої освіти та його
наступності між ступенями школи;

• внормування навчального навантаження школярів відповідно до
Закону України «Про загальну середню освіту»;

• створення передумов для реалізації в українській школі диферен­
ційованого навчання;

• впровадження особистісно орієнтованих систем навчання та роз­
витку.

Норми й вимоги, встановлені стандартом, є еталоном оцінки якості освіченості. При цьому держава нормує лише мінімально необхідний рівень освіченості. Увага акцентується на розвиткові учня, формуванні його мотиваційної сфери, незалежного стилю мислення, оскільки на сучасному етапі становлення шкільної освіти учень поставлений у центр навчального процесу.

Загалом Державний стандарт базової і повної середньої освіти міс­тить:

• базовий навчальний план середньої школи, що дає цілісне уявлення
про змістове наповнення й співвідношення основних галузей знань
за роками навчання в середній школі, мінімальну тривалість ви­
вчення конкретної освітньої галузі знань або навчального предмета,
тижневе навантаження учнів на різних ступенях навчання та його
структуру (інваріантну й варіативну складові);

• освітні стандарти галузевих знань (навчальних предметів), які
конкретизують цілі загальноосвітньої підготовки учня середньої
школи й визначають обов'язковий для кожного учня рівень засво­
єння змісту освітньої галузі чи предмета;

• державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за сту­
пенями навчання (початкова, основна й старша школа), що засвід-

Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти

чують досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на пев-! ному віковому етапі його розвитку.

Виконання вимог Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови для:

/ всебічного розвитку особистості, що визначається на засадах за­гальнолюдських та національних цінностей, науковості й система­тичності знань, їхньої значущості для соціального становлення лю­дини, гуманізації і демократизації, світського характеру школи;

/ українознавчої спрямованості навчання;

/ індивідуалізації та диференціації навчання, його профільності в старшій школі, запровадження особистісно орієнтованих педагогіч­них технологій, формування соціальної, комунікативної, комп'ю­терної та інших видів компетентності учнів.

Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у Державному стандарті подано за галузевим принципом: мови й літератури, суспіль­ствознавство, естетична культура, математика, природознавство, здо­ров'я й фізична культура, технології, що є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей за Державним стандартом почат­кової освіти. Біологія входить до освітньої галузі «Природознавство», на вивчення якої відведено 910 год (16,7 %) навчального часу в загаль­ноосвітніх навчальних закладах II ступеня (5—9 класи) і 455 год (13 %) — III ступеня (10—12 класи). Загалом на вивчення освітньої га­лузі «Природознавство» відведено 1365 год (15,3 %).

Основна школа забезпечує базову загальну середню освіту й разом із початковою школою закладає фундамент загальноосвітньої підго­товки, формує в учнів готовність до вибору й реалізації шляхів подаль­шого здобуття освіти. Зміст освіти на цьому ступені є єдиним для всіх учнів. У старшій школі навчання, як правило, профільне. У зв'язку з цим виокремлюють три рівні конструювання змісту освіти: стандарту (обов'язкові результати навчання, визначені Державним стандартом); профільний, який визначається програмами, затвердже­ними Міністерством освіти і науки України; академічний, за програма­ми якого визначаються дисципліни, що тісно пов'язані з профільними предметами, а також здійснюється загальноосвітня підготовка учнів, котрі не визначилися щодо напряму спеціалізації.

Базовий навчальний план основної та старшої школи охоплює дві складові: інваріантну й варіативну. Інваріантна складова сформова-

,„124

5.4 Державний стандарт біологічної освіти й навчальні плани

на на державному рівні, є спільною для всіх загальноосвітніх закладів незалежно від підпорядкування та форм власності. Вона передбачає дотримання всіма навчальними закладами, що надають загальну се­редню освіту, єдиних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. Варіативна складова спрямована на забезпечення індивідуальної орієнтованості змісту освіти. В ній передбачено додаткові години на предмети й курси за вибором, факультативи та групові заняття й, крім того, відповідно до Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи — організацію профільного навчання в старшій школі.

В основній школі навчальні години варіативної складової викорис­товуються головне для загальноосвітньої підготовки учнів, індивідуа­льних занять та консультацій, факультативного навчання. У старшій школі, в тому числі сільських малокомплектних школах, де створю­ються різнопрофільні навчальні групи учнів, години варіативної скла­дової можуть використовуватися також для вивчення предметів за ви­бором учнів, факультативних занять тощо.

На виконання Закону України «Про загальну середню освіту», Дер­жавного стандарту базової і повної середньої освіти та вимог Концеп­ції 12-річної середньої загальноосвітньої школи і Концепції профіль­ного навчання щодо організації навчального процесу в загальноосвіт­ніх навчальних закладах Міністерство освіти і науки України на основі базового навчального плану розробляє типові навчальні плани для за­гальноосвітніх навчальних закладів. У них визначаються перелік на­вчальних предметів і курсів відповідно до змісту освітніх галузей та кількість годин, відведених на їх вивчення в кожному класі. Типові на­вчальні плани можуть відображати різні варіанти структурування, ін­теграції та розподілу навчального змісту за роками навчання в межах годин, визначених базовим навчальним планом. Під час складання ти­пових навчальних планів для учнів спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв і колегіумів дозволяється перерозподіляти між освітніми галузя­ми до 15 % навчального часу, визначеного інваріантною частиною ба­зового навчального плану.

Шкільний курс «Біологія» є обов'язковим предметом в основній та старшій школі, незалежно від напряму навчання. Однак кількість го­дин, відведених на його вивчення в старшій школі, залежить від обра­ного профілю. Так, у природничо-математичному напрямі передбаче­но профілі, в яких на вивчення біології в 10—12 класах планується по 4 год на тиждень (біотехнічний, біолого-хімічний, біолого-фізичний, біолого-географічний). Екологічний профіль передбачає на вивчення

___ш——„_ 125

Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти

біології в 10 класах по 2 год на тиждень, а в 11—12 класах — по 3 год. У фізико-математичному, математичному та фізичному профілях у

10 класах на вивчення біології відведено по 1,5 год на тиждень, в

11 класах — по 2 год. У 12 класах цих профілів вивчення біології не
передбачено.

На підставі типових навчальних планів навчальні заклади склада­ють робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна скла­дова освіти з урахуванням особливостей організації навчально-вихов­ного процесу.

В освітній галузі «Природознавство» згідно з Державним стандар­том базової і повної середньої освіти виокремлено такі загальні змістові лінії:

• рівні й форми організації живої і неживої природи, які структурно
представлені в кожній компоненті освітньої галузі специфічними
для неї об'єктами й моделями;

• закони й закономірності природи;

• методи наукового пізнання, специфічні для кожної з природничих
наук;

• значення природничо-наукових знань у житті людини та їхня роль у
суспільному розвиткові.

Усі лінії наповнюються конкретним змістом під час вивчення кож­ної складової даної галузі.

Так, зміст біологічної компоненти зорієнтований на забезпечення засвоєння учнями знань про закономірності функціонування живих систем, їх розвиток і взаємодію, взаємозв'язок із неживою природою й формування уявлень про природничо-наукову картину живого світу, синтез ідей про живі системи, оволодіння елементами наукового пізнання живої природи, формування складових наукового мислення (класифікація, екологічність, еволюційність та історизм, системність і цілісність), усвідомлення біосферної етики, розуміння необхідності ра­ціонального використання й відновлення природних ресурсів, вироб­лення навичок застосування знань із біології у повсякденному житті.

Змістові лінії освітньої галузі «Природознавство» в шкільному кур­сі біології конкретизуються такими: молекулярно-клітинний рівень; організмовий рівень; надорганізмові рівні; система та еволюція орга­нізмів; методи наукового пізнання. Державні вимоги до результатів на­вчання учнів стосовно кожної змістової лінії конкретизовані у вигляді

5.4 Державний стандарт біологічної освіти й навчальні плани

трьох складових: про що учні повинні мати уявлення, що повинні зна­ти й що вміти.

Так, вивчення молекулярно-клітинного рівня в основній школі пе­редбачає висвітлення особливостей хімічного складу живих систем, загального плану будови клітин еукаріотів. Після засвоєння цієї лінії учні повинні мати:

. уявлення про прояви закону збереження в живій природі, про діаг­ностику захворювань людини на основі вивчення клітин і тканин, про складові живлення організмів;

. знання про значення неорганічних та органічних речовин в існуван­ні живої природи, клітину як елементарну структурно-функціона­льну одиницю живої природи;

• уміння виготовляти прості мікропрепарати.

У старшій школі дана змістова лінія розширюється такою інформа­цією: хімічні елементи; неорганічні та органічні речовини; основні біо­хімічні процеси; клітина як організм і структурно-функціональна оди­ниця живої природи; про- й еукаріоти; неклітинні форми життя.

Відповідно учні старшої школи повинні мати:

. уявлення про біохімічні реакції, взаємозв'язок клітин як основи цілісного організму, мінливість вірусів, формування стійкості до антибіотиків у бактерій, причини виникнення хвороб людини;

• знання про рівні організації біологічних систем, роль органічних і
неорганічних речовин в обміні речовин, найважливіші біохімічні
процеси в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анае­
робних організмів, основні положення сучасної клітинної теорії;

• уміння розкривати значення різних форм життя в природі (про-, еу­
каріотів, вірусів), запобігати вірусним і бактеріальним захворюван­
ням, розв'язувати елементарні задачі з молекулярної біології.

Друга змістова лінія «Організмовий рівень» в основній школі конк­ретизується такою інформацією: особливості будови, функціонування й розвитку організмів різних царств та їх пристосування до умов навколишнього середовища; будова та функції організму людини; біо-соціальна будова людини.

Після засвоєння цієї змістової лінії учні повинні мати:

• уявлення про організм як відкриту саморегульовану систему, про
біологічні основи розмноження, вирощування рослин і тварин та
догляд за ними, антропогенез;

Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти

. знання про будову, функціонування, розвиток і поведінку організ­мів, принципи роботи регуляторних систем, зв'язок організмів різ­них царств та екологічних груп із середовищем існування, значення їх у природі, господарстві та житті людини, місце й роль людини в світі;

• уміння пояснювати процеси життєдіяльності та основні властивості
живих систем, виявляти взаємозалежність організмів та їхню при­
стосованість до умов існування, надавати першу допомогу в разі не­
щасних випадків, використовувати знання для здорового способу
життя.

У старшій школі ця лінія поглиблюється таким змістом: структурна складність і впорядкованість організмів; організм — відкрита само­регульована система; властивості організмів; основні закономірності спадковості та мінливості; розмноження та онтогенез; біотехнології.

Відповідно учні старшої школи повинні мати:

. уявлення про механізми підтримання гомеостазу організму, сучасні біотехнології, позитивні та можливі негативні наслідки їх застосу­вання;

• знання про основні властивості організмів, обмін речовин, енергії,
інформації, закономірності спадковості, мінливості, роль генотипу
й середовища існування у формуванні фенотипу, форми розмно­
ження, закономірності онтогенезу, регенерації, життєві цикли орга­
нізмів, досягнення сучасної генетики, селекції, біотехнології, гене­
тичної та клітинної інженерії;

. уміння характеризувати організм як цілісну структурну й функціо­нальну систему, розв'язувати елементарні задачі з генетики, оціню­вати небезпечність впливу факторів середовища та людської пове­дінки на власне здоров'я й здоров'я наступних поколінь. Третя змістова лінія «Надорганізмовірівні» в основній школі перед­бачає вивчення: надорганізмових систем (популяція, вид, екосистема, біосфера); взаємозв'язку організму й середовища; проблеми «Людина й довкілля».

Після засвоєння даного змісту учні основної школи повинні мати:

• уявлення про стан довкілля в Україні та її регіонах, про природні та
штучні екосистеми;

• знання про основні типи зв'язків між організмами та середовищем
існування, екологічні фактори, значення умов довкілля для жита
людини;

. „,„„„„„.„„„пициид 1 28

5.4 Державний стандарт біологічної освіти й навчальні плани

• уміння виявляти біотичні й абіотичні зв'язки в природі, застосову­
вати знання про екосистеми в господарській діяльності та охороні
природи.

У старшій школі ця лінія поглиблюється за рахунок такого змісту: організація та функціонування надорганізмових систем; вплив діяль­ності людини на біосферу, його наслідки; заходи, спрямовані на збере­ження стану біосфери.

Відповідно учні старшої школи повинні мати:

. уявлення про раціональне природокористування, підвищення про­дуктивності штучних екосистем;

• знання про характеристики популяційного, екосистемного й біо-
сферного рівнів організації біосистем, взаємодію екологічних фак­
торів, роль організмів у кругообігу речовин та енергії біосфері, про­
цеси саморегуляції в екосистемах, їх розвиток, основи законодавст­
ва з охорони довкілля та його реалізацію в практичній діяльності
людини;

. уміння застосовувати біологічні знання для пояснення природних процесів та явищ, оцінювати наслідки впливу людини на природ­ні екосистеми, використовувати екологічні знання у власній діяль­ності.

Четверта змістова лінія «Система та еволюція організмів» в основ­ній школі розкривається в процесі вивчення різноманітності організ­мів та еволюції, а в старшій школі — сучасної системи органічного світу як відображення його історичного розвитку, еволюційних гіпотез і теорій походження людини.

У результаті засвоєння цієї змістової лінії учні основної школи по­винні мати:. уявлення про основи класифікації, сучасну систему органічного

світу;

. знання про характерні ознаки організмів основних таксонів різних царств живої природи, їх ускладнення в процесі еволюції, система­тичне положення людини в органічному світі;

• уміння порівнювати організми різних таксонів, обґрунтовувати зна­
чення різноманітності організмів у природі та господарській діяль­
ності людини.

У старшій школі учні повинні мати:

• уявлення про розвиток природи у зв'язку з геологічною історією
Землі, походження людини;

Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти

. знання принципів біологічної класифікації організмів, характерис­тик виду, сучасної системи органічного світу, гіпотез походженні життя на Землі, основних етапів історичного розвитку органічного світу, сучасних еволюційних поглядів;

. уміння пояснювати причини біологічної різноманітності та вший

на неї діяльності людини, наслідки її скорочення.

П 'ята змістова лінія «Методи наукового пізнання» передбачає озна­йомлення учнів основної школи зі спостереженням, описовим, порів­няльним та експериментальним методами дослідження. В старшії школі вивчаються статистичні методи дослідження, моніторинг, моде­лювання.

Після засвоєння цієї змістової лінії учні повинні мати:. уявлення про джерела здобуття біологічних знань, методи вивченні

організмів у природі;

. знання призначення збільшувальних та інших вимірювальних при­ладів (тонометр, термометр, електрокардіограф тощо) у біологічних дослідженнях, правил безпеки під час проведення дослідів;

• уміння користуватися збільшувальними приладами й досліджувані
мікро- та макропрепарати, проводити спостереження в природі!
лабораторії, порівнювати організми різних таксономічних груп,
проводити антропометричні вимірювання, аналізувати фізичний
розвиток і фізіологічний стан людини за різними показниками (тем­
пература тіла, артеріальний тиск тощо), проводити прості досліди)
вивчення процесів життєдіяльності організмів.

Відповідно у старшій школі учні повинні мати:

• уявлення про моніторинг, прогнозування стану екосистем різних
рівнів;

. знання принципів використання експериментального й статистич­ного методів та моделювання у вивченні об'єктів живої природи, моральних і соціальних аспектів наукових досліджень;

. уміння проводити біологічні спостереження й прості експерименти, оформляти дослідження, аналізувати добуті дані, висловлювати припущення, робити висновки про ступінь їхньої відповідності ре­зультатам дослідження, обчислювати показники об'єкта вивчення (будувати варіаційні криві), користуватися шкільними визначника­ми біологічних об'єктів.

Зміст біологічної компоненти освітньої галузі «Природознавство» ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною, ос-

5.5 Навчальні програми з біології

новною і старшою школою, між загальною середньою та вищою освітою. Зокрема, він ураховує природознавчу підготовку учнів почат­кової школи за змістовими лініями освітньої галузі «Людина і світ». Зміст біологічної освіти в старшій школі ґрунтується на базовій загаль­ноосвітній підготовці учнів основної школи з вивчення живої природи. Цим забезпечується наступність у початковій, основній і старшій школах.

5.5

Навчальні програми з біології

З

міст Державного стандарту базової і повної середньої освіти реалізується через навчальні

програми й підручники. їх розробка здійснюється на третьому рівні конструювання змісту освіти — рівні навчального матеріалу (норма­тивна сфера діяльності). Вони є ключовими елементами освітнього процесу, й результат навчання безпосередньо залежить від якості як програми, так і підручників із біології.

Основним документом, що визначає обсяг і зміст курсу біології, є програма. Вона окреслює коло знань, якими повинні оволодіти учні, й слугує керівництвом до дії для вчителів, а також авторів підручників, посібників та іншого навчально-методичного забезпечення.

Навчальна програма з біології визначає зміст та обсяг знань, умінь і навичок із навчального предмета, зміст розділів і тем із розподілом їх за роками навчання. Програми поділяються на типові, робочі та інди­відуальні.

Типові навчальні програми складаються вченими, методистами й за­тверджуються Міністерством освіти і науки. їх виконання є обов'язко­вим. Ці програми містять цільові настанови, окреслюють базові знан­ня, вміння й навички, форми та види діяльності учнів, характеризують вимоги до підготовки школярів. У них даються рекомендації щодо ор­ганізації навчання, вказується на необхідні засоби навчання. Внесен­ням змін до програм опікуються комісії, створені при Науково-мето­дичному центрі Міністерства освіти і науки України, до яких входять провідні вчені, спеціалісти-практики.

Основні розділи типової навчальної програми такі:

• пояснювальна записка з викладом мети навчання біології, організа­ції навчання кожного класу;

Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти 5.5

• зміст навчального матеріалу, поділений на розділи и теми із зазна­
ченням кількості годин на кожну з них;

• обсяг знань, умінь і навичок, які належить засвоїти учням кожного
класу;

• перелік унаочнень, літератури для учнів та методичної літератури
для вчителів;

• критерії оцінки знань, умінь і навичок щодо кожного з видів роботи.

Робочі навчальні програми складаються або добираються самими вчителями для здійснення реального навчання в конкретних умовах. Робоча навчальна програма складається по кожному класу й, як прави­ло, на навчальний рік. При цьому враховуються Державний стандарт базової і повної середньої освіти, регіональний компонент, прийнята школою освітня концепція, дидактична система вчителя, індивідуальні бажання учнів та їхніх батьків. Важливу роль відіграє авторська модер­нізація навчальних програм залежно від нових методичних розробок, науково-методичного прогресу та змін у соціальній сфері.

Індивідуальні навчальні програми складаються стосовно окремих учнів. Вони можуть мати різні вигляд і форму. В їх конструюванні пев­ною мірою беруть участь і самі учні. В програмах даного типу інди­відуально для кожного учня вказуються його цілі навчання, напрями й загальний план діяльності, предмети й теми за вибором, факультативи, назви творчих робіт, заплановані освітні результати, терміни, форми перевірки й оцінки досягнень у навчанні тощо. Індивідуальні навчаль­ні програми учнів ураховуються вчителем під час конструювання за­гальної робочої програми.

Таким чином, програма шкільного курсу біології спочатку створю­ється у вигляді типової програми, потім осмислюється, конкретизуєть­ся, уточнюється й реалізується вчителем.

Принципи конструювання змісту навчальних програм із біології.

Навчальна програма — системно організована єдність цілей, цінностей і змісту освіти, а також умов організації освітнього процесу. Залежно від рівня розвитку науки біології та її практичного використання конкретний зміст біологічної освіти з часом змінюється. Періодичне оновлення про­грам із біології є закономірністю розвитку методики її навчання. Тому ду­же важливо чітко визначити й усвідомити вихідні принципи побудови шкільного курсу біології. Принципи добору інформації та її структуруван-ня дають змогу конкретизувати ідеї сучасної біологічної картини світу, пе­рекинути місток між ними та реальним процесом навчання. Під принципа-

5.5 Навчальні програми з біології

ми розуміються ті положення, які вказують загальний напрям діяльності з формування змісту навчального предмета.

Основним принципом конструювання змісту навчального матеріалу є принцип фундаменталізації знань. Поняття «фундаменталізація» досить співзвучне за трактуванням поняттю «генералізації», тому доцільно з'ясу­вати їхню відмінність.

Генералізація в науці визначається як узагальнення, збільшення міст­кості знань перетворенням їхнього змісту. Так, модель розвитку біологіч­них наук не можна уявити у вигляді лінійного збільшення обсягу знань: до існуючих понять, законів, теорій додаються нові, що не впливають на попе­редні. В ході історичного розвитку знання про природу ущільнюються, скорочуються перетворенням їхнього змісту, тобто відбувається генера­лізація.

У процесі вивчення основ біологічних наук у школі діє принцип генера­лізації. Його реалізація пов'язана з такими актуальними методичними проблемами, як збільшення обсягу знань, скорочення терміну їх вивчення, компактніший виклад навчального матеріалу. Генералізація саме й спря­мована на виявлення того мінімуму знань, який дає змогу успішно викона­ти навчально-виховні завдання, що стоять перед сучасною школою. Вона поєднується з відбором укрупнених одиниць — стрижнів знань, навколо яких конструюється весь програмний матеріал. Таким чином, принцип ге­нералізації навчальних знань як принцип побудови змісту шкільних курсів природничих наук означає вимогу фіксувати в мінімальному обсязі знань такий зміст, який характеризується великим пізнавальним навантаженням. Разом із тим він передбачає концентрацію необхідного й достатнього мате­ріалу фактологічного характеру навколо того чи іншого стрижня.

Під фундаменталізацією змісту біологічної освіти здебільшого розу­міють об'єднання програмного матеріалу навколо основоположних ідей, законів, понять конкретної науки, тобто тих, що визначають структуру мо­делі реальної дійсності: відображують фундаментальні властивості приро­ди й водночас є універсальними засобами пізнання, а також інформують про найзагальніші властивості живої матерії.

Дата добавления: 2015-05-24