Потрійне виправлення

Подвійне відхилення в школах від цієї ідеї

Правильне наслідування цього в садах і в архітектурі

Ні до чого не беруться несвоєчасно

Основоположення І

Розділ XVI. Загальні вимоги навчання і вчення, тобто як навчати і вчитися

7. Природа старанно пристосовується до зручного часу. На­приклад, пташка, яка має розмножувати своє потомство, присту­пає до цього не взимку, коли все скуте морозом і задубіло, і не влітку, коли від спеки все розпікається і слабне, і не восени, коли життєвість усього разом з сонцем спадає і насувається зима, не­безпечна для пташенят, але навесні, коли сонце всьому повертає життя і бадьорість. ї разом з тим вона чинить поступово. Поки стоїть ще холодна погода, пташка несе яйця і зігріває їх в органі­змі, де вони захищені від холоду; коли повітря стає теплішим, вона кладе їх у гніздо і, нарешті, при настанні вже теплої погоди, вона виводить пташенят, щоб найніжніші істоти поступово зви­кали до світла, і тепла,

8. Так само і садівник звертає увагу на те, щоб усе робити тільки в свій час. Він не садить рослини зимою (бо сік у цей час залишається в корені і не піднімається для живлення живця) і не літом (тому що сік уже розподілений по гілках), і не восени (бо сік прямує до кореня), але навесні, коли сік починає розходитися з кореня і оживляти верхні частини дерева. І пізніше він повинен знати зручний час для всього, що треба робити з деревцями, тоб­то час для угноювання, підрізування, обкопування та ін.; навіть і саме дерево має певний час для пускання ростків, для цвітіння, для розпускання листків, для достигання плодів та ін. Не інакше робить і передбачливий архітектор; він вважає, за потрібне виби­рати зручний час, щоб рубати ліс, випалювати цеглу, закладати фундамент, виводити стіни і штукатурити їх і т. д.

9. Проти цієї основи в школах робляться помилки подвійного роду:

I. Не вибирається належний час для розумових вправ.

II. Не розкладають вправи так старанно, щоб усе йшло вперед у певній послідовності, безпомилково.

Поки хлопчик ще малий, учити його не можна, бо корінь і і знання лежить у нього ще глибоко. Учити людину в старості за­надто пізно, бо пізнавальна здатність і пам'ять уже слабнуть. У середньому віці учити важко, бо ледве можна об'єднати розумову діяльність, розсіяну по різних предметах. Отже, треба корис­туватися юним віком, поки сили життя і розуму на піднесенні; тоді все сприймається і легко пускає глибоке коріння.

10. Отже, ми робимо висновок:

I. Освіту людини треба починати навесні життя, тобто в ди­тинстві, бо дитинство втілює собою весну, юність -— літо, змужнілий вік — осінь і старість — зиму.

ІІ. Вранішні години для занять— найбільш зручні (бо знов-таки ранок відповідає весні, південь— літу, вечір— осені, а ніч — зимі).

III. Все, що підлягає вивченню, повинне бути розподілене від­повідно до ступенів віку так, щоб подавалося для вивчення тіль­ки те, що доступне сприйманню в кожному віці.

Дата добавления: 2015-05-24