Основоположення VIII

Основоположення VII

46. Природа не робить стрибків, а йде.вперед поступово. Так, утворення пташки має свої ступені, які не можуть бути ні обми­нуті, ні переставлені, поки пташеня, вирвавшись зі своєї шкара­лупи, не вийде назовні. Коли це станеться, то мати не примушує пташеняти негайно літати й шукати поживи (бо воно ще неспро­можне цього робити), але годує його сама і, зігріваючи поки вла­сним теплом, допомагає його оперенню. Коли пташеня оперило­ся, то не відразу ж мати виганяє його з гнізда, щоб воно літало, а примушує поступово вправлятися, спочатку розправляти крила в самому гнізді, потім розмахувати ними, піднімаючись над гніз­дом, а незабаром пробувати літати і поза гніздом, проте на близь­кій віддалі, потім перелітати з гілки на гілку, з дерева на дерево, а там уже з гори на гору; таким чином, нарешті, вона спокійно до­ручає його небу. І кожний з цих окремих ступенів потребує для себе певного часу і не тільки часу, а й поступовості, і не тільки поступовості, а й незмінного їх порядку. Так іде вперед і той, хто будує будинок. Він починає не з даху і не зі стін, а з фундаменту. А заклавши фундамент, не покриває його дахом, а виводить сті­ни. Коротко, як у природі все зчеплюється одне з одним, так і в навчанні треба зв'язувати все одне з одним саме так, а не інакше.

47. Так, садівникові треба додержуватися поступовості в своїх роботах: необхідно, кажу я, вибирати корінь, викопувати його, пересаджувати, підрізувати, робити надрізи, прищеплювати жи­вець, замазувати щілини та. ін. нічого з цього не можна випусти­ти, нічого не можна робити раніше від іншого. І коли все це ро­биться закономірно, в порядку поступовості, то у справі будуть удачі і навряд чи може бути невдача.

48. Отже, маємо безглуздя, коли вчителі не розподіляють за­нять для себе і учнів так, щоб одне не тільки поступово йшло за іншим, але й так, щоб кожна робота обов'язково закінчувалася в певний строк, бо, не встановивши завдань і засобів для їх досяг­нення і порядку використання цих засобів, легко що-небудь про­пустити, перекрутити, заплутати справу.

І. Вся сукупність навчальних занять повинна бути старанно поділена на класи так, щоб попереднє, завжди відкривало дорогу наступному і освітлювало йому шлях.

ІІ. Час повинен бути розподілений з найбільшою точністю так, щоб на кожний рік, місяць, день, годину припадала своя окрема робота.

III. Розподілу часу й робіт необхідно додержуватися точно, що не було пропущене і перекручене.

51. Почавши що-небудь, природа не спиняється., поки не дове­де його до кінця. Пташка, наприклад, починаючи з природного інстинкту висиджувати яйця, не припиняє цього, поки не вилуп­ляться пташенята. Якби вона перестала сидіти, хоч би на кілька годин, охолоджений зародок загинув би. Навіть коли пташенята вилупляться, мати не перестає їх зігрівати доти, поки вони не зміцніють, і не вкриються пір'ям, і не будуть спроможні перено­сити впливу повітря.

III. Так само і художник, почавши малювати картину, зробить найкраще, коли буде продовжувати роботу без перерви. Адже тоді і фарби краще погоджуються одна з одною і тримаються міцніше.

IV. Через те саме найкраще без перерви доводити до кінця будування споруди. Інакше сонце, дощ, вітри руйнують роботу, і все, що доведеться додати пізніше, не так міцно тримається; словом уся будівля пошкоджується, тріскається і стає неміцною.

V. Розумію чинить також садівник, коли він, почавши наса­джувати, не перериває роботи, поки не закінчить справу, інакше з часом волога стовбура або живця висохне, а тоді засохне і вся ро­слина.

VI. З усього цього ясно, що не можна без шкоди для справи дітей, відданих на місяці і роки до школи, відволікати на інші за­няття. Так само шкідливо, коли учитель з учнями береться то за одне, то за інше, не доводячи нічого серйозно до кінця. Шкідли­во, нарешті, коли він не призначає на кожну годину певного за­вдання і не виконує його в призначений час так, щоб кожного ра­зу було помітне просування вперед. Де не вистачає подібного вогню, там усе застигає. І недаремно радять кувати залізо, поки воно гаряче, бо коли дозволити йому остигнути, то зайве бити по ньому молотом; необхідно буде знову-його розжарити, а через те буде втрата як часу, так і заліза: адже щоразу, як кладуть його у вогонь, воно втрачає деяку частину своєї речовини.

31. Отже:

I. Віддана до школи дитина повинна залишатися в ній, поки не стане освіченою, моральною і релігійною людиною.

II. Школа повинна бути розташована у спокійній місцевості, віддаленій від шуму і розваг.

ПІ. Те, що призначене до виконання, відповідно до передбаче­ного плану, повинне бути виконане без всякої перерви.

IV. Нікому, ні під яким приводом не слід дозволяти пропуска­ти заняття і ухилятися від уроків.

Дата добавления: 2015-05-24