Основоположення IV

Основоположення ІІІ

21. Природа творить усе з основ, незначних щодо величини, але могутніх своєю якістю. Наприклад, те, з чого повинен утво­ритися птах, зсідається в краплю і оточується шкаралупою, щоб його легко можна було носити в утробі і зігрівати при висиджу­ванні. Проте це щодо своєї якості містить у собі всього птаха, то­му що потім з життєвої сили, яка міститься в ньому, сформується тіло птаха.

22. Так, дерево якої завгодно величини цілком міститься як у зерні свого плоду, так і в живці останнього пагону своїх гілок. Таким чином, якщо цей останній посадити в землю, то з нього через внутрішню діючу силу знову виросте ціле дерево.

23. Звичайно проти цього основного положення в школах, ро­биться величезний гріх. Адже більшість учителів вважають за потрібне замість насіння садити рослини, а замість живців — де­рева, бо замість основних початків нав'язують учням хаос різних висновків, більше того — навіть справжніх текстів. Але як спра­ведливе те, що світ складається з чотирьох елементів (які видо­змінюються лише щодо своїх форм), так, безсумнівно, і наукова освіта складається з небагатьох початків, з яких, якщо тільки зна­ти способи їх розрізнення, виникає безліч положень, подібно до того, як на дереві з кореня, що міцно закріпився, можуть вирости сотні гілок, тисячі листків, квіток і плодів. Хай змилується Бог над нашим віком і відкриє в кого-небудь замислені очі, щоб той правильно зрозумів зв'язки речей і передав це іншим. А ми, якщоБог забажає, в короткому викладі християнської пансофії дамо нарис нашого досвіду в тій скромній надії, що Бог через інших відкриє в свій час більше.

Отже, три положення:

I. Кожна наука повинна бути вміщена в найстисліші, але точні правила.

II. Кожне правило треба викладати небагатьма, але найяснішими словами.

III. Кожне правило повинне супроводитися численними прикладами, щоб стало зрозуміло, яке різноманітне його застосування.

25. Природа переходить від більш легкого до більш важкого. Наприклад, утворення яйця починається не з твердішої частини шкаралупи, а з жовтка; жовток спочатку вкривається шкіркою і тільки пізніше - шкаралупою. Так, пташка, готуючись до польоту, спочатку привчається ставати на ноги, потім рухати крилами, потім розмахувати ними, нарешті, при сильніших рухах, підніматися і вже тоді тільки віддавати себе повітряному просторову.

26. Так, тесляр спочатку вчиться рубати колоди, потім їх об­тісувати, потім скріплювати одну з одною, нарешті будує цілі бу­дівлі і т.д.

Отже, зовсім навпаки роблять тоді, коли в школах навчають невідомого за допомогою стільки ж невідомого. Так буває:

I. Коли правила латинської мови викладаються тим, хто почи­нає її вивчати, латинського ж мовою; це те саме, якби хто-небудь єврейську мову пояснював правилами на єврейській мові, а арабську мову - правилами на арабській.

II. Коли тим же самим, хто починає вивчати латинську мову дають на допомогу словник з латинської на рідну мову, тоді як повинно бути навпаки. Адже вони вивчають не рідну мову з допомогою латинської, а латинську мову з допомогою рідної, бо остання вже відома.

5. Коли хлопчикові дається в учителі іноземець, який не во­лодіє рідною мовою хлопчика. Оскільки вони не мають спільного засобу взаємного розуміння і змушені розмовляти з допомогою знаків і здогадів, то чи не споруджують вони таким чином Ваві­лонської башти?

6. Робиться також помилка проти правильного ведення спра­ви і тоді, коли за одними й тими ж граматичними правилами (наприклад, Меланхтона або Рамуса), навчають юнацтво всіх націй (французів, німців, чехів, поляків або угорців та ін.), тоді як кожна з мов має своє особливе й до деякої міри своєрідне відно­шення до латинської мови. Цю своєрідність і треба виявляти, ко­пи ми хочемо, щоб основні властивості латинської мови легко були засвоєні учнями.

Все буде виправлено, коли:

I. Учитель і учень говорять однією і тією ж мовою.

II. Всі пояснення речей даються знайомою мовою.

10. Граматика і словник будуть пристосовані до тієї мови, за допомогою якої вивчається нова (латинська мова — за допомо­гою рідної, грецька ¾ латинської і т. д.).

11. Нова мова вивчається поступово, а саме: спочатку учень привчається її розуміти (це найлегше), потім писати (при цьому да­ється час на попереднє обдумування) і, нарешті, говорити, що най­важче, бо це робиться без безпосередньої попередньої підготовки.

V. При вивченні латинської і рідної мов рідна мова, як більш відома, буде йти попереду, а латинська мова ¾ за нею.

VI. Навчальний матеріал розкладається так, щоб спочатку за­своювалося, те, що є найбільш близьким, потім.— не дуже відда­леним, потім більш віддаленим і, нарешті, найвіддаленішим. Тому, коли учням вперше даються правила (наприклад, правила логіки, правила риторики та ін,), їх слід пояснювати прикладами, не далекими від їх розуміння, наприклад, богословськими, полі­тичними та ін., а прикладами, взятими з щоденного життя. Інак­ше учні не зрозуміють ні правила, ні його застосування.

VII. В учнів розвивають спочатку зовнішні чуття (це найлег­ше), потім - пам'ять, далі - розуміння і, нарешті, судження. Саме в такій поступовості вони ідуть одне за одним, бо знання починається з чуттєвого сприймання, за допомогою уявлення переходить у пам'ять, а потім, через узагальнення поодинокого, утворюється розуміння загального і, нарешті, для уточнення знання про речі, достатньо зрозумілі, складається судження.

Дата добавления: 2015-05-24