Виховання починається з дня народження

Вибір годувальниці

Бідний не потребує виховання

Треба вчасно знищити в дитині бажання виявляти владу

Народжуючись, дитина кричить; її раннє дитинство проходить у сльозах. Іноді її заколисують, їй догоджають, щоб запокоїти її; іноді їй погрожують, її б'ють, щоб змусити мовчати. Або ми ро­бимо те, що їй завгодно, або вимагаємо від неї того, що нам за­вгодно; або коримось її фантазіям, або підкорюємо її нашим: се­редини нема, вона повинна або давати накази, або діставати їх. Отже, її перші ідеї— ідеї панування і рабства. Ще не вміючи го­ворити, вона командує, ще не бувши здатною діяти, слухається; і, трапляється, її карають раніше, ніж вона може зрозуміти свої провини, або, точніше, зробити їх. Таким чином, з ранніх років вкорінюють в її серце пристрасті, які потім приписують природі, і, постаравшись зробити її злою, скаржаться, що вона такою ви­йшла.

Хочете, щоб вона зберегла свою початкову форму, - бере­жіть її з того моменту, як вона з'явиться на світ. Відразу, як тіль­ки вона народилася, доглядайте її і не залишайте її доти, доки вона не зробиться людиною: без цього ви ніколи не матимете ус­піху.

Бідний не потребує виховання; те, що зумовлене його станом, обов'язкове для нього; він не міг би дістати іншого; навпаки, ви­ховання, одержуване багатим від свого добра, є саме те, яке най­менш придатне як для нього самого, так і для суспільства. Крім того, природне виховання повинно зробити людину придатною для всіх умов людського існування: але менш розумно виховува­ти бідного для становища багатого, ніж багатого для становища бідного, бо відповідно до кількості обох станів тих, що розорили­ся, більше, ніж забагатілих.

Отже, виберемо багатого; ми будемо впевнені принаймні, що зробимо однією людиною більше, тоді як. бідний може сам зро­битися людиною.

З тієї ж причини я зовсім не проти того, щоб Еміль був благо­родного походження. Зайва жертва буде вирвана у забобонів.

Разом з життям починаються потреби. Для новонародженого потрібна годувальниця. Якщо мати згодна виконати свій обов'язок - в час добрий; вона дістане письмові інструкції; ця перевага має свою зворотний бік і дещо віддаляє гувернера від його вихованця. Але слід думати, що інтерес людини і повага ма­тері до того, кому вона довіряє таку дорогоцінну заставу, зроб­лять її уважною до думки вчителя; а все, що вона побажає зроби­ти, вона, звичайно, зробить краще, ніж усяка інша жінка. Якщо ж нам потрібна буде стороння годувальниця, почнемо з того, що виберемо її якнайкраще.

Виховання людини починається при її народженні: ще не вміючи говорити, ще не вміючи слухати, вона вже вчиться. До­свід передує урокам; на той момент, коли дитина пізнає свою го­дувальницю, вона вже багато чого навчилася. Ми б здивувалися знанням найбільшого неука, якби простежили його успіхи з мо­менту його народження. Якщо поділити всю людську науку на дві частини — одну, спільну всім людям, і другу, що належить тільки вченим, то остання буде дуже маленькою порівняно з першою. Але ми не думаємо про спільні надбання, тому що вони робляться нерозсудливо і до того ще до розумного віку, а так са­мо й тому, що знання стають помітними тільки внаслідок своїх відмін, причому, як в алгебричних рівняннях, загальні кількості ставляться за ніщо.

Перші відчуття дітей суто афективні; вони помічають тільки втіху і страждання. Не вміючи ні ходити, ні. схоплювати, вони потребують значного часу, щоб утворити собі потроху відчуття, які показують їм предмети поза ними самими, але доки ці пред­мети поширюються, віддаляються, так би мовити, від їхніх очей і набирають для них певних розмірів та форм, періодичне повер­нення афективних відчуттів починає підкоряти їх владі звички; ми бачимо, що їх очі безнастанно звертаються до світла, і, якщо воно падає збоку, мимохіть приймають той же напрям; отже, необхідно стежити за тим, щоб обличчя їх завжди було обернені світла, інакше вони ризикують зробитися кособокими або звикнуть дивитися скоса. Потрібно також, щоб вони рано звикли відсутності світла; інакше вони плачуть і кричать, як тільки опи­няться в пітьмі. При надмірній регулярності щодо їжі та сну ці останні стають необхідними для них після однакових проміжків часу; і незабаром бажання виникає вже не з потреби, а зі звички, або, точніше, звичка додає нову потребу до потреб природи; ось чого слід уникати.

Дата добавления: 2015-05-24