Визначити показники для спостереження за проведенням виховного заходу

1. Форма проведення. Доцільність вибору форми. Її відповідність психофізіологічним особливостям школяра. Врахування можливості адекватної участі дітей у заході.

2. Мета заходу. Її чіткість, конкретність, спрямованість на підвищення рівня розвитку вихованості учнів.

3. Підготовка заходу. Наявність і продуманість плану чи програми підготовки. Конкретність доручень учням, доведення до них кінцевої мети заходу, змісту організаторської діяльності, їх права та обов’язки.

4. Активність і самостійність школярів. Створення для підготовки заходу тимчасового дитячого органу – ради справи (штабу, робочої групи).

5. Проведення заходу. Толерантність і демократичність взаємостосунків педагогів і дітей, членів ради справи і учасників заходу. Точність і організованість початку. Ефективність оформлення. Підготовка учнів до активного сприймання нової інформації. Змістовність заходу, достовірність, науковість, емоційна насиченість фактичного матеріалу, зв'язок з життям, опора та життєвий досвід учнів. Доцільність відбору методів і методичних прийомів. Роль педагога у проведенні заходу. Раціональне використання ТЗН. Увага, зацікавленість, дисциплінованість дітей. Спрямованість заходу на розвиток національної свідомості та самосвідомості, її загальнолюдських рис, підвищення загальнокультурного рівня, наявність елементів відвертої розмови про хід проведення заходу (що вдалось і чому? Що не вдалось і чому? Які шляхи удосконалення роботи?)

6. Загальні висновки. Досягнення мети, реалізація розвиваючих, виховних, пізнавальних можливостей заходу. Ставлення учнів до заходу, ступінь їх задоволення. Що дає виховний захід для розвитку учнів. Формування у них:

а) національної свідомості і самосвідомості, морально-ціннісних орієнтацій;

б) художньо-естетичної свідомості і культури;

в) трудових навичок тощо.

1. Виконання наліченого плану

2. Ефективність і доцільність використання наочності та ТЗН

3. Реалізація основних психологічних і гігієнічних вимог

4. Наявність ефективного зворотного зв'язку з учнями

5. Рівень педагогічної і методичної майстерності

6. Рівень оформлення документації

7. Якість мовлення (темп, дикція, образність, емоційність, виразність, правильність)

8. Раціональність використання часу

9. Педагогічна культура, такт, зовнішній вигляд педагога

10. Дотримання правил охорони праці

37. Мережа інформаційних зв'язків в педагогічній системі. Мережа інформац зв’язків – сукупність зв’язаних між собою інформац органів система, що об’єднує певну кількість таких органів. МІЗ – виникає в ході комунікацій між суб’єктом пед системи. Комунікація – процес обміну інформац між двома і більше людьми. Цілі комунікації: 1 забезпеч ефективного обміну інформац між суб’єктами управл. 2. удосконалення між особистісних відносин в процесі обміну інформац. 3. створ інформац каналів для обміну інформац. 4. регулювання і раціоналізація інформац потоків. Види комунікації: між особистісні на основі усного спілкув. Вербальні, не вербальні, формальні: вертикальні (нисхідні, висхідні), горизонтальні. Неформальні комунікації на основі письмового вияву інформац. Формальні – визнач політикою правилами посадовими інструкціями даної організації і здійснюється за формальними канонами. Неформальні =- не підпорядковані загальним правилам даної організац здійсн згідно між особистісних відноси, стосунків. Вертикальні – інформац рухається з одного рівня ієрархії в інший. Горизонтальний – між різними підрозділами.

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

1.наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передачі; та одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається.

2.наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передачі;

3.наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого передається інформація;

4.наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумілості отриманого повідомлення.[2]

Сторони комунікації

Комунікативна. Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі слова) складається в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються.

Інтерактивна. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються (обмін діями).

Перцептивна. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Межі між цими формами умовні, вони можуть зливатися і доповнювати один одного.

38. Взаємозв’язок Управлінських функцій

Діяльність, спрямована на досягнення цілей загальноосвітнього навчального закладу за допомогою інших людей (учасників педагогічного процесу), є серією безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція теж є процесом, тому що також: складається із серії взаємопов’язаних дій.

Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності (трудові процеси в сфері управління), які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій — одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.

Процес управління - це реалізація взаємопов’язаних функцій, необхідних для того, щоб сформувати і досягти мети загальноосвітнього навчального закладу. Управлінські функції спрямовані на об'єкт управління. У взаємодії, співробітництві з ним вони є конкретними формами прояву змісту процесу управління.

Ми зазначали, що А. Файоль, якому приписують первинну розробку цієї концепції, вважав, що існує п'ять вихідних функцій. Інші автори розробили інші переліки функцій. Огляд сучасної літератури дає змогу виявити такі функції - педагогічний аналіз, прогнозування, планування, організація, мотивація, керівництво, координація, контроль, оцінка, регулювання. Фактично майже в кожній публікації з управління є список управлінських функцій, який буде хоч трохи відрізнятися від інших подібних списків. Урахування змісту і структури "шкільного виробництва" і об'єднання суттєвих видів управлінської діяльності у невелику кількість категорій дозволило нам виділити чотири управлінські функції: аналіз інформації, планування, організація, контроль.

39. ВИЗНАЧИТИ ЗМІСТ ЗВОРОТНЬОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО БУДЬ-ЯКИЙ ОБЄКТ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

При цьому одержувач:

– кодує інформацію про те, як він сприйняв і зрозумів повідомлення;

– обирає відповідний канал комунікації;

– передає це повідомлення відправнику.

Відпрвник, в свою чергу:

– декодує це повідомлення;

– порівнює інформацію відправника з оригінальною концепцією комунікації і визначає ступінь їх взаєморозуміння.

Безумовно, наявність зворотнього зв’язку збільшує тривалість комунікації, ускладнює процес, але підвищує його ефективність, забезпечує впевненість у правильності інтерпретації концепції комунікації.

40 Структура процесу комунікації

Комунікації (від лат. communico — спілкуюся з кимось, поєдную) — це процес двостороннього обміну інформацією, на основі якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень, і доводить прийняті рішення до працівників організації.

У структурі комунікацій можна виділити чотири базові елементи:

1) відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає інформацію і передає її;2) повідомлення — власне інформація, закодована за допомогою символів (слів, сигналів, жестів, міміки і т. ін.);3) канал — засіб передачі інформації (лист, радіо, телефон, телевізор, телетайп і т. ін.);4) адресат — особа, якій призначена інформація, або особа, яка інтерпретує її.5) користувач – суб’єкт, який правильно розумію і викор інф 6)шлях передачі інформації-способи актуалізм тих джерел від яких за каналами зв’язку інф надходять користувача (н-ня на курсах,участь в нарадах,семінарах, конференціях, тренінгах,наставництвах)

Етапи процесу обміну інформації: - зародження ідеї або відбір інформ.; - вибір каналу; - передача повідомлення; - інтерпретація повідомлення.

Рух іформації від відправника до адресата складається з кількох етапів. На першому відбувається її відбір, який може бути випадковим або цілеспрямованим, вибірковим або суцільним, пропонованим або ініціативним, На другому етапі відібрана інформація кодується, тобто набирає тієї форми, в якій вона буде доступною і зрозумілою адресатові і згідно з цим підбирається відповідний засіб її передачі — усний, письмовий, за допомогою різних штучних сигналів або умовних знаків. На третьому етапі відбувається передача інформації, а на четвертому — її отримання, сприйняття адресатом, декодування, тобто розшифровка, і осмислення.

41.Організаційні документи

організаційні {положення, статути, інструкції, установчі угоди, правила).

Організаційні документи закріплюють функції, обов'язки та права суб'єктів протягом тривалого терміну. Положення - правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, їх структурних підрозділів, а також підпорядкованих закладів, установ, організацій тощо. Положення бувають типові й індивідуальні. Типові розробляють для системи установ та підприємств, індивідуальні - на основі типових Статути - юридичні акти, якими оформляється утворення установ, організацій. чи товариств, визначається їхня структура, функції, взаємовідносини з іншими організаціями чи громадянами та правове становище у визначеній сфері державного управління та господарської діяльності. Інструкції - документи, в яких викладено правила, що регулюють сторони діяльності та стосунків установ, службових осіб тощо.

42. Значення інформації у здійсненні управління

Інформація - це одна з основних (поряд з матерією і енергією) складових, що утворюють природний світ, у якому живе людина.

Цінність інформації визначається двома факторами: цінність самого рішення, для прийняття якого використовується інформація, і ступенем впливу інформації на рішення, яке приймається. виділяють такі в имоги до інформації:

1. Об'єктивність і достовірність (інформація точно відображає стан справ у школі, кількісні і якісні характеристики навчально-виховного процесу. Об'єктивністю і достовірністю інформації визначається її надійність, інакше вона перетворюється на дезінформацію.

2. Достатність, або мінімальна повнота. Дуже складно визначити обсяг і кількість інформації. Недостатність веде до інформаційного вакууму, а надмір - до інформаційного шуму, який заважає оперативному і компетентному управлінню. Недостатність інформації вносить суб'єктивізм в управління, надмір ускладнює;

3. Оперативність і своєчасність. Висока оперативність передачі інформації пов'язана з необхідністю оперативного і своєчасного прийняття рішення.

Надходження інформації до директора повинне відбуватися з такою періодичністю, яка відповідає реальним подіям. Своєчасність надходження інформації суттєво впливає на цінність рішення, яке приймається, і навпаки.

4 Гранична конкретність, лаконічність, інформація повинна бути такою. що легко засвоюється

Зважаючи нате, що інформація важлива своїми наслідками для отримання якомога більше позитивних результатів керівнику необхідно враховувати властивості інформації та чітко дотримуватися вимог до неї. Це істото поліпшить якість прийнятих керівником управлінських рішень

43. Комунікаційні бар'єри та шляхи їх подолання.

Комунікац бар’єри – фактори які зменш можливість успішної комунікації. Макробар’єри – перевантаження інформац мереж і викривлення інформац зростання ролі іноземних мов потреба у все більш складній інформації. Мікробарєри – ставлення джерела інформації до отримувача ставлення адресата до джерела інформації відсутність зворотного зв’язку сприйняття отримувача інформації багатозначних слів.

Психологічна перепона різного походження, яку реципієнт установлює на шляху небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації, називається комунікативним бар'єром.

Комунікативні бар'єри можуть бути викликані різними причинами. Тому можна виділити такі їхні типи: бар'єри розуміння, бар'єри соціально-культурного розходження і бар'єри відносини.

1. Бар'єр взаєморозуміння. з'являється в результаті використання комунікатором невиразної швидкої мови, розмови-скоромовки або мови з великою кількістю звуків-паразитів.

2. Семантичний бар'єр розуміння. Він пов'язаний з тим, що учасники спілкування використовують різні значення слів. Наприклад, скажемо, льотчик або танкіст чує в театрі слова: "Подати екіпаж!", то це може викликати в них легке здивування, тому що в п'єсі йдеться про карету, а вони уявляють собі людей, які керують машиною.

3.Стилістичний бар ер розуміння. Він звичайно виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови і стану того, хто в даний момент слухає.

4. Логічний бар'єр розуміння. Він виникає в тих випадках, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною чи суперечить властивій йому манері доказів. Можна говорити про існування "жіночої" і "чоловічої" психологічної логіки та ін.

5. Соціально-культурний бар'єр розуміння. можуть бути соціально-культурні відмінності між партнерами спілкування. Це можуть бути соціальні, політичні, релігійні і професійні відмінності, що приводять до різного пояснення тих або інших понять.

6. Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме сприйняття партнера спілкування як особи певної професії, національності, статі і віку.

Проблеми в спілкуванні виникають також через наявність поганого зворотного зв'язку, що не дозволяє визначити, чи дійсно ваше повідомлення витлумачене в той смисл, що ви в нього спочатку вкладали. Щоб переконатися в успіху комунікації, необхідно мати зворотний зв'язок.під зворотним зв'язком розуміють вербальну і невербальну реакцію співрозмовника на поведінку партнера.Для встановлення ефективного, правильного зворотного зв'язку слід дотримуватися найважливіших умов. Щораз, вступаючи в спілкування, передбачайте конкретний спосіб зворотного зв'язку. Найкращим способом буде особиста бесіда або обговорення в групі.

Для впевненості в успіху недостатньо запитати: "Ви мене зрозуміли?". На таке питання люди майже завжди відповідають ствердно, навіть якщо це не відповідає істині. Краще поставити запитання відповідно змісту повідомлення і попросити показати й розповісти про те, що потрібно зробити.При цьому можуть бути використані репліки на кшталт:"Якщо я вас правильно зрозумів, ви вважаєте, що...""Ви думаєте, що...""Дозвольте, я підсумую..."

Заповіді успішної комунікації: 1 перед комунікації чітко визнач ідеї які склад посилання 2 проаналізувати справжню мету кожної комунікації. 3 проаналізувати людське та фізичне оточення при будь якій комунікації. 4 звернути увагу на інтонацію і основний зміст комунікації. 5 намагатись включ в повідомлення щось цінне та корисне для одержувача. 6 проконсультуватись з іншими про планув комунікації.7 намаг щоб справи установки не перечили словам.

44. Форми збереження інформації інформації

За формою інформації 1. Систематизована.2. Несистематизована.

Алгоритм роботи з інформацією

Збір інформації; систематизація, відбір значущої інформації;аналіз та узагальнення; використання для підготовки управлінських рішень; створення інформаційного банку;

визначення форм збереження інформації; передача інформації по каналах зв'язку по вертикалі і по горизонталі.

Зростаючі потоки інформації, необхідність збереження її у великих обсягах сприяли розробці і застосуванню носіїв інформації, що забезпечують можливість довготривалого її зберігання в більш компактній формі. Носій – фізичне середовище, у якому зберігаються повідомлення. У «докомп'ютерні» часи інформацію зберігали на папері, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо.

З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, які використовуються до цього часу в телеграфних апаратах, а також в автоматичних верстатах.
Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмірів. В певних місцях перфокарти пробивають дірочки. Перфокарти з пробитими дірочками пропускали через спеціальний пристрій. Задана у вигляді дірочок інформація перетворювалася в систему елек-тричних сигналів, які надходили до інших пристроїв комп'ютера.
Перфострічка - це стрічка цупкого паперу стандартної ширини, на яку заноситься інформація пробиванням дірочок у відповідних позиціях на 5-й або 8-й доріжках. Звичайно, за дірочками, нанесеними на перфокарти або перфострічки, стоїть цілком певна інформація. Магнітні стрічки і магнітні диски для зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки. Замість пробивки дірочок намагнічувались невеличкі області в потрібних місцях. Магнітні стрічки або диски встановлювались в спеціальні пристрої, де зчитувалася записана на них інформація і надходила до інших пристроїв комп'ютера. Магнітні картки містять закодовану інформацію в кредитних, телефонних та реєстраційних картках, а також перепустках і «ключах» для кодових замків. Компакт-диски (оптичні диски або CD) - це диск із спеціальної пластмаси із дзеркальним покриттям з того боку, з якого записується і зчитується інформація.

Захист і збереження інформації в умовах становлення інформаційного суспільства становляться життєво важливими видами діяльності людей. Це обумовлюється тим значенням, що стали мати інформаційні ресурси в функціонуванні та розвитку соціальних інститутів. Спотворення, перекручення або втрата інформації може призвести до великих шкідливих наслідків в будь-якій області діяльності людських спільнот. Якщо збереження інформаційних ресурсів розглядається як можливість її технічної фіксації для подальшого використання, то захист інформації передбачає заходи з попередження її навмисного або природного псування.

Розвиток сучасної техніки призвів до виникнення нових технічних форм збереження інформації. Поява оптичних накопичувачів або магнітних накопичувачів підвищеної місткості сприяє можливості збереження величезних обсягів інформації. Крім того, продовжує зберігати своє значення традиційні форми збереження інформації – письмова (друкована) і усна (пам’ять людей).

Захист інформації сьогодні характеризується активізацією роботи з попередження навмисного спотворення інформації, несанкціонованого використання інформаційних ресурсів. Основними формами захисту інформації є правова, організаційно-технічна і страхова.

Система заходів з захисту інформації потребує комплексного підходу до вирішення питань захисту та включає в себе спільне застосування технічних, правових і організаційних мір захисту. Без розуміння правових питань, навіть застосовуючи найдосконаліші технічні засоби, неможливо розв’язати проблему захисту інформації.

45.Визначити зміст зворотної інформація про об'єкт педагогічної системи

Система-це множина елементів, які перебувають у зв’язках і відношеннях один з одним, і які утворюють певну цілісність. Пед. система – це система в якій здійснюються виховні ф-ції.

У поняття зворотної інформації І. І. Шмальгаузен включає також інформацію, передану особинам одного і того ж виду за посередництвом зовнішніх сигналів - видових ознак забарвлення, форми, поведінки, звуків, запахів і т. д.

46. Схематично відобразити основні зовнішні інформаційні зв язки керівника школи

Мережа інф. Зв’язків- це сукупність зв’язаних між собою органів, систем що об’єднує певну к-сть таких органів.

Зовн. Зв’язки: інші шкли, позашк.заклади, масмедіа, громадські обєднання, міські(районі) відділи освіти, Міносвіти України

47.шляхи удосконалення інформаційного забезпечення управління

Інформація — сукупність відомостей про стан розвитку системи управління школою і зовнішнього середовища.Неодмінною умовою ефективного управління є своєчасне забезпечення інформаційних потреб усіх рівнів управління. Це означає, що між керованою і керівною системами та зовнішнім середовищем за допомогою інформаційних потоків повинен безупинно підтримуватися прямий і зворотний зв'язок. При порушенні такого зв'язку система стає некерованою. Отже, між процесом управління й інформаційним процесом існує нерозривна єдність.Інформаційний процес у технологічному плані можна умовно розділити на чотири етапи: технологія збору інформації, технологія обробки інформації, технологія передачі і збереження інформації, технологія використання інформації.

Оптимізація інформаційної системи — діяльність, спрямована на:формування необхідного обсягу інформації; досягнення високої пропускної здатності інформаційних каналів; забезпечення надійного й оперативного інформаційного процесу; досягнення високої соціальної й економічної ефективності. Систематизація всіх показників діяльності шляхом застосування шифрів і кодів. Мінімальне повторення показників у різних документах

Дата добавления: 2015-05-07