Визначити мету та показники для спостереження за навчальним заняттям 3 страница

Основні документопотоки в організації:потік вхідної документації, що складається з надходять в організацію документів;потоки внутрішньої документації, складаються з документів, створених в організації і не призначених до виходу за її межі;потік вихідної документації, що складається з документів, призначених для відправлення в інші організації.

Основні характеристики документопотока:зміст;структура;циклічність;напрямок;обсяг.

Зміст документопотока визначається складом документів, що входять до документопотік, і складом інформації, що міститься у цих документах.

Структура документопотока описується ознаками, за якими можуть бути класифіковані і індексовані входять до документопотік документи, а також сформована довідкова система по документах організації.

Режим або циклічність документопотока визначається зміною в часі інформаційного навантаження документопотока. Зміни інформаційного навантаження, як правило, пов'язані з циклічністю планування та підведення підсумків роботи, періодичною зміною ділової, політичної та управлінської активності, внутрішніми режимами роботи організації.

Напрямок документопотока залежить від змісту конкретного етапу обробки документів: реєстровані і незареєстровані документи, документи, за якими здійснюється і не здійснюється контроль виконання службою ДОП і т.д., а також від способу посвідчення входять до документопотік документів: узгодження, затвердження, ознайомлення та ін.

Обсяг документопотока вимірюється кількістю документів (оригіналів і копій), який може бути доповнений об'ємом міститься в документах інформації. Кількість документів всіх потоків становить обсяг документообігу організації.

Дослідження документопотоков організації проводиться для наступних цілей:підвищення ефективності управлінської діяльності;прискорення руху документів в організації;зменшення трудомісткості обробки документів.

91.. інформаційний характер взаємодіє суб’єктів пед. Системи

Автономний рівень не передбачає взаємодії у середовищі ВНЗ (тобто кожна система може функціонувати з різним ступенем активності і мати різні рівні суб’єктності, проте за відсутності взаємодії у контексті освітньо-професійного середовища ВНЗ, ми вважаємо, що рівень взаємодії нульовий).

Об’єкт-суб’єктний рівень характеризується підпорядкованістю об’єкта суб’єкту, цілковитою залежністю від нього, пасивним ставленням до освітньої та професійної діяльності; відсутністю проявів активності та перетворюючої діяльності. Суб’єкт-об’єктна взаємодія відзначається домінуванням ціннісного ставлення до освітньо-професійної діяльності активно-діючим характером перетворюючої діяльності; перетворенням теоретичних ідей у конкретні професійні ситуації; наявністю перших значущих творчих досягнень особистості.

Суб’єкт-суб’єктна взаємодія передбачає активну взаємодію та взаємозбагачення. Суб'єктний рівень характеризується глибиною пізнавальних інтересів; творчо-пошуковим підходом до рішення педагогічних задач; активно-виборчим характером навчально-професійної діяльності; прагненням здійснювати перетворюючу діяльність; наявністю стійких творчих досягнень, що перевершують по своїй значущості загальноприйняті норми; прогнозуванням результатів власних дій

92. Принципи управління освітою

Принципи управління освітою

Важливим розділом педагогіки є школознавство.

Школознавство - галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, розкриття особливостей системи керівництва школою, організації її роботи.

Управління - діяльність, спрямована на розробку рішень, організацію контролю регулювання об'єкта управління згідно з метою, аналіз і підведення підсумків на основі достовірної Інформації.

Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління:

Принцип державотворення. Суть його в тому, що діяльність усіх ланок закладів освіти спрямовується на утвердження і розвиток державності України, піднесення рівня їх діяльності до міжнародних стандартів.

Принцип науковості. Передбачає врахування під час організації навчально-виховного процесу в закладах освіти досягнень педагогіки, психології, методик викладання навчальних предметів, фізіології, гігієни, кібернетики та інших наук, які дають змогу здійснювати цей процес на наукових засадах.

Принцип демократизації. Полягає в тому, що при вирішенні проблем діяльності закладу освіти керівник має зважати на думку членів педагогічного колективу, батьківської громадськості та учнівського колективу, систематично звітувати про свою роботу перед колективом працівників школи.

Принцип гуманізації. Потребує налагодження гуманних стосунків у ланках взаємовідносин: дирекція-учителі, учні, батьки; учителі-учні, батьки; учителі-учителі; учні-учні; учнівське самоврядування-рядові вихованці; батьки - діти; передбачає формування гуманної особистості гуманними засобами. Якщо керівник гуманна людина, уважний, доброзичливий, справедливий і тактовний, то педагогічний колектив йде за ним і вірить йому.

Принцип цілеспрямованості. Передбачає постановку перед педагогічним і учнівським колективами близької, середньої й далекої перспектив, розв'язання конкретних завдань для їх досягнення.

Принцип плановості. Потребує чіткого перспективного і щоденного планування усіх напрямів навчально-виховної, організаційно-господарської діяльності закладу освіти з урахуванням його умов та можливостей.

Принцип компетентності. Згідно з ним усі педагогічні та інші працівники закладу освіти повинні мати високий рівень професійної підготовки, сумлінно виконувати службові обов'язки. Широка загальна ерудиція, високий рівень професіоналізму, врахування реальних умов праці дають змогу керівникові творчо вирішувати складні педагогічні завдання.

Принцип оптимізації. Полягає у створенні в закладі освіти належних умов для забезпечення його працівникам можливостей для ефективної діяльності.

Принцип ініціативи й активності. Передбачає наявність цих якостей у керівництва закладу освіти та створення умов для творчих пошуків усіма педагогами.

Принцип об'єктивності в оцінці виконання працівниками закладу освіти своїх обов'язків. Мається на увазі систематичний контроль за діяльністю працівників закладу, об'єктивна оцінка її результатів, гласність і врахування думки педагогічного колективу.

Принцип поєднання колегіональності з персональною відповідальністю. Його суть у тому, що директор школи несе повну відповідальність за навчально-виховну діяльність перед державними органами, але під час прийняття важливих рішень з питань діяльності школи зобов'язаний ураховувати думку членів колективу, якщо вона не суперечить законам України.

93. Змоделювати структуру журналу вхідної та вихідної документації

Приймання і обробка вхідних документів здійснюється секретарем-референтом. Документи, одержані підприємством, проходять такі етапи:

первинна обробка;

попередній розгляд, розмітка;

реєстрація;

розгляд документів керівництвом;

направлення на виконання;

контроль виконання;

виконання документів;

підшивання документів до справи.

Первинна обробка вхідних документів полягає в перевірці правильності доставки листів. Розкриваються всі конверти, за винятком особистої кореспонденції (з поміткою "особисто"). Потім необхідно перевірити правильність адресування вкладеного в конверт, кількість аркушів документа, наявність додатків. При відсутності зазначених додатків або окремих аркушів про це інформується відправник листа, робиться відповідна відмітка на самому документі і в журналі вхідних документів у графі "Примітка".

Конверти знищуються, крім тих випадків, коли лише з конверта можна визначити адресу відправника, дату відправлення і дату надходження, або коли на конверті є помітка "конфіденційно", "терміново".

Попередній розгляд вхідних документів здійснюється секретарем-референтом з метою розподілу документів на ті, що повинні реєструватися і ті, що реєстрації не потребують.

На документах, що реєструються, проставляється реквізит "відмітка про надходження", дату надходження, вхідний номер документа. "Відмітка про надходження" не проставляється на додатках до документів, на проспектах, каталогах та інших матеріалах, що не реєструються.

Керівникові направляються на розгляд найважливіші і термінові документи, які надійшли. Ті документи, що не вимагають прийняття рішення на рівні керівника, можуть передаватися заступникові керівника підприємства, до структурного підрозділу або відразу виконавцям.

Після реєстрації документи передаються на розгляд і прийняття рішення керівнику фірми. Керівник фірми, розглядаючи вхідний документ, повинен визначити виконавця, дати чіткі і конкретні вказівки стосовно виконання документа і визначити реальні строки.

Ці вказівки оформляються у вигляді резолюції. З резолюцією керівника документ передається відповідальному виконавцю під розписку в журналі вхідної реєстрації з проставлянням дати отримання.

Коли робота з документом завершена (складено документ-відповідь), на документі проставляється відмітка про його виконання і направлення до справи. Після цього документ разом з копією відповіді передається секретареві-референтові для підшивання до справи.

Обробка вихідних документів

Обробка вихідних документів складається з таких операцій:

складання проекту документа;

погодження проекту документа;

перевірка правильності оформлення проекту документа секретарем;

підписання документа керівником (у необхідних випадках - затвердження);

реєстрація документа;

відправлення документа адресатові;

підшивка другого примірника (копії) документа до справи.

Проект вихідного документа складається виконавцем, правильність його оформлення перевіряється секретарем-референтом.

Вихідні документи оформляються в двох примірниках, крім факсів і телефонограм, що складаються в одному примірнику.

Підготовлений проект вихідного документа подається на підпис керівнику фірми.

Керівник може внести зміни і доповнення в документ, що поданий на підпис, або повернути його виконавцю на доопрацювання.

Після підпису керівником двох примірників вихідний документ передається секретареві-референтові для реєстрації. Документи, що відправляються, реєструються в "Журналі реєстрації вихідних документів". Для реєстрації необхідні такі дані:

індекс документа, що включає і номер справи;

дата документа;

адресат (кореспондент);

короткий зміст чи заголовок;

відмітка про виконання;

виконавець;

примітка.

Після реєстрації і присвоєння вихідному документу номера це фіксується на обох примірниках. Того ж дня вихідні документи конвертуються і відправляються. При цьому звіряється адреса отримувача на листі і на конверті. Другий примірник відісланого листа підшивають у справу з листування.

94. Суб'єкт суб'єктна класифікація інформаційних потоків в управлінні педагогічними системами

Суб’єкт-суб’єктна взаємодія на відмінну від суб’єкт-об’єктної (де об’єкт є тим, на кого спрямовується вплив) передбачає взаємну активність (співпрацю, співтворчість) викладачів та студентів.

Суб'єкт-суб'єктна специфіка педагогічного спілкування вимагає перегляду ролі вчителя та учнів у їхній взаємодії. З одного боку, учень перетворюється з об'єкта зовнішніх впливів та активного суб'єкта власної діяльності, рівноправного партнера по спілкуванню. З іншого боку, така зміна позицій вимагає від учителя певного типу управління діяльністю учнів. Сутність такого продуктивного управління полягає у зміні позиції учня, у розвитку його спроможності до самоуправління (саморегуляції, самоорганізації, самоконтролю) власною діяльністю. Вчителю необхідно знайти ту золоту середину, яка б забезпечувала взаємодію, взаємоприйнятні, взаєморозуміння без виділення когось із партнерів як домінантного. Така позиція безумовно вимагатиме значної роботи не лише з боку вчителя, а й з боку учнів, до чого і ті, й інші мають бути готові. Для того, щоб діалогічне спілкування в педагогічній діяльності було не винятком, а правилом, кожен педагог та кожен учень мають бути завчасно готовими до нього. Для цього потрібна сформованість гуманістичного за своїм характером комунікативного ядра особистості, як у педагога, так і в школяра.

Суб'єкт-суб'єктні відносини реалізуються у діалогічних формах педагогічної взаємодії. Це:

— співтворчість суб'єктів навчально-виховного процесу в системі "педагог — студент";

— пріоритети особистісно орієнтованого, культуро-відповідного (національна культура) і полікультурного (світова культура) навчання;

— заохочення і підтримка ініціативи студентів у виконанні родознавчих досліджень;

— консультації для студентів та їхніх батьків з метою залучення останніх до науково-пошукової діяльності з дослідження родоводу.

95. Управлінський цикл

Управлінський цикл, як зазначалося, містить чотири функції - планування, організацію, мотивацію і контроль. Дані функції охоплюють всі види управлінської діяльності по створенню матеріальних цінностей, фінансуванню, маркетингу, управління людськими ресурсами і т. д.

Планування. Ця функція являє собою, по суті, процес підготовки рішень. Етапи планування:

а) постановка цілей;

б) визначення вхідних передумов;

в) виявлення альтернатив;

г) вибір найкращої альтернативи;

д) введення і виконання плану.

Організація. Функція організації націлена на упорядкування діяльності менеджера і виконавців. Це передусім оцінка менеджером своїх можливостей, вивчення підлеглих, визначення потенційних можливостей кожного робітника, розстановка сил і т. д. Вся ця організаторська діяльність протікає на тлі прояви цілком конкретних структур підприємства.

Мотивація. Після проведення підготовчих заходів менеджер повинен забезпечити успішне виконання роботи. З цією метою використовуються:

а) стимулювання, тобто заохочення робітників до активної

діяльності за допомогою зовнішніх чинників (матеріальне і

моральне стимулювання);

б) власне мотивування, тобто створення у робітників внутрішніх (психологічних) спонукань до праці. Головним тут є зацікавленість у праці, потреба в трудовій активності, переживання почуття задоволення від трудової діяльності. Для успішного здійснення цієї функції управління менеджер повинен бути компетентний в різноманітних аспектах комунікації, зобов'язаний розвивати у себе відповідні вміння і навички.

Контроль. Ця функція полягає в підтвердженні того, що все йде в відповідності з прийнятим планом, існуючими директивними документами і прийнятими принципами управління. Іншими словами, контроль - це процес перевірки і зіставлення фактичних результатів із завданнями.

Ключові проблеми:

діяльність менеджера полягає у виконанні чотирьох основних функцій: планування, організації, мотивації і контролю. Будь-які інші види діяльності підпорядковані ці ключові функції, що відрізняють менеджера від інших осіб, які займаються бізнесом;

оскільки менеджер досягає мети організації за допомогою своїх підлеглих, то функція мотивації сьогодні є найважливішою;

мета організації може бути досягнута тільки за умови добре налагодженого зворотного зв'язку, тобто при здійсненні надійного контролю. Однак ефективний контроль - це не опіка. Це порада, допомога, заохочення, схвалення і т. д. Контроль не несе в собі відплати за недогляди;

всі основні функції менеджменту "цементуються" діями менеджера по прийняттю рішень. Ефективні рішення - це застава існування комерційного підприємства.

Відвідування й аналіз уроків – важлива ланка педагогічного контролю, процес, у ході якого керівники школи вивчають і перевіряють роботу вчителя і рівень навчальних досягнень учнів.

Цілі відвідування уроків органічно випливають із завдань, поставлених школі на плановий період. Це стосується: реалізації науково-педагогічної проблемної теми, над якою працює колектив; забезпечення необхідного рівня викладання загальноосвітніх предметів; забезпечення необхідного рівня навчальних досягнень учнів; вивчення та узагальнення перспективного педагогічного досвіду; надання умов для професійного розвитку педагогічних працівників, організації ефективної методичної роботи тощо.

Важливим результатом відвідування уроків є не лише виявлення недоліків уроку та рекомендації щодо покращення стану справ, а й оцінка рівня досягнення мети відвідування заняття, визначення загальношкільних проблем, формулювання завдань не лише вчителю, роботу якого аналізують, а й дирекції, керівникам методичних об’єднань, семінарів, творчих груп педагогів тощо.

Таким чином, відвідування уроків та їхній аналіз здійснюється не лише заради контролю, а на допомогу вчителю та з метою покращення його роботи.

Для наукової організації праці вчителів і адміністрації розробляються конкретні програми спостереження уроку відповідно до визначеної мети відвідування. Це робить контроль прозорим, глибоким, точним і дає змогу вчителям краще підготуватися до уроку, а адміністрації чітко його проаналізувати згідно з пунктами цієї програми.

Під час відвідування та аналізу уроків учителів варто орієнтуватися на загальні вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань. Щороку, проводячи атестацію працівників, дирекція школи має вирішувати питання про відповідність досягнутих результатів учителя категорії, яку попередньо прогнозують.

Орієнтовний перелік питань для визначення мети відвідування уроку

Реалізація принципів особистісно орієнтованої педагогіки на уроці.

Ефективність використання інноваційних форм і методів роботи.

Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку учнів на уроці.

Реалізація вчителем дидактичних принципів навчання.

Ефективність застосування методів навчання.

Забезпечення засвоєння учнями основних понять на уроці.

Ефективність роботи вчителя з розвитку пізнавальної активності учнів.

Застосування проблемного навчання.

Вміння вчителя організовувати навчальну працю на уроці, забезпечити навчальну дисципліну.

Організація ігрової діяльності учнів на уроці.

Формування загально навчальних умінь і навичок учнів на уроці.

Організація самостійної роботи учнів на уроці.

Ефективність використання логічно-структурних схем.

Реалізація міжпредметних зв’язків.

Формування в учнів потреби в знаннях, навичок самоосвіти.

Розвиток творчих здібностей і обдарувань школярів.

Формування навичок культури усного і писемного мовлення.

Ефективність роботи вчителя з розвитку мови учнів, збагачення словникового запасу.

Робота вчителя над удосконаленням навичок читання учнів.

Формування в учнів інтересу до вивчення рідної мови.

Ефективність застосування вчителем наочності та роздавального матеріалу.

Раціональність розподілу вчителем часу на уроці.

Гуманізація навчально-виховного процесу.

Здійснення трудового виховання і профорієнтаційної роботи.

Практична спрямованість викладання предмета.

Використання краєзнавчого матеріалу на уроці.

Реалізація вчителем виховного потенціалу уроку.

Виховання патріотизму та національної свідомості школярів.

Реалізація завдань естетичного виховання школярів.

Здійснення індивідуального підходу до учнів.

Диференціація навчання на уроці.

Оптимальність об’єму і складність домашнього завдання. Інструктаж щодо його виконання.

Психологічний мікроклімат уроку.

Психологія спілкування вчителя і учнів на уроці.

97. Вивчення, розуміння та регулювання інформаційних процесів – основна характерна риса наукового управління

Основною характерною рисою сучасного наукового управління в будь-якій галузі є вивчення, розуміння та регулювання інформаційних процесів, які відбуваються в тому чи іншому об'єкті, адже управління за своєю сутністю – це процес переробки інформації: взаємодія його підсистем являє собою інформаційний обмін. Від уміння керівників організувати своєчасне надходження інформації, її обробку, збереження, раціональне використання залежить якість та ефективність управлінських рішень.
Складність інформаційної ситуації в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами полягає в тому, що на даному етапі її розвитку накопичено величезний масив інформації, причому, інформація багатоманітна, різного ступеню репрезентативності, з нерівноцінною аргументацією і значною надлишковістю. Потоки інформації частіше функціонують стихійно, ніж організовано під впливом керівників чи працівників інформаційних служб. При цьому відсутнє єдине теоретичне підгрунтя та уніфікована технологія структуризації інформаційних потоків та елементів процесу управління, що породжує наукові і практичні проблеми, знижує ефективність керівництва навчальними закладами.
Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом розуміється нами як спеціально організована система збору, обробки, збереження та наступного використання чітко визначеного комплексу інформації, яка відображає і забезпечує реалізацію цілей та завдань управління.
Вивчення та узагальнення теоретичних засад інформаційного забезпечення управління педагогічними системами дозволяє стверджувати, що, незважаючи на небагаточисельність досліджень цієї проблеми, основні аспекти її розкриті досить грунтовно і широко. Виявлено особливості і роль інформації в управлінні педагогічними системами, визначено та конкретизовано інформаційні джерела, обгрунтовано значення та забезпечення зворотного зв‘язку в інформаційній діяльності суб‘єктів управління, розкрито шляхи надходження інформації до керівників педагогічних систем, всебічно розроблено класифікацію інформації, виокреслено та охарактеризовано методи і засоби збору, обробки, збереження даних, обгрунтовано основні теоретичні засади систематизації управлінської інформації.

Відомі підходи до створення системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітніми навчальними закладами грунтуються на принципі класифікації інформації за різними підставами, зокрема: періодичність надходження інформації (В.С.Татьянченко), основні напрямки діяльності керівника школи (В.І.Маслов, Г.В.Єльникова, Т.І.Шамова, Т.К.Чемкарьова), функції управління, структура управлінської системи, джерела надходження інформації (А.Є.Капто), дані про стан функціонування основних підсистем загальноосвітнього закладу (Л.І.Даниленко, Ю.А.Конаржевський, А.О.Орлов, Н.М.Островерхова), цілі навчально-виховного процесу (Ю.В.Чернов), критерії оцінки діяльності загальноосвітньої школи (А.Г.Рудзіте).
Спостерігається недостатність науково-педагогічної та методичної літератури з питань формування і підвищення інформаційної культури керівників освітніх установ, яка в епоху переходу людства до інформаційного суспільства є необхідною для становлення їх професійної культури.

98. Роль інформаційної культури в діяльності керівника закладу освіти

Інформаційно'-освітній простір виступає конструктивною основою побудови такого навчально-виховного процесу,який задовольняв би сьогоднішні вимоги до освіти, реалізацію ідеї безперервної освіти та мотиваційно-цільової готовності суб'єктівдонеї.Орієнтація в інформаційно-освітньому просторі дозволяє свідомо організовувати інформаційне середовище навколо навчального закладу і відповідне середовщце в середині нього.

За визначеннямВ.А.Ізвозчикова,інформаційнесередовшце-це системаизасобів спілкування з людським знанням,що служить як для збереження,структурування і представлення інформації, що складає зміст накопиченого знання, такі для її передачі, переробки і з агачення [8, с. 10].

Серед компонентів інформаційно-освітнього простору виділяються предметні і педагогічні парадигми. Досвідчений учитель-предметник, спілкуючись із учнями, поступово створює образ предмета,деяку систему поглядів, типажів сприйняття реальності, образ і стиль мислення, тобто парадигму предмета.

Інформаційна культура директора і педагога пов'язана з оволодінням ними електронно-комунікативними системами, засобами і технологіями освіти населення, на зчання школярів, пошуку інформації. Її розглядають на трьох рівнях.

На інформологічно-методологічному рівні передбачається знання наукових основ інфоноосферної дукології (інтегративна міждисциплінарна галузь, зчення про освітні процеси і системи в інформаційному суспільстві, про циркуляцію освітньої інформації в інфоноосфері, про інформаційну картину світу і безперервну освіту людини) та інформаційної педагогіки, а також педагогічної інформатики; розуміння ролі соціально-економічних, науково-технічних, психолого-педагогічних і фізіолого-медичних факторів використання електронно-комунікативних системам,
засобів, технологій освіти; порівняльний аналіз науково обрунтованих моделей інформатизації школи в країні і за рубежем.

Н а теоретичному рівні потрібно знання дидактичних принципів комп'ютерно-інформаційного навчання, закономірностей функціонування інформаційного середовища на знання, питань логічної побудови курсів основ інформаційного моделювання.

Н а приходному рівні потрібно формування понять, знань, умінь і навичок у галузі електронно-ко-
мунікативних засобів, систем і технологій навчання, освоєння нових інформаційних технологій навчання.

Поняття інформаційної грамотності містить у собі такі компоненти:

- знання системи послуг для одержання поточноїі ретроспектизної інформаціїі регулярне звертання до неї, наприклад, до реферативного журналу "Інформатика", до світової мережі їнтернет;

- здатність оцінити цінність, ефективність і надійність інформації, отриманої з різних джерел, для задоволення різних інформаційних потреб;

- володіння основними навичками придбання інформації в автоматизованих системах і збереження власної інформації.

99. Основні цілі та завдання управління закладом освіти,

Управлінська діяльність - вплив на керовану систему через виконання сукупності функцій з метою отримання ефективного результату діяльності керованої системи (об’єкта управління).

Мета управлінської діяльності:визначення цілей організації та створення умов для їх досягнення.

Об’єкт – робота людей в організації

Предмет управлінської діяльності – інформація, відношення людей в процесі інформації

Продукт у правлінської діяльності – управлінське рішення, управлінський вплив

Основне завдання управління

Забезпечення загальної цільової спрямованості дій усіх учасників спільного трудового процесу: кооперування та координація окремих зусиль, оптимальне використання кадрових ресурсів, а також створення передумов для адаптації, актуалізації й активізації особистості в конкретному нормативно-професійному полі.

Основні завдання управлінської діяльності:

Визначення основної мети

Формування корпоративної культури

Мотивація персоналу на досягнення мети

Формування довготривалих ієрархічних зв'язків

Розробка та здійснення технології змін

Визначення діагностики управління

Чітке уявлення про те, якою має бути реалізація управлінського рішення

Розробка системи контролю за виконанням прийнятого рішення

Управлінська діяльність — робота, що принципово відрізняється від інших видів діяльності. Основні психологічні особливості управлінської діяльності можна звести до таких

• велика розмаїтість видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії;

• неалгоритмічний, творчий характер діяльності, здійснюваний при нестачі інформації й в умовах часто мінливої, подекуди суперечливої обстановки;

• яскраво виражена прогностична природа розв’язуваних управлінських задач;

• значна роль комунікативної функції;

• висока психічна напруженість, викликана великою відповідальністю за прийняті рішення.

Управлінська діяльність вимагає здійснення (виконання) керівниками безлічі різноманітних управлінських робіт. Спеціалізовані види цих робіт іменуються функціями управління.

Під функціями управління розуміють певний розподіл праці, спеціалізацію в сфері управління. Виділяють такі функції управління: за належністю до сфер діяльності – спеціальні, а за етапами управління – загальні. Загальні функції управління властиві будь-якому об’єкту управління, а спеціальні – це посадові функціональні обов’язки педагогічних працівників (директора, його заступників, класного керівника, педагога-організатора і ін.)

Виділяють такі загальні функції управління: планування, організація, координування, контроль, регулювання, облік, аналіз.

100. Класифікація інформації за різними ознаками

Управлінська інформація - це дані, які є об'єктом зберігання, передачі, перетворення і використовуються для активного впливу на регулювання виробничої діяльності організації.
Інформація в процесі управління - це і об'єкт і продукт праці. Вона усуває невизначеність, дозволяє вивчати стан об'єкта, форми і методи діяльності. Без цих свідчень не може бути опрацьовано управлінське рішення. В свою чергу, само це рішення - це певна інформація для працівників сфери виробництва. Інформація - це основа управлінського рішення, так як вона передбачає її збір, обробку та аналіз в процесі опрацювання рішення. За допомогою інформації здійснюється циклічно повторюючи стадії процесу управління, одержання і переробки свідчень про стан управляючого об'єкта і передача управлінських команд цьому об'єкту. За допомогою інформації реалізується взаємозв'язок між органом управління і об'єктом управління, або між різними рівнями управляючої системи.
Інформація має такі ознаки:
- на певному етапі процесу управління виступає продуктом праці, а на послідуючому-його предметом;
- може тривалий час застосовуватися, і при використанні не втрачає споживчих якостей;
- має здатність накопичуватися, що дозволяє більш чітко встановлювати зв'язки і тенденції розвитку управляємого процесу, а в той же час може морально застаріти в результаті змін;
- структурні підрозділи організації виступають як споживачами інформації, так і джерелами.
Джерелами управлінської інформації можуть бути вище керівництво, підлеглі їм керівники і органи управління, засоби масової інформації, інформаційні системи, періодичний друк, зразки техніки, технічна документація, довідники, документи, фотознімки, мікрофільми, показники приборів та ін.
Види інформації, які використовуються в управлінні, класифікуються за наступними ознаками:
змістом - політична, директивна, правова, науково-технічна, економічна, планова, адміністративна, виробнича, бізнесова, нормативно-довідкова, обліково-бухгалтерська, статистична;
напрямом руху - вхідна, вихідна;
характером фіксації - фіксована, нефіксована;
способом фіксації - документована, звукова, аудивізуальна;
відношенням до суб'єкта управління - зовнішня, внутрішня;
ступенем обробки - первинна, довільна, підсумкова;
ступенем постійності - постійна, перемінна;
формі надання - літерна, цифрова, кодована;
можливості обробки - піддається і не піддається обробці;
насиченост і - достатня, недостатня, збиткова;
правдивості - достовірна, недостовірна.
Основні вимоги до інформації: точність й достовірність, правильній відбір первинних зведень; оптимальність систематизації; достатність і задоволення потреб окремих управлінців; доступність; своєчасність надходження.

Дата добавления: 2015-05-07