Контрольна робота №17

1. Принцип «зорового орієнтування»

При трасуванні автомобільної дороги і подальшому розміщенні озеленюючих посадок і облаштуванні дороги слід дотримуватись принципу «зорового орієнтування» - створення комплексу опорних точок для погляду водія, що підказує йому подальший напрямок дороги. При продуманому розміщенні ці точки можуть орієнтувати водіїв у напрямку дороги на порівняно великій відстані за межами фактичної видимості. Для цього крайки дороги позначають за допомогою видимих здалека предметів - направляючими стовпчиками, огородженням бордюрного типу, рослинними посадками і так далі.

Засобами зорового орієнтування є:

полотно дороги в цілому. Наприклад, у разі, коли початок кривої в плані, що частково перекривається вертикальною кривою, розташовано за межами поздовжнього профілю, напрямок руху залишається незрозумілим для водіїв (рис.1, а). Ясність у напрямі дороги може бути досягнута збільшенням радіусу кривої в плані або зсувом її вершини так, щоб початок кривої розташовувався до перелому поздовжнього профілю (рис.1, б). При цьому кут повороту видимої ділянки кривої має бути не менше 3°;

Рис.1. Забезпечення видимості кривої в плані, розташованої за опуклим переломом поздовжнього профілю шляхом винесення її початку за вершину вертикальної кривої

сигнальні стовпчики, бічні огородження бар'єрного типу. Встановлені на узбіччях, вони, зливаючись в перспективі, створюють ланцюг опорних точок, ковзаючи по яким поглядом і в думках екстраполюючи їх подальший напрям, водії отримують уявлення про подальший напрямок дороги;

придорожня рослинність, особливо високі дерева. Зміни напрямку проїзної частини інколи бувають погано видимі з великої відстані, оскільки промінь зору водія, направлений під дуже гострим кутом до полотна дороги, може уриватися опуклими переломами поздовжнього профілю або нерівностями поверхні землі на придорожній смузі. Високі вершини дерев добре видно здалека і, привертаючи до себе увагу водіїв, вони вказують подальший напрямок дороги (рис.2);

Рис.2. Позначення напрямку дороги вершинами дерев: а - поворот за переломом профілю, добре помітний по положенню крон дерев; б - Т-подібне перехрестя, позначене групою дерев; в - ділянка дороги великої протяжності, позначена групами дерев, розташованими з інтервалами; г - вершина кривої малого радіусу, позначена групою дерев

орієнтування дороги на окремі предмети, що виступають над поверхнею землі, підвищують уважність водіїв. Силует орієнтиру, що з'являється на горизонті, спочатку є важко помітним, потім зацікавлює водія і, зосереджуючи на собі увагу, сприяє усуненню усипляючого впливу одноманітної придорожньої обстановки. Для цієї мети біля доріг в степовій місцевості інколи встановлюють обеліски і скульптурні групи.

2. Дорожній ландшафт. Види дорожніх ландшафтів.

Дорожній ландшафт – типові та такі, що чергуються і впливають на прокладання дороги, співвідношення та групи елементів рельєфу місцевості, рослинності, водних та заболочених поверхонь, а також сільськогосподарські угіддя, лісові та гірські виробітки, житлові будівлі та промислові підприємства, які є результатом діяльності людини.

З кожним роком зростає роль людини у формуванні нових, так званих культурних ландшафтів. Будівництво гідротехнічних споруд при проведенні іригаційних та меліоративних робіт, влаштування в сільськогосподарських цілях терас на гірських схилах або закріплення ярів змінюють вигляд ландшафту. Тому, оцінюючи особливості ландшафту, будівельник повинен передбачити його наступні зміни в процесі розвитку та освоєння місцевості. Необхідно враховувати вплив самих дорожніх ландшафтів на прилеглу місцевість.

З усього різноманіття факторів (як природних, так і таких, що виникли в результаті діяльності людини), які визначають сучасні географічні ландшафти, необхідно виділити, перш за все, висотні і планові перешкоди, між якими повинна бути прокладена траса автомобільної дороги. Виокремлені типові ландшафти можуть зустрічатися в різних географічних зонах, що надає спільності описаним далі прийомам траси.

Виділяють наступні основні типи характерних ландшафтів, ідентичні за принципами трасування автомобільних доріг:

рівнинні (степовий, низинний заболочений, лісисто-болотистий);

горбисті (пересічений лісостеп, сильно горбистий, моренний ландшафт, ландшафт річкових долин);

гірські (передгір'я, морські узбережжя, долини гірських річок, високогірні перевальні ділянки).

Дата добавления: 2015-05-07