Користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). 5 страница

3) технологічних:

• виконання робіт здійснювати згідно з чинними в Україні нор- мативно-технічними документами (ДБН, СНиП, ГОСТ, ТУ);

• дотримання вимог із забезпечення охорони навколишнього середовища відповідно до ДСТУ ISO серії 14000;

• дотримання вимог із забезпечення техніки безпеки та охорони праці.

2. Підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію. З'ясування суті цієї ознаки залежить від конкретної сфери, в якій складаються відпо- нідні правовідносини. Як приклад продовжимо розглядати сферу будівельної діяльності.

За ст. 888 ЦК за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Відповідно до Закону "Про архітектурну діяльність" завдання на проектування є документом, у якому містяться вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта архітектури, його основних параметрів, вартості та організа­ції його будівництва і який складається відповідно до архітектурно- планувального завдання, технічних умов.

Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Після погодження завдання на проектування підрядник має мож­ливість виконувати безпосередньо проектні роботи, тобто, за визна­ченням Державних будівельних норм України "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004" — роботи, які пов'язані зі створенням проектної документації для будівництва. До складу проектної документації, яка створюється у сфері будів­ництва, належать затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні об'ємно- планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Перелік проектних робіт у сфері будівництва міститься у додатку до Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності. До таких робіт, зокрема, відносяться:

• розроблення містобудівної документації (регіонального пла­нування; планування і забудови населених пунктів; транспортної інфраструктури населених пунктів; інженерної інфраструктури на­селених пунктів, захисту територій, цивільної оборони тощо);

• архітектурне та будівельне проектування (житлових будівель; громадських будівель та споруд; будівель та споруд промислових підприємств тощо);

• проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд (водопроводу та каналізації; опалення, вентиляції та кондиціону- вання повітря тощо);

• розроблення спеціальних розділів проектів (оцінки впливу на навколишнє середовище; охорони праці; антикорозійного захисту тощо);

• технологічне проектування об'єктів (паливно-енергетичного комплексу; машинобудування, верстато- та приладобудування; будіндустрії і будматеріалів тощо).

Замовник зобов'язаний надавати послуги підрядникові у вико­нанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, вста­новлених договором, а також брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з упов­новаженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Одержану проектно-кошторисну документацію від підрядника, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, замовник зобов'язаний викорис­товувати лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголо­шувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника (ст. 889 ЦК). Подібні обов'язки стосовно підрядника містить ст. 890 ЦК.

3. Підрядник зобов'язується виконати пошукові роботи, прик­лади яких у сфері будівництва містяться у зазначеному вище додатку до Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності. Такими роботами є:

• інженерно-геологічні вишукування згідно з умовами (вибір майданчиків будівництва; бурові роботи; гірничі роботи; польові дослідно-фільтраційні роботи тощо);

• інженерно-гідрометеорологічні вишукування;

• еколого-геологічні вишукування (дослідження літосфери; оцін­ка стану забруднення грунтів і фунтових вод; прогноз розвитку небезпечних геологічних процесів під дією будівництва тощо).

4. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, що виконані підрядником.

Після закінчення проектних та пошукових робіт підрядник за ст. 890 ЦК зобов'язаний передати замовникові готову проектно- кошторисну документацію та результати пошукових робіт (п. З ч. 1), гарантуючи замовникові відсутність у інших осіб права перешко­дити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за до­говором проектно-кошторисної документації (п. 5 ч. 1). Відповід­но, замовник зобов'язаний прийняти роботи за правилами ст. 853 ЦК та оплатити їх. Відповідно до ст. 889 ЦК сплата підрядникові встановленої ціни може відбуватися після завершення усіх робіт чи частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Крім того, замовник зобов'язаний відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані зі зміною вихідних даних для прове­дення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника.

5. Підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної докумен­тації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах під­рядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додат­кові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 5 ст. 324 ГК позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених не­доліками проекту, може бути заявлено протягом 10 років, а якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань, аварій, обрушень, — протягом 30 років з дня прийняття побудованого об'єкта.

6. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт є консенсуальним договором, укладається в письмовій формі і на­буває чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

§ 5. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

Хоча за своєю назвою договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належить до договорів про виконання робіт, а, відтак — підрядних, законода­вець спеціально відокремив його в окрему главу ЦК — гл. 62. Це пояснюється тим, що результату роботи підрядника у матеріальній формі, який є предметом класичних договорів підряду, про що зазна­чалося вище, у договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт в силу специфіки, власне, науково-дослідної діяльності може не бути, або результат може виявитися не таким, на який розраховував замовник. Тому, з огляду на те, що цей договір є договором про виконання робіт, він розглядатиметься в цій темі поряд з договорами підряду, проте із застереженням, що він не є їх різновидом.

За змістом ст. 327 ГК проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції, є одним з напрямів іннова­ційної діяльності. Тому договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт розгля­дається у ГК у гл. 34 "Правове регулювання інноваційної діяльності", в якій означеному договору присвячено ст. 331.

Поняття договору на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт.

Згідно зі ст. 892 ЦК за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов 'язусться провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську доку­ментацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити Ті.

Характеристика договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

1. Сторонами договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є замовник та підрядник.

Як і у договорі підряду на виконання проектних та пошукових робіт, законодавство не містить спеціальних застережень щодо сторін договору, що розглядається. Ними можуть бути як юридич­ні, так і фізичні особи, як суб'єкти підприємницької діяльності, так і особи без зазначеного статусу. Наприклад, за ст. 4 Закону України від 13 грудня 1991 р. "Про наукову і науково-технічну діяль­ність" (в редакції Закону від І грудня 1998 р.) суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності (можливі підрядники за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт) є: вчені, наукові працівники, науково- педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові органі­зації, вищі навчальні заклади III —IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Основною вимогою до них є наявність необхідного обсягу право­та дієздатності на укладення подібних договорів та, відповідно, на зайняття відповідною діяльністю.

2. За договором на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові досліджен­ня, розробити зразок нового виробу та конструкторську докумен­тацію на нього, нову технологію тощо.

Загальне визначення поняття "наукові дослідження" міститься в Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-наука "Звіт про виконання наукових та науково- технічних робіт", затв. наказом Державного комітету статистики України від 28 листопада 2005 р. № 382, згідно з п. 1 якої науковими дослідженнями та розробками є творча діяльність, яка здійснюється на систематичній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, у тому числі про людину, природу та суспільство, а також пошук нових сфер застосування цих знань. Поряд з поняттям наукових досліджень Інструкцією визначається поняття науково-технічних послуг — діяльність, що пов'язана з дослідженнями і розробками і сприяє створенню та застосуванню науково-технічних знань. До таких послуг належать: науково-технічна діяльність бібліотек, музеїв тощо; переклад, редагування тощо науково-технічної літе­ратури; розвідування (геологічні, гідрологічні тощо); збір даних про соціально-економічні явища; розвідка корисних копалин; патентно-ліцензійна діяльність. Науково-технічні послуги не на­лежать до наукових досліджень та розробок, адже критерієм, який дає змогу відрізнити наукові дослідження та розробки від супутніх їм видів діяльності, є наявність у дослідженнях та розробках знач­ного елемента новизни, якої немає у науково-технічних послугах.

Безпосередньо складові науково-дослідних та дослідно-конструк­торських робіт визначені п. 2 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 830, відповідно до якого до таких робіт (НДДКР) належать науково-дослідні, проектні, конструк­торські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються науково-дослідними, конструкторськими, проектно- конструкторськими і технологічними організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій.

Визначення промисіїового зразка (зразка нового виробу), який може бути розроблений за умовами договору на виконання науково- дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, міститься у Законі України від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на промислові зразки", ст. 1 якого визначає його як результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Визначення поняття "технологія" міститься у загальних при­мітках до Списку товарів військового призначення, міжнародні пере­дачі яких підлягають державному контролю (додаток до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807 (у редакції постанови від 23 грудня 2004 р. № 1721). Технологією є спеціальна інформація, необхідна для розроблення, виробництва або викорис­тання виробів. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги.

Технічними даними є світлокопії, плани, діаграми, примітки; моделі, формули, таблиці, інструкції, викладені на папері або за­писані на носіях або пристроях таких, як диск, стрічка, постійний запам'ятовуючий прислрій чи будь-який інший матеріальний носій інформації. Технічною допомогою вважається проведення інструк­тажів, підвищення кваліфікації, навчання, практичне освоєння методів роботи, надання консультацій. Технічна допомога може включати передачу технічних даних.

Таким чином, предметом договору, що розглядається, в загаль­ному розумінні є науково-прикладний результат, який Законом "Про наукову і науково-технічну діяльність" визначається як нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прпкладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натур­ного зразка тощо. Згідно зі ст. 892 ІДК договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виго­товлення зразків або його окремі етапи.

Відповідно до ст. 897 ЦК виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, виконати поботи відповідно до погод­женої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором, негайно інформуючи замовника про виявлену немож­ливість одержати очікувані результати або недоцільність продов­жувати роботу.

Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання на­уково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Він має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Натомість, до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців), якщо інше не встанов­лено договором (ст. 893 ЦК).

Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право ви­користовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором. Виконавець має право використати одержа­ний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановле­но договором. Договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам.

3. Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу і оплати­ти її.

Згідно зі ст. 894 ЦК виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструк­торських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних резуль­татів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін. Так, наприклад, якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість до­сягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від вико­навця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до вияв- іення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором

Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та техноло­гічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

4. Виконавець відповідає перед замовником за порушення до­говору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструк­торських та технологічних робіт, якшо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов'язаний відшко­дувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких вияв­лено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

5. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт є консенсуальним дого­вором, укладається в письмовій формі і набуває чинності з момен­ту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Додаткова література:

1. Гражданско-правовое регулирование отношений по удовлет­ворению потребностей граждан. — М., 1989.

2. Заїка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посібник. — К., 2005 (312 е.).

3. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. К 1998.

4. Зразки цивільно-правових документів. Науково-практичний посібник / За ред. В. О. Кузнецова. — К., 2006 (768 е.).

5. Кабалкин А.Ю. Законодательство в сфере обслуживания насе­ления. — М., 1988.

6. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной де­ятельности в строительстве. — К., 1994.

7. Луць В. В. Контракта у підприємницькій діяльності. — К., 1999.

8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.

9. Підприємницьке право. Підручник / За ред. О.В. Старцева. — К., 2005 (600 с.).

10. Саніахметова И.О. Підприємницьке право: 2-е вид. — К., 2003.

11. Харисов Ф, Фаріиатов И. Санкции в договоре строительного подряда // Хозяйство и право. — 1999. — № 7. — С. 82—88.

12. Цивільне право України / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К., 1999.

13. Цивільне право України. Навч. посібник / За ред. І.А. Бірю- кова, Ю.О. Заіки. — К., 2004.

14. Цивільний кодекс України. Коментар. — Харків, 2003.

15. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту ЦК. — К., 2004.

16. Щербина В. Господарське право України. Навч. посібник. — К, 2002.

Глава 28 Договори про надання послуг

§ 1. Загальні положення про договір про надання послуг.

§ 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу.

§ 3. Договір транспортного експедирування.

§ 4. Договір зберігання.

§ 5. Договір страхування.

§ 6. Договір доручення.

§ 7. Агентський договір.

§ 8. Договір комісії.

§ 9. Договір консигнації.

§ 10. Договір управління майном.

§ 1. Загальні положення про договір про надання послуг

Поняття договору про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати поаіугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної диьіьності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Характеристика договору про надання послуг.

1. Сторонами договору про надання послуг є замовник і ви­конавець. Замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, зазначених у договорі, контролює надання послуги і оплачує її. Ним може бути як юридична, так і фізична особа незалежно від наявності у неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У разі, якщо надання послуги замовляє фізична особа для особистих потреб, безпосе­редньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконан­ням обов'язків найманого працівника, такий замовник набуває статусу споживача із поширенням на нього законодавства про захист прав споживачів; інші особи, що замовляють надання послуг з іншою метою (не для особистого споживання), вважаються замов­никами, проте не споживачами. Іншими словами, всі споживачі послуг є замовниками, проте не всі замовники є споживачами.

Виконавцем за загальними положеннями ЦК, як і замовником, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Положення актів спеціального законодавства уточнюють його статус. Гак, Закон "Про житлово-комунальні послуги" у ст. 1 під терміном "виконавець" розуміє суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору. Закон "Про захист прав споживачів" та інші акти законо­давства теж акцентують на наявності у виконавця статусу суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності.

Це не динно, адже якщо діяльність виконавця підпадає під ознаки і осподарської (в тому числі підприємницької) діяльності, зазначені у ст.сг. З, 42 ГК — тобто, здійснюється самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, — наявність від­повідного статусу у нього є обов'язковим. Додатково на це вказує о платний, якщо інше не передбачено договором, характер надання послуг (ст. 903 ЦК).

З іншого боку, якщо діяльність виконавця послуг не має ознак підприємницької, наявність статусу суб'єкта підприємницької діяль­ності у нього не вимагається — наприклад, якщо послуги нада­ються у межах благодійної діяльності суб'єктом благодійництва (див. ст. 16 Закону "Про благодійництво та благодійні організації"). Діяль­ність з надання послуги не матиме ознак підприємницької і в інших випадках надання її на безоплатній основі.

Через специфічний характер послуги, про що йдеться нижче, ЦК надає особливого значення особі виконавця, передбачаючи у ч. 1 ст. 902 його обов'язок надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відпо­відальним в повному обсязі перед замовником за порушення до­говору.

2. Предметом договору, що розглядається, є надання послуг різ­ного роду за завданням замовника.

В теорії послугою вважається трудова корисна діяльність людини (групи людей), результати якої дістають вияв у корисному ефекті, що задовольняє будь-яку потребу суспільства^[73]. Цей суспільно ко­рисний ефект (або благо) виступає не у формі речей, а у формі діяльності. Зазначене знаходить підтвердження в законодавстві України — згідно з п. 17 ч. і ст. 1 Закону "Про захист прав спо­живачів" послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замов­ленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); якість послуги диференцію­ється (залежить від кваліфікації працівника); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні харак­теристики не змінюються)^[74].

Послуги відрізняються і від робіт, проте ця різниця вже не є такою чіткою. Корисний ефект від діяльності з надання послуги не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи (наприклад, за договором під­ряду), а полягає в самому процесі надання послуги^[75]. Крім того особ­ливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва, реалізації та витрачання їх споживчої вартості^[76]. Тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, спо­живання результатів якої зазвичай не співпадає з часом їх надання.

Деякі законодавчі акти змішують категорії "роботи" та "послуги", не надаючи належного значення різниці у їх природі. Так, наприк­лад, Закон України від 1 липня 2004 р. "Про транспортно-експеди- торську діяльність" визначає транспортно-експедиторські послуги як роботи, що безпосередньо пов'язані з організацією та забезпечен­ням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає такі послуги як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих примі­щеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповід­но до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, фактично прирівнюючи їх до робіт.

Приклади послуг наводяться в ст. 1 Закону "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", яка до послуг відносить підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування. Але перелік можливих послуг є набагато ширшим, що опосередковує наявність багатьох видів договорів, що розгля­даються в цій книзі.

Виконавець надає послугу замовнику за його завданням. Завдан­ням в договорі про надання послуг є замовлення, з яким замовник звертається до виконавця. Ним є визначений обсяг послуг, у наданні яких зацікавлений замовник, їх обсяг та вказівки щодо їх надання.

3. Послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здій­снення певної діяльності. Наприклад, замовник транспортних послуг споживає їх у процесі їх надання — під час пересування (перевезення його особисто, вантажів, багажу) обумовленим транспортним за­собом. Так само замовник юридичних послуг споживає їх шляхом аналізу наданої інформації. В останньому випадку процес надання послуги може не співпасти з процесом її споживання — наприклад, якщо послуга надається у вигляді письмового документу, який використовується вже після того, як була надана послуга з його підготовки.

4. Замовник зобов'язується оплатити послугу, що була надана.

Оплатний характер послуги зумовлений, насамперед, наявністю

прямої на це вказівки у визначенні договору про надання послуг. Згідно зі ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повно­му обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте договір про надання послуг може бути і безоплатним. У такому разі замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 904 ЦК).

5. Строк не визначений законом як істотна умова договору про надання послуг. Стаття 905 ЦК відносить вирішення питання щодо строку договору про надання послуг на розсуд сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

6. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуван­ню виконавцем у розмірі, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

7. Договір про надання послуги є консенсуальним двостороннім договором, може мати як оплатний так і безоплатний характер.

§ 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу

Договори перевезення на загальному рівні регулюються гл. 64 ЦК. Глава 32 ГК регулює перевезення вантажів; ч. 6 ст. 306 цього Кодексу вказує, шо відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК та іншими нормативно-правовими актами.

Спеціальне правове регулювання відносин перевезення вантажів, пасажирів і багажу залежить від виду транспорту, яким здійснюється таке перевезення. Так, згідно зі ст. 2 Закону "Про транспорт" від­носини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються вказаним Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, інши­ми актами законодавства України.

Стаття 21 Закону "Про транспорт", визначаючи складові єдиної транспортної системи, виокремлює такі види транспорту:

Дата добавления: 2015-05-31