Коцур В.П.. Коцур А.П. Історіографія історії України

Київська Русь та Галицько-Волинська держава 61

давньоруських земель: «У ній (Русі - Авт.'і діяли зв'язки, які з'єднували землі й одне ціле. але були вони не політичні, а племінні, економічні, соціальні і церковно-моральні».

Видатний український історик М.С.Груніевськин присвятив власне Київській Русі два томи своєї фундаментальної праці «Історія України-рус й». Використавши широке коло писемних джерел, він показав суперечливість її історичного розвою; впродовж Х - XII ст. високого рівня розвитку досягли виплекаиі Києвом економіка, культура. право, але сам державний орг'іші.ім поступово іанепіідав. На відміну від більшості тогочасних дослідників, М.С.Грушевський навіть часи Ярослава Мудрого відніс до періоду розкладу старої Київської держави, Цей період нростяі нувшись аж до монголе-татарське і навали, мав свої «застої і перерви», коли окремим князям випадало відновити «давню державну систему, залежність давніх провінцій ііі;і Києва». І Іергна стадія в процесі розкладу завершилася князюванням Мстислава Великого, після чого розпочався політнчнин іанепад Києва. Переломним моментом в Існуванні Київської Русі М.С.Грушевський називає 1169 р. (рік здобуття Кигва військами Андрія Боголюбською), а фіналом монголо-та гарську навалу: <іП сих напрямах агонія давньої Руської держави закінчилася вповні вже в середині ХІІІ ст., але завдяки сформуванню в українсько-руських землях нового полі і ичного цеп ітіу, що притягнув до себе західну частину її земель (Галицько-Волинська держава), державне жигім на Україні протяглося ще на століття довше».

У XIX •- на початку XX ст. помітно зріс інтерес дослідників до історії окремих земель-князівств- Вийшли друком монографії О. С. Грушеве ького, П.В.Голубовського, Д.І.Баталія, В-Г.Ляс корейського, М.ІІ Дашкевича, А.М.Андріяшева, іі яких підсумовувалися розвідки Із згаданої проблеми, зібрані джерела стосовно історії Галицької, Волинської. Київської, Чернігівської, Переяславської, Смоленської. Полоцької й інших земель. З точки зору методології більшість з цих «регіональних історій» наближалася до праць М.М.Карамзіна, "І.І1.ІІогодіііа,М.С.Грушевськоіо і а інших її; і ориків, які дотримувалися «Онцепщї прогресуючого занепаду Давньоруської держави.

Дискусії навколо питань дсржанно-політичного розвитку "-иівської Русі гривали далі й не завершилися й досі. На думку •"'.Н.Покровського, Русь була типовою феодальною державою, політична

структур;! котрої протягом Х - ХІП ст. не іа-ін;і;іа кардинальних змін. Пі.ініше гакни же погляд висловив Д.С.Лихачов, •• за ним. міжусобиці давньоруських князів розпочалися одразу ж по смерті Володимира Святославича й не припинялися аж до нападу монголо-татар.

В працях Ь.Д.Грекова, С.В.ІОшкова, М.М.Тихомирова, Б-О.Рибакова, В.Й,Довженка розроблялася нова концепція історії та культури Київської Русі, розвиток якої визначався феодальною формаційною системою. Щодо державного устрою думки роібіїлися. Так, Б-Д.Греков пояснював ризк-ид Русі економічним занепадом Середнього Подніпров'я, що розпочався із середини XII ст.; С.В. Юшков, крім економічної о фактор;!, важливою причиною рочнаду вважав кня іівсьм міжусобиці. а -і акож постійний •і нск на її кордони половецьких орд; за Юшковим, Київська Русь остаточно припинила своє існування в 1169р, коли її столицю здобув Андрій Боголіобськии М.М.Тихомиров, загалом визнаючи процес дроблення Київської Русі на окремі князівства, разом з тим наголошував, що вона й у XII— ХШст. залишалася значною міжнародною сплою на Сході Європи.

Згідно з Б.О.Рибаковим, час від 1132 по 1241 р. правильніше називати не періодом феодальної ро ідробленості, а початковим етапом зрілого феодалізму, коли формувалися самостійні князівства-королівства. Він не поділяє думку тих. xiv твердить про економічний занепад Середнього Подніпров'я та Киї ва у XII ~ XIII сг,

В.И.Довженок підкреслював: феодальні землі-князівства не були чимось новим для Русі XII - XIII с'і- вони виникли ще з уіноренням Київської держави 1 становили Її структурні одиниці. Па його думку, єдність Русі трималася на міцних економічних зв'язках, спільній матеріальній І ду.\очній культурі, мові, православній рірі, законодавстві, на усвідомленні різними верствами населення необхідності боротьби проти зовнішніх ворогів.

На думку В Т.Пашуто таЛ.В.Чсрспніна. Київська Русь, політична система якої була засіювана на васалітеті підвладної знаті й різних формах данинності сусідніх народів, проіснувала, видозмінюючи свою форму, до 30-х років ХШ ст.

У ряді праць П.П.Толочка обґрунтовується коні іе! і ціяєднос і і русі Й ролі Києва як ЇЇ економічного, культурного та гю.пж'іною цеп гру аж до монголо-татарської навали.

Дата добавления: 2015-05-26