Західноруські літописи • українські літописи кінця XVI — початку XVII століть • мемуари XVI — першої половини XVII століть • литовсько-польська доба в наукових працях

ІСТОРИЧНІ ЗНАННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ XIV -ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

• Західноруські літописи. Феодальна роздробленість Київської держави, сили якої підривало золотоординське іго, призвела до загарбання українських земель Утріциною ('Закарпаття), Литвою (Східна Волинь, Київщина, Черні] івщина, Західне і Іоділля), Польщею (Галичина і Західна Волинь), Туреччиною (Північне Причорномор'я, Буковина). Складна економічна та полі'ікчна обстановка негативно позначилася на розвитку історичних знань, але не могла зовсім зупинити його. Про історичні чі іап ня України даною періоду ми можемо скласти уявлення на тдсіаві тих істоорико-літературних пам'яток, які збереглися в невеликих залишках після тяжкої монголо-гагарської навали та нападу інших завоиовників, міжфеодальних усобиць, пожеж тощо. Життя населення України XIV -першої половини XVII ст. відображено в джерелах-літописах, мемуарах, актових матеріалах, полемічній літературі.

Нс.ліцжаючн на загарбання українських земель, літописна традиція в Україні продовжувала існувати. Літописи даного періоду написані в основному сучасниками або очевидцями описуваних подій.

Історичні знання в українських землях XIV — пер. пол. XVII ст. 67

Для висвітлення білі.іп ранніх подій літописці користувалися описами та переказами своїх попередників.

Літописні пам'ятки білоруського походження часів литовського панування, в яких відображено найважливіші події історичного життя білоруського і українського народів прийнято називати західноруськими літописами, іноді умовно ці письмові пам'ягки начивають литовськими, тому що вони створені в межах Литовського князівства і відображають історію панування литовських князів. Написані ці твори давньою білоруською мовою, трохи відмінною від української, яку н Україні часго називали литовською.

Слід нагадати, що Західноруські, або литовські літописи досліджувалися в Україні більше з джерелознавчої та літературознавчої точок зору. Як пам'ятки української історіографії вони менш привертали увагу дослідників. Про них лише чгадуЕ-ться в загальних курсах з історії України та різного роду бібліографічних зведеннях.

Західноруські лі і описи, що відомі у виданнях Археографічної комісії, не рахуючи уривків, складають І? списків - Супрасльський. Уварівськиіі, Никифорівський, Академічний. Віденський, який ще відомий піл назвою «літопис Авраамки», Румянцевський, Красинського, Археографічний, Патріарший, Рачинського. Сиреїнонськпй. дуповськіш і Гіиховця.

Серед цих списків найб.інжче ві,июшеннядо іегорчнтіафії України має Супрасльський літопис, названий так тому, що він був складений у Су прас.чеському монастирі, недалеко від Бглостока.

Велику час'іину «ьоіо списку складає так званий Короткий Київський літопис, що був написаний в Україні і потрапив до складу Супрасльського літопису. Ця частина літопису вміщена поряд з Новгородською, що свідчить про наявність зв'язків українського літописання з іншими землями навіть у період феодальної роздрібненості ' відірваності України від Північно-СхідноЇ Русі. В українських літописах продовжували існувати об'єднавчі тенденції, успадковані від літописання Київської Русі.

Західноруські літописи, в тому числі Супрасльський літопис, оільш чи менш оригінальні пише в чаиисах та івіс-іках, які стосуюгься •"'•І і XV' ст, Записи попередніх років є компіляціями. Автори їх "ористувалися більш раннім літописним матеріалом.

68____ Коцур В.П,, Коцур А.П. Історіографія історії України

Супрасльський список складаі-1 ьен і двох нерівних частин: і іеріна, більша за роіміром, сгановить компіляцію, друга с оригінальною, В другій частині, де подана історія кінця XIV і початку XV століття, невідомий автор чис-і уі іає як сучасник. Тому ця частина Супрасльського лі'іониеу становить найбільшу цінність.

Певне значення для характерне гики історичної думки в Україні, відображеної в.чахідноруському літописанні, мають і інші літописні пам'ятки, зокрема такі, як літопис Биховця. що відзначається драматичністю викладу історичного маюріалу, скомпільованого з різних джерел, Баркулабівський літопис (складений в Білорусії в селі Баркулабові. недалеко від Могнлева) подаг описання місцевих подій іі найголовніших містах Білорусії-Могнлені, Полоцькому та ін. напочагку XVII ст., головним чином, діяльність церковних братств тощо.

Баркулабівський літопис вперше в 1877 р. надрукував П.КулІш в «Материалах для исгориивоссоединения Руси» - Т. і. Вдруге, й більш досконалому, виправленому варіанті його видав М.В.Довнар-Занольський, який вважаг автором літопису священника Баркулабівської церкви Федора Филиповича. Початок складання літопису відноси'іься до 90-років XVI ст., не пізніше 1597р. і закінчується в 1608р. Наприкінці літопису вміщено пізнішу приписку невідомого автора про похід короля Владислава IV на Смоленськ у 1633 р.

Баркулабівський літопис містить в собі оповідання про події в Україні і Білорусії в часи від 40-х років XVI ст. до початку XVII ст. Він відкривається описанням Брестського сейму 1545 р., що тривав від кінця червня до почагку листопада, як значиться в літопису - «від сії. І Іе і ра і Павла аж до святого архангела Михайла». Головне місце в літопису приділене оповіданням про боротьбу проти к;іголициз\гу і церковної унії, що точилася перед Брестським собором 1596 р. та в часи запровадження унії. Автор, напевне, сам був активним учасником боротьби православних низів з вищою церковною ієрархією, ню зрадила свій наро;!, прийнявши унію. Він с виразним ідеологом православ'я і прихильником гднання всіх його сил в Білорусії та Україні. В літопису знайшли відображення складні форми народної боротьби включно до збройного повстання під проводом Наливайка, загони якого діяли в Білорусії, Автор описав також страіу Наливайка, чеївертованого в Польщі-

Дата добавления: 2015-05-26