Конур В.П., Коцур А.П.Історіографія історії України

Київська Русь та Галицько-Волинська держава 59

не тільки не віддячували -• п родинною щедрістю - за їхню службу, а й нерідко і іе платили навіть обумовленої суми. '1 аке траплялося, наприклад за Володимира Святославича -іа Ярослава Мудрого, Ці та інші фак-ги доводять: слов'яно-скандинавська за походженням князівська династія на русі досить швидко стала просто слов'янською і вже не мислила себе по (а інтересами очоленої неюдержави-

Проти норманської теорії, яку створили і пропагували німецькі історики, котрі працювали у другій половині XVIII ст. (Г.З.Байєр, Г.Ф.Міллер та А.Л.Шльоцер), виступив російський учений М.В.Ломоносов. Твердження Ломоносова дістали назву антинорманської концепції та поклали початок суперечкам, які тривають і досі. Питання про роль варнгії! або норманів у генезисі Київської держави належить до найбільш дискусійних питань історії Східної Європи. Українська історіографія в цілому дотримугться антинорманської теорії, проте не заперечує важливість ролі, яку відіграли перші князі та їхні дружинники варязького походження у формуванні Київської держави,

• Дискусії навколо питань державно-політичного розвитку Київської Русі. Київській Русі присвячена всличечна наукова літера і ура. Вже в працях російських та українськил ісюриків кінця XVII І-першої половини XIX ст. В.М. Татищева, М.М.Карамзіна, П.М.Погодіна, М.Ф. Берлінського. М.О.Максимовича та інших була розгорнута широка панорама розвитку першої східнослов'янської держави. Напрям досліджень мав переважно династичний характер, що й визначало основну тогочасну схему історичного процесу. Згідно із названими істориками, Русь спочатку була єдиною державою; це забезпечувалося єдністю князівського роду, члени якого владарювали спільно і в злагоді, Пізніше, у XII - XIII ст., принцип старшинства буїі порушений, наслідком чого сгали нескінченні міжусобиці. М.М Карамзін уважав, що Русь утратила свою силу вже після смерті Ярослава Мудрою: «Давня Русь поховала з Ярославом свою могутність і благополуччя. Заснована сдиновладдям, вона итрагила силу, блиск і громадське ніасія, будучії знову роздробленою на малі області... Держава, мк;і за одне сіолігія прошила шлях від колиски до своєї величі, підупала й руйнувалася понад триста років».

Визначаючи слов'янський звичай спільно володіти землею, М.П.Погодін убачав головну причину князівських міжусобиць у

виділенні волостей, яке розпочалося ще на зорі давньоруської історії:

«В установлених для XII - ХІІІ ст. межах землі-волості існували нже в середині XI сг,, на цей час вони складалися тсриюріально, причому збігалися із землями, які займали племена» (тут йдеться про літописні племена полян, древлян, сіверян, котрі насправді були великими союзами племен).

Теорію уділів, на які начебто постійно розділялася Русь, рішуче заперечив С.М.Соловйов. У передмові до першої книіи сногї праці «История Розсип с древнсїіших времен» він наголошував. «Не ділити, не дрібнити руську історію на окремі частини, періоди, але з'єднувати 'їх, стежити переважно за зв'язками явищ, за безпосередньою спадковістю форм; не розділяти іасад, але розглядати їх у взаємодії, намагатися пояснити кожне япшце із внутрішніх причин, перш ніж виділити їх їз загального потоку подій і підпорядкувати зовнішньому впливу». Новий історичний метод Соловйова ісгворсна ним чітка родова теорія справили значнші ннлніі па вітчизняну ісюрюі рафію другої половини XIX ст. Цей вплив не обминув навіть тих науковців, які відчували недосконалість побудов видатного ісгорика й намагались доповнити їх поняттями общинної о побуту та вотчини,

М. І. Костомаров розглядав Русь як федерацію князівств, засновану на спільності походження, єдності мови. побуту, віри. князівського роду:

«Корінний за'іин руською державного ладу шіюі! діюма шляхами: з одного боку, до складання руської землі в єдинодержавне тіло, а з іншого — до утворення в ньому політичних суспільств, які, зберігаючи кожне свою самобутність, не в-і-рачали між собою зв'язку та єдності...Русь йшла до федерації, й федерації' була тою формою, в яку вона почала прибиратися. Татарське завоювання зробило крутий поворот в її державному жити».

Ідею г/іності Київської Русі підтримав В.О.Ключевський. Як і М.І-Костомаров, він убачав в її історії уособлення боротьби двох засад, які нели. з одного боку. до політичного дроблення держави, а -(іншого до збереження її єдності. Круговерть міжкнязівських чвар і війн утяі упала до своєї орбіти місцеве населення, безпосередньо зачіпала їхні інтереси, а отже, об'' вггивно гальмувала сеііаратнські гснленшЇ. Вважаючи Русь XII ст. федерацією, заснованою на кровній спорідненості прави гелів, В.О.Ключевський не ноді-чяв думку про цілковиїу окремішність

Дата добавления: 2015-05-26