Острозька біблія. Заголовний листок. 1581 р

Історичні знання в українських землях XIV - пер. пцл. XVII ст. 71

-"'"•' •""•".

'У'Й "- '• -гі--'" 'ь ^ • '^ -""ч'-па • ' ^'-

^Ш ^".^„',"^,1^^'"'^ 'і'у^

~^"" Ш^,/,іч «••і'— •чг'інІЧчл. •Г 1 -.'і •.•Л

її'' ]¹-^- 'І'"- ' ••'' і-1-Е———.^.і— •" -_•-— —-|'

^^.^М&^4

У~..-•^.- ------. ——————— у»!

•_ ..—^^ _. _ _ - __ ___ __ •^-"_

українській літературі кінця XVI і початку XVII століття. Ми вже не говоримо про ті високі ^разки поезії, ніршонапої драми, часто історичного змісту, ораторського мистецтва, нспонгорннми фаїк.іми яких збагагилась українська культуратогочасу.

Історіографія України в цьому процесі розвивалась на рівні вимог доби бурхливих подій. Лі гописи складаються освіченими духовними і цивільними особами, переважно вихованнями Острозької школи. Київської і Львівської колегій, у монастирях, а іакож представниками освіченого міщанства і козацтва.

Одного з цінних пам'яток української історіоірафії початку XVII ст. є Густинський літопис,

знайдені]]і у Гусіпнському моп,:іс-[ирсв] біля Прилук на Полтавщині.

Авторсї во та час написання 1 устинського літопису дос і овірі ю ще невідомі. Один •з дослідників висловив більш-менш переконливу думку про те, що цю цікаву літописну пам'ятку української історіографії написав між 1623 - 1627 рр, відомий тогочасний письменник, автор «Палінодії» Захарій Копистенський. Густинський літопис, що дійшов До нас, являє собою пізніший список, зроблений в 1670 р. з якогось примірника ієромонахом Густинського монастиря Михайлом Лосіщьким. Як нидно-і перед мови до лі і опису, Лосииький був не •і ворцем.іігоііису, а лише переписувачем його.

Літопис називається «Кройнікою» і являс собою компіляцію -і згатьох давніх руських га польських джерел. Він містить у собі цілий рочений вигляд історії від Київської Русі до Брестської унії включно. т'опис починається оповіданням, запозиченим з староруських °писів, найбільше з Київського і Галицьке-Волинського. Автора

72 Коцур В.П., Коцур А.П. Історіоі рафія історії України

найбільше цікавили зовнішньополітичні відносини, в яких перебувала Україна з її сусідами - Литвою, Польщею, Кримським ханством, Туреччиною. Слідом за викладом загального історичного матеріалу, автор вміщує окремі невеликі ріиділи «І Іро початок козацтва», «Про застосу­вання нового календаря» і закінчує літопис розділом «Про унію, як вона 1 почалася в Руській землі». Цеп розділ найцікавіший і найцінніший з точки зору віропдносіі ісіоричіїого матеріалу, Гусгиііський літопис є не звичайною компіляцією, а твором з певними власними тлумаченнями фактів, запозичених ав-юром із різних джерел, з оригінальними поглядами його складача на історію як предмет.

У передмові до літопису складач або переписувач його, на зразок літописця Галицько-Волинського літопису, який вписав у свій текст народну легенду про євшан-зілля, підкреслює' значення для людини історичних традицій його народу. Думка зводиться ось до чого- у всякої людини існує природжена любов до своєї вітчизни, яка кожного неначе | намагнічене залі'ю притягає до себе. |

Слід думати, що передмова належить не первісному авторові | літопису, а його переписувачеві останньої третини XVII ст. Михайлові Лосицькому. Своїм змістом і ри-іоричиістю мови вона нагадує нам звернення до читачів авторів козацьких літописів початку XVIII ст. Особливо вона подібна до «Передмови до чительника», вміщеної у літопису С-Величка.

Іустинський літопис як пам'ятка свор'ї доби є одним з найбільш цінних в українській історіографії, В останній частині він більш достовірний і менш тенденційний, ніж будь-яка з тогочасних хронік, що виходили з під пера представників цивільної феодальної арис гократії. Мова Густинського літопису зовсім близька до народної української. Отже, і з точки зору лінгвістики ця історична пам'ятка заслуговує на увагу.

Певний інтерес становить Густинський монастирський літопис, або «Летописец о первом зачатий й создании обители монастиря Гусшнского», що охоплює 1600 • 1640 рр. У ньому висвітлюються, головним чином, справи церковні і переважно ті, їло зв'язані з іеіорірю Густинського монастиря, як одного з осередків ідейної боротьби проти католицизму і унії на Лівобережжі. Газом з тим церковна іеюрія подана тут у зв'язку з рядом політичних подій, зокрема про діяльність

Історичні знання в українських землях XIV - пер. пол. XVII ст. 73

Сагайдачного і його політику на розрив унії і відновлення православної ієрархії в 1620 р,

Автор Густинського літопису був очевидцем і учасником багатьох подій, про які він розповідав. У сипу цього коротка іа своїм гекстом літописна пам'ятка мас велике значення з точки зору достовірності подій описаних у ній. Ткір пройнятий яскравою аптикатолицькою та аш иуніатською тенденцією і симпатією до козацтва як опори в боротьбі проти національно-релігійного гніту.

Па початку XVII ст- в Кигві був складений невеликий збірник літописних оповідань і заміток, відомий під заголовком йЛетопнсцьі Вояьіни й Украиньї», який певний час зберігався у Львові, в бібліотеці Осолінських. При надр\ куванні цього збірника Київського Тимчасовою Комісією для розбору давніх актів видавці дали йому назву Київський літопис,

Автор Київського літопису залишається невідомим. У кінці збірника вміщено записи Богдана Балики, ба-іько якого, Яцько Балика був київським війтом. Примірник лііонису, що ібсрігаві-я у бібліотеці Осолінських, спочатку належав настоятелю Межи гірського монастиря Іллі Ко такі всь кому. можливо й доповнюв.івся ним. і'Іро'іе із змісі'утієї частини, яка складалася на іючагку ХУІІ с';,, можна зробити висновок, що ця літописна пам'ятка створювалася в середовищі багатого українського міщансгва Автором його був представник литовської орієнтації. Літописець, коли йде мова про війни Литви -(Московською державою називає литовців «нашими». Наприклад - «року 1535 наші Старолуб взяли», «року 1564 битва Ульская бьіла, наші Москву побили» «року 15ЯО Луки Всликие наши взяли», «року 158І Пскова наші Добивали й, не взеше, поєднались» і т.д. До козацтва і козацьких рухів автор ставиться, на відміну від інших українських літописців, без захоллі:!] ня. а іноді навіть негаїиніїо-

Про світське походження ав'ї ора можна судити з того, що в літопису Черковію-релігійні питання зовсім не порушуються. Предметом викладу Цч"! хроніки г зовнішньополітичні іюдії, а і акож кілька зі а..юк про падіж • Улооіі, голоді и роки і вмирання людей, про стихійні лиха тощо,

Київський літопис являє собою окремі, іноді розрізнені, короткі вісти іаписи.запозичені з дашііх руських літописів та частково з творів •іьських ісіориків Счрийковського, Гваніні, Бельського та ін. Багато

Дата добавления: 2015-05-26