Історіографія часів Визвольної війни

Під час присяги російському цареві у 1654 р. Інокентій Гізель приєднався до тієї частини української православної ієрархії, що певний час відмовлялася присягати. В період боротьби за об'єднання церков він був прибічником Нелюбовнча-Тукальською, але вів подвійну гру, У 70-х роках XVII ст. він листувався з царем Олексієм Михайловичем, який шукав ідейної підтримки у православного Кигво-ГІечерського монастиря, на чолі якого стояв Гізель. Цін видимій прихильності до росії сприяла обставина, зв'язана з турецькою навалою. Українське духовенство разом з народом було вороже настроєне проти турецької орієнтації Юрія Хмельницького, а особливо П.Дорпіненка. Гізель був одним з тих, хто умовляй Дорошенка порвати з турками і лишитися вірним православному московському цареві. Опорою православ'я в ідейній боротьбі проти турків і їх ставлеників правобережної старшини були найавторитетніші монастирі- Кишо-Печерський і Почаївський. Перед загрозою турецької навали Гізель мусив переорієнтуватися на Росію. Внаслідок цього з ііою дозволу, або благословення, з Києво-Печерського монастиря і вийшов «Синопсис» невідомого автора. Цей твір монастирського походження, пронизаний ідеєю провіденціалізму духовної особи, але за своїм змістом й ідеологією він не може належати перу Гізеля.

Інокентій Гізель був високоосвіченою особою і добре обізнаний з тогочасною історичною літературою та джерелами. Він не міг допустити фальшивого підходу до джерела і з'ясування ряду історич­них явищ та фактів, В «Синопсис]» зустрічаються такі, паві і ь для того часу грубі помилки, яких ніяк не міг допустити високоосвічений книжник. вихованець відомих Київського і Львівського колегіумів і ректор Київської академії Інокентій Гізель.

Автор «Синопсиса» монархіст, він керується типовою для тодіш­ньої не української, а росі!'ісі,коЇ історіографії фсодально-кріпосницького періоду концепцією про споконвічність самодержавного ладу в Росії, про успадкованість монархії Київської Русі Руссю Московською, в особі російського самодержавства. Поглинання України Москвою автор тлу­мачить як повернення її земель під високу екіпетроносну руку російського монарха. «Синопсис» пронизаний монархічною ідеолої ією. Тенденційний добір джерел і побудова викладу історичного матеріалу підкорені обгрунтуванню прав російської монархії на володіння Україною.

106 Коцур В.П., Коцур А.П. Ісгоріоі рафій історії України

• Описи козацької України зарубіжними авгорами. Часи козацької держави відбилися в західній історичній і політично-ме му ар й стичній літературі широким віді омоном. Козацька сила, що «струснула навіть польським троном», як каже один французький автор, та визначна індивідуальність самого гетьмана Б.Хмельницького дуже зацікавили найближчих і дальших сусідів, зокрема державних мужів, дипломатів і письменників. Відтепер чужинці старалися иа власні очі побачити українську землю та спішили здобуги собі прихильність козаків та їх провідника. Французи, італійці, англійці, німці, пюгландці, шведи, голландці, сирійці звичайно описують нашу землю в прихильному тоні, нерідко і'і захопленням і подивом.

З різних послів, що Їздили до гетьмана Б. Хмельницького найбільш цікаві записки залишив посол Вененької Республіки Альберт Віміна, що був н Україні у 1650р. Про баї атство землі на Запоріжжі пише, що вона до тієї' міри плодюча, що «не тільки може бути поставлена поруч з найбільш культурними країнами Європи, але й 'іалонольннти вимоги найбільш завзятого х.іюороб.]» Про козацький ііооуг зазначає: «По зовнішньому вигляді і манірам козаки видаються простими, але вони не п рос гаки і не позбавлені бистрого розуму. Про і[е можна судити но їх розмовах і способу правління». Далі Віміна каже. що найвищим державним органом є Рада, на котрій присутній гетьман. «У Раді козаки обмірковують справи, підтримують свої погляди без чваньства (не осіенгаїїійно), все маючи на меті спричинитися до загального добра. Якщо визнають кращим погляд інших, то того не встилаються (з цим не ховаються), без впертости відмовляються від власного погляду і приєднуються ло більш правдивого, Через те я сказав би. що ця Республіка може рівнятися спар ганській, коли б тільки у козаків гак само шанували тверезість». Далі Віміна висловлює цікавий погляд, що козаки лише юму не живуть у повному дос'іатку і комфорті, бо зайві свої прибуїки пропивають і взаіалі)а ніщо вважають багатство і задовольняються малим, зате понад усе ставлять свободу. Не менш цікава характеристика самого гетьмана. Віміна пише, що Ь-Хмельницький «росіу скорше високого, ніж середнього, широкий в костях і міцної будови. Його мова і спосіб правління вказують, що він володіс розсудливою думкою 1 проникливим розумом. У поведінці він мягкий і простий, і тим з'єднує собі любов вояків, але, з другого боку,

Дата добавления: 2015-05-26