Коцур В.П., Коцур А.П.Історіографія історії України. Історіографія часів Визвольної війни 103

Історіографія часів Визвольної війни 103

«Синопсис» - це короткий історичний огляд. Він був написаний у Київсько-Печерській лаврі і вперше надрукований в 1674 р. Цей твір довгий ч;іс служив сііого роду підручником для вивчення вітчизняної історії і витримав близько трндця ги видань.

У порівнянні з «Хронікою» Сафоновича «Синопсис» бідніший на зміст і використані джерела. Власне, автор «Синопсиса» більше користувався названою «Хронікою», ніж першоджерелами Перевага його над «Хронікою» полніас у виконанні певною задуму автора щодо цілісного показу історії України. Про ідейну цілеспрямованість «Синопсиса» можна скласти уявлення з довгого його заголовку:

«Синопсис йди краткос собрание ог разньїх летоииеиев о началс славяно-российского народа, й первоначальньїх князей богоспасаемого града Києва, й о житии святого благоверного великого князя Киевского й всея России первейшсго самодержна Владимира й о наследниках благочестивая держави сго росспйская даже до пресветлаго й благочестивої о государя наїнего й великого князя Алексея Михайловича всея Великий, Мальїе й Бельїе Роееи самодержиа»,

Отже, автор «Синопсиса» поставиїі перед собою завдання викласти історію всієї Русі від стародавніх часів до царювання Олексія Михайловича, що прийняв титул государя всієї Великої. Малої і Білої Русі, аж до70-хроківХ\'"ІІст.,ко.іи складався і вір. Складач «Синопсиса» взявся за розв'язання складного завдання, яке в подібній площині ще не ставилося в українській іс-юричній літературі Проте він виконав свій з;іі,ум з великими прогалинами і всупереч багатьом відомим уже тоді джерелам. До «Синопсиса» потрапило безліч легенд і не д о сто в ірн остей, які перейшли в історичну літературу XVIII ст. і від яких довго довелося очищагися історичній науці.

Автор «Синопсиса» відвів велике місце Києву і Україні в загальноруеькш історії. Проте він випустив з поля зору такий визначний період, як Визвольна війна під проводом Й. Хмельницького та військово-полігичний союз із Москвою. Чим пояснити, що ця госгра полііична тема, яка займала в українській історіографії центральне місце, у «Синопсису» навмисне обійдена. Відповісти на це питання можна при умові, якщо прийняти до уваї н час, а головне соціальне середовище, в якому писався цей твір. В період написання «Синопсиса» українське Духовенство ще було незалежне від Московської патріархії, яка вела

разом з урядом активний наступ в напрям­кові приєднання Київської митрополії. Воно, до речі сказати, продовжувало займати подвійне становище, а глана церкви київський -митрополит Іосіїф Нелюбович-Тукальський був на стороні Польщі і пишався ворожим по відношенню до Москви.

Колектив ченців Києво-Печерського монастиря на чолі з архімандритом Інокентієм Гізелем займав також подвійне становите по відношенню до Російської держави, але що торкається підлеглості московському патріархові, •іо Київська лавра, яка користувалася ставропигією, захищалася від наступу Московського патріарха навіть після офіційного об'єднання української і російської церков.

Оскільки Київ після Андрусівського договору належав до Російської держави, в політичному відношенні духовенство його повинно було виконувані волю уряду,;і в сфері церковній воно Продовжува-'ю зберігати ііезішежнісіь ні,і, Москви і підкорялось митрополиту Тукальському з його прошляхетською польською оріпітацігю. Автор «Синопсиса», щоб не потрапити в неласку тієї або іншої сторони - урядовці' Московської і церковно-управліпської митрополитської, автономістичної, волів за краще обійти мовчанкою події В їй вольної війни та період після її завершення.

Питання про авгорство «Синопсиса», на нашу думку, лишається і до цього часу відкритим, хоч значна частина істориків вважає ним Інокентія Гізеля. Ми мусимо нагадати, що політичні погляди й ідеологія архімандрита Києво-Печерської лаври не збігаються з ідейною спрямованістю «Синопсис;!». Інокентій Гізель народився і почав епос навчання у польській частині Прусії, потім продовжував учитися в Кисві, Звідси Петро Могила послав йою на нижчання у відомий Львівський колегіум- Отже, юні роки 1 ізсля проти.ш н польському оточенні. Повернувшись із Львова до Києва, Гізель одержав посаду вчителя, а з 1654 р. ректора Київської академії,

Дата добавления: 2015-05-26