КоцурВ.П.,КоцурА.П. Історіографія історії України

Історіографія часів Визвольної війни 107

він тримає їх у дисципліні гострими вимогами. Усім, хто входить до його кімнати, він простягає руку і всіх просить сідати, якщо це козаки». Також світлиця гетьмана навмисне уряджена просто, «щоб пам'ятати про своє становище і не захопи іися духом чсрсзмірної гордости».

З обширних описів України особливо цінний Денник подорожі Павла Алепського (з міста Алеппо в Сирії), секретаря антіо.хійського пагріарха Макарія III. що подорожував по Україні в 1(^4 і Іб.-'С' рр. Про Україну пише 1 Іавло Алепський із захопленням, як про «прекрасну країну, що повна мешканців і замків, як гранатове яблуко зерен». Уперше вступивши на українську землю у Рашкоііі над Дністром, П.Алеиеьюій зразу помітив високий рівень культури: «Починаючи цим містом, себто по всій Козацькій землі, ми помітили преі-арну рису, що нас дуже днвуна.та:

всі вони, за малими винятками, навіть здебільшого їх жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби та церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялись по вулицях». В іншому місці пише: «В козацькому краю в кожнім місті та кожнім селі побудовані доми для бідних і сиріт. Хто туди заходить, дає їм милосгинго,-нє так, як у мо.'їдавськім або волоськім краю, де вони юрбою ходять по церквах і не дають людям молитися».

Звертає увагу автор також на прекрасні будони по всіх містах і містечках та упорядкування Їх, Тут і скрізь лазні для мешканців, скрізь на дзвіницях і вежах бачив він гарні годинники, на площах - водограї.

Вказуючи, що псе населення України грамотне, П.Алепський відмічає велику освіченість української верхівки. «Серед монастирських (Київської Лаври та ін.) наставників є люди вчені, правники, промовці, знають льогіку і філософію та працюють над глибокими питаннями».

ІІро київських жінок пише, що «нони гарно повдягані, заняті своїми справами, ніхто не кидає на них нахабним оком».

Особливо багато пише Гі. Алепський про українське будівництво - міське, оборонне і найбільше, зрозуміло, церковне. «Ми мали нагоду відвідати маєстатнчш церкви зимові га літні з пребагатими шкляними вікнами, які радували наші серця; всі вони побудовані недавно, від часу, як до керми прийшов гетьман Зиновій Хмель». Скрізь по містах відзначає «великі, прегарні, чудові» церкви.

З України через Путивль П.Алепський поїхав до Москви, де був Майже 2 роки. Побут свій у Москві П.Алепський описує в дуже

непривабливих фарбах, і, незважаючи на те, що там одержав великі подарунки, Москва не сподобалася. Про жителів Москви він пише, що «всі вони, від великого до малого, мають пятий темперамент, а саме лукавстно... чужинцям нічого не скажуть... Життя москалів дуже звязане, пі ніхю •і чужинців не може зносити цього, і людині все здаєгься, ніби вона у вязниці». Про своє перебування у Москві сирієць Алепський пише так: «Жарти та сміх стали нам зовсім чужі. бо лукаві москалі підглядали нас і про все доносили. Бог хай спасе нас і звільнить від

Дата добавления: 2015-05-26